Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Президент на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази й розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України (ст. 106 Конституції).




Всебічну контрольну діяльність здійснюють органи державної виконавчої влади всіх рівнів. Ця діяльність є одним із найважливіших елементів організаційної роботи, спрямованої на подальше укріплення законності й дисципліни в державному управлінні.

Найширші контрольні повноваження серед органів виконавчої влади належать Кабінету Міністрів України, який здійснює контроль за діяльністю міністерств, державних комітетів і відомств, за додержанням ними законодавства. Він сприяє тому, щоб ці органи в повному обсязі використовували свої повноваження, заслуховує їх звіти, доповіді та інформацію про виконання завдань, що стоять перед ними, про розвиток відповідних галузей тощо. Контрольні повноваження Кабінету Міністрів закріплено в Конституції, інших нормативних актах України.

Рада міністрів АРК має такі ж, як і Кабінет Міністрів, контрольні повноваження (за деякими винятками) відносно підконтрольних їй органів.

Центральні органи виконавчої влади, їх відділи та управління, державні адміністрації, адміністрації підприємств, установ і організацій у процесі повсякденної діяльності систематично здійснюють відомчий контроль, який поширюється на підпорядковані їм об'єкти відомчої належності. Вони перевіряють виконання законів, указів і урядових постанов, актів вищих органів, стан дисципліни й ефективність роботи апарату, розміщення та використання кадрів, роботу щодо розгляду звернень громадян тощо. Контроль організовують безпосередньо керівники вищих відносно підконтрольного об'єкта галузевих органів, їх структурних підрозділів і проводять працівники апарату — відповідні фахівці. В державних комітетах, міністерствах, державних адміністраціях, підрозділах центральних органів на місцях функціонує контрольно-ревізійна служба, підпорядкована безпосередньо керівникові органу.

Контрольні повноваження названих органів державної виконавчої влади закріплено в законах України, Загальному положенні про міністерство, інший орган державної виконавчої влади України, окремих положеннях про державні комітети, міністерства, відомства, їх структурні підрозділи, інших нормативних актах.

Законодавство, що регулює діяльність місцевих державних адміністрацій, надає контрольні повноваження як місцевій адміністрації в цілому, так і її окремим структурним підрозділам. При цьому контроль з боку державної адміністрації слід віднести до надгалузевого контролю, а контроль з боку її управлінь і відділів, які є органами галузевого управління, — до галузевого контролю.

Місцеві державні адміністрації здійснюють на відповідних територіях державний контроль за збереженням і раціональним використанням державного майна; виконанням державних контрактів і зобов'язань перед бюджетом; належним і своєчасним відшкодуванням шкоди, заподіяної державі; використанням та охороною земель, лісів, надр, вод, атмосферного повітря, рослинного й тваринного світу та інших природних ресурсів; додержанням виробниками продукції стандартів, технічних та інших вимог, пов'язаних з її якістю та сертифікацією; додержанням санітарних і ветеринарних правил; додержанням правил благоустрою, архітектурно-будівельних норм і стандартів тощо.

Контрольні повноваження адміністрації підприємства, установи, організації мають галузевий (внутрішньовідомчий) характер, закріплені в різних нормативних актах як на рівні закону, так і в підзаконних положеннях та статутах відповідних підприємств, установ та організацій. На керівників підприємств, установ і організацій покладено обов'язок стежити за виконанням підлеглими чинних правил і норм. Разом з бухгалтерією, юридичною та іншими службами вони організовують бухгалтерський облік, контролюють раціональне, економне й ефективне використання матеріальних і фінансових ресурсів, збереження державної та колективної власності. Вони зобов'язані запобігати розбазарюванню матеріальних цінностей, порушенням фінансового й господарського законодавства тощо. У разі виявлення адміністративних правопорушень (наприклад, розкрадання державного або колективного майна) адміністрація підприємств, установ, організацій складає протоколи про адміністративні правопорушення й надсилає їх на розгляд компетентним органам (посадовим особам); у межах, установлених законодавством, притягає винних до дисциплінарної відповідальності.

Контроль виконавчої влади.

Кабінет Міністрів як вищий орган державної виконавчої влади реалізує свої контрольні повноваження в процесі:

1) реалізації програм економічного, соціального, культурного розвитку України в цілому та окремих її регіонів;

2) втілення в життя фінансової, цінової, грошової, кредитної, податкової політики; створення загальнодержавних та інших фондів; ліквідації наслідків стихійних лих і катастроф, проведення політики в галузі освіти, науки, культури, охорони природи, екологічної безпеки, природокористування;

3) вжиття необхідних заходів щодо забезпечення безпеки й обороноздатності України;

4) забезпечення зовнішньоекономічної діяльності України і митної справи;

5) керівництва роботою міністерств, комітетів та інших органів державної виконавчої влади.

Контроль з боку центральних органів державної виконавчої влади - це контроль, який здійснюється міністерствами, комітетами, відомствами. Дані органи в межах своєї компетенції забезпечують реалізацію державної політики стосовно державної таємниці та здійснюють контроль за роботою щодо її охорони.Контрольні повноваження конкретних центральних органів державної виконавчої влади закріплені у відповідних нормативних документах. Найчастіше це Положення про те чи інше міністерство, комітет.

Здійснюваний ними контроль може мати як відомчий, так і надвідомчий характер.

Відомчий контроль — це контроль, здійснюваний центральними органами державної виконавчої влади, їх структурними підрозділами стосовно організаційно підпорядкованих їм ланок. Надвідомчий контроль — контроль, здійснюваний стосовно об'єктів, які організаційно не підпорядковані органу державної виконавчої влади. Повноваження щодо здійснення такого контролю мають такі міністерства: Міністерство фінансів, Міністерство освіти. Міністерство охорони здоров'я. Міністерство охорони навколишнього природного середовища, Міністерство внутрішніх справ тощо.

Контроль з боку місцевих органів державної виконавчої влади -державні адміністрації в областях, районах областей, містах Києві та Севастополі та районах цих міст. Їх контрольні повноваження закріплені в Положеннях про державні адміністрації. Коло цих повноважень досить широке.

Так, глава обласної державної адміністрації відповідно до п. 8 Положення:

· зупиняє рішення міської (міста обласного значення) Ради, її голови та виконавчого комітету з питань місцевого самоврядування, а також рішення районної, районної у місті Ради з питань власних повноважень, якщо вони суперечать закону

· скасовує рішення голови та очолюваного ним виконавчого комітету сільської, селищної, районної у місті (там, де вона створена), міської Ради з питань здійснення делегованих їм повноважень державної виконавчої влади, а також рішення голови державної адміністрації, якщо вони суперечать Конституції України, законам України, указам і розпорядженням Президента України, рішенням Кабінету Міністрів України, іншим актам законодавства;

· вносить подання Президентові України щодо дострокового припинення в установленому порядку повноважень сільської, селищної, районної у місті (там, де вона створена), міської Ради, її голови та очолюваного ним виконавчого комітету, а також про увільнення з посади голови районної, районної у містах Києві, Севастополі державної адміністрації у разі порушення ними Конституції України, законів України, указів і розпоряджень Президента України, рішень Кабінету Міністрів України, інших актів законодавства;

· зупиняє дію актів керівників підприємств, якщо вони суперечать законодавству, та в місячний термін звертається до обласного (міського) суду щодо їх скасування або повідомляє про це органи прокуратури для вжиття відповідних заходів.

 

Судовий контроль як специфічний вид контролю в державному управлінні.

Судовий контроль - специфічний вид контролю в сфері державного управління. Особливість його полягає в тому, що він здійснюється не систематично, не повсякденно, як, наприклад, контроль з боку спеціалізованих контролюючих органів або прокурорський нагляд за законністю в державному управлінні, а одноразово при розгляді справ (адміністративних, цивільних, кримінальних).

Судовий контроль в управлінні можна класифікувати за двома основними напрямками: за видом суду, який здійснює контроль, і за формою втручання в діяльність підконтрольного органу. В останньому випадку виділяють пряму (безпосередню) і непряму (опосередковану) форми втручання.

В Україні судовий контроль здійснюють Конституційний Суд України, суди загальної компетенції, військові та господарські суди.

Контроль з боку Конституційного Суду - особливий вид судового контролю, який відокремлений від контролю з боку судів загальної юрисдикції, військових і господарських судів.

Така відособленість обумовлена особливим статусом Конституційного Суду та предметом його контролю. Конституційний Суд здійснює контроль, який виходить за межі контролю в державному управлінні. До його контрольних повноважень належать:

· обов'язок приймати рішення і давати висновки в справах про конституційність законів та інших актів Верховної Ради України, актів Президента України, правових актів Верховної Ради АРК;

· вирішення питань про відповідність Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; контроль за дотриманням конституційності процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту. На нього також покладено обов'язок офіційного тлумачення Конституції та законів України.

Контроль з боку судів загальної компетенції найбільш доцільно розглянути через ступінь втручання суду в діяльність відповідного органу (безпосередня і опосередкована форми втручання).

При розгляді цивільних справ і насамперед таких, в яких однією зі сторін є орган державного управління, суд (суддя) оцінює їх з точки зору відповідності закону, приймає певне рішення по справі, яким може змінити чи скасувати управлінське рішення (акт управління), чим фактично втручається в управлінську сферу діяльності державного органу. Це справи про незаконне звільнення (коли суд поновлює на роботі), про відшкодування шкоди (зобов'язує сторону відшкодувати збитки, встановлює їх розмір), скасування рішення управлінського органу про надання житлового приміщення та ін Тут форма втручання суду в діяльність органу державного управління пряма (безпосередня). Прямий форма втручання судді (суду) в деяність органу державного управління буде і у разі вирішення суддею справ, які розглядаються у цивільно-правовому порядку (в тому числі справ про адміністративні правопорушення). Така процедура врегульована главою 31-А Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК). Судові рішення в таких випадках або скасовують, або змінюють незаконні акти органів виконавчої влади (їх посадових осіб) або ж не визнають юридичної сили за тими з них, які суперечать закону.

При розгляді кримінальних справ (найбільш показовими серед них є справи про розкрадання майна) суд, навпаки, може застосовувати тільки непряму (опосередковану) форму втручання.

Поряд з вирішенням питання про винність особи в кримінальному злочині та її відповідальність суд перевіряє законність дій органів управління, посадових осіб, громадян, які фігурують у справі. Якщо суд встановить порушення законності, він виносить окрему ухвалу (суддя - постанову) (ст. 340 Кримінально-процесуального кодексу України, далі - КПК). Це форма інформування державних органів, комерційних та інших структур, об'єднань громадян про виявлені порушення закону і умови, що їх породжують. Суд повідомляє про необхідність вжити заходів щодо їх усунення та попередження надалі. Однак цим суд не змінює реальний стан справ в органі чи організації, на підприємстві, в установі, в які направлено ухвалу (постанову), як це він робить при розгляді деяких цивільних справ, справ про адміністративні правопорушення та справ по скаргах громадян у сфері управління. Обов'язок прийняти управлінське рішення по окремій (постанові) і змінити ситуацію на краще лежить на керівництві відповідних органів і організацій.

Контроль з боку господарських судів має багато спільного з контролем з боку судів загальної компетенції. Основна відмінність між ними полягає в предметі спору і суб'єктах, які беруть участь у справі (в даному випадку - юридичні особи). Різної є і нормативна база, на яку спираються ці суди. Господарські суди в основному керуються у своїй діяльності Господарським процесуальним кодексом України [19]. Значні відмінності має і процедура розгляду справ.

Викладене дозволяє зробити висновок: судовий контроль в управлінні - це заснована на законі діяльність судів по перевірці правомірності актів і дій органів управління, їх посадових осіб, відновленню порушених прав, а в необхідних випадках - застосуванню до правових санкцій.

 

Контроль з боку органів місцевого самоврядування.

Контроль з боку органів місцевого самоврядування щодо діяльності органів виконавчої влади (тобто у сфері державного управління) є складовою конституційних повноважень місцевого самоврядування і характеризується наступними напрямами.
Так, відповідно до закону місцеві державні адміністрації є підзвітними відповідним районним, обласним радам у виконанні програм соціально-економічного та культурного розвитку, районних, обласних бюджетів, підзвітними і підконтрольними у частині повноважень, делегованих їм відповідними районними, обласними радами, а також у виконанні рішень рад з цих питань. Голови місцевих державних адміністрацій щорічно звітують перед відповідними радами з питань виконання бюджету, програм соціально-економічного та культурного розвитку територій і делегованих повноважень.
Звідси значний обсяг контрольних повноважень у сфері державного управління мають районні та обласні ради, які виключно на їх пленарних засіданнях:
— заслуховують звіти голів місцевих державних адміністрацій, їх заступників, керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій про виконання програм соціально-економічного та культурного розвитку, бюджету, рішень ради із зазначених питань, а також про здійснення місцевими державними адміністраціями делегованих їм радою повноважень;
— приймають рішення про недовіру голові відповідної місцевої державної адміністрації;
— приймають рішення про звернення до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, які обмежують права територіальних громад у сфері їх спільних інтересів, а також повноваження районних, обласних рад та їх органів;
— вносять до Кабінету Міністрів України пропозиції щодо голови відповідної місцевої державної адміністрації.

Відповідно до ст. 55 Закону “Про місцеве самоврядування в Україні” голова районної, обласної, районної у місті ради за рішенням ради звертається до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, які обмежують права територіальних громад у сфері їх спільних інтересів, а також повноваження районних, обласних рад та їх органів.

У межах своїх повноважень районна, обласна рада може шляхом таємного голосування висловити недовіру голові відповідної місцевої державної адміністрації, на підставі чого Президент України приймає рішення і дає відповідній раді обґрунтовану відповідь. Якщо недовіру голові районної, обласної державної адміністрації висловили не менш як дві третини депутатів загального складу відповідної ради, Президент України приймає рішення про відставку голови місцевої державної адміністрації.
Контрольними повноваженнями у сфері державного управління наділяються й інші органи місцевого самоврядування. Так, до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад віднесено:

— заслуховування повідомлень керівників органів внутрішніх справ про їх діяльність щодо охорони громадського порядку на відповідній території;
— порушення перед відповідними органами вищого рівня питання про звільнення з посади керівників цих органів у разі визнання їх діяльності незадовільною.

В межах своєї компетенції місцеві ради згідно із Законом України “Про міліцію” здійснюють контроль за діяльністю міліції. Місцеві ради, здійснюючи контроль за роботою міліції, не втручаються в її оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та адміністративну діяльність (ст. 26 згаданого Закону).

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать:
— внесення подань до відповідних органів про притягнення до відповідальності посадових осіб (у тому числі органів виконавчої влади), якщо вони ігнорують законні вимоги та рішення рад і їх виконавчих органів, прийняті в межах їх повноважень;
— звернення до суду про визнання незаконними актів органів виконавчої влади, які обмежують права територіальної громади, а також повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Аналогічні повноваження має і сільський, селищний, міський голова, який має право звернення до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, які обмежують права та інтереси територіальної громади, а також повноваження ради та її органів.

Також слід зазначити, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території суб'єктами, в тому числі органами виконавчої влади та їхніми посадовими особами. Місцеві органи виконавчої влади несуть встановлену законом відповідальність перед органами місцевого самоврядування за заподіяну місцевому самоврядуванню шкоду їх діями або бездіяльністю, а також у результаті невиконання рішень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, прийнятих у межах наданих їм повноважень.
Певними контролюючими повноваженнями органи місцевого самоврядування наділяються й щодо інших органів виконавчої влади. Так, згідно із Законом “Про Антимонопольний комітет України” державний уповноважений, голова територіального відділення Антимонопольного комітету зобов'язаний направляти органам місцевого самоврядування подання щодо порушень посадовими особами антимонопольного законодавства України.

Слід зазначити, що органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень сприяють судам, органам прокуратури, іншим правоохоронним органам у їх роботі щодо забезпечення законності на території розташування цих органів. Правоохоронні органи здійснюють підготовку та направлення в необхідних випадках інформаційних матеріалів з питань боротьби зі злочинністю органам місцевого самоврядування.

Отже, органи та посадові особи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень мають право здійснювати досить значний обсяг контрольної діяльності у сфері державного управління.

Контроль з боку громадських організацій.

У системі засобів забезпечення законності у сфері державного управління певне місце належить контролю з боку громадських організацій.

Як відомо, громадська організація — це об’єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних прав і свобод, соціальних, економічних, творчих, національно-культурних, вікових, спортивних та інших спільних інтересів. Порядок створення громадських організацій, їх права та обов’язки регулюються Законом України “Про об’єднання громадян”.

За характером діяльності та спрямованості громадські організації поділяють на:

а) організації для задоволення професійних чи суспільних інтересів — професійні спілки, національно-культурні, науково-технічні та інші товариства, творчі спілки, дитячі, молодіжні, жіночі, ветеранські, благодійні організації тощо;

б) організації для задоволення особистих потреб — спортивні товариства, товариства мисливців і рибалок, спілки книголюбів, гаражні кооперативи тощо.

Закон України “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності” надає право профспілкам здійснювати контроль за виконанням колективних договорів, додержанням адміністрацією підприємств, установ, організацій законодавства про працю, за дотриманням санітарних умов і техніки безпеки на виробництві тощо. Статтею 19 згаданого Закону передбачено, що профспілки, їх об’єднання здійснюють представництво і захист трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілок в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, у відносинах з роботодавцями, а також іншими об’єднаннями громадян.
Профспілки здійснюють громадський контроль за виплатою заробітної плати, додержанням законодавства про працю та про охорону праці, створенням безпечних і нешкідливих умов праці, належних виробничих та санітарно-побутових умов, забезпеченням працівників спецодягом, спецвзуттям, іншими засобами індивідуального та колективного захисту.

У разі загрози життю або здоров’ю працівників професійні спілки мають право вимагати від роботодавця негайного припинення робіт на робочих місцях, виробничих дільницях, у цехах та інших структурних підрозділах або на підприємствах чи виробництвах фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, в цілому на період, необхідний для усунення загрози життю або здоров’ю працівників.

Контрольні функції у сфері державного управління здійснюють не тільки профспілки, а й окремі інші громадські організації.

Так, Закон України “Про захист прав споживачів” надає право об’єднанням споживачів здійснювати контроль за дотриманням прав громадян як споживачів, проводити незалежну експертизу та випробування продукції, разом з відповідними державними органами здійснювати контроль за якістю продукції, торговельного та інших видів обслуговування, застосуванням цін, подавати до правоохоронних органів та органів виконавчої влади матеріали про притягнення до відповідальності осіб, винних у випуску та реалізації неякісної продукції тощо.

Представники окремих громадських організацій наділені правами як самостійно, так і з державними інспекторами складати протоколи про адміністративні правопорушення. Це народні дружинники, громадські лісові, мисливські, рибоохоронні інспектори та інші, які наділені повноваженнями здійснювати перевірку додержання чинного законодавства у відповідних сферах діяльності. За результатами перевірок і на підставі складених протоколів чи актів вони інформують відповідні органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, керівників організації, де виявлені порушення, і вносять пропозиції щодо притягнення до відповідальності правопорушників. Важливого значення при цьому набуває додержання Закону України “Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного контролю”.

У сучасних умовах з’явилися й інші форми реалізації контролю з боку громадських організацій. Наприклад, при Державній податковій адміністрації України (ДПА) створено громадську колегію. До неї увійшли представники п’ятнадцяти громадських організацій, що об’єднують підприємців, юристів, платників податків. Головна мета цього утворення — громадський контроль за діяльністю податкових органів, формування рекомендацій у процесі модернізації ДПА, а також зворотний зв’язок з платниками податків, узагальнення громадської думки з приводу роботи податкових органів тощо.

Крім того, Законом України “Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави” передбачено, що громадяни України беруть участь у здійсненні цивільного контролю над Воєнною організацією держави та правоохоронними органами як через громадські організації, членами яких вони є, через депутатів представницьких органів влади, так і особисто шляхом звернення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та його представника у справах захисту прав військовослужбовців або до іншого державного органу в порядку, визначеному Конституцією України та Законом України “Про звернення громадян”.

Отже, розширення можливостей громадського контролю у сфері державного управління має характер певної тенденції розвитку демократичного суспільства, що має сприяти забезпеченню законності у цій сфері.

Прокурорський нагляд.

Як наукова та навчальна дисципліна прокурорський нагляд оперує сукупністю певних понять для визначення та розкриття змісту організації і діяльності органів прокуратури з виконання покладених на них завдань, функцій та застосування наданих повноважень.

Система прокуратури — впорядкована відповідно до єдиних засад організації та діяльності сукупність органів та установ прокуратури, які виконують взаємопов’язані завдання та функції, спрямовані на забезпечення законності у державному управлінні.
Орган прокуратури — складова частина системи прокуратури України, організована відповідно до адміністративно-територіального поділу України (територіальні прокуратури) або відповідно до організаційно-структурних та правових відносин у різних сферах суспільного життя (спеціалізовані прокуратури).

Функція прокуратури — напрямок її діяльності, обумовлений завданнями, покладеними на прокуратуру, а також повноваженнями по їх виконанню.

Прокурорський нагляд — вид діяльності спеціально уповноважених органів державної влади, наділених повноваженнями з виявлення порушень законів, вжиття заходів до поновлення порушених прав громадян та юридичних осіб та притягнення винних осіб до відповідальності.

Слід мати на увазі, що термін “прокурорський нагляд” використовується у правовій науці також і для позначення відповідної галузі правової науки, і відповідної навчальної дисципліни.

Об’єкт прокурорського нагляду — сукупність юридичних та фізичних осіб, на яких розповсюджується компетенція прокуратури (ст. 1 Закону України “Про прокуратуру”).
Суб’єкт прокурорського нагляду — посадова особа органу прокуратури, яка діє відповідно до своєї компетенції (ст. 56 Закону “Про прокуратуру”, п. 6 ст. 32 КПК України).
Прокурорсько-наглядові повноваження — відносини, які виникають між прокурором та юридичними і фізичними (посадовими) особами в процесі здійснення нагляду за додержанням та виконанням Конституції України та законів.

Компетенція прокурора — сукупність повноважень (прав, обов’язків та відповідальності) щодо виконання покладених на нього завдань та функцій у певних сферах діяльності.

Акт прокурорського нагляду — передбачений законом правовий засіб (форма) реалізації повноважень прокурора по виявленню порушень закону, їх усуненню та притягненню винних осіб до відповідальності.

Прокурор — посадова особа — державний службовець, який перебуває на державній службі в органах прокуратури, має повноваження по здійсненню покладених на прокуратуру функцій та завдань відповідно до встановленої компетенції.

Прокурорські працівники — прокурори, слідчі, наукові та педагогічні працівники установ прокуратури, яким відповідно до їх посад та стажу роботи присвоєні класні чини.

Контрольні повноваження спеціалізованих контролюючих органів.

До спеціалізованих контролюючих органів належать різні державні інспекції та служби, основне завдання яких - здійснення державного контролю в тій чи іншій досить вузькій сфері діяльності. Найбільш відомими серед інспекцій є автомобільна, пожежна, інспекція з контролю за цінами, серед служб - санітарна, податкова, митна, контрольно-ревізійна та ін. Всі вони - органи державного управління або їх самостійні структурні підрозділи, що мають юрисдикційні повноваження. Будучи контролюючими органами іншої відомчої приналежності (щодо підконтрольних їм структур), вони здійснюють міжвідомчий контроль.

Контроль з боку спеціалізованих контролюючих органів разом з прокурорським наглядом і зверненнями громадян до компетентних органів (до посадових осіб) за захистом своїх прав виступає важливим способом забезпечення законності і дисципліни в державному управлінні.

Особливість такого контролю (порівняно з відомчим) полягає в спеціалізованому предметі контролю, а також у відсутності відомчої зацікавленості в його результатах. Досить висока результативність цього виду контролю зумовлюється і тим, що його здійснюють висококваліфіковані фахівці, добре знають сторонах підконтрольних їм структур.

Так, Державна автомобільна інспекція Міністерства внутрішніх справ України (далі - Державтоінспекція) відповідно до покладених на неї завдань

· бере участь у розробці проектів законів та інших нормативних актів і документів, у тому числі правил, норм і стандартів, державних і регіональних програм забезпечення безпеки дорожнього руху та його учасників;

· здійснює контроль за дотриманням власниками (власниками) транспортних засобів, а також громадянами, посадовими особами вимог Закону України від 30 червня 1993 р. «Про дорожній рух» (із змінами);

· правил норм і стандартів з питань забезпечення безпеки дорожнього руху; виявляє та вживає заходів щодо попередження та припинення адміністративних правопорушень, додержання правил дорожнього руху;

· забезпечує розгляд справ, віднесених до відання Державтоінспекції; здійснює профілактику правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху;

· регулює дорожній рух; відповідно до встановлених правил здійснює державну реєстрацію та облік транспортних засобів;

· контролює внесення обов'язкових платежів власниками транспортних засобів і т. п. Державтоінспекція за результатами контролю відстороняє від керування транспортними засобами осіб, які перебувають у стані сп'яніння, або не мають прав на управління цим видом транспортного засобу, або грубо порушують правила дорожнього руху;

· розглядає справи про адміністративні правопорушення, віднесені до її відання, застосовує інші, передбачені нормативно-правовими актами заходи впливу.

Державний пожежний нагляд Міністерства внутрішніх справ України (далі - Держпожнагляд) - один з основних спеціалізованих контролюючих органів державної пожежної охорони. Відповідно до покладених на нього завдань

· інспектори Держпожнагляду розробляють за участю заінтересованих міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади і затверджують загальнодержавні правила пожежної безпеки обов'язкові для всіх підприємств, установ, організацій та громадян;

· встановлюють порядок розробки і затвердження положень, інструкцій та інших нормативних актів з питань пожежної безпеки; здійснюють контроль за дотриманням керівниками різних ланок влади і громадянами вимог актів законодавства з питань пожежної безпеки; проводять перевірки та дізнання за повідомленнями та заявами про злочини, пов'язані з пожежами і порушенням правил пожежної безпеки.

· Інспектори Держпожнагляду проводять пожежно-технічні обстеження і перевірки підприємств, установ, організацій, будівель, споруд та інших підконтрольних об'єктів незалежно від форм власності;

· дають керівникам різних ланок влади, а також громадянам обов'язкові для виконання розпорядження (приписи) про усунення порушень і недоліків щодо питань пожежної безпеки;

· в разі виявлення серйозних порушень правил пожежної безпеки припиняють або забороняють роботу підприємств, окремих його підрозділів,

· агрегатів, експлуатацію споруд, окремих приміщень, випуск та реалізацію пожежонебезпечної продукції, дію виданих дозволів на право проведення робіт; здійснюють контроль за виконанням протипожежних вимог на будівництві та ін..

За результатами контролю, у разі виявлення порушень інспектори Держпожнагляду забороняють (до усунення недоліків) випуск і застосування проектів, зупиняють будівельно-монтажні роботи, притягують до адміністративної відповідальності посадових, інших працівників підприємств, установ, організацій та громадян, винних у порушенні встановлених законодавством вимог пожежної безпеки; застосовують штрафні санкції до підприємств, установ, організацій за порушення правил пожежної безпеки, невиконання розпоряджень (приписів) посадових осіб органів Держпожнагляду.

Державна інспекція з контролю за цінами відповідно до покладених на неї завдань і наданими їй повноваженнями, закріпленими в Положенні про Державну інспекцію з контролю за цінами, здійснює державний контроль за дотриманням встановленого порядку затвердження і застосування цін і тарифів у міністерствах і відомствах, на державних (і інших форм власності) підприємствах, в організаціях та установах; перевіряє обгрунтованість затверджуваних міністерствами і відомствами України, об'єднаннями, підприємствами та організаціями в межах їх компетенції, незалежно від форм власності і господарювання, цін і тарифів, стан організації та ефективності роботи відомчого контролю за цінами; координує роботу єдиної системи органів державного контролю за цінами з іншими контролюючими органами та громадськими об'єднаннями.

Для цього Державна інспекція з контролю за цінами має право проводити у будь-яких суб'єктів підприємницької діяльності, розташованих на території України, перевірки бухгалтерських документів, книг, звітів, калькуляцій тощо, пов'язаних із застосуванням цін, а також одержувати необхідні пояснення, довідки і відомості з питань, що виникають під час перевірок; при здійсненні своїх повноважень обстежувати з додержанням відповідних правил виробничі, складські, торговельні та інші приміщення об'єднань, підприємств і організацій, які використовуються для виготовлення, зберігання та реалізації товарів і сировини, надання різних послуг та ін. За результатами контролю Державна інспекція з контролю за цінами, у разі наявності для того підстав вимагає від керівників та інших посадових осіб суб'єктів підприємництва, усунення виявлених порушень законодавства про порядок встановлення та застосування цін; приймає рішення про застосування до суб'єктів підприємництва передбачених чинним законодавством економічних санкцій та ін Начальники державних інспекцій з контролю за цінами та їх заступники від імені органів державного контролю за цінами мають право розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення на винних посадових осіб, а також приймати рішення про застосування економічних санкцій та припинення операцій по рахунках суб'єктів підприємництва в установах банку тощо

Державна санітарно-епідеміологічна служба Міністерства охорони здоров'я України, повноваження якої регулюються Законом України від 24 лютого 1994 р. «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», здійснює контроль за дотриманням юридичними та фізичними особами санітарного законодавства з метою попередження, виявлення, зменшення або усунення шкідливого впливу небезпечних факторів на здоров'я людей, а також застосовує заходи правового характеру відносно правопорушників.

Основним завданнями цієї служби є:

· нагляд за організацією і проведенням усіма юридичними та фізичними особами санітарних та протиепідемічних заходів;

· нагляд за реалізацією державної політики з питань профілактики захворювань населення, участь у розробці та контролі за виконанням програм, забезпечують попередження шкідливого впливу факторів навколишнього середовища на здоров'я населення;

· нагляд за дотриманням санітарного законодавства і т. п. У разі виявлення порушень встановлених правил державні санітарні врачі обмежують, тимчасово забороняють або припиняють діяльність підприємств, установ, організацій, об'єктів будь-якого призначення, технологічних ліній, машин і механізмів, виконання окремих технологічних операцій, користування плаваючими засобами, рухомим складом і літаками у разі невідповідності їх вимогам санітарних норм; обмежують, тимчасово забороняють або припиняють будівництво, реконструкцію та розширення об'єктів за проектами, що не мають позитивного висновку за результатами державної санітарно-гігієнічної експертизи, а також у разі відступу від затвердженого проекту;

· вилучають з реалізації небезпечні для здоров'я продукти харчування, хімічні та радіоактивні речовини, біологічні матеріали в порядку, встановленому законодавством, здійснюють інші дії.

 

Державні санітарні лікарі також притягають винних осіб до адміністративної відповідальності, а до юридичних осіб застосовують фінансові санкції.

Державна митна служба України здійснює митний контроль. Його метою є забезпечення дотримання державними органами, підприємствами, посадовими особами та громадянами порядку переміщення через державний кордон товарів та інших предметів.

Митний контроль безпосередньо здійснюють відповідні посадові особи митниць шляхом перевірки документів; митного огляду (огляду транспортних засобів, товарів та інших предметів, особистого огляду); переогляду; митних обстежень та застосування інших форм митного контролю.

Митний контроль здійснюється в спеціальних зонах - зонах митного контролю.

При цьому використовуються технічні та спеціальні засоби, безпечні для життя і здоров'я людей, тварин і рослин, які не завдають шкоди підприємствам і юридичним особам. При необхідності до участі у здійсненні митного контролю залучаються фахівці та експерти.

Уповноважені особи митних органів при виявленні ними порушень митних правил і за наявності інших передбачених законодавством підстав можуть здійснювати адміністративне затримання, вилучення речей і документів, застосовувати спеціальні засоби попередження і припинення правопорушень. Начальник митного органу, його заступник або посадова особа, яка здійснює провадження в справі про адміністративне правопорушення, мають право відповідною постановою призначити перевірку діяльності підприємства, яке допустило порушення митних правил. Начальники митниць та їх заступники притягають винних осіб до адміністративної відповідальності. Згідно із законодавством митні органи є також органами дізнання у справах про контрабанду.

Контрольні повноваження митних органів та їх посадових осіб закріплені в Митному кодексі України, положеннях про митну службу та її підрозділи, інших нормативних актах.

Функції контролю за дотриманням законодавства про податки та інших платежах до бюджету здійснює Державна податкова служба України. Вона контролює своєчасне подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових розрахунків, звітів, декларацій та інших документів, пов'язаних з обчисленням платежів у бюджет, а також перевіряє достовірність цих документів щодо правильності визначення прибутку, доходу; контролює дотримання громадянами законодавства про індивідуальну трудову діяльність, забезпечує застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами; передає правоохоронним органам матеріали про факти порушень, за які передбачена кримінальна відповідальність, і т.п.

Для реалізації цих функцій підрозділам державної податкової служби надається право проводити у будь-яких суб'єктів підприємництва перевірки грошових документів, бухгалтерських книг, звітів, планів, кошторисів, декларацій та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і інших обов'язкових платежів до бюджету; отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості з питань, що виникають в ході перевірок; обстежити будь-які приміщення підприємств, установ, організацій та громадян, які використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування.

За результатами контролю у випадках, передбачених законодавством, державні податкові інспектори мають право зупиняти операції підприємств, установ і організацій по розрахункових, інших рахунках у банках; вилучати у підприємств, установ і організацій документи, що свідчать про утаівання (заниження) прибутку (доходу); застосовувати до підприємств, установ, організацій фінансові санкції, а громадян притягати до адміністративної відповідальності.

Дещо схожі з наведеними функції та повноваження має Контрольно-ревізійна служба України Міністерства фінансів України. Вона проводить ревізії та перевірки фінансової діяльності, стану збереження коштів і матеріальних цінностей, достовірності обліку і звітності в міністерствах, відомствах та інших органах державної виконавчої влади, в державних фондах, бюджетних установах, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджету та з державних валютних фондів; здійснює контроль за усуненням недоліків і порушень, виявлених попередніми ревізіями та перевірками; розробляє інструкції й інші нормативні акти про проведення ревізій та перевірок; розробляє пропозиції щодо вдосконалення контролю; координує роботу контрольно-ревізійних підрозділів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади і т.д.

Посадовим особам Головного контрольно-ревізійного управління та його підрозділів на місцях надано право безперешкодного доступу на підконтрольні об'єкти для з'ясування питань, пов'язаних з ревізією або перевіркою; припиняти на розрахункових та інших рахунках у банках, інших фінансово-кредитних установах операції у випадках, коли керівництво об'єкта, на якому необхідно провести ревізію або перевірку, перешкоджає працівнику державної контрольно-ревізійної служби виконувати свої обов'язки; отримувати від посадових і матеріально відповідальних осіб ревізуються або перевіряються, письмові пояснення з питань, що виникають в ході ревізій та перевірок, і т. п.

За результатами контролю (у випадках, передбачених законодавством, і за необхідності) посадові особи контрольно-ревізійної служби накладають на керівників та інших посадових осіб підприємств, установ і організацій адміністративні стягнення, стягує в дохід держави кошти, одержані міністерствами, відомствами, державними комітетами, державними фондами, підприємствами, установами та організаціями за незаконними угодами або без інших встановлених законодавством підстав чи з порушенням чинного законодавства, і т. п.






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных