Інтегроване середовище розробки прикладних програм Visual BASIC.

I. Вступ

Компютерні програми.

Комп'ютерна програма — це впорядкована послідовність команд. На перший погляд, комп'ютер здійснює дії під управлінням людини, але якщо розібратися, то відразу ж стане зрозуміло, що комп'ютер абсолютно даремний без програм. З моменту включення до моменту його виключення на ньому працюють найрізноманітніші програми, причому сам процес завантаження і завершення роботи знаходиться під постійним управлінням відповідних службових програм. Така суть будь-якого електронного механізму.

У простому випадку програма складається всього з одного файлу з розширенням сом або ехе. Перший тип розширення вказує на те, що програма призначена для роботи в MS - DOS або вікні емуляції MS - DOS. Другий тип файлів призначений в основному для роботи в Windows, хоча зустрічаються і такі файли, які здатні працювати і в MS, - DOS. Їх структура набагато складніша, ніж в першого типа, та і розмір цих файлів набагато більший. Останній чинник вимушує виробників програм застосовувати програми для їх стискування. Внаслідок чого кінцевий файл виходить менше оригінала разу в два, а то і вдесятеро менше, але при цьому функціональність ніскільки не страждає. При запуску файлу йде автоматичне розпаковування архіву в оперативну пам'ять комп'ютера, після чого вже передається управління безпосередньо запущеній програмі. Звичайно, це віднімає деякий час, та і ресурси центрального процесора, зате дозволяє сильно заощадити на дисковому просторі, адже лише в операційній системі є величезна кількість таких ось файлів, які в розпакованому вигляді займатимуть просто величезні об'єми.

Сучасні програми виконують просто величезну кількість всіляких функцій, що дуже сильно ускладнює їх структуру, тому місце єдиного виконуваного файлу, що містить всі необхідні ля роботи інструкції, тепер часто використовуються групи файлів. При тому один файл, як і раніше, є виконуваним у прямому розумінні того слова, тобто має розширення ехе а всі інші, практично,

можуть мати будь-які розширення. Головне, щоб основний виконавчий модуль міг розпізнати "свій" файл. Виробники програм все-таки використовують певні стандарти. Наприклад, файли з розширенням DLL є бібліотеками підпрограм, які використовуються в процесі виконання строго визначених функцій. Яскравий приклад — сама операційна система, інший приклад може скласти практично будь-яка сучасна гра. Всі програми, які лише можна зустріти, об'єднані єдиним терміном — програмне забезпечення.

ІІ. Теоретична частина

2.1 Основні положення структурного програмування

Структурне програмування- підхід, при якому для передачі управління у програмі використовуються тільки три конструкції, що допускають послідовну, умовну й ітеративну передачі управління. При цьому безумовна передача управління, наприклад, оператором goto забороняється.

У результаті кожна складна команда в програмі, яка є комбінацією послідовних, умовних і циклічних операторів, має тільки одну точку входу й одну точку виходу, що дає можливість розбиття програми на відносно самостійні фрагменти.

Структурне програмування є результатом застосування аплікативних методів до імперативних програм. Для цього використовуються процедурно-орієнтовані мови, в яких є можливість опису програми як сукупності процедур. Процедури можуть викликати одна одну, і кожна з них може бути викликана основною програмою, яку також можна розглядати як процедуру.

Структурний підхід до програмування являє собою методологію створення програм. Його впровадження забезпечує:

· підвищення продуктивності праці програмістів при написанні та контролі програм;

· отримання програм, які більш придатні для супроводу, оскільки складаються з окремих модулів;

· створення програм колективом розробників;

· закінчення створення програм у заданий термін.

У структурованих програмах зазвичай легко простежується основний алгоритм, вони зручніші в налагодженні й менш чутливі до помилок програмування. Ці властивості є наслідком важливої особливості підпрограм,

кожна з яких є багато в чому самостійним фрагментом програми, пов'язаним з основною програмою лише за допомогою декількох параметрів. Така самостійність підпрограм дозволяє локалізувати в них усі деталі програмної реалізації тієї чи іншої алгоритмічної дії, і тому зміна цих деталей, наприклад, у процесі налагодження, зазвичай не призводить до змін основної програми.

При проектуванні будь-якого виробу, у тому числі й алгоритму, на ранніх стадіях основна увага приділяється найголовнішій проблемі, і спеціально не беруться до уваги окремі деталі. Тому найбільш загальна тактика програмування полягає в розкладанні процесу на окремі дії. На кожному такому кроці декомпозиції потрібно впевнитися, що:

· рішення окремих завдань призводять до розв'язання загальної задачі;

· дана послідовність окремих дій найбільш раціональна;

· здійснена декомпозиція дозволяє отримати інструкції, за своїм змістом найбільш близькі до мови, якою згодом буде написана програма.

Спадний підхід до розробки програмних систем. Відповідно до цього методу створення програми починається зверху, тобто з розробки самого головного, генерального алгоритму. Так як на верхньому рівні зазвичай ще не ясні деталі реалізації тієї або іншої частини програми, то ці частини слід замінити тимчасовими заглушками. Прогін незакінченої програми (перед заміною заглушок реально працюючими процедурами) дає деяку упевненість перед розробкою і реалізацією алгоритмів нижнього рівня. Якщо реалізований в заглушці алгоритм досить складний, його знову структурують, виділяючи головний алгоритм і застосовуючи нові заглушки і т.д. (Заглушка - замінююча компонента, яка тимчасово використовується в програмі з тим, щоб можна було продовжувати її розробку, тобто компіляцію або тестування, до того часу, коли цю компоненту буде зроблено в належному вигляді.). Процес іде вниз до тих пір, поки не буде створений повністю працездатний варіант програми.

Вихідний підхід до розробки програм. У цьому випадку здійснюється послідовна побудова програми із уже наявних елементів, починаючи з примітивів, що надаються обраною мовою програмування. Цей процес закінчується отриманням необхідної готової програми. На кожному етапі з наявних елементів будуються більш потужні елементи. Ці елементи будуть використовуватися на наступному етапі для побудови ще більш потужних елементів, і так далі до тих пір, поки не будуть отримані елементи, з яких можна безпосередньо скласти необхідну програму.

На практиці висхідна розробка в чистому вигляді також як і спадна неможлива. Побудова кожного нового елемента має супроводжуватися переглядом вперед з метою перевірки, чи задовольняє він вимогам до розроблюваної програми, але навіть і при такому підході на більш пізньому етапі часто виявляється, що використану раніше послідовність побудови було вибрано неправильно і потрібна нова ітерація.

При конструюванні нових алгоритмів зазвичай домінує спадний метод. При адаптації програм до дещо змінених вимог перевагу найчастіше віддають висхідному методу. Обидва цих методи дозволяють розробляти структуровані програми.

Реалізація принципу структурного програмування здійснюється з використанням макрокоманд і механізмів виклику підпрограм. Ці ж механізми підходять і для реалізації модульного програмування, яке можна розглядати як частину структурного підходу.

. Теоретична частина

Інтегроване середовище розробки прикладних програм Visual BASIC.

Одним із компонентів будь-якої сучасної системи програмування,в тому числі системи Visual BASIC, є інтегроване середовище-оболонка, що включає вбудований редактор тексту, системи інформаційної контекстуальної допомоги, транслятор-компілятор, компонувальник і налагоджувач программ, а також елементи призначеного для користувача інтерфейсу.

Безпосередня взаємодія програміста з інтегрованим середовищем розроблення здійснюється за допомогою засобів кеування, розташованих у головному вікні проекту

Це вікно з'являється на екрані монітора кожного разу під час запуску Visual BASIC. Основні його елементи розглядаються нижче.

Рядок заголовка. Цей рядок розміщується у верхній частині головного вікна проекту. В ньому відображаються назва проекту і назва його екранної

форми. У квадратних дужках указується режим роботи:[design]-режим проектування або [run]-режим виконання. Крім того, у правому кутку рядка заголовка є три кнопки, що керують вікном екрана: згорнути, розбити, закрити.

Рядок меню. Він знаходиться під рядком заголовка і містить кілька пунктів, кожний з яких має власне спадне меню, що відкривається клацанням лівою клавішею миші на цьому пункті. Спадне меню має список команд, які використовуються під час роботи з Visual BASIC.

Рядок меню включає такі імена пунктів: File, Edit, View, Project, Format, Debud, Run, Query, Diagram, Tools, Add-Ins, Window, Help.

Меню File містить команди

· New Project-створення нового проекту;

· Open Project- відкривання вже існуючого проекту;

· Add Project- додання проекту;

· Remove Project- закриття вже існуючого проекту;

· Save Project As- збереження файла проекту під його ім’ям;

· Save Form 1- збереження файла проекту під новим ім’ям;

· Save Form1 As- збереження модуля форми із зміною його імені;

· Print- друкування тексту поточного проекту;

· Print Setup- установлення параметрів принтера;

· Make Project.exe- команда на виконання компіляції програми;

· Exit- вихід із середовища проектування Visual BASIC/

Меню Edit містить досить відомі команди редагування:

Cut- вирізати; Copy- копіювати; Paste- вставити; Find- знайти; Delete- вилучити; Can’t Undo- скасувати; Can’t Redo- повернути; Select All- виділити все.

Меню View містить команди, що дають змогу розкрити в головному вікні проекту інструментальні вікна, необхідні для розроблення та налагодження додатка.

Панель інструментів. Ця панель, розташована під рядком меню, призначена для виконання команд із рядка меню, що найчастіше використовуються. Вони є швидшим і зручним засобом виконання команд одноразовим клацанням лівою клавішею миші на вибраній кнопці.

За замовчуванням під час запуску Visual BASIC відображається стандартна панель інструментів (Standard toolbar), що включає 22 піктограми

(1) (3) (5) (7) (9) (11) (13) (15) (17) (19) (21)

(2) (4) (6) (8) (10) (12) (14) (16) (18) (20) (22)

Кнопки (1,2,3)- це специфічні, характерні для Visual BASIC інструменти:

1- відкривання нового проекту;

2- додання файлів до проекту;

3- створення і редагування меню.

Інші піктограми є загальноприйнятими в системі Windows:

4- кнопка для завантаження проекту;

5- кнопка для збереження проекту

6,7,8- кнопка для редагування проекту, що розробляється. За їх допомогою виконуються такі операції: вирізати, копіювати в буфер, вставити з буфера.

Наступні піктограми є інструментами, які забезпечують пошук (9), скасовується виконання попередніх команда (10) і повторення виконня команди (11)

Кнопка 12-14 призначені для запуску, припинення і завершення роботи програм.

У разі необхідності можна додати потрібні елементи керування за допомогою команди Project-Component із рядка меню.

ІІІ. Практична частина.

Завдання: Розробити програму для моніторингу кількості опадів за рік. Визначити місяці з мінімальною, максимальною та меншою за 40 кількістю опадів.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: