Боротьба трансформізму й креаціонізму на початку ХІХ століття

Лекція 8. РОЗВИТОК ІДЕЇ ЕВОЛЮЦІЇ ОРГАНІЧНОГО СВІТУ НА ПОЧАТКУ ХІХ СТОЛІТТЯ.

План:

1. Вступ. Боротьба трансформізму і креаціонізму на початку ХІХ ст.

2. Шеллінгіанська натурфілософія і проблема розвитку органічного світу.

3. Й.В. Гьоте. Накопичення даних про розвиток органічного світу в 20-30-ті роки ХІХ ст.

4. Диспут Кюв’є і Е. Жоффруа Сент-Ілера та його вплив на розробку ідеї еволюції.

5. Зародження ідеї відбору.

6. Шарль Ноден і його уявлення про еволюцію. Загальний стан ідеї еволюції напередодні появи теорії Ч. Дарвіна.

Вступ.

Ідея еволюції органічного світу, що поволі дозрівала в біології протягом XVІІІ ст., у найбільш чіткій і систематично розробленій формі була розвинена на межі XVІІІ й ХІХ ст. Ламарком. Його теорія, однак, не одержала якого-небудь широкого визнання аж до поширення дарвінізму. Ламарк не зміг переконати сучасників в еволюції видів не тільки тому, що він не зумів навести прямих фактів на доказ еволюції, але й тому, що не зумів розкрити механізм, за допомогою якого може відбуватися цей процес, не зумів показати, яким чином і як могла поступово, природно, а не в результаті творіння, сформуватися дивна доцільність органічних форм, їхня пристосованість до умов існування. Щоб вирішити цю проблему, було потрібно не просто більше фактів, потрібний був новий підхід до їхнього пояснення, новий принцип їхнього пояснення. Це вимагало у свою чергу іншого устрою мислення, ніж той, який панував в XVІІІ ст. Природознавство XVІІ-XVІІІ ст. у поясненні явищ виходило з механістичного розуміння причинності. Воно не виходило за межі розгляду простих закономірностей за схемою: безпосередній вплив - негайний прямий результат, який притаманний цьому впливу. Проблема ж еволюції вимагала виходу за рамки розгляду одиничного явища й безпосереднього результату діючого на нього фактору. Не індивід, а вид як ціле, не механічні, а статистичні закономірності повинні були стати предметом розгляду. Цей принцип був знайдений Дарвіном і одержав конкретне вираження в його вченні про природний добір. Це було не просто просування по тому шляху, по якому йшли попередники, а принципово нове рішення, в основі якого лежав інший устрій мислення.

І все-таки відкриття Ч. Дарвіна було безпосередньо пов'язане з попереднім розвитком ідеї еволюції. Воно могло з'явитися лише в умовах, коли сама ідея еволюції досить виразно виявилася в науці. 50-річний період від появи "Філософії зоології" до виходу "Походження видів" був періодом визрівання ідеї еволюції, періодом кризи традиційних креаціоністських поглядів на органічний світ. Протягом першої половини ХІХ ст. виявлялося усе більше фактів, які не могли бути пояснені на основі уявлень про незмінюваність природи. Протиріччя між фактами, які накопичувалися, і креаціоністськими поглядами, які панували поступово наростають, стають більш гострим.

Боротьба трансформізму й креаціонізму на початку ХІХ століття

Найбільш яскравим виразником і захисником креаціоністської доктрини був Жорж Кюв'є (Пор). Відповідно до його поглядів, будь-яка жива істота являє собою замкнуту статичну систему, що відповідає двом основним принципам, або законам - співвідношення, або кореляції, і умов існування (кінцевих причин). Відповідно до першого з них, всі органи й системи організму взаємно пов'язані і взаємно обумовлені й всі вони створені для певної мети, здійснюваної через їхні функції. Відповідно до другого, організм влаштований так, що його органи не тільки скорельовані один з одним, але заздалегідь пристосовані до життя в певних умовах існування. Організми можуть загинути, якщо зміняться умови, цілі фауни й флори можуть назавжди зникнути з лиця Землі, але вони не можуть змінитися. Обидва ці принципи в трактуванні Кюв'є носили яскраво виражений телеологічний характер: доцільність будови й вічна гармонія природи абсолютні, вони були визначені заздалегідь як якась вища мета. Разом з тим принцип кореляцій відбивав об'єктивно існуючу взаємозалежність органів і систем в організмі і його відкриття мало велике наукове значення. Воно дозволило осмислити багато фактів і зіграло важливу роль у розвитку порівняльної анатомії й палеонтології.

Успіх порівняльно-анатомічних і палеонтологічних досліджень Кюв'є приніс йому світову славу й залучив до нього численних учнів і послідовників. Разом із заслуженим визнанням його спеціальних досліджень була зміцнена і його метафізична концепція.

Формально Кюв'є не говорив про творіння, але власне кажучи його вчення було наскрізь креаціоністьским.

У пошуках узгодження цієї концепції з накопиченими до початку ХІХст. палеонтологічними даними, які свідчили про те, що тваринний світ протягом геологічного часу змінювався, Кюв'є в 1812 р. розвив теорію катастроф.

Відповідно до цієї теорії, у результаті геологічних катаклізмів на величезних територіях гинуло все живе. Потім ці території заселялися новими формами.

Один з послідовників Кюв'є палеонтолог Альсид Дессалін д'Орбіньї логічно "розвинув" теорію свого вчителя й замість одного акту творіння проголосив 27 повторних актів творіння за числом відомих на той час геологічних формацій з характерними для них фаунами й флорами.

Цікаво, що навіть такі біологи, як Іоганн Меккель, Етьєн Серр і Франсуа Жюль Пікте (Пор), які встановили факти паралелізму ембріональних стадій розвитку, палеонтологічних і систематичних рядів, стояли на позиції незмінюваності видів, хоча встановлені ними факти свідчили на користь еволюції й надалі послужили вагомими аргументами для доказу історичного розвитку органічного світу. Ще важче пояснити, як могло статися, що К. М. Бер (Пор), який протягом 20-х років ХІХ ст. неодноразово звертався до питання про походження й розвиток органічного життя, у своїй класичній роботі з ембріології тварин (1828), яка зробила неоціненний внесок в обґрунтування теорії еволюції, власне кажучи висловив негативне відношення до неї.

Могутня сила традиції позначилася й на поглядах Чарльза Лайеля (Пор). Обґрунтувавши теорію поступового історичного розвитку земної поверхні під впливом природних причин, він все-таки не зважився визнати мінливості істот, що її населяють, і навіть після ознайомлення з теорією Дарвіна прийняв її не одразу.

Концепції Кюв'є протистояли трансформістські погляди іншого найвідомішого порівняльного анатома початку ХІХ ст. - Етьєна Жоффруа Сент-Ілера (Пор). На противагу вченню Кюв'є про споконвічне існування чотирьох типів будови, Жоффруа розвивав ідею єдності плану будови всіх тварин. Це була головна ідея його творчості. Прагнучи обґрунтувати її, він залучив великий матеріал з області ембріології, тератології й палеонтології, широко застосовував порівняльний метод дослідження. Великою його заслугою було розкриття того, що органи, які в дорослих тваринних різних систематичних груп виглядають зовсім різними, при зіставленні їх на ембріональній стадії чітко виявляють картину повної подібності. Це послужило розробці ембріологічного методу в систематиці й вчення про гомології. Жоффруа різко виступав проти телеологічного тлумачення органічних форм. В основі їхньої єдності лежить, на його думку, не єдність мети, а "єдність організації".

Ідея єдності плану будови готувала ґрунт для визнання спільності походження й історичного розвитку органічного світу. І знов-таки, хоча об'єктивно погляди, які відстоював Жоффруа, робили такий висновок закономірним, він не зробив його. Мабуть, це обумовлювалося відомою однобічністю. Глибоке занурення в головну ідею дослідження й поглиблення у відповідний матеріал ведуть до певної спрямованості думки. Для Жоффруа це була ідея єдності плану будови тварин.

Жоффруа допускав змінюваність видів, але ця проблема не була для нього предметом спеціального вивчення. Так, предками сучасних крокодилів він уважав знайдених ним у Нормандії викопних ящерів. Головну причину мінливості він убачав у впливі зовнішнього середовища. Особливо різкі зміни, аж до перетворення одного класу в іншій, вона може викликати, діючи на зародковий розвиток. Саме таким шляхом, вважав Жоффруа, виникли, очевидно, птахи від рептилій. Але розвиток, у всякому разі до початку 30-х років, він розумів лише як швидкі й різкі трансформації, що виникають на стадії яйця або на ранніх етапах ембріонального розвитку.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: