Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Працівник міліції зобов'язаний дотримува­тись права на використання вогнепальної зброї, виконувати це право і застосовувати його норми у визначених ситуаціях.




Саме у таких трьох формах реалізується об'єктивне право.


Суб'єктом реалізації права на вогнепальну зброю є пра­цівник міліції. Закон зобов'язує його дотримуватися дозво­лених правових норм. Тут діє загальноправовий принцип:

дозволено те, що дозволено законом. В інших випадках, які прямо не вказані у ст. 15, 15 Закону України «Про міліцію», забороняється застосовувати вогнепальну зброю. Така забо­рона стримує незаконне застосування вогнепальної зброї, виробляє власний варіант правомірної поведінки (можливо, дещо пасивний). Іншими словами, працівник міліції, реалі-зуючи надане йому право, повинен дотримуватися законних вимог, що гарантує недопущення порушення законності.

Виконання норм ст. 15, 15' Закону України «Про мілі­цію», по суті, є перетворенням абстрактного змісту на конк­ретний рівень. Але виконання права вимагає особистої учас­ті, прямого і безпосереднього виконання шляхом простих дій. Причому останні повинні бути активними, мати відпові­дну послідовність. Недотримання встановленого порядку виконання (постріл з вогнепальної зброї) призводить до по­рушення законності, до неекономного використання право­вих норм і як наслідок - до насильства чи жорстокості у пра­воохоронній діяльності.

Більш широким є поняття про застосування правових норм щодо вогнепальної зброї. Воно передбачає як особисте виконання, так і можливі організаційні питання, пов'язані зі службою. Тобто працівник міліції, який державою наділений владними повноваженнями, здійснює управління в галузі кримінального та адміністративного права. Це право випли­ває із Закону України «Про міліцію», кримінально-проце­суального права та ін.

При застосуванні вогнепальної зброї працівник міліції здійснює ряд дій юрисдикційного, організаційно-управлін­ського, публічно-владного, виконавсько-розпорядчого харак­теру. Отже, застосування зброї - це важлива форма реалі­зації правових норм і ступеня управлінської діяльності. Загалом право застосування, яке відображає організаційні зв'язки та правовідносини, організуючу діяльність суб'єктів права, покликане поліпшувати процес реалізації права. За­стосовуючи вогнепальну зброю, працівник міліції приймає владні рішення. Така владність забезпечує узгодженість його дій як працівника. Крім цього, застосування вогнепальної зброї вимагає не лише організаційно-правових дій, а й суво­рого контролю за всім процесом виконання. В цьому також виявляється важливість форми реалізації права.

Детально регламентують реалізацію права відомчі норми.

Такими в органах внутрішніх справ є, наприклад, накази Мі­ністерства внутрішніх справ України «Про затвердження Ін­струкції про заходи безпеки при поводженні з вогнепальною зброєю» (№ 115 від 21 лютого 1996р.), «Про затвердження - курсу стрільб зі стрілецької зброї для рядового та начальни­цького складу органів внутрішніх справ України» (№ 493 від 24 липня 1997р.). Ці та інші відомчі нормативні документи позначаються на регламентуванні службової діяльності. Але вони призначені лише для відомчого регулювання, тобто є елементом (причому основним) механізму правового застосу­вання. Побудовані на законі, відомчі правові акти не містять жодних нових положень. Вони більшою мірою спрямовані на організаційні, управлінські умови реалізації права, при цьому особлива увага звертається на заборони, які випливають із закону. Так, у наказах МВС України щодо табельної зброї вказаний перелік заборон, які ґрунтуються на принципі «забо­ронено те, що прямо не дозволяється законом».

Поряд із законами і відомчими нормативними докумен­тами існують так звані похідні норми права. Це правила по­ведінки суб'єктів права, їхні юридичні обов'язки, повнова­ження та засоби їх забезпечення. Похідні норми приймають­ся разом із звичайними (основними), але окремі статті присвячуються суб'єктам реалізації права. Такі норми можна виокремити зі ст. 15, 15' Закону України «Про міліцію». Де­які юристи-науковці та практики аналізують дії працівника міліції при необхідній обороні, при затриманні злочинця, при крайній необхідності тощо.

Завдання полягає в тому, щоб розробити методику за­стосування працівниками міліції саме похідних норм вико­ристання табельної вогнепальної зброї. Йдеться про таку поведінку, при якій застосування зброї буде законним і правомірним.

Професійне використання зброї тісно пов'язане з імпуль­сивною та вольовою поведінкою працівника міліції. Імпуль­сивність вказує на порівняно невисокий ступінь свідомого контролю. І навпаки, вольова поведінка свідчить про вміння передбачати наслідки, усвідомлювати мету, управляти дія­льністю. Цей процес є перехідним станом: від спонукання, наміру діяти - до дії.






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных