Поняття та види національної бібліографії

Вступ

Бібліографія (чи бібліографічна діяльність) – це система різних видів діяльності (практичної, науково-дослідної, педагогічної, управлінської), яка забезпечує виробництво та функціонування бібліографічної інформації у суспільстві.

Національна бібліографія, як один з видів бібліографії, пройшла великий шлях розвитку: від книготорговельної до повної; насамперед від обліку, книг і деяких інших видів творів друку до обліку аудіовізуальних і неопублікованих матеріалів; від методики, котра визначається традиціями і побажаннями окремих країн, до напрацювання і використання міжнародних стандартів, з прагненням до загальної оптимальної моделі структури установ національної бібліографії; від видань на друкарському верстаті до застосування електронних обчислювальних машин.

Зародження та розвиток наукової бібліографії і формування її базових понять пов'язані з періодом нового часу: саме у XIXст. з'явилася бібліографічна практика створення покажчиків літератури. У XIX – на початку XXст. побачили світ праці, які визначаються як складові частини національної бібліографії.

Активне формування національної свідомості, розвиток української національної мови найбільш виразно проявилися у розквіті художньої літератури та численних наукових працях з української історії, літератури, етнографії, фольклору.

У даному практичному дослідженні ватро звернути увагу на розвиток національної бібліографії в Україні, її сучасний стан та проблеми, що стосуються іі теперішнього і подальшого функціонування.

Поняття та види національної бібліографії

Національна бібліографія – вид бібліографії, що забезпечує облік документів, створених або виданих певною нацією на її етнічній території, а також документів, які створені або видані за територіальними межами її суцільного проживання, але пов’язані з нею змістом, мовою, походженням авторів. Національну бібліографію називають «візитною карткою національної культури» [1, с.23].

Бази даних з національної бібліографії «живлять» усе розмаїття сучасних інформаційно-бібліографічних систем, мереж, програм – національних і міжнародних, універсальних і галузевих, державних і приватних.

За хронологічною ознакою документів, які обліковуються, розрізняють: ретроспективну національну бібліографію (РНБ) та поточну національну бібліографію (ПНБ). РНБ обліковує документи, нагромаджені за певний період, а ПНБ систематично реєструє нові документи. Основні функції ПНБ – регулярність обліку й оперативність інформування. РНБ існує від ХVІ ст.: її започаткували роботи англійців Дж.Бейла (1548) і Е.Маунселла (1595), італійця А.Доні (1550-51), французів Ф.Делакруа де Мена (1584) та А.дю Вердьє (1585), поляка Ш.Старовольського (1627). На поч. ХІХ ст. з’являється ПНБ, що зумовлено потребами книжкової торгівлі та науки. Не останню роль тут зіграли потреби цензури. Першим періодичним виданням ПНБ стала «Бібліографія Французької імперії». За декретом Наполеона I вона друкувалася як тижневик [7, с.9-10].

У 60-70-х рр. ХVІІІ ст. у працях француза Г.Дебюра та австрійця М.Дениса вже вживається власне термін «національна бібліографія». Визначення її все ще є складною справою. Сучасні західні вчені при цьому акцентують увагу, як правило, на об’єкті бібліографічного обліку, приділяють більше уваги ПНБ. Так, американка Е.Коновер пише: «Ідеальна бібліографія (мається на увазі ПНБ) створюється на основі повного переліку всіх книг, документів, брошур, періодичних видань та інших друкованих матеріалів, що опубліковані в межах однієї країни за попередній рік або з меншим інтервалом». Її співвітчизник Л.Ліндер вважає, що національний бібліографічний покажчик має відображати: видання, випущені на території даної країни; всі матеріали про дану країну, незалежно від місця їхнього випуску; публікації мовою країни; твори вихідців із даної країни, незалежно від місця їхнього проживання; твори представників корінної національності цієї країни, незалежно від місця народження і проживання; видання, що друкуються для даної країни поза її територією [7, с.12].

Загальновідомо, що національна ретроспективна бібліографія є важливим джерелом відображення інтелектуального доробку нації, формою збереження культурно-історичної пам’яті народу. Відомий український бібліограф М. Гуменюк зазначав: «На певному етапі історичного розвитку у кожного народу виникає необхідність підсумувати культурні здобутки багатьох поколінь. І чи не найнагальніша потреба – в загальній ретроспективній бібліографії. Саме тому великого значення набуває бібліографія української книжки від початку книгодрукування до наших днів. Вона становить національне джерело матеріалів для дослідника, є підґрунтям багатьох галузей культури й науки».

Визначення терміна «національна бібліографія» пов’язують на Заході також з ідеологією програми Універсального бібліографічного обліку (УБО), яка зорієнтована на облік творів, що вийшли на території окремої країни і підпадають під дію закону про обов’язковий примірник.

Отже, поняття «національна бібліографія» охоплює:

· бібліографію видань, що вийшли на території проживання певного народу;

· бібліографію видань, що вийшли певною мовою (мовами), незалежно від територіально-державних кордонів;

· бібліографію, що має предметно-етнічні ознаки, а також бібліографію видань про країну, які вийшли за кордоном, зарубіжні видання національних авторів чи видання вихідців із даної країни (останні називають екстеріорикою).

Бібліографію, що базується на державно-територіальному принципі обліку, часто називають державною. Для народів, які здавна мають національну державу, національна бібліографія може збігатися з державною, якщо в межах останньої обліковується все, що виходить на даній території та державною мовою, незалежно від державних кордонів. Наприклад, у Франції державна бібліографія є саме такою. Облік тут відбувається на основі закону про обов’язковий примірник і договорів із зарубіжними фірмами, які займаються проблемами бібліографії у своїх країнах. Для тоталітарних держав, які контролюють усю продукцію, що видається в країні, державна бібліографія не враховує екстеріорику, оскільки, за логікою тоталітарної думки, та суперечить державним інтересам.

Нації, які тривалий час не мали державної незалежності, дотримуються принципу, що національна бібліографія має обліковувати видання, не беручи до уваги, де вони надруковані, крім того, під національним книгодруком вони розуміють і книги, що виходили мовою пануючої нації. Останнє особливо актуальне для України, адже на її території книгодрукування провадилося польською, російською, німецькою та іншими мовами. Повна тотожність можлива між державною. бібліографією та ПНБ. Однак принципи відбору та обліку РНБ часто не збігаються з обліком державної бібліографії. Серед інституцій, які можуть виконувати функцію створення національної бібліографії – бібліографічний інститут, книжкова палата, національний центр документалістики тощо, – найбільш відповідною цій функції є національна бібліотека (НБ) – головна бібліотечна установа держави, що відповідає за збирання і збереження всієї книжкової продукції країни, а також іноземної літератури.

НБ розглядає національну бібліографію як одну з неодмінних своїх функцій. Поряд з функціями створення повного фонду – видання, що публікуються в країні, зберігання депозитарного примірника національних публікацій, підбору іноземної літеретури – існують і суто бібліографічні: публікація ПНБ, планування та координація бібліографічної інформації, що створюється в країні, а також складання РНБ. За підтримки ЮНЕСКО були здійснені дослідження, результати яких допомогли впровадити програму національного бібліографічного обліку (програма УБО). Реалізація програми УБО НБ розвинених країн світу пожвавила процес створення національної бібліографії у країнах Африки, Океанії, Південної Америки [2, с.47].

Сьогодні головною організацією в Україні, яка відповідає за стан робіт в галузі державної бібліографії і, зокрема, здійснює повний статутний облік, комплектування й зберігання друкованої продукції країни (т. зв. документальна пам’ять України), є не НБ, а Книжкова палата України. Це зумовлено історичним минулим української держави, її входженням від 1922 по 1991 до складу СРСР.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: