Теоретичні відомості.

Сировина комбікормової продукції – це кормові засоби рослинного, тваринного і мінерального походження, а також побічні продукти харчової промисловості і технічних підприємств та кормові засоби хімічного і мікробіологічного синтезу.

Є особливо цінними продуктами з високим вмістом вуглеводів (в середньому 80 %), більшість яких приходиться на крохмаль (від 45 у вівса до 70% у кукурудзи).

Вміст білкових речовин (сирого протеїну) в залежності від культури та умов вирощування коливається в значних межах (7-15%, найбільший у пшениці, а найменший у кукурудзи), причому 90 % від цієї кількості становлять безпосередньо білки. Але треба пам’ятати, що білки злакових культур є недостатньо повноцінними по вмісту незамінних амінокислот, особливо лізину і метіоніну. Окрім того, вони важче розчинюються і перетравлюються в організмі тварин, ніж білки бобових і олійних культур.

Вміст жирів в зерні злакових також коливається в значних межах, так в зерні пшениці, жита, ячменю в середньому він становить 2%, а в зерні вівса, кукурудзи, проса - до 5-6%.

Найбільша кількість клітковини в зерні плівчастих культур, особливо в зерні вівса (12,3%), найменша у голозерних - у кукурудзи (2,5%) та пшениці (2,7%).

Всі зернові культури є добрим джерелом мінеральних речовин, так у голозерних культур вміст мінеральних речовин становить в середньому 1,6%, а у плівчастих - до 3%. Основні мінеральні елементи зерна - це калій та фосфор, але при цьому в них міститься відносно мала кількість кальцію, магнію, натрію, хлору та сірки.

Насіння бобових культур містить в 2-3 рази більше білкових речовин, ніж зерно злакових (до 30%) і вони мають більшу біологічну цінність, тобто в них більше незамінних амінокислот (крім метіоніну), а також мають кращу засвоюваність. Особливо цінуються білки сої, за своїми поживними властивостями вони наближуються до білку молока.

Насіння більшості бобових культур (горох, чина, вика, кормові боби) містять 55-60% вуглеводів, з них 40-50% крохмалю.

Кормову сировину оцінюють по таких основних видах показників: органолептичних (зовнішній вигляд, колір, запах); фізичних (вологість, об’ємна маса, сипкість, кут природного нахилу, щільність, крупність розмелу, металомагнітні домішки, зараженість шкідниками тощо) і хімічних (сирий протеїн, сирий жир, сира клітковина та інші).

Порядок виконання роботи.

1. Для одного виду зернової сировини, який відбирається для аналізу, бригада студентів повинна визначити такі показники:

- вологість – шляхом висушування наважки масою 5,00 ± 0,05 г в електричній шафі СЕШ при температурі 130 ˚С протягом 40 хв., охолодження і зважування. За вологість аналізованого зразка приймають середньоарифметичну величину двох паралельних визначень відношення вологи, що випарувалась до маси наважки. Розходження між двома паралельними визначеннями – не більше 0,5 %.

;

- кут природного нахилу – кут між твірною конуса і його основою, при самовільному висипанні продукту на рівну горизонтальну поверхню. Кут вимірюється транспортиром.

;

- щільність сипких матеріалів визначають за допомогою пікнометра. Розраховують як відношення маси наважки до витісненого об’єму рідини в пікнометрі із зазначенням її власної щільності.

;

- крупність розмелу визначають шляхом 5-хвилинного просіювання проби сипкого продукту масою 100 г на наборі сит з отворами діаметром 1, 2, 3 і 5 мм, при цьому через верхнє сито повинна проходити вся проба. По закінченню просіювання залишок на кожному ситі зважують окремо з точністю до 0,1 г і виражають у відсотках. Розходження між двома паралельними визначеннями ± 0,1 %. Результати заносять в табл. 2.1.

Таблиця 2.1 - Результати визначення крупності розмелу

- модуль крупності визначають за формулою (2.1):

, мм (2.1)

де Х₀ – прохід через сито з мінімальним розміром отворів, г,

Х_{1,2, п} – залишок на ситах з діаметром отворів d₁, d₂, d _п відповідно, г.

;

;

;

- вміст металомагнітних домішок – з наважки масою 100 г виділяють магнітом, зважують на аналітичних вагах і виражають в мг в розрахунку на 1 кг продукту:

;

- об’ємна маса визначається з використанням літрової пурки. Розходження між двома паралельними вимірюваннями – не більше 5 г, для вівса – не більше 10 г. Точність вимірювань – 1 г.

.

2. За результатами досліджень властивостей зернової сировини всіх бригад студентів необхідно сформувати табл. 2.2 і зробити висновки про якість сировини, порівняти отримані дані з нормативно-технічною документацією, а також провести аналіз залежності між зовнішніми ознаками та показниками фізичних властивостей.

Таблиця 2.2 - Фізичні властивості зернової сировини

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: