Поточний бюджет і бюджет розвитку ????

Місцевий бюджет поділяється на поточний бюджет і бюджет розвитку.

Поточний бюджет використовується для виконання як власних, так і делегованих повноважень.

Кошти поточного бюджету спрямовуються на фінансування установ і закладів виробничої і соціальної інфраструктури, що утримуються за рахунок бюджетних асигнувань, а також на фінансування заходів щодо соціального захисту населення.

Кошти бюджету розвитку спрямовуються на реалізацію програм соціально-економічного розвитку відповідної території, пов'язаних зі здійсненням інвестиційної та інноваційної діяльності, а також на фінансування субвенцій та інших видатків, пов'язаних з розширеним відтворенням.

З 1 січня 2005 року Законом України „Про Державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) запроваджено розподіл витрат загального та спеціального фондів бюджету на витрати розвитку і витрати споживання. У зв'язку з цим Міністерство фінансів України Наказом № 4 від 05 січня 2005 року внесло доповнення до наказу № 604 від 27 грудня 2001 року „Про бюджетну класифікацію та її запровадження".

У наказі надано роз'яснення щодо застосування визначень витрати розвитку та витрати споживання.

Видатки розвитку - це видатки бюджетів на фінансове забезпечення наукової, інвестиційної та інноваційної діяльності, зокрема:

- фінансове забезпечення капітальних вкладень виробничого і невиробничого призначення;

- фінансове забезпечення структурної перебудови економіки;

- інші видатки, пов'язані з розширеним відтворенням.

Витрати розвитку — це видатки розвитку та надання кредитів з бюджету.

Видатки споживання - частина видатків бюджетів, які забезпечують поточне функціонування органів державної влади та місцевого самоврядування, бюджетних установ, поточні міжбюджетні трансферти та видатки на фінансове забезпечення заходів соціального захисту населення та соціально-культурної сфери, а також інші видатки, не віднесені до видатків розвитку та нерозподілених видатків.

Витрати споживання - це видатки споживання та погашення боргу.

Класифікація кредитування бюджету

Кредитування бюджету (код 4000) за своєю суттю не відноситься до видатків бюджету. Метою таких платежів є проведення економічної політики, а не управління ліквідністю або отримання прибутків. Класифікація кредитування деталізує надання та повернення кредитів з бюджету.

У результаті надання кредитів за рахунок бюджетних коштів у позичальників з'являються зобов'язання перед бюджетом.

Бюджет розвитку місцевих бюджетів є складовою частиною спеціального фонду місцевих бюджетів.

Надходження до бюджету розвитку місцевих бюджетів включають:

1) кошти від відчуження майна, яке знаходиться у комунальній власності, в тому числі від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення;

2) надходження дивідендів, нарахованих на акції (частки, паї) господарських товариств, що є у власності відповідної територіальної громади;

3) кошти від повернення позик, які надавалися з відповідного бюджету та відсотки, сплачені за користування ними;

4) кошти, які передаються з іншої частини місцевого бюджету за рішенням відповідної ради;

5) запозичення, здійснені у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України та іншими законами;

6) субвенції з інших бюджетів на виконання інвестиційних проектів.

Так наприклад, Законом України "Про Державний бюджет на 2007 рік" передбачена субвенція з Державного бюджету міському бюджету міста Запоріжжя на будівництво автотранспортної магістралі через річку Дніпро у м. Запоріжжі в обсязі 250000 тисяч гривень за рахунок коштів спеціального фонду Державного бюджету України на 2007 рік.

До витрат бюджету розвитку місцевих бюджетів належать:

1) погашення основної суми боргу відповідно Автономної Республіки Крим та місцевого самоврядування;

2) капітальні вкладення;

3) внески органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування у статутні фонди суб'єктів підприємницької діяльності.

Поділ місцевих бюджетів на поточний бюджет і бюджет розвитку визначає порядок фінансування за умов наявності дефіциту бюджету у зв'язку з недовиконанням доходів бюджету. У такому випадку першочергово фінансуються видатки, які включені в поточний бюджет.

5. Бюджетне планування. Основні завдання, принципи та методи.

Бюджетне планування є складовою загальнодержавного економічного планування. Рівень його організації, наукова обгнрунтованість головних показників бюджету, їх збалансованість значною мірою визначають економічний та соціальний розвиток окремих регіонів, так і держави в цілому.

Бюджетне планування - централізований розподіл і перерозподіл у процесі складання і виконання бюджету сукупного суспільного продукту і НД по всіх ланках бюджетної системи і по всіх видах фінансових планів на основі державного плану соціально-економічного розвитку України.

Це комплекс організаційно-технічних, методичних заходів з визначення доходів і видатків бюджетів на всіх стадіях бюджетного процесу.

Основою бюджетного планування є нормативна база, а саме:

Конституція, Бюджетний кодекс, Укази Президента, Пропозиції ВРУ до Основних напрямів бюджетної політики, Постанови та розпорядження КМУ, Державні програми економічного та соціального розвитку.

Організація бюджетного планування здійснюється у два етапи:

Перший етап – зведене бюджетне плануання: на ньому виконуються комплексні розрахунки за макроекономічними показникками.

Другий етап – адресне бюджетне планування: на ньому встановлюються конкретні зв’язки бюджету з усіма фінансовими планами н/г, потім ці бюджети набувають форми фінансових зобов’язань.

Основними завданнями бюджетного планування є:

- забезпечення необхідних макроекономічних пропорцій розвитку держави;

- виявлення реальних джерел надходжень за усіма напрямами та всіма платниками податків та зборів по всіх бюджетних рівнях;

- ефективність розподілення за напрямами та між регіонами бюджетних видатків;

- сприяння найбільш ефективного використання бюджетних коштів галузями н/г;

- забезпечення мінімального рівня соціальних потреб;

- утворення необхідних соціальних резервів, які використовуються на планові й позапланові заходи;

- передбачення в системі здійснення бюджетних платежів можливості прозорого бюджетного контролю.

Принципи бюджетного планування:

- наукова обгрунтованість;

- оптимальна збалансованість між рівнем оподаткування суб’єктів –платників податків і рівнем соціальних виплат;

- центрапльне місце бюджетного планування в системі фінансового планування;

- органічний взаємозв’язок між пргнозними та поточноими бюджними планами;

- директивний характер бюджетних виплат;

- демократичність;

- наявність відповідних бюджетних резервів.

Методи бюджетного планування

- метод коефіцієнтів. Базується на застосуванні відповідних коефіцієнтів. За основу беруться показники, які було досягнуто в минулий період, і коригуються з урахуванням відповідних коефіцієнтів, які відображають зміни, що передбачаються в плановий період;

- нормативний метод За основу беруться нормативи, які регламентують види надходжень і видатків. При цьому враховуються економічний стан підприємств, установ, галузей н/г, фізичних осіб. Цей метод дає змогу сповна виявити бюджетні резерви і сприяє їх економії.

- Балансовий.. На основі цього методу вдається досягти узгодженості між длжерелами надходжень та джерелами видатків за видами та регіонами, установити взаємозв’язок із загальною величиною фінансових ресурсів у державі по міністерствах, відомствах, регіонах і відповідними потребами, які можуть бути забезпечені;

- Предметно-цільовий.. Використовується при фінансуванні окремих державних програм економічного та соціального розвитку.Дає змогу виявити джерела покриття і визначити ефективність цих програм.При формуванні бюджету на 2002р. прголошений основним методом.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: