деонтологічних нормативів у майбутнього юриста 6 страница

Сьогодення в Україні характеризується новим соціокультурним розвитком. Відбувається переорієнтація духовності громадян, зміна мислення і діяльності людини. Однак, національна самобутність ук­раїнського суспільства залишилася. Це одвічна (протягом останніх восьми століть) мрія українців, в якій ніяк не могли зникнути ознаки духовності.

У відродженні національно-державницьких засад сьогодні задія-но багато соціальних, економічних, політичних, а також юридичних чинників, і певні функції в даному напрямку виконує національна культура юриста. Такими функціями є: правовий захист інтересів своєї нації; подолання антинаціональної психології у громадян; юри­дичне регулювання суспільних відносин; формування засобів держав­ного управління тощо.

Національна культура юриста — це вміння використовувати і впроваджувати культурно-правові здобутки і загальнолюдські цінності, а також усвідомлення політика-правової мети нації у сучасному державотворенні. І не тільки усвідомлення, а й участь у досягненні цієї мети.

Складовими елементами національної культури юриста є:

державна українська мова, мовлення та етикет, національне мислен­ня, національна безпека і виконання національного обов'язку.

Відомо, що такої складної і суперечливої мовної проблеми як в Україні, не мала у своєму розвитку жодна європейська держава.

А такий елемент культури як мова визначає сучасне і майбутнє нації, впливає на інтелектуальну і національну культуру. Тому пол­іпшення мовної ситуації в Україні насамперед залежить від державних службовців. Юрист також повинен виробляти для себе певний мовний етикет, культуру публічного мовлення, культуру письма, а цього мож­на досягти тільки завдяки культурологічній діяльності.

Національне мислення полягає у спрямованих думках про дух на­родних ідей, що розкривають розвиток національної культури. Крім того, це і патріотизм, і любов до свого народу; творче уявлення про свою націю тощо.

Гарантом національної культури є національна безпека. Націо­нальна безпека, безумовно, залежить від діяльності наших право­охоронних органів. І ця діяльність повинна бути такою, щоб відчуття національної безпеки не покидало кожного громадянина України.

І насамкінець, виконання національного обов'язку. Юрист пови­нен розуміти систему узаконених принципів буття української нації, її менталітет і вважати своїм національним обов'язком все це захистити.

Виконання національного обов'язку повинне бути важливішим, ніж особисті інтереси юриста. Таким чином, юрист, прийнявши обітницю на вірність служінню українському народові, повинен бути патріотом своєї держави.

Основні поняття

Національний обов'язок юриста, національна к/льтура юриста.

' Необхідно запам'ятати

І Національним обов язком юриста є захист ним менталітету свого І народу і всієї системи узаконених принципів буття української нації. І Національна культура юриста — це вміння використовувати і ї впроваджувати культурно-правові здобутки і загальнолюдські цінності, а також усвідомлення політико-правової мети нації у сучасному дер­жавотворенні. І не тільки усвідомлення, а й участь у досягненні цієї мети.

МОДУЛЬ 3. Політична культура юриста

3.1. Поняття політики

Політика — це складне і багатогранне явище, //е система ідей, відношень, дій соціальних суб'єктів, які формують, формулюють, реалізують життєво важливі інтереси великих соціальних груп.

Перші політичні погляди, а невдовзі і теоретичні розробки про пол­ітику мали місце ще у Стародавній Греції. Нові підходи до політики, намагання виділити її загальні принципи і закономірності зустрічаються у Демокріта, софістів, Сократа та інших філософів. Платон розглядав політику як "царське мистецтво". Відома його праця "Політик," де він намагається з'ясувати характер ідеального державного мужа. За праг­нення переконати владу Платон жорстоко переслідувався.

Політика як наука набуває розвитку у праціях англійського теоре­тика Т.Гобса. Г.Гегель вбачав головне завдання голітики у визначенні громадянського суспільства та усуненні протиріч між його ок­ремими членами та їх організаціями. Н.Макіавеллі, розглядаючи внутрішні причини розвитку держави і влади, характеризує політику як науку, що пояснює минуле, керує сучасним і може прогнозувати майбутнє. Історія, на думку Н.Макіавеллі, залежить від двох чин­ників; перший він називає "долею", під якою розуміє природний розвиток подій, їх взаємозв'язок, необхідну послідовність. Другий називається "волею", "енергією людини", тобто стосується осіб. Отже Н.Макіавеллі намагається довести необхідність урахування у політиці як об'єктивних, так і суб'єктивних чинників. При цьому вчений будує свою теорію, виходячи з тези про "підлу природу" людини, головними складовими якої є егоїзм, жадоба влади, ненависть, злість.

Беручи до уваги теорію вченого, слід згадати про політичну пси­хологію.

Під політичною психологією розуміють узагальнену систему почуттів, звичок, потреб, емоцій, настроїв та уявлень людей стосовно політичного життя суспільства.

Теорія права дає поняття політичної системи. Нагадаємо, що елементами політичної системи суспільства визнають:

а) суб'єктів (носіїв) політики;

б) політичні норми та принципи;

в) політичні відносини (стосунки):

г) політичні погляди; політичну свідомість та культуру;

д) зв'язки, що об'єднують названі компоненти.

Політична культура передбачає набуття і нагромадження суб­'єктами політичної системи певних знань і досвіду у політичній сфері діяльності, сприйняття і засвоєння ними системи політичних цінностей, вироблення певного зразка поведінки.

На думку деяких дослідників, термін "політична культура" по­явився у 50- роках XX ст. Існують різні підходи щодо змісту даного поняття, що виявляється в численних дефініціях.

Одна з таких дефініцій: політична культура — це система знань про політику, вміння реалізувати ці знання, а також реальне втілен­ня цих знань і вмінь в життя.

Багатовікова атмосфера закритості нашого суспільства позначи­лася на його політичній культурі. Має місце певна політична невпев­неність, розгубленість юристів, дефіцит їх політичних переконань.

Розвиток політичної культури юриста полягає у свідомому зас­воєнні і критичному осмисленні ним історичних та політичних знань.

Це означає, що політична культура у першу чергу потребує інте­лектуального осмислення історичного досвіду українського народу.

Ставлення до власної історії, практики, політичної боротьби спри­чиняє активні впливи на формування політичної культури юриста, ос­кільки засвоюються політичні уроки, глибоко усвідомлюється націо­нально-політична ідея. Сформовані таким чином політичні погляди і знання юриста дають змогу більш ефективно здійснювати аналіз і оцінювати явища суспільного життя.

3.2. Ставлення юриста до політичних явищ

У своєму ставленні до політичних явищ і проце'сів юрист, насам­перед, повинен керуватися правом і законом, а також вихідними світог­лядними позиціями.

Отже, політична культура юриста виражається в:

а) політичній інформованості;

б) переконаності в необхідності політичних знань;

в) умінні користуватися всіма засобами політичної діяльності, ви­являти політичну активність, не порушуючи законодавство.

3.3. Політична культура як елемент професійної культури юриста

Юрист повинен розуміти в політиці наступне:

життєво важливі інтереси існуючих політичних суб'єктів;

зміст і призначення політики в сучасний момент;

які існують політичні ідеї і дії які можуть відбутися для реалізації цих ідей;

характер відносин між суб'єктами політики тощо. Крім цього, юрист повинен бути у курсі достовірних політичних фактів, знати і розуміти форми ведення політичних дискусій; розуміти і вміти прогнозувати політичні явища тощо.

Але, передусім, юрист повинен формувати у собі політичну не­упередженість.

Посада юриста зобов'язує його бути своєрідним дипломатом. Адже в політиці діють різні дійові особи, і не секрет, що інколи юри­сти приймають рішення на користь політичних діячів, їхніх інтересів.

Якісний стан політичної культури юриста можна представити таким чином:

ступінь оволодіння політичними знаннями;

характер політичної орієнтації;

міра входження у реалізацію політичної влади.

Тобто індивідуальний варіант політичної культури юриста залежить від сукупності факторів соціального, історичного й осо­бистого порядку, що обумовлені професійними можливостями, зафіксованими в законах, посадових інструкціях, положеннях тощо.

Отже, політична культура юриста — це рівень реальної' оцін-ки ним політичної' ситуації, яка має безпосереднє відношення до правових явищ, вироблення власних політико-національних переконань з метою політичного прогнозування ефективності національного права.

3.4. Принципи і функції політичної культури юриста

Основними принципами політичної культури юриста є: держа­вотворча ідеологія, ідейність, духовність і моральність, культура діалогу, політичний імунітет, логічність, справедливість.

Важливим завданням у дослідженні політичної культури юриста є визначення її функцій. У якості таких функцій передусім постають:

політична оцінка результатів юридичної діяльності; формування громадянської культури юриста; вироблення політичної орієнтації у виконанні службового обов'язку; запобігання деформації пол­ітичної свідомості юриста; розвиток української політика-пра­вової димки; впорядкування політика-юридичних культурних про­цесів; формування української політичної еліти.

Слід сказати, що законодавство вимагає позапартійності деяких кате­горій юристів. Так, відповідно до ст. 127 Конституції України, професійним суддям заборонено належати до політичних партій. Крім цього, в статті 5 Закону України "Про статус суддів" закріплено, що суддя не може нале­жати до політичної партії, мати представницький мандат.

Вимога позапартійності судової діяльності властива всім цивілізова­ним державам. Така вимога записана, наприклад, у Кодексі судової ети­ки США: «Суддя не повинен втручатися в політичну діяльність».

Можна навести ще й статтю 6 Закону України «Про Службу без­пеки», за якою "Використання Служби безпеки України в партійних, групових або особистих інтересах не допускається".

Але позапартійність не означає дєполітизоеяності. Через свої служ­бові дії юрист може перебувати у полі політичних поглядів різних лю­дей, і тому він повинен виробляти свою чітку позицію щодо політичних явищ та подій, виробляти власну лінію поведінки без урахування сим­патії чи антипатії до окремих політичних течій чи по/ітичних діячів.

Політична культура є складовою духовної культури й утворюється багатьма видами культур (субкультурами). Поряд з цим політична куль­тура увібрала в себе структурні елементи усіх вид в політичних суб-культур, які необхідні у правоохоронній діяльносі-і. Тому політична культура юриста тісно пов'язана з політичною культурою суспільства, політичною культурою соціальних груп та окремих осіб.

Політична культура є важливим елементом у професійній культурі юриста.

Основні поняття

Політика, політична культура юриста.

Необхідно запам'ятати

Політика — це система ідей, віднсинь, дій соціальних суб'єктів, які формують, формулюють, реалізують життєво важливі інтереси ве­ликих соціальних груп.

Політична культура юриста — це рівень реальної оцінки ним політичної ситуації, яка має безпосереднє відношення до правових явищ, вироблення власних політико-національних переконань з ме­тою політичного прогнозування ефективності національного права.

Додаток до модул'в блоку 1 рівня З

Відповіді на запитання для самоконтролю

2.1. Закони світу необхідно розуміти, для чого необхідні спец­іальні знання. Духовне надбання є результатом набутих знань щодо розуміння законів світу.

2.2. Для того, щоб юрист досягнув духовних писот у службовій діяльності, йому потрібно віднайти "духовні гени" свого народу. Для цього необхідне заглиблення в історію української нації. Прагнення духовної досконалості — процес нескінчений, і саме принцип глибин-ності допоможе юристові опанувати духовну наповненість. І таке про­низування забезпечить високий духовний зміст законів.

2.3. Етнос відображає стійку спільність людей; а нація відображає вдосконалений етнос у зв'язку з існуванням держави.

2.4. І.Вишенський, Т.Прокопович, Г.Сковорода, П.Лодій та інші

2.5. Система ідей, дій, відносин соціальних суб'єктів. Ці риси спря­мовані на формування, формулювання і реалізацію інтересів.

2.6. Теорія держави і права.

2.7. У свідомому засвоєнні і критичному осмисленні ним історич­них та політичних знань, а також в умінні реалізувати ці знання, що передбачає розуміння закономірностей виникнення конкретних пол­ітичних явищ, розуміння суті і призначення цих явищ, уміння прогно­зувати політичні явища.

2.8. Це заборона за законодавством брати участь в політичній діяльності, належати до політичних партій тощо. Так, відповідно до ст. 127 Конституції України, професійним суддям заборонено належати до політичних партій і профспілок, брати участь у політичній діяль­ності, одержувати представницький мандат. Майже такі вимоги щодо суддів містяться в іншій нормі (ст. 5 Закону України "Про статус суддів"). Стаття 18 Закону України "Про міліцію" передбачає, що працівникам міліції забороняється бути членами політичних партій, рухів та інших громадських організацій, що мають політичну ціль, а також організо­вувати страйки або брати в них участь.

Вимога позапартійності судової діяльності властива всім цивілізо­ваним державам. Так, у Кодексі судової етики США записано, що суддя не повинен втручатися в політичну діяльність.

БЛОК 2. Фактори формування морально-правової свідомості юриста

Тематика модулів МОДУЛЬ 1. Моральна культура юриста. МОДУЛЬ 2. Правова культура юриста.

МОДУЛЬ 1.

1) Моральна свідомість та її рівні.

2) Моральні якості юриста.

3) Моральна культура як елемент професійної культури юриста.

МОДУЛЬ 2.

1) Поняття правової культури і її види.

2) Правова культура суспільства і її елементи.

3) Правова культура юриста і її риси.

4) Професійна деформація і її вплив на розвиток і формування правової культури юриста.

Зміст модулів блоку 2 і рекомендована література для вивчення матеріалів

МОДУЛЬ 1. Моральна культура юриста

ЗМІСТ ДИДАКТИЧНОЇ ОДИНИЦІ

Поняття та роль моральної культури в житті суспільства, охорона загальносоціальних цінностей. Моральна культура як система ціннісних показників особи, елемент загальної культури. Структурна характери­стика (рівні) моральної культури. Роль соціального середовища в ас­пекті суб'єктивного та об'єктивного впливу на процес морального ви­ховання.

Моральна культура як елемент професійної культури юриста.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА Нормативно-правові акти

1. Європейська культурна конвенція від 19 грудня 1954 р. // Україна в міжнародно-правових відносинах. / Кн.2. (Правова охоро­на культурних цінностей). — К., 1997. — С. 295-298.

2. Конвенція проти катувань та інших жорстоких нелюдських або принижуючих гідність видів поводження і покарання від 10 грудня 1984 р.// Права людини (Основні міжнародно-правові документи):

Збірник документів.— К., 1989.— С. 97—112.

3. Закон України від 23 квітня 1991 р. № 988-12 «Про свободу совісті та релігійні організації» // ВВРУ. - 1991. - № 25. — Ст. 283.

4. Основи законодавства України про культуру. Закон України від 14.02.1992. // ВВРУ. - № 21. - Ст. 294.

5. Закон України від 25 березня 1992 р. №2229-12 «Про Служ­бу безпеки» (ст. 6) // ВВРУ. - 1992. - № 27. - Ст. 382.

6. Закон України від 15 грудня 1992 р. №2862-12 «Про статус суддів» (ст. 5) // ВВРУ. - 1993 № 8. - Ст. 56.

Деонтологічні кодекси

1. Загальний кодекс правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства. /Міжнародний договір від 01 жовтня 1988 (Міністер­ство закордонних справ України, Рада Європи) // ]ауаасгірї: ОрепОос

('994_343').

2. Міжнародний кодекс поведінки державних посадових осіб. /

Міжнародний договір від 23 липня 1996 (Міністерство закордонних справ України, 00Н) // іауазсгірт: ОрепОос ('995_788').

3. Статут патрульно-постової служби міліції України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28 липня 1994 року.

4. Положення від 04 квітня 1997 № 1 "Про Комісію з питань етики та вирішення спорів Професійної асоціації реєстраторів і депо­зитаріїв (ПАРД)" // іауазегрт: ОрепОос ('усО01378-97').

5. Примірний перелік дій, що порушують високі стандарти підприє­мницької етики та професійної відповідальності, затверджений Асоціа­цією "ПФТС" 01 липня 1997 року. // іауазсгірі: ОрепВос ('п0001211-

97').

6. Кодекс професійної етики аудиторів України, прийнятий Ауди­торською палатою 18 грудня 1998 року № 73 // іауазсгірт: ОрепОос

('у0073230-98').

7. Правила етики арбітра (члена трудового арбітражу), затверд­жені наказом Національної служби посередництва і примирення від 8

вересня 2000 року.

8. Загальні правила поведінки державного службовця, затверд­жені наказом Головдержслужби України від 2 жовтня 2000 року.

9. Кодекс професійної етики судді, прийнятий на V з'їзді суддів України 24 жовтня 2002 р. // "Вісник Вер'ховного Суду України", N 5, вересень - жовтень, 2002 р.

10. Кодекс професійної етики аудиторів банківських установ, зат­верджений постановою Національного банку України від 12 лютого 2003 № 50 // іауазсгірт: ОрепОос ('у0050500-02')

Спеціальна та додаткова література

1. Аристотель. Большая зтика //. Соч. в 4 т. — Т.4. — М.:

Мьісль, 1983. - С. 295-374.

2. Аристотель. Политика // Соч. в 4 т. — Т.4. — М.:

Мьісль,1983.- С. 375-644.

3. Аристотель. Никомахова зтика // Соч.: В 4 т. — М.: Мьісль, 1983. - Т. 4. - С. 378-379.

4. Гегель Г.В.Ф. Философия права. - М.: Мьісль, 1990. - С. 402-403.

5. Гегель Г.В.Ф. О научньїх способах исследования права, его места в практической философии й его отношение к науке о позитив-ном праве // Г.В.Ф. Гегель. Политические произведения. — М., 1978. - 228 с.

6. Вебер М. Избранньїе произведения. - М.: Прогресе, 1990.

7. Философский знциклопедический словарь. - М.,1996. — 560 с.

8. Алексеев С.С. Введение в юридическую спзциальность. - М.:

Юридическая литература, 1976.

9. Горшенев В.М., Бенедик И.В. Юридическая.г.еонтология: Учеб-ное пособие. - К.: УМК ВО при Минвузе УССР, 1938. - 80 с.

10. Жалинский А.З. Професиональная деятельно:ть юриста. Введе­ние в специальность: Учебное пособие. - М.: Изд-во БЕК, 1997. — 330 с.

11. Біленчук П.Д., Сливка С.С. Правова деонтологія / Підручник для вищих навчальних закладів. - К.: "Атика", 1Я99. — С. 128-153.

12. Сливка С.С. Правнича деонтологія. / Підручник для вищих навчальних закладів. - К.: "Атика", 1999. — С 142-'69.

13. Гусарєв С.Д., Тихомиров О.Д. Юридична деонтологія.- К.: ВІРА;

Дакор., 2000.- 506 с.

14. ТаманАлан. Право Європейського Союзу: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / Пер. з англ. — К.: Абрис, 1998. — 424 с.

15. Несімко О.Д., Сливка С.С., Штангрет М.Й. Особа юриста. -Львів, 1999. - 126 с.

16. Сучасна зарубіжна соціальна філософія. Хрестоматія. — Київ.:

Либідь, 1996.

17. Ситниченко Л. Першоджерела комунікативної філософії. — К.: Либідь, 1996.-С. 149 - 156.

18. Михайлова Л.И. Социология культурьі / Учебное пособие. -Москва, 1999. - С 68-85; 157-227.

19. Лекції з історії світової та вітчизняної культури: навч. вид./ Загальна редакція Яртися А.В., Шендрика С.М., Черепанової С.О. -

Львів.: Світ, 1994. - 496 с.

20. Горський В.С. Історія української філософії. / Курс лекцій.

Київ, Наукова думка, 1996.

21. Жоль К.К. Философия й социология права: Учебное посо­бие.- К.: Юринком Интер, 2000. - 480 с.

22. Ткаченко Т.С. Етико-правові проблеми професійної дефор­мації співробітників органів внутрішніх справ/Автореферат.— К., 1997.

23. Шкода В.В. Вступ до правової філософії. — Харків: Фоліо, 1997. - С. 197-201.

МОДУЛЬ 2. Правова культура юриста

ЗМІСТ ДИДАКТИЧНОЇ ОДИНИЦІ

Вплив релігії і здобутків духовності на формування правової куль­тури. Компоненти правової культури юриста. Принципи правової куль­тури юриста. Функції правової культури юриста. Праця Гегеля «Фено­менологія духу». Вплив національного характеру (духу) народу на сучасні закони. Визначення правової культури юриста. Динаміка ук­раїнської правової культури. Правова культура — складова професійної культури юриста.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Нормативно-правові акти

1. Загальна декларація прав людини / Прийнята і проголошена резолюцією 217А (III) Генеральної Асамблеї 00Н від 10 грудня 1948 р. // Права людини (Основні міжнародно-правові документи): Збірник

документів.- К., 1989.- С.9-14.

2. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права / Прий­нятий і відкритий для підписання, ратифікації та приєднання резолю­цією 2200 А (XXI) Генеральної Асамблеї 00Н 16 грудня 1966 року. Ратифікований Україною 19 жовтня 1973 року. // Права людини (Основні міжнародно-правові документи): Збірник документів.— К., 1989.- С. 28-49.

3. Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні пра­ва від 16 грудня1966 р. // Права людини (Основні міжнародно-пра­вові документи): Збірник документів.— К.,1989,— С. 15-27.

4. Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод від 4 листопада 1950 р. "Голос України", 10 січня 2001 р., N 3 (2503).- С. 6-8.

5. Європейська культурна конвенція від 19 грудня 1954 р. // Україна в міжнародно-правових відносинах. / Кн.2. (Правова охоро­на культурних цінностей).- К., 1997. — С. 295-298.

6. Конституція України від 28 червня 1996 року // ВВРУ-1996.-№ ЗО.-Ст. 141.

7. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001р.№ 2341-3.

8. Кримінально-процесуальний кодекс від 28.12.1960р. №1001-5, прийнятий Верховною Радою УРСР.

9. Закон України від 22 грудня 1993 р. № 3767-12 «Про міжна­родні договори України. // ВВРУ.- 1994.- № 1С. - Ст.45.

10. Основи законодавства України про культуру. Закон України від 14.02.1992. // ВВРУ.- № 21. - Ст. 294.

11. Закон України від 16 червня 1992 р. «Про об'єднання грома­дян». // ВВРУ. - 1992.- № 34. - Ст.504.

Деонтологічні кодекси

1. Загальний кодекс правил для адвокатів крсіїн Європейського Співтовариства. /Міжнародний договір від 01 жовтня 1988 (Міністер­ство закордонних справ України, Рада Європи) // ]с>уа5сгірі: ОрепОос ('994_343').

2. Міжнародний кодекс поведінки державних посадових осіб. / Міжнародний договір від 23 липня 1996 (Міністерство закордонних справ України, 00Н) // іауазсгірт: ОрепОос ('955_788').

3. Загальні правила поведінки державного сл/жбовця, затверд­жені наказом Головдержслужби України від 2 жовтня 2000 року.

4. Кодекс професійної етики судді, прийнятий на V з'їзді суддів України 24 жовтня 2002 р. // "Вісник Верховного Суду України", N 5, вересень - жовтень, 2002 р.

5. Кодекс професійної етики аудиторів банківських установ, зат­верджений постановою Національного банку України від 12 лютого 2003 № 50//]ауа5сгірт: ОрепОос ('у0050500-03').

Спеціальна та додаткова література

1. Аристотель. Большая зтика // Аристотель. Соч. в 4 т. — Т.4. - М.: Мьісль, 1983. -С. 295-374.

2. Аристотель. Политика //Там же. — С. 375-644.

3. Платан. Законьї //Платон. Соч. в 3-х т. Т.З. — М.: Мьісль, 1972. - С. 83- 478.

4. Гегель Г.В.Ф. Философия права. - М.: Мьісль, 1990. - С. 402-403.

5. Вебер М. Избранньїе произведения. - М.: Прогресе, 1990.

6. Кант Й. Метафизика нравов // Сочинение: В 6 т.- М., 1965. -Т. 4. - Ч. II. -С. 233.

7. Кант Й. Идея всеобщей истори во всемирно-гражданском плане // Сочинение: В 6 т. — М., 1965. — Т. 6. — 139 с.

8. Нерсесянс В.С. Право й закон. Из истории правовьіх учений. — М., 1983.

9. Давид Р. Основньїе правовьіе системи современности. — М., 1988.- С. 80-87.

^^.Ашин Г.К. Современньїе теории злитьі. — М.: Международньїе отношения, 1985. — 256 с.

11. Шульженко Ф.П. Держава і право у суспільно-політичній думці України: основні етапи розвитку. — К., 1995.— С. 24-31.

12. Философский знциклопедический словарь.— М., 1996. — 560 с.

13. Коментар до Конституції України/Друге видання. — К., 1998 — 412 с.

14. Права людини в Україні./ Щорічник. — Український центр прав людини, 2002.

^5.Алексеев С.С. Введение в юридическую специальность. - М., Юридическая литература, 1976.

16. Горшенев В.М., Бенедик И.В. Юридическая деонтология: Учеб-ное пособие.- К.: УМК ВО при Минвузе УССР, 1988.- 80 с.

17. Сливка С.С. Рудницький М.І., Підгурський М. Т. та інш. Фор­мування правосвідомості юриста. - Львів, 1997. — 96 с.

18. Біленчук П.Д., Сливка С.С. Правова деонтологія / Підручник для вищих навчальних закладів.— К.: "Атика", 1999. — С. 30-42.

19. Сливка С.С. Правнича деонтологія./Підручник для вищих на­вчальних закладів.- К.: "Атика", 1999. - С. 124-132.

20. Гусарєв С.Д., Тихомиров О.Д. Юридична деонтологія. - К.: ВІРА;

Дакор., 2000. - 506 с.

21. Бандурка О.М., Скакун О.Ф. Юридична деонтологія: Підруч­ник.- Харків: Вид-во НУВС, 2002.- 336 с.

22. ТаманАлан. Право Європейського Союзу: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / Пер. з англ. — К.: Абрис, 1998.— 424 с.

23. Нес/мко О.Д., Сливка С.С., Штангрет М.Й. Особа юриста.— Львів, 1999. - 126 с.

24. Сучасна зарубіжна соціальна філософі я. Хрестоматія. — Київ.:

Либідь,1996.

25. Михайлова Л.И. Социология культурьі /Учебное пособие. Москва, 1999. - С 68-85; 157-227.

26. Лекції з історії світової та вітчизняної куліітури: навч. вид./ Загальна редакція Яртися А.В., Шендрика С„М., Черепанової С.О. -Львів.: Світ, 1994. - 496 с.

27. Горський В.С. Історія української філософії. / Курс лекцій. -К.: Наукова думка, 1996.

28. Жоль К.К. Философия й социология права: Учебное посо-бие.-К.: Юринком Интер, 2000.- 480 с.

Курсові завдання до модулів блоку 2 рівня З

1. Складіть термінологічний словник (Словник повинен місти­ти терміни з матеріалу модулів, а також із запрогонованих джерел блоку 2 рівня 3).

2. Питання для самоконтролю (відповідь перевірте за додатком до модулів блоку 2 рівня 3).

2.1. В чому полягає невід'ємність моральної культури юриста від професійної?

2.2.Чому вищі моральні норми безальтернативні?

2.3. Як ви розумієте поняття «деформована моральність»?

2.4. В яких міднародних актах закріплений інститут прав людини?

2.5. В чому полягає зв'язок професійно-правової культури юриста і правової культури суспільства?

3. Теми контрольної роботи

3.1. Моральна культура юриста.

3.2. Правова культура юриста.

4. Питання для підготовки до заліку.

4.1. Поняття та роль моральної культури в житгі суспільства.

4.2. Структурна характеристика (рівні) моральної культури.

4.3. Деонтологічні проблеми обов'язку людини.

4.5. Моральна культура як елемент професійної культури юриста.

4.6. Вплив релігії і здобутків духовності на формування право­вої культури.

4.7.Компоненти правової культури юриста.

4.8. Принципи правової культури юриста.

4.9. Функції правової культури юриста.

4.10. Праця Гегеля «Феноменологія духу».

4.11. Вплив національного характеру (духу) народу на сучасні

закони.

4.12. Правова культура — складова професійної культури юриста.

Матеріали для вивчення модулів блоку 2 рівня З

МОДУЛЬ 1. Моральна культура юриста.

1.1. Моральна свідомість і її рівні

Важливе місце в особистій культурі юриста займає моральна куль­тура. Моральна культура, як уже було зазначено, має органічний взаємозв'язок з духовною, інтелектуальною і внутрішньою культура­ми. Вона є невід'ємним компонентом професійної культури юриста. Це пояснюються характером та сферою діяльності юриста, який повинен керуватися поряд з юридичними і моральними нормами.

Вже неодноразово підкреслювалося, що не кожна юридична норма збігається з відповідною моральною нормою.

Моральні норми утверджують та підтримують певні соціальні цінності, орієнтують особу шляхом повелінь і заборон на їх практичне здійснення соціально-санкціонованим способом.

Моральні норми можна поділити на абсолютні (вищі, теоретичні, ідеальні) й відносні (елементарні, практично-дійові).

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: