Схарактеризуйте, у чому проявлялась амбівалентність та карнавальність лірики вагантів і голіардів.

Основні теми та мотиви поезії ваганів – студентське життя («Бідний студент» - студент мандрує, через бідність не може долучитися до премудростей, одяг має поганий, до церкви не ходить, бо холодно стояти, просить крихту у міських правителів для бідних, «за те що зволили жебрака одіти, Бог воздасть старицею на тамтому світі»), радощі плоті, кабацький розгул, зіпсованість світу, мінливість долі, що часто набувала метафори «колеса Фортуни» - карнавальність. («Занепад освіченості» - наука сьогодні мука. Наука – хитрощі, лінощі, погані вчителі. Іронія щодо минулих часів – людей порівнюють із звірами, надаючи їм певної характеристики. В кінці згадується про Суд і виділяється заклики щодо замислення над «гріхами» в освіті.

«Безтурботна пісня» - книги – геть, краще веселитися! Прийшла весна – не до радощів, старість лякає хворобами, до богів подібні – кохаймося з дівчатами. У танку (веселощі) навіть вередливому стрінеться пара.) Амбівалентність: Відкинувши усі риси куртуазної манірності, ваганти у своїх поезіях виявляли глибоку ерудицію і розкутість думки. Їхня маргінальність щодо суворого ієрархізованого середньовічного суспільства у сполученні з рудиментами освіти обумовила дуалістичність їхнього світобачення – з одного боку, вони уславлювали радощі життя, з другого – ставилися до нього та свого місця в ньому (чи скоріше відсутності такого місця) з гіркою іронією. («Орден ваганів» - засуджуються багатії, приймаються до ордену усі, хто розуміється на бідності не залежно від національності. В ордені гуляють, їдять, до світанку не встають, «дві свити не мають», а як мають «програють». Тут живуть радісно ті, хто в безнадії чекає кращої долі.) Джерелами поезії ваганів слугують рукописні збірки ХІІ-ХІІІ ст. Найвідоміша з них – збірка «Carmina Burana» («Байренські пісні») з Бенедикт-байренського монастиря у Німеччині.

Амбівалентність: З формальної точки зору лірика ваганів відрізняється вченістю, знанням античних та християнських авторів, а паралельно – використанням фольклорних мотивів та образів.

Їй притаманна пародійність щодо лицарської літератури (зокрема, у зовсім іншій концепції кохання) («Весняна пісня» - дівчина-весна несе щастя для хлопців (тема кохання), дівоча краса).

, а також травестування та зниження церковно-релігійних жанрів. Серед творів ваганів є макаронічні (тобто такі, що використовують одразу дві мови_. Як правило, авторство цих віршів анонімне, за винятком таких відомих імен чи псевдонімів, як Гюг («Прімас») Орлеанський, Архіпіїта Кельнський та Вальтер Шатільонський. Поезія вагантів взагалі виховувала вільнодумців, яким в усі часи судилося розхитувати підвалини пересіченості і закостенілості.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: