Електромагнітне випромінювання, електромагнітний спектр, джерела випромінювання

Розповсюдження енергії в просторі у вигляді хвиль або прямолінійного потоку світлових частинок фотонів - називають електромагнітним випромінюванням. Випромінювання і віддзеркалення земними об'єктами радіохвиль будь-якого діапазону - об’єктивно існуюча реальність, незалежно від наявності або відсутності створених людиною джерел і приймачів такого випромінювання.

Електромагнітним випромінювання може бути описано або специфічними хвильовими параметрами - швидкістю розповсюдження, довжиною хвилі і частотою, або в поняттях корпускулярної теорії як потік світлових квантів або фотонів, коли йдеться про світлове випромінювання. Подвійність природи електромагнітного випромінювання стає очевидною на прикладі сонячного світла. Доказом його хвильової природи служить явище інтерференції; наприклад, загальновідомі веселкові інтерференційні картини на тонких плівках мильного пухиря або розлитого по поверхні води масла. Корпускулярна природа світла виявляється у фотоелектронній емісії; наприклад, при попаданні світла на фотоелемент в ньому виникає електричний імпульс, який по величині пропорційний числу що потрапили на нього квантів світла, або фотонів.

Характер всіх електромагнітних хвиль однаковий. Вони розповсюджуються у вакуумі із швидкістю світла і відрізняються одна від одної власною частотою, довжиною хвилі і енергією, займаючи відповідне положення в електромагнітному спектрі. Що таке довжина хвилі λ, (визначається відстанню між двома сусідніми точками хвильового цугу, наприклад між двома найближчими мінімумами або максимумами коливання) і частота υ (обернено пропорційна довжині хвилі і за визначенням рівна числу повних коливань в секунду) електромагнітного випромінювання ви знаєте з курсу фізики. Загальний спектр що зустрічається в природі електромагнітного випромінювання охоплює хвилі завдовжки від фемтометрів (1фм = 10^-15м.) до десятків кілометрів. Він безперервний і ділиться на декілька областей, або груп, випромінювання, інакше званих зонами або діапазонами. Межі між ними умовні. В природі головне джерело електромагнітній енергії - Сонце. Максимум сонячного випромінювання доводиться на 0,47 мкм.; в ультрафіолетовій частині воно різке убуває, а в інфрачервоній реєструється у вигляді широкої і пологої кривої. Сонячна енергія досягла поверхні Землі, проникнувши через ЇЇ атмосферу, частково відображається, а частково поглинається поверхнею планети і розташованими на ній об'єктами.

Для дистанційного зондування використовують наступні групи випромінювання, або діапазони хвиль:

• ультрафіолетовий від 0.27 до 0.4 мкм;

• видимий, або світловий - від 0.4 до 0,78 мкм;

• ближній, або фотографічний інфрачервоний (14),- від 0,7 до
0,9 мкм;

• тепловий інфрачервоний - від 3,5 до 5,0 мкм і від 8,0 до 14
мкм;

• мікрохвильової - від 0,3 до 10см.

Зйомки у видимому і ближньому 14 - діапазонах (0,4-1.1 мкм) проводять звичайно пасивними методами:

• фотографічним,

• телевізійним,

• сканерним.

Радарні (активні) методи працюють в мікрохвильовій області випромінювання, створюваного штучним джерелом направленої дії.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: