Мотивація навчальної діяльності

МНОЖИННИЙ АЛЕЛІЗМ. ГЕНЕТИКА ГРУП КРОВІ

У дослідах Менделя гени існували лише в двох формах – домінантній і рецесивній. Але більшість генів представлена не двома, а більшим числом алелей. Крім основних алелей (домінантного і рецесивного) існують ще проміжні алелі. Серію алелей (три і більше) одного гена називають множинними алелями, а саме явище – множинним алелізмом. Множинні алелі виникають внаслідок багаторазових мутацій одного і того самого локусу хромосоми. У генотипі диплоїдного організму представлені лише два алелі одного гена, у популяції число їх практично не обмежене. Особливість взаємодій між множинними алелями та, що їх можна розмістити в один послідовний ряд, в якому кожний член буде домінантним по відношенню до всіх наступних і рецесивним по відношенню до попередніх.

Значення. Множинний алелізм збільшує генофонд популяції, її генотиповий і фенотиповий поліморфізм, що має значення для еволюції.

Успадкування груп крові АВО і резус-фактора

Обговорюємо питання

Чому військові, автогонщики й люди інших професій, пов'язаних із ризиком, носять браслети, нашивки та інші розпізнавальні знаки з інформацією про свою групу крові?

Мотивація навчальної діяльності

Проблема переливання крові в житті людини за певних обставин може стати досить актуальною. Щоб здійснити його правильно й не причинити ускладнень або навіть смерті людини, потрібно враховувати цілий ряд важливих моментів, зокрема, знати групу крові й резус-фактор. Знання груп крові необхідне судмедекспертам для визначення батьківства, а також для визначення злочинця чи вбивці за плямами крові, залишеними на місці злочину. Отже, знання цих понять є дуже важливим для людини,зокрема, щоб зберегти здоров'я, а часто навіть і життя.

Саме про правила переливання крові, визначення груп крові, про резус-фактор і резус-конфлікт і піде сьогодні мова на уроці.

У ситуаціях, коли людина втрачає багато крові, її кількість відновлюється за рахунок донорської. Уже давно лікарі намагалися в такий спосіб допомогти своїм пацієнтам, але результати щоразу були непередбачувані: іноді переливання рятувало людині життя, а іноді призводило до смерті.

Питання до учнів

-Як ви вважаєте, із чим це могло бути пов'язане?

1901 році К.Ландштейнер, вивчаючи еритроцити, виявив в них білки – аглютиногени (що позначаються літерами А і В), а в плазмі крові – аглютиніни (іменовані літерами £ і β)

Залежно від наявності чи відсутності в крові конкретної людини аглютиногенів та аглютинінів розрізняють 4 групи крові. Ця система одержала назву АВО, тому що в ній групи крові позначаються цифрами й буквами аглютиногенів, що містяться в еритроцитах певної групи. Найчастіше зустрічаються І і ІІ групи крові, а найрідше – ІV.

Групи крові системи АВО

Відкриття АВ0-системи груп крові належить Ландштейнеру (1901). У межах цієї системи розрізняють 4 фенотипи: А, В, АВ і 0, кожний з яких відрізняється за будовою антигенів на поверхні еритроцитів і антитіл сироватки крові.

Вивченням характеру успадкування різних груп крові АВ0-системи встановлено, що вони визначаються різним поєднанням трьох алелей однієї алеломорфної групи генів, які позначають I^A, I^B та I⁰, і розташовані в хромосомі 9.

Алель I^A визначає утворення антигену А на поверхні еритроцитів і аглютиніну β у плазмі крові, алель I^B – утворення антигену В на еритроцитах і аглютиніну α в плазмі і, накінець, за алеля I⁰ відсутні антигени АВ на поверхні еритроцитів і містяться аглютиніни α і β в плазмі. Позначаються алельні гени різними літерами латинського алфавіту (I^A, I^B, I⁰), як виняток з правил генетики

Генетичні дослідження показали, що в цій системі існують наступні співвідношення між генотипом і його фенотиповим проявом:

· генотипи I^AI^A і I^AI⁰ дають однаковий фенотип А з антигеном А і аглютиніном β;

· генотипи I^BI^B і I^BI⁰ зумовлюють однаковий фенотип В з антигеном В і аглютиніном α;

· генотип I^AI^B визначає фенотип АВ з антигенами А і В, але без аглютинінів α і β;

· генотип I⁰I⁰ зумовлює фенотип 0 без антигенів А і В, але з аглютинінами α і β.

0 (І), А(ІІ), В(ІІІ) групи успадковуються як менделююча ознака.

Люди з генотипом I^AI^A фенотипово зовсім не відрізняються від людей з генотипом I^AI⁰, але мають особливості їх діти. У дітей від шлюбу, в якому один із батьків має генотип I^AI⁰, а інший I⁰I⁰, половина дітей має фенотип А (при генотипі I^AI⁰), і половина – фенотип 0.

Якщо один з батьків має генотип I^AI^A, а другий I⁰I⁰, то всі діти мають фенотип А (при генотипі I^AI⁰). Така ж різниця спостерігається й у людей з генотипами I^BI^B і I^BI⁰.

Алельні гени I^A і I^B в осіб ІV групи ведуть себе незалежно один від одного: ген I^A детермінує антиген А, а ген I^B – антиген В. Така взаємодія алельних генів отримала назву кодомінування (кожний алельний ген визначає свою ознаку). Успадкування АВ(IV) групи крові не відповідає закономірностям, встановленим Г.Менделем.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: