Мислення та увага як вищі психічні пізнавальні процеси

Термін "мислення" знайомий кожному. Життєва мудрість відзначає, що кожна людина вважає себе розумним або досить розумним. Життя постійно ставить перед людиною різні за своєю складністю завдання і проблеми. Виникнення таких проблем, труднощів і несподіванок вимагає від людини більш глибокого пізнання світу, відкриття в ньому нових властивостей, закономірностей і зв'язків. Кожна людина робить у своєму житті безліч відкриттів, і вони необов'язково є великими і цінними в масштабах всього людства. Щодня ми пізнаємо життя, навколишній світ, людей, предмети і речі, зв'язки і взаємини.

Проблема мислення довгий час не була предметом психології, а вивчалася філософією і логікою. І в даний час дослідженням мислення займаються багато наукові дисципліни: філософія, логіка, фізіологія, кібернетика, лінгвістика та ін На відміну від інших наук, психологія вивчає мислення конкретної людини в його реальному житті і діяльності. Психологічне дослідження природи мислення виходить з розрізнення чуттєвого та раціонального пізнання.

Мислення розкриває те, що безпосередньо не дано у сприйнятті. Основне завдання мислення полягає в тому, щоб виявити суттєві, необхідні зв'язки, засновані на реальних залежностях, відокремивши їх від випадкових збігів у часі і просторі. У процесі мислення здійснюється перехід від одиничного до загального. Таким чином, мислення починається там, де виявляється недостатнім і навіть безсилим чуттєве пізнання. Тому мислення визначають як узагальнене відображення дійсності.

Мислення - процес узагальненого та опосередкованого відображення дійсності в її істотних зв'язках і відносинах.

Людське мислення - це мислення мовленнєве. Мислення нерозривно пов'язане з мовою; його становлення відбувається в процесі спілкування людей один з одним. Формування специфічно людського мислення в онтогенезі можливо лише у спільну діяльність дорослого і дитини.

Мислення як вища психічна функція володіє чотирма взаємопов'язаними ознаками, кожен з яких по-своєму характеризує роль мови в його розвитку.

По-перше, власне людський розумовий акт є соціальним, "розділеним" між людьми, що відображає суспільний характер трудової діяльності, і для його здійснення необхідна мова як засіб комунікації.

По-друге, мислення виникає як процес, опосередкований спочатку матеріальними знаряддями праці, а потім - системою знаків, в тому числі усній і письмовій промовою, тобто засобами закріплення і передачі суспільно-історичного досвіду.

По-третє, понятійне, логічне мислення довільно, і мова виступає як система засобів, оволодіваючи якою людина може свідомо керувати розумовим процесом, організовувати спільну розумову діяльність.

По-четверте, мислення як вища психічна функція володіє системною будовою, тобто побудована на матеріалі різних натуральних процесів ("ручного" інтелекту, мимовільної уваги, пам'яті, уяви ін), і саме мова служить тим основним інструментом, за допомогою якого ця система організовується і існує як єдине психічне утворення.

Для опису проявів мислення психологія використовує визначення мислення в широкому сенсі як активної пізнавальної діяльності суб'єкта, необхідної для його повноцінної орієнтації в навколишньому природному і соціальному світі. Для вивчення конкретних психологічних механізмів мислення в психології говорять про мислення у вузькому сенсі як процесі вирішення завдань.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: