Діагностика вікового розвитку

Завдання психодіагностики — надати інформацію про індивідуально-психологічні особливості дітей, яка була б корисна батькам, вихователям, вчителям. Ця інформація може допомогти у з'ясуванні психологічних причин складнощів у навчанні й вихованні окремих дітей, у визначенні особливостей розвитку їх інтересів, здібностей, сформованості особистісних утворень. Виявлення особливостей психічного розвитку дітей входить в компетенцію і обов'язок дитячого психолога.

Діагностика розвитку — система дослідницьких засобів, завдання яких — визначення реального рівня розвитку, що досягнутий дитиною.

Що ж складає предмет діагностики розвитку дитини? До показників розвитку дитини відносять:

— розвиток пізнавальної сфери дитини (сприймання, увага, пам'ять, уява, мислення);

— формування системи особистісних відносин (емоції, потреби, мотиви, настановлення, ціннісні орієнтації, спрямованість тощо);

— оволодіння системою різноманітних практичних і розумових дій, що забезпечують можливість продуктивної, творчої діяльності.

Питання про необхідність діагностики розвитку було вперше сформульоване Л. С. Виготським. Значущою для практики управління розвитком стала його ідея про два рівні розвитку дітей: рівень актуального розвитку, що характеризує наявні особливості психічних функцій дитини і склався на сьогоднішній день, та зону найближчого розвитку. Зупинимось на змісті поняття "зони найближчого розвитку".

Л. С. Виготський указував, що той факт, що дитина не справляється із запропонованим їй завданням, сам по собі ще нічого не говорить про психологічні можливості цієї дитини. Це означає, що подальший психічний розвиток цих дітей буде протікати по-різному.

Психічний розвиток, як зауважував Л. С. Виготський, проходить у процесі спілкування дитини з дорослим, який її навчає, передає досвід. У цьому процесі створюються нові форми психічного життя, нові уміння. А тому те, чого дитина не може зробити сама, вона може зробити за допомогою дорослого. І це визначає її подальший розвиток: адже те, що вона сьогодні може зробити лише з допомогою, завтра вона зможе зробити самостійно.

Отже, зона найближчого розвитку — це відстань між рівнем актуального (що дитина може зробити сама) і потенційного (що дитина може зробити за допомогою дорослого) розвитку дитини.

За Л. С. Виготським "зона найближчого розвитку визначає функції, які ще не дозріли, але знаходяться в процесі дозрівання… функції, які можна назвати не плодами розвитку, а бруньками розвитку, квітками розвитку… Рівень актуального розвитку характеризує успіхи розвитку на вчорашній день, а зона найближчого розвитку характеризує розумовий розвиток на завтрашній день…" [25, С. 379].

Л. С. Виготський запропонував новий прийом дослідження особливостей розумової діяльності дитини: не обмежуватися простим разовим дослідженням діяльності дитини і відмовитися від того, щоб виражати оцінку її розумового розвитку одним показником — успішністю розв'язання завдань самостійно. Більш доцільно проводити такі дослідження два рази: 1) вивчаючи, як дитина розв'язує запропоноване завдання самостійно; 2) досліджуючи, як вона розв'язує те ж завдання за допомогою дорослих. Розходження між цими двома показниками і буде показником "зони найближчого розвитку", а значить, і загальною оцінкою розумових можливостей дитини [25, С. 33].

Ідея "зони найближчого розвитку" і запропоновані прийоми її вивчення дозволили Л. С. Виготському ввести динамічний принцип у вивченні розумового розвитку дитини й оціненні можливостей її розвитку, а це дозволило вирішити ще одне важливе завдання — дати наукові основи для раціонального педагогічного впливу на дитину. Усвідомлюючи, які операції дитина може виконувати за допомогою дорослого, тобто, які можливості знаходяться в "зоні найближчого розвитку", вчитель може не лише передбачити подальший психічний розвиток свого учня, але й впливати на цей розвиток, керувати ним. "Тільки те навчання є хорошим, яке забігає вперед розвитку", — писав Л. С. Виготський [25, С. 343]. Навчання з орієнтацією на зону найближчого розвитку дозволяє вести розвиток уперед та враховувати індивідуальні відмінності дитини.

Ключові терміни й поняття

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: