Страхування кредитів, виданих під заставу

У договорах страхування предмета застави існують певні особливості, які полягають у тому, що за такими договорами стра­хування не покриваються прямі чи непрямі збитки, які виникли внаслідок:

—оброблення застрахованого майна вогнем, теплом або іншим термічним і хімічним впливом на нього у виробни­чих цілях (наприклад, для сушіння, зварювання, прання, копчення, смаження, гарячого оброблення та ін.);

—впливу ядерної енергії в будь-якій формі, будь-якого роду військових дій, громадянської війни, народних завору­шень, страйків, знищення чи ушкодження майна за вимо­гою цивільної чи військової влади;

—арешту, конфіскації, реквізиції;

—навмисних дій страхувальника або його представників, а також протиправних дій третіх осіб;

—вад в об'єкті страхування, які були відомі та приховані страхувальником від страховика;

—порушення техніки безпеки, протипожежних правил, санітарних норм та інших нормативних актів, які регулю­ють правила утримання об'єкта страхування;

—переміщення застрахованого об'єкта та зберігання його за адресою, не зазначеною в договорі страхування, крім ви­падків переїзду страхувальника за новою адресою, про що повідомляється страховику письмово.

Відповідно до Закону України "Про заставу" момент виник­нення права застави визначається:

—з моменту укладання договору застави;

—з моменту нотаріального посвідчення договору застави, якщо він підлягає нотаріальному посвідченню;

—у момент передачі заставодержателю предмета застави, якщо предмет застави відповідно до закону або договору повинен зберігатися в нього;

—з моменту укладання договору про заставу, якщо переда­чу заставодержателю предмета застави здійснено до укла­дання договору.

Цей факт важливо враховувати ще й тому, що момент по­чатку дії основного зобов'язання, наприклад, отримання кредиту, може бути відстрочено від встановленої дати за різних обставин. Тобто предмет застави перебуватиме під підвищеним ризиком значний час, а в платі за страхування (страховому платежі) це не буде враховано, що може ускладнитися невиправданими збитка­ми для страховика.

Крім цього, важливою обставиною є те, що об'єктом страху­вання предмета застави є майно, яке перебуває у володінні або в розпорядженні страхувальника і яке відповідно до законодавства України може бути ним відчужене та на яке може бути звернене стягнення:

—об'єкти нежитлового фонду: будівлі, споруди з конструк­тивними елементами, обробленням та інженерним облад­нанням;

—об'єкти житлового фонду: приміщення (квартири), вклю­чаючи майно, елементи оброблення та обладнання;

—передавальні пристрої, силові, робочі та інші машини;

—обладнання, транспортні засоби;

—об'єкти незавершеного виробництва та капітального будівництва;

—інвентар, готова продукція, товари, сировина, матеріали та інше майно.

Не підлягають страхуванню приміщення, що передаються в заставу, які потребують капітального ремонту, розташовані в бу­динках, що перебувають в аварійному стані або підлягають зносу.

Відповідальність страховика настає в разі загибелі або ушкодження майна внаслідок: бурі, урагану, зливи, обвалу, зсу­ву, дії підземних вод, удару блискавки, пожежі, вибуху, затоп­лення, аварій опалювальної системи, водопровідних і ка­налізаційних мереж.

Перелік конкретних ризиків, з яких страховик несе відповідальність, зазначається за згодою сторін у договорі страху­вання.

За настання страхового випадку заставодержатель (особа, яка видала кредит заставодавцю) має переважне право задово­льнити свої вимоги із суми страхового відшкодування. Страху­вальник не звільняється від обов'язків за договором страхування.

Страхова сума за договором страхування предмета застави не може перевищувати розміру вартості заставленого майна. Вартість майна, яке приймається на страхування, підтверд­жується балансом юридичної особи, рахунком-фактурою, довідкою інвентарного бюро, накладною та іншими бухгалтерсь­кими документами, а також експертною оцінкою фахівця.

Для прийняття рішення про виплату страхового відшкоду­вання залежно від характеру страхового випадку подають такі до­кументи:

—договір страхування;

—заяву страхувальника;

—висновок про страховий випадок, складений експертною комісією, який містить причини і можливі наслідки стра­хового випадку;

—позови, які пред'явлено страхувальникові у зв'язку з подією, що сталася;

—рішення суду або аудиторський висновок, який містить розміри сум, які підлягають відшкодуванню у зв'язку з настанням страхового випадку, який включається до обсягу відповідальності страховика за договором страхування;

—документи з компетентних органів;

—кошторис на відновлення, калькуляцію збитку.

Розмір збитку визначається, виходячи з дійсної (страхової) вартості майна на момент укладання договору страхування з ура­хуванням зносу.

Кожна зі сторін має право вимагати проведення незалежної експертизи, яка проводиться за рахунок сторони, що її вимагає.

У разі ушкодження майна збиток визначається в розмірі ви­трат на його відновлення.

Майно визнається загиблим, коли відновлювальні витрати з урахуванням зносу разом із залишковою вартістю перевищують 70% дійсної (страхової) вартості застрахованого предмета.

Якщо на момент, коли настав страховий випадок, стосовно страхувальника діяли., договори страхування інших страхових ор­ганізацій, страховик виплачує відшкодування в частині, яка при­падає на його частку за сукупною відповідальністю, згідно з прин­ципом контрибуції.

Страхування виданих та прийнятих гарантій (поручительств)

Страхувальник при страхуванні виданих гарантій (по­ручительств) - дієздатний громадянин або юридична особа на забезпечення виконання зобов'язань якого поширюються ці га­рантії (поручительства) та який уклав із страховиком договір страхування.

Гарантія (поручительство) - договір (контракт), за яким поручитель зобов'язується перед кредитором іншої особи відповіда­ти за виконання нею свого зобов'язання в повному обсязі або в час­тині його. Гарантія (поручительство) може забезпечувати лише дійсну вимогу.

Договір гарантії (поручительства) повинен бути укладений у письмовій формі. Недотримання письмової форми спричинює недійсність цього договору гарантії (поручительства).

Об'єктом страхування є майнові інтереси страхувальни­ка, що не суперечать чинному законодавству України і пов'язані зі збитками, завданими страхувальникові внаслідок неможливості виконання гарантом (поручителем) своїх зобов'язань в обсягах і в терміни, визначені гарантією (поручительством).

Страховими випадками є невиконання (повне або частко­ве) гарантом (поручителем), а також неналежне виконання своїх зобов'язань в обсязі та в терміни, визначені в письмовій гарантії (договорі поручительства), яке призвело до матеріальних збитків і сталося внаслідок:

а) аварії або катастрофи на місці виконання зобов'язань;

б) протиправних дій третіх осіб стосовно гаранта (поручителя);

в) банкрутства гаранта (поручителя);

г) стихійних лих під час і на місці виконання зобов'язань. Страховик не несе відповідальності за договором стра­хування, якщо страховий випадок стався:

Страхування не поширюється на курсову різницю, штра­фи та інші непрямі збитки.

Договір страхування укладається на підставі письмової за­яви страхувальника за формою, встановленою страховиком. Для оформлення договору страхування страховик може вимагати до­даткові документи, що характеризують ступінь ризику:

При укладанні договору страхування з метою визначення ступеня страхового ризику страхувальник повинен надати стра­ховикові такі документи:

—нотаріально завірену копію письмової гарантії (договору поручительства);

—офіційно завірені документи, які містять факт та умови існування майнових зобов'язань сторін, зазначені у дого­ворі страхування;

—опис товарно-матеріальних цінностей або іншого май­на страхувальника-гаранта, які можуть стати забезпе­ченням права регресних вимог страховика в разі на­стання страхового випадку, передбаченого договором страхування, та виплати страховиком страхового відшкодування;

—баланс або довідку про фінансовий стан гаранта, підтвер­джені аудитором (аудиторською фірмою);

—інші документи, необхідні страховикові для визначення ступеня ризику настання страхового випадку.

Для отримання страхового відшкодування страхуваль­ник надає такі документи:

—письмову заяву на виплату страхового відшкодування;

—оригінал договору страхування (страхового свідоцтва);

—документ, що посвідчує особу одержувача страхового відшкодування;

—довіреність від страхувальника на отримання страхового відшкодування;

—¶копію або оригінал гарантії (поручительства);

—акти аудиторських перевірок фінансового стану страху­вальника;

—акт несплати передбачених гарантією або поручительст­вом платежів;

—акт невиконання договірних зобов'язань, щодо яких діє гарантія (поручительство);

—акт невиконання гарантом (поручителем) своїх зо­бов'язань з наданої гарантії (поручительства);

—акт аудиторської перевірки фінансового стану гаранта (поручителя);

—інші документи, зазначені в договорі страхування.

3. Страховий захист фінансових ризиків

Фінансовий ризик - це ймовірність виникнення непередбачених фінансових втрат (зниження очікуваного прибутку, доходу, втрата час­тини чи всього капіталу) в ситуації невизначеності умов фінансової діяльності підприємства.

Основними видами фінансових ризиків підприємства є: ри­зик зниження фінансової стійкості, ризик неплатоспроможності, інвестиційний, процентний, валютний, депозитний, кредитний, податковий та ін. За джерелами виникнення всі види фінансових ризиків поділяють на дві основні групи; систематичні (ринкові ризики) та несистематичні (специфічні ризики).

До страхування фінансових ризиків належать:

1) страхування від утрат прибутку;

2) страхування на випадок зниження обумовленого рівня рентабельності;

3) страхування ризику засновника;

4) страхування біржових ризиків;

5) страхування коштів та (або) банківських металів, вкладе­них на депозитне зберігання;

6) страхування відсотків від коштів та (або) банківських ме­талів, вкладених на депозитне зберігання;

7) страхування інвестиційних ризиків.

Згідно правил страхування, об'єктом страхування є май­нові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законо­давству України і пов'язані з фінансовим ризиком у його підприємницькій діяльності, а саме:

• втратою коштів та (або) банківських металів, вкладених на депозитне зберігання;

• втратою відсотків від коштів та (або) банківських металів, вкладених на депозитне зберігання;

• збитками, що виникли внаслідок невиконанням контра­гентом страхувальника договірних зобов"язань.

Страхова сума за договором страхування визначається в межах:

• вкладених коштів та (або) банківських металів на депозит­не зберігання та відсотків за ними;

¶• грошової оцінки зобов'язань контрагента страхувальника відповідно до укладеної з ним угоди (договору, контракту).

У договорі страхування може бути передбачена франшиза (умовна чи безумовна).

Страховими випадками є: 1)втрата (часткова або повна) коштів та (або) банківських металів страхувальника, вкладених на депозитне зберігання внаслідок банкрутства кредитної устано­ви, яка одержала кошти та (або) банківських металів на депозит­не зберігання; 2) втрата (часткова або повна) відсотків від коштів та (або) банківських металів страхувальника, вкладених на депо­зитне зберігання внаслідок банкрутства кредитної установи, яка одержала кошти та (або) коштовні метали на депозитне зберіган­ня; 3) втрата (часткова або повна) коштів та (або) банківських ме­талів страхувальника через невиконання (неналежного виконан­ня) договірних зобов'язань контрагентом страхувальника за укла­деною між ними угодою, внаслідок:

• смерті громадянина - контрагента страхувальника;

• ліквідації та (або) банкрутства юридичної особи - контра­гента страхувальника;

• стихійного лиха.

Страховик звільняється від виплати страхового відшкодування при настанні подій, що мають ознаки страхового випадку, але не визнаються такими, які відбулись внаслідок:

а) ядерного вибуху, впливу радіації або радіоактивного за­бруднення;

б) громадянської війни, народних заворушень різного роду та страйків;

в) усякого роду військових дій або військових заходів та їх наслідків, повстань, заколотів;

г) конфіскації, націоналізації та інших подібних заходів політичного характеру, здійснених за наказом військової або цивільної влад та політичних організацій;

д) зміни законодавства під час дії договору страхування;

є) заборона (обмеження) діяльності контрагента страху­вальника.

Страхування не поширюється на неустойку та інші непрямі витрати.

До­говір страхування укладається на підставі письмової заяви стра­хувальника, яка містить докладні відомості про:

а) умови, зміст угоди (договору, контракту), в тому числі ­умови, номер і дату договору (угоди, контракту) між страхуваль­ником і його контрагентом, дані про характер, об'єкти й строки дії цього договору (угоди, контракту);

б) види ризиків, на випадок яких проводиться страхування;

в) термін страхування;

г) розмір страхової суми;

д) інша інформація (відомості, документи) про всі відомі страхувальникові обставини, які можуть мати істотне значення для оцінки страхового ризику, на випадок якого проводиться страхування.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: