Схема 4. Сучасні різновиди державного режиму

Демократичний режим – це стан державного життя суспільства, за якого державна влада здійснюється на правових засадах, на основі принципу поділу влади, участі народу у формуванні державної політики, визнаються, гарантуються права та свободи людини і громадянина.

Демократичному політичному режиму притаманні такі ознаки:

1) наявність в державі народовладдя, тобто такої форми політичної влади, яка заснована на конституційному визнанні народу носієм суверенітету і єдиним джерелом державної влади в країні, в зв’язку з чим така влада є легітимною;

2) реальне функціонування інститутів безпосередньої та представницької демократії, через які народ залучається до формування і здійснення державної влади;

3) економічна, політична, ідеологічна, духовно-культурна свобода особи, невтручання держави в приватне життя людини;

4) політичний та ідеологічний плюралізм (відсутність єдиної державної ідеології, вільне формування недержавних громадських об’єднань, багатопартійність, конкуренція політичних партій та інших політичних сил);

5) конституційне визнання, закріплення і реальне гарантування основних прав і свобод людини та громадянина (при цьому обмеження прав і свобод людини та громадянина допускається лише на правових підставах та у відповідності до закону), їх широкий обсяг. Це передбачає також і захищеність особи від свавілля і беззаконня, можливість реально захищати свої права, свободи та законні інтереси від будь-яких посягань, в тому числі державних органів та їх посадових осіб;

6) виборність і змінюваність органів державної влади, і в першу чергу, вищих органів державної влади, їх підзвітність виборцям;

7) здійснення державної влади на основі принципу поділу державної влади на законодавчу, виконавчу і судову;

8) наявність офіційних механізмів, що забезпечують врахування думок та інтересів меншості населення, використання методу узгодження при прийнятті рішень;

9) наявність легальної політичної опозиції;

10) здійснення державної влади на правових засадах;

11) гласність у діяльності держави;

12) орієнтація на переважне застосування в процесі реалізації державної влади методів переконання перед методами примусу.

Виділяють три основні види демократичного режиму: ліберально-демократичний, консервативно-демократичний та радикально-демократичний режими.

Недемократичний режим є протилежністю демократичному та характеризується зворотним набором ознак.

Серед недемократичних іноді виділяють власне антидемократичний та псевдодемократичний режими. При цьому для останнього характерне, з одного боку, формальне визнання та конституційне закріплення демократичних інститутів і цінностей, а з іншого – їх повне або часткове ігнорування. В такому випадку типовими прикладами псевдодемократичних режимів є режими, що існували в колишньому СРСР та інших соціалістичних країнах.

Антидемократичний режим – це стан державного життя суспільства, за якого державна влада здійснюється на неправових засадах, на основі домінування методу примусу, з порушенням принципу поділу влади, з усуненням народу від реальної участі у формуванні державної політики, а також з порушенням прав та свобод людини і громадянина.

Антидемократичний режим характеризується низкою ознак, які є протилежними до тих, що є притаманними демократичному режиму.

Залежно від ступеня обмеження демократії антидемократичний режим поділяється на тоталітарний та авторитарний.

Тоталітарний режим є крайньою, найбільш жорсткою формою недемократичного режиму, для якої характерні наступні ознаки:

1) зосередження всієї повноти влади, неконтрольованої народом (народ повністю усувається від фактичної участі у формуванні та функціонуванні державної влади), в руках однієї політичної сили, олігархічної групи чи однієї особи, яка насправді являє собою систему тоталітарної бюрократії, що здійснює своє панування і контролює все суспільство;

2) інституційне та функціональне поглинання державного апарату пануючою політичною силою (партією);

3) усунення легальних можливостей для вільного волевиявлення населення;

4) повний (тотальний) контроль держави над усіма сферами життя суспільства;

5) грубе (значне) порушення прав, свобод і законних інтересів особи, яке зводиться до фактичної ліквідації прав і свобод людини та громадянина, відсутності реальних механізмів їх захисту;

6) прикриття, маскування неправових методів управління суспільством атрибутами правової форми (конституцією, писаним законом, законністю, правосуддям тощо);

7) жорстка централізація влади, ієрархія якої, як правило, замикається на культовій фігурі вождя;

8) застосування всеохоплюючого репресивного примусу, що передбачає систематичний масовий терор проти свого населення, в тому числі з відкритим застосуванням державою зброї відносно суспільства;

9) монізм в усіх сферах суспільного та державного життя;

10) монополія однієї політичної сили (партії) та відповідно заборона на існування або істотне обмеження діяльності інших політичних партій і рухів, що передбачає жорстку політичну цензуру та зумовлює відсутність легальної політичної опозиції;

11) повне поглинання громадянського суспільства, що виявляється у втручанні держави в приватне життя громадян, знеціненні особистості, одержавленні легальних громадських організацій;

12) ідеологізація всього суспільного життя, запровадження на державному рівні єдиної для всіх офіційної ідеології, в чому втілюється претензія тоталітарної системи на монопольне володіння істиною, що призводить до крайньої нетерпимості до будь-якого інакодумства і в зв’язку з цим заборони інших ідеологій, демагогії та догматизму, а також переслідування за інакодумство;

13) повний контроль над засобами масової інформації, що призводить до державної монополії на інформацію;

14) відсутність гласності у діяльності держави;

15) мілітаризація суспільного життя;

16) волюнтаризм при прийнятті державних рішень.

Незважаючи на різноманітність проявів тоталітарного режиму, умовно можна виділити три основні його різновиди: расистський, фашистський та військово-диктаторський режими.

Прикладами тоталітарних режимів є, наприклад, сталінізм (комуністичний тоталітаризм) в СРСР у 1930-х рр., маоїзм у Китаї в 1954-1976 рр., фашизм в Італії в 1922-1945 рр., націонал-соціалізм в Німеччині в 1933-1945 рр. При цьому, незважаючи на індивідуальні риси та відповідні назви, вони можуть бути одновидовими. Так, націонал-соціалізм в Німеччині теж є прикладом фашистського режиму. До речі, в сучасному світі (як правило, в Африці, країнах Латинської Америки, на Близькому Сході) найбільше зустрічаються військово-диктаторські режими, окремі з яких наближаються до авторитаризму.

Авторитарний режим є більш м’якою формою антидемократичного режиму, а тому деякі його ознаки наближаються до рис демократичного режиму. Так, в умовах авторитарного режиму можуть існувати окремі елементи громадянського суспільства, формально влада може здійснюватися на правових засадах, зберігається автономія особи і суспільства в сферах, що не належать до політики, допускається економічний, соціальний, культурний і навіть деякою мірою ідеологічний плюралізм, держава не здійснює тотального контролю над усіма сферами життя суспільства (щоправда, при цьому існує жорсткий політичний контроль).

Авторитарному режиму притаманні наступні ознаки:

1) концентрація досить значних владних повноважень у руках правлячої верхівки, владу якої уособлює глава держави, уряд чи інший виконавчий орган держави (або їх підсистема), що нав’язують суспільству власну волю;

2) порушення принципу поділу влади;

3) обмеження ролі виборних державних органів та інших демократичних інституцій, що супроводжується посиленням ролі виконавчих органів та суворою субординацією суб’єктів влади. При цьому виконавчі органи наділяються широкими повноваженнями, які часто штучно дублюють повноваження парламенту та інших представницьких органів влади, внаслідок чого роль останніх зводиться до становища суто формальних інститутів;

4) порушення принципів виборності та змінюваності органів державної влади, і в першу чергу, вищих органів державної влади, що досить часто проявляється в формальній ролі електорату у виборчому процесі (в тому числі і через відсутність конкурентної виборчої боротьби) та безстроковому характері повноважень глави держави;

5) незаконне обмеженням прав і свобод особи та громадянина, а також відсутність реальних гарантій їх здійснення;

6) обмеження діяльності легальної політичної опозиції, що передбачає також і можливість заборони політичних партій;

7) надмірне застосування командно-адміністративного методу, який передбачає постійні накази, інструкції, розпорядження, директиви владного центру, беззаперечне виконання яких забезпечується використанням насильства і позасудових методів примусу;

8) опирається на військово-репресивний апарат;

9) домінування держави над особою та суспільством.

До речі, авторитарні методи управління досить часто застосовуються в умовах перехідних періодів від тоталітарного до демократичного режимів.

Виділяють два основні види авторитарного режиму:

1) революційний, який спрямований на зміну напряму суспільно-політичного розвитку;

2) стабілізаційний, спрямований на збереження існуючого суспільно-політичного ладу.

До конкретних проявів авторитаризму, наприклад, відносять режим Піночета в Чилі (1973-1989 рр.), режим Фіделя Кастро на Кубі (починаючи з 1959 р.), соціалістичні режими в країнах Східної Європи (в 1950-1980-х рр.).

В історії відомі два види антидемократичного політичного режиму, які на сьогодні себе вже давно віджили: 1) деспотія – це державний режим, за якого вся повнота влади зосереджена в руках однієї особи (деспота), характеризується жорсткою централізацією, абсолютною відсутністю свободи населення та жорстокими методами утиску прав людей (такими є давньосхідні держави, наприклад, Вавилон, Стародавній Єгипет, Стародавня Індія, Стародавній Китай, Ассирія, Фінікія); 2) тиранія – це державний режим, за якого державна влада повністю зосереджена в руках одноособового, довічного правителя (тирана), що відзначається особливою жорстокістю і свавіллям та спирається у своїх діях на верхівку військової аристократії. Оскільки значення термінів “деспотія” та “тиранія” дещо розмиті, то їх часто вживають як синоніми.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: