ТОР 5 статей: Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы КАТЕГОРИИ:
|
У міжнародних організаціяхУ числі погоджувальних способів розв'язання міжнародних спорів істотно зросло значення міжнародних організацій. Процедура вирішення спорів міжнародними організаціями, на відміну від судової, носить переважно політичний характер. Організація Об'єднаних Націй — основний орган співробітництва держав у всесвітньому масштабі — є ядром сучасної системи мирних способів вирішення спорів. Статут ООН робить упор на інтереси підтримки міжнародного миру і безпеки при вирішенні спорів. Одна? головних цілей ООН полягає в розв'язанні не всякиз спорів, а тих, що можуть створити загрозу миру або призвести до порушення миру (п.1 стаття 1 Статуту ООН). Центральне місце в процедурі мирного вирішенні спорів займає Рада Безпеки ООН, що вправі за власною ініціативою розглянути будь-який спір для визначен-1 ня того, чи не може продовження цього спору загрожу- 4 вати підтримці міжнародного миру і безпеки (стаття 34 Статуту ООН). Рада Безпеки і Генеральна Асамблея в результаті розгляду спору можуть приймати рекомендації. Юридично обов'язкові рішення Рада Безпеки вправі приймати лише у випадку загрози миру, порушень миру й актів агресії. Рада Безпеки повинна враховувати, що спори юридичного характеру в якості загального правила підлягають передачі сторонами в Міжнародний Суд. Можливо виділити основні напрямки в діяльності ООН у мирному вирішенні спорів: — підтримка миру, тобто забезпечення присутності ООН у районі міжнародного конфлікту, що пов'язане з розгортанням військового, поліцейського або цивільного персоналу ООН (наприклад, операція ООН 1990 року «Буря в пустелі», «гуманітарна інтервенція» ООН 1994 року в Сомалі); — миротворчість, тобто дії, спрямовані на те, щобсхилити ворогуючих до мирного вирішення спору з використанням арсеналу засобів, передбаченого в розділіVI Статуту ООН, а також зупинити конфлікт і забезпечити збереження миру; — постконфліктна миротворчість, тобто дії з виявлення і знищення причин конфліктів, підтримка структур, схильних сприяти зміцненню миру (основна мета такої миротворчості — запобігання рецидиву конфлікту); — превентивна дипломатія, тобто дії, спрямовані напрофілактику виникаючих спорів між сторонами, недопущення переростання спорів в конфлікти й обмеження масштабів конфліктів (основна мета — врегулювання спору до спалаху насильства). В даний час найбільше поширення одержали такі засоби здійснення превентивної дипломатії: — заходи для зміцнення довіри; — раннє попередження конфліктів за допомогою міжнародних організацій; — установлення фактів, пов'язаних із спором;
— демілітаризація і нейтралізація; — інші засоби. Незважаючи на складність міжнародної обстановки, передбачена Статутом ООН система мирного врегулювання спорів дає позитивні результати. У рамках ООН обговорюються практично всі найбільш серйозні спори і конфлікти, що виникають між державами в рамках світового співтовариства. Підвищується роль і значення в мирному врегулюванні спорів міжнародних регіональних організацій, їхня роль у вирішенні питань підтримки миру, «які є підхожими для регіональних дій», зафіксована в статті 52 Статуту ООН. Необхідна умова правомірного існування регіональних організацій полягає в тому, що зміст їхніх установчих актів і діяльності повинен бути сумісним з цілями і принципами ООН. Організація африканської єдності створила Комісію з посередництва, примирення й арбітражу, що складається з 21 члена, обраних Конференцією глав держав і урядів ОАЄ. З числа членів комісії обираються особи, які здійрнюють функції посередників і арбітрів. Спір передається в Комісію державами, що беруть участь у ньому, або вищими органами ОАЄ. Ліга арабських держав головну роль у розгляді спо-;; рів надала своїй Раді. Стосовно спорів, що не торкають-| ся незалежності, суверенітету і територіальної цілісності держав, він може виконувати арбітражні функції. Для розгляду таких спорів сторони, що сперечаються, повинні звернутися до Ради, що приймає обов'язкове й остаточне рішення. Сторони в спорі не приймають участі в обговоренні і рішенні Ради. У тих випадках, коли спір може призвести до війни, Рада може виконувати примирливі функції. Організацією американських держав у 1948 році на Конференції в Боготі був прийнятий Американський договір про мирне вирішення спорів. Відповідно до договору головна роль у мирному врегулюванні спорів відведена Постійній раді Організацій. У договорі також докладно описані такі форми мирного вирішення спорів, як добрі послуги і посередництво, розслідування і примирення. Таким чином, у рамках міжнародних організацій діють як органи загальної компетенції, у повноваження яких входить вирішення розбіжностей між членами, так і спеціалізовані органи з розгляду окремих категорій справ. Література: 1. Ладьіженский А.М., Блищенко И.П. Мирньїе сред-ства разрешения споров между государствами. —М.,1962. 2. Мовчан А.П. Мирньїе средства разрешения меж-дународньїх споров. — М., 1957. 3. Пушмин З.А. Мирное разрешение международ-ньіх споров (международно-правовьіе вопросьі) — М.,1974. 4. Знтин М.Л. Международньїе судебньїе учрежде-ния. — М., 1994. ЗМІСТ Передмова............................................................................................ З Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:
|