БУКСИРУВАТИ - БУКСУВАТИ

Буксирувати, -ую, -уєш, перех. Тягти за собою або штовхати машину, судно тощо.

Буксувати, -ує, неперех. Обертатися, ковзаючись на місці (про колеса).

БУМ¹, -а. Гімнастичний прилад у вигляді бруса на стійках: вправи на бумі.

БУМ², -у. Штучне пожвавлення на біржі; сенсація: біржовий бум, нафтовий бум.

БУНДЕСВЕР, -у. Збройні сили Федеративної Республіки Німеччини.

БУНДЕСРАТ, -у 1. Верхня палата парламенту в Німеччині (1871 – 1918), орган представництва земель у ФРН.

2. Федеральна рада в Австрії.

БУНДЕСТАГ,-у. Нижня палата парламенту ФРН.

БУНТ¹, -у. Стихійне повстання; заколот.

БУНТ², -а. Зв’язка, сувій, пачка або тюк якихось матеріалів: бунт дроту, товар у бунтах.

БУРАН - БУРУН

Буран, -у. Снігова буря.

Бурун, -а. Піняста хвиля.

БУРГОМІСТР - БУРМИСТР, БУРМИСТЕР

Бургомістр, -а. Голова міської управи.

Бурмистр, -а, бурмистер, -тра. 1. іст. Староста над кріпаками.

2. Те саме, що бургомістр. Бурмистри підхопили старосту під руки і урочисто повели його до ратуші (З.Тулуб).

БУРІТИ - БУРІШАТИ

Буріти. Ставати бурим, бурішим; виділятися бурим кольором, виднітися (про щось буре). Так застигають в розвитку своєму ранні квіти, що їх прибило жорстоким приморозком, – за наступного тепла вони тільки жухнуть, буріють (І.Волошин); Погляну я у віконце, калина буріє (П.Чубинський).

Бурішати. Ставати бурішим. Торішні кураї, протряхаючи на вітрі та сонці, поволі бурішають (О.Гончар).

БУРЛАКА - БУРЛАК

Бурлака, -и, ч. Людина без постійної роботи й без постійного місця проживання; одинокий, неодружений хлопець. Пристав забрав гроші в бурлак і видав їм пашпорти (І.Нечуй-Левицький); Наперед із лісу вибігає бурлака, обідраний, здоровий чоловік (С.Васильченко); – Чудесний він козарлюга, – розказував Іван, – бурлакою жив собі біля Ненаситця на Дніпрі (А.Кащенко); – О, нарешті з’явився бурлака, – радо стрічає батько Романа (М.Стельмах); Так довіку бурлакою й зоставсь наш Гриць (Марко Вовчок).

Бурлак, -а. 1. Те саме, що й бурлака. Ой нема так нікому, Як бурлаку молодому (пісня); У неділю багацький син На конику грає, – Бурлак бідний напас воли Та з плугом рушає (пісня); Ой ішов козак, ой ішов бурлак Та через долину Та й зустрів же він пізно ввечері Хорошу дівчину (М.Костомаров).

2. У старовину – робітник, що разом з іншими тяг линвою річкове судно. Бурлаки десь баржу тягли з усіх сил (І.Нехода); Бійці тягнули за собою норовистих коней силоміць, як бурлаки барку (О.Гончар).

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: