ВИХВАЛЯТИСЯ - НАХВАЛЯТИСЯ

Вихвалятися. 1. Дуже хвалити себе, своїх близьких, щось своє. Малашка бігала по селу та вихвалялася сестрою (Л.Яновська); – Я, коли сплю, – все на світі чую, – не раз вихвалявся він поміж селянами (Григорій Тютюнник).

2. розм. зрідка. Нахвалятися. – О, ми з такими паничами вміємо поводитися! – вихвалявся один (І.Франко).

Нахвалятися, розм. Погрожувати заподіяти комусь яке-небудь лихо, неприємність тощо; хвастовито обіцяти зробити щось. Молодші нахвалялися не пустити ворогів на виноградник, перестріляти з рушниць (М.Коцюбинський); [Невідомий:] Кажуть, Кармелюк нахвалявся всю вашу комісію перепороти різками, а всі папери спалити (С.Васильченко).

ВИЧИТУВАТИ - ВІДЧИТУВАТИ

У значенні "робити зауваження комусь, повчати когось" тотожні.

Вичитувати, -ую, -уєш (кому), розм. Вона йому вичитувала, вона його сповідала (М.Коцюбинський); Юрко думав про те, що мама не спить знову і знову буде йому вичитувати (П.Дорошко).

Відчитувати (кого), розм. Бабуся стояла на порозі, підперезана хусткою, відчитувала дітей (Є.Кравченко); – Ти чого це мене відчитуєш? (М.Зарудний).

Вишкадив. вежа.

ВИЩЕ... Перша частина складних слів, що відповідає поняттю "раніше"; пишеться разом: вищезгаданий, вищенаведений (або згаданий вище, наведений вище).

Вияснятидив. з’ясовувати.

Відив. вві.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: