Говоритидив. казати.

ГОДИНА. 1. Одиниця виміру часу, яка дорівнює 1/24 доби, або 60 хвилинам; відповідний відрізок часу (у запитальному вислові вживається із займенником котрий: котра година, о котрій годині). Тоді ще не знав я, що все проходить, все минає, забувається й губиться в невпинній зміні годин (О.Довженко).

2. Певний період часу, певна пора (звичайно з означенням). Співає дідусь і внуку, і сину, Співає дідусь про стару годину (М.Костомаров); Тихо в садку, тихо в місті, бо пізня година (Леся Українка); Любіть Україну.. в годину щасливу і в радості мить, любіть у годину негоди!.. (В.Сосюра).

3. Тепла, суха, сонячна погода. А ми оливи наливаєм Та байдуже собі співаєм – Чи то в годину, чи в напасть (Т.Шевченко); Чи ж скоро світатиме? Глянула на небо: хмар не було – клалося на годину (Б.Грінченко); Година й негода часто міняються в надмор’ї (Л.Дмитерко); В кожної [жінки] біля хати роботи повно, кожній кортить на грядці ухватить, поки година (В.Дрозд).

ГОДИТИСЯ¹, годжуся, годишся. Бути на що-небудь, до чогось придатним; задовольняти певні вимоги: для годиться, як годиться. [Митрохван:] Правда, що кажуть, нібито воно так і годиться за куму брати ту, котру першу зустрінеш? (М.Кропивницький); Василько побачив, біжить із криком "тату", а він., в діди йому годиться (М.Стельмах).

ГОДИТИСЯ², годжуся, годишся. Давати згоду, погоджуватися з чиєюсь думкою; миритися. Роман зовсім годився на її думки, а вона на його (О.Маковей); Як же нам тепер годитись, А чи битись, чи миритись? (І.Манжура).

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: