ДЕСЯТЕРО,-тьох, числ. збірн. Вж. зі сл.: спортсменів, хлопців, лошат, гусей, діток; нас було чоловік з десятеро. Пор. двоє.

ДЕСЯТИНА. Давня східнослов’янська одиниця земельної площі, яка дорівнює 1,09 га (2400 квадратних сажнів).

ДЕФЕКТИВНИЙ - ДЕФЕКТНИЙ

Дефективний. Який має психічні або фізичні вади (про людину): дефективні діти, дефективний хлопець.

Дефектний. Який має дефект, дефекти, з дефектом, зіпсований, пошкоджений (про предмети); в якому перелічуються дефекти: дефектна деталь машини, дефектний примірник книжки, дефектна відомість.

ДЕФЛЯЦІЯ, -ї, ор. -єю. Вилучення урядом з обігу частини надлишкової грошової маси, випущеної в період інфляції.

ДЕХТО - ДЕ ХТО

Дехто, декого, займ. Деякі люди. Дехто з давніх хліборобів і заспорить з Мироном (Панас Мирний); Серед гурту сонних дехто починає ворушитись, дехто підводиться (Леся Українка); Спереду кілька мужиків. Брудні й обірвані. Де в кого синяки (А.Головко).

Де хто, присл. із займ. Цигане мовчки дивувались. Поки поснули де хто впав (Т.Шевченко); По вечері гості примощуються, де кому вигідніше (М.Коцюбинський); Музика стихла, гості розмішувались де хто (М.Лазорський); Аж листя бриніло від того голосу. Де хто йшов, там і спинявся (А.М’ястківський).

ДЕЦИ... Перша частина складних слів, що відповідає поняттю "десята частина"; пишеться разом: децилітр, дециметр.

ДЕЧИЙ - ДЕ ЧИЙ

Дечий, -його, займ. Чийсь.

Де чий, присл. із займ. Ноги самі привели до річки. Поникав понад берегом, позаглядав, де чиї каюки стоять (О.Гончар).

ДЕЩО- ДЕ ЩО

Дещо. 1. р. дечого, займ. Небагато чого; щось; що-небудь таке, чого не хочуть називати. – Я дещо чула з її розмови (І.Нечуй-Левицький); Багато дечого ще плела куховарка (Панас Мирний); Я щось маю розпитати, Дещо розказати (Т.Шевченко).

2. присл. Трохи. її дещо грубувата, горем підточена краса, її міцна доладна постать також вражають Якова (М.Стельмах).

Де що, присл. із займ. Вони їли і міркували, де що вигідніше продати (М.Коцюбинський); Де що було прибитого снігами та морозом задавленого – все оживало, чепурилося, раділо (С.Васильченко); – Гей, люди добрі! Та через це злодійкувате насіння ніяк буде стебельця на дворі вдержати: обнесуть де що є (Лесь Мартович); Всі щедрі, як не знають, де що береться (Вас. Шевчук).

ДЕЯК- ДЕ ЯК

Деяк, присл. зрідка. Якось. – Ану, може, я його деяк здурю (І.Франко).

Де як, присл. із займ.

ДЕЯКИЙ - ДЕ ЯКИЙ

Деякий, -кого, займ. Точно не визначений; невеликий тощо. – Вже деяку уяву маю про вас (М.Стельмах); Бійці сиділи деякий час (О.Гончар).

Де який, присл. із займ. – Навіщо бирка? Я вам із зав’язаними очима скажу, де який сорт (О.Гончар); – Він тільки дивиться, щоби де який гріш зарвати! (Б. Лєпкий); – Спасибі людям: не женуть з хати. Де весілля, де похорон, де яка оказія – я вже й там (В.Потапенко).

ДЖУРА, ч. Зброєносець у козацької старшини (XVI–XVIII ст.). [Юліан:] Батьку отамане! Це джура мій, Кузьма (І.Карпенко-Карий); Від табору скакав гетьманський джура з гетьманським убранням і з булавою (Д.Мордовець).

ДЗВІН. 1. р. дзвона. Ударний сигнальний підвісний інструмент. Задзвонили до церкви. Гук дзвона рознісся попід вербами (І.Нечуй-Левицький); Плечі в нього були широкі, руки довгі, голос приглушеного чавунного дзвона (Григорій Тютюнник); Нараз вдарили у дзвона (М.Лазорський).

2. р. дзвону. Деренчливі металеві звуки; дзвінке звучання. У палату долинули протяжні звуки дзвону (С.Скляренко); Розсипається небесний дріб по даху і співають ринви одноманітну пісню в переливах легкого дзвону (М.Хвильовий); Скільки пташиного дзвону (С. Олійник).

ДИ... Перша частина складних слів, що відповідає поняттям "подвійний", "двічі"; пишеться разом: дивакцина, дивініл.

ДИВАН - ДУВАН

Диван¹, -а. Великі м’які меблі для сидіння й лежання.

Диван², -у. В деяких мусульманських країнах – список розподілу державних доходів, податково-фінансове відомство, урядова установа в судових та адміністративних справах.

Диван³, -у. Назва збірки ліричних творів (переважно одного автора) у східних літературах (у перській, арабській).

Дуван, -у, заст. Здобич і поділ її.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: