Результатом діяльності учнів при вивченні кожного блоку обов’язко­вої для вивчення складової програми має бути виріб, а будь-якого варіа­тивного модуля – проект.

Уся проектна документація (зображення виробу, розрахунок ма­теріалів, послідовність виготовлення тощо) учнями 5-8 класів ви­конується в робочих зошитах.

Навчальна програма, за якою навчатимуться у цьому році учні 9 класів, по­будована за модульною системою. У першому півріччі учні вивчають варіативний модуль, а у другому проектують та виготовляють комплексний виріб. Вивчення варіативного модуля відбувається за окремо розробленими програмами. Із розробленого переліку варіативних модулів, які можуть вивчатися у 9 класі, вчитель обирає модуль (який не вивчався у 7-8 класах) у залежності від матеріально-технічної бази, фахової підготовленості, регіональних традицій наповнюваності класів та бажання учнів. Варіативні модулі розраховані на16 годин кожен.

Варіативні модулі, які пропонуються для вивчення у 9 класі:

1. Технологія виготовлення виробів, в’язаних гачком.

2. Технологія виготовлення виробів, в’язаних спицями.

3. Технологія виготовлення швейних виробів (машинним способом).

4. Технологія оздоблення одягу.

5. Технологія виготовлення виробів у техніці «макраме».

6. Технологія оздоблення виробів мережками.

7. Технологія оздоблення виробів гладьовими швами.

8. Технологія оздоблення виробів українською народною вишивкою.

9. Технологія виготовлення виробів, вишитих бісером.

10. Технологія вирощування рослин та догляд за ними.

11. Технологія природного землеробства.

12. Технологія заготівлі та зберігання продуктів.

13. Технологія приготування страв. Традиції української національної кухні.

14. Технологія плетіння виробів із лози.

15. Технологія плетіння виробів із соломи.

16. Технологія виготовлення виробів із шкіри.

17. Технологія виконання електротехнічних робіт.

18. Технологія оздоблення виробів із деревини геометричним різьбленням.

19. Технологія оздоблення виробів інкрустацією, інтарсією.

20. Технологія оздоблення виробів із деревини мозаїкою.

21. Технологія виготовлення виробів із деревини (з використанням ручних способів обробки).

22. Технологія оздоблення виробів із деревини різьбленням.

23. Технологія виготовлення виробів із деревини (способом токарної обробки).

24. Технологія виготовлення виробів із сортового прокату (з використанням ручних способів обробки).

25. Технологія виготовлення виробів із металу (способом токарної обробки).

26. Технологія ремонту та оновлення одягу.

27. Технологія оздоблення виробів об’ємним різьбленням.

28. Технологія писанкарства.

29. Технологія виготовлення сувенірів із текстильних матеріалів.

30. Підсумковий проект. Проектування та виготовлення комплексного виробу.

Учні старшої школі в 2016-2017 навчальному році незалежно від профілю навчання (крім технологічного) освоюють навчальний предмет технології (трудове навчання). Навчальна програма має модульну структуру і складається з двох частин – інваріантної та варіативної. Основою інваріантної складової є базовий модуль «Проектні технології у перетворюючій діяльності людини». На вивчення базового модуля у 10-11 класах відводиться по 12 годин. Вивчення другої частини програми передбачається в обсязі 20 годин (один варіативний модуль). Модулі слід обирати з урахуванням побажань учнів, матеріально-технічної бази навчальних шкільних майстерень, фахової підготовленості вчителя. Це дасть можливість учням, незалежно від профілю навчання, оволодіти практичними технологіями, які викликають зацікавленість. Варіативний модуль для 10 – 11 класів можна обрати лише один раз у 10 або 11 класах. Варіативні модулі мають засвоюватися старшокласниками через проектну діяльність, результатом якої є творчий проект.

Перелік варіативних модулів до навчальної програми «Технології. 10-11 класи»:

1. Технологія бісерного плетіння на дротяній основі.

2. Технологія художнього різьблення по дереву.

3. Технологія геометричного гострокутного гуцульського різьблення.

4. Основи лісового господарства.

5. Технологія виготовлення малих архітектурних форм.

6. Технологія вишивання технікою мережки.

7. Технологія художнього набивання на тканині.

8. Технологія плетіння спицями

9. Технологія рельєфного різьблення.

10. Технологія розпису на склі.

11. Технологія соломоплетіння.

12. Технологія інкрустації виробів з деревини.

13. Технологія токарної обробки деревини.

14. Технологія вишивання стрічками.

15. Технологія виготовлення м’якої іграшки.

16. Технологія вишивання шовковими стрічками.

17. Технологія писанкарства.

18. Технологія клаптикового шиття (печворк).

19. Технологія хлібопекарського та кондитерського виробництва.

20. Технологія об’ємної вишивки.

21. Технологія виготовлення листівок.

22. Технологія ниткової графіки.

23. Технологія художньої обробки деревини випилюванням.

24. Технологія в’язання гачком.

25. Технологія дизайну інтер’єру.

26. Технологія пірографії (випалювання на деревині).

27. Технологія дизайну шкільних та офісних меблів.

28. Технологія ручного розпису тканини.

29. Технологія виготовлення штучних квітів.

30. Технологія ліплення.

31. Технологія ручного ткацтва.

32. Технологія виготовлення подарункових упаковок.

33. Технологія виготовлення дитячого одягу.

34. Технологія дизайну предметів інтер’єру.

35. Об’ємне комп’ютерне моделювання.

36. Технологія виготовлення виробів із сучасних деревних матеріалів.

37. Технологія аплікації з текстильних матеріалів та фурнітури.

38. Технологія виготовлення народної ляльки-оберега.

39. Технологія матчворку (конструювання із сірників).

40. Технологія вишивання весільних рушників.

41. Технологія вишивання сорочки.

42. Технологія вишивання бісером.

43. Технологія бісерного ткацтва.

44. Технологія декупажу.

45. Технологія пошиття швейних виробів (із суцільнокроєним рукавом, на основі

нічної сорочки).

46. Технологія конструювання та моделювання швейних виробів.

47. Технологія конструювання жіночого одягу.

48. Технологія пошиття плечового виробу з капюшоном (за журнальною викрійкою).

49. Технологія пошиття домашнього взуття.

50. Технологія печворку в’язаного гачком.

51. Технологія валяння виробів.

52. Технологія мозаїки по деревині (маркетрі).

53. Технологія макетування зброї.

54. Технологія електротехнічних робіт (виготовлення електрофікованих виробів).

55. Технологія довбарства.

56. Технологія виготовлення виробів із екструдованого пінополістеролу.

57. Технологія художньої в’язі.

58. Технологія шкіряної пластики.

59. Технологія ремонту та виготовлення меблів.

60. Технологія виготовлення штучних приманок для вудіння риби.

Особливістю технологічного профілю є широкий перелік спеціалізацій, за якими може здійснюватися навчання (наказ Міністерства освіти і науки від 01.10.2008 № 893):

• Деревообробка.
• Кулінарія.
• Основи дизайну.
• Агровиробництво.
• Будівництво. Опоряджувальні роботи.
• Енергетика.
• Конструювання та моделювання одягу.
• Легка промисловість.
• Матеріалознавство та технологія конструкційних матеріалів.
• Металообробка.
• Основи бджільництва.
• Технічне проектування.
• Українська народна вишивка.
• Художня обробка матеріалів.
• Швейна справа.
• Технології сільськогосподарського виробництва.

За наявності відповідного грифа Міністерства освіти і науки профільне навчання може здійснюватися за авторськими програмами з інших, не передбачених переліком спеціалізацій.

У межах технологічного профілю також можлива професійна підготовка старшокласників. Наказом Міністерства освіти і науки № 904 від 23.09.2010 р. затверджено Типові навчальні плани та Типові програми професійно-технічного навчання для учнів загальноосвітніх навчальних закладів. Зазначені плани та програми розроблено з метою узгодження Державних стандартів професійно-технічної освіти та навчальних планів загальноосвітніх навчальних закладів.

Професії, за якими здійснюється професійно-технічне навчання відповідно до Типових навчальних планів та Типових програм розділено за трьома групами у залежності від кількості годин, що відводиться на їх опанування.

До першої групи відносяться:

- «Продавець (з лотка, на ринку)»;

- «Водій автотранспортних засобів категорії «В»»;

- «Водій автотранспортних засобів категорії «С»»;

- «Манікюрниця»;

- «Штукатур».

На опанування зазначених професій відводиться до 480 годин навчального часу: 6 годин на тиждень в 10 та 11 класах за рахунок технологічного профілю (наказ МОН від 27.08. 2010 № 834, додаток 10) та 10 робочих днів навчальної практики у 10 класі.

До другої групи відносяться:

- «Вишивальниця»;

- «Агент з організації туризму»;

- «Оператор комп'ютерного набору»;

- «Різьбяр по дереву та бересту»;

- Інтегрована професія – «Швачка, Кравець».

На опанування зазначених професій відводиться до 540 годин навчального часу: 6 годин на тиждень в 10 та 11 класах за рахунок технологічного профілю та 20 робочих днів навчальної практики у 10 класі.

До третьої групи відносяться:

- «Секретар керівника (організації, підприємства, установи)»;

- «Касир (на підприємстві, в установі, організації)»;

- «Перукар (перукар-модельєр)»;

- «Молодша медична сестра з догляду за хворими»;

- «Офіціант»;

- «Секретар-друкарка»;

- «Слюсар з ремонту автомобілів»;

- «Столяр будівельний».

На опанування зазначених професій відводиться до 680 годин навчального часу: 6 годин на тиждень в 10 та 11 класах за рахунок технологічного профілю, по 2 години на тиждень в 10 та 11 класах за рахунок варіативної складової навчальних планів та 20 робочих днів навчальної практики у 10 класі.

Збільшення часу навчальної практики передбачається тільки для професійного навчання з метою забезпечення потрібної кількості навчальних годин. Збільшення навчальної практики можна уникнути за рахунок виділення (збільшення) годин з варіативної складової навчальних планів.

У випадку, коли кількість годин на опанування професії менша передбаченої навчальними планами, рекомендуємо запроваджувати профільні курси та курси за вибором профорієнтаційного спрямування, які мають відповідний гриф Міністерства.

Здійснення професійно-технічного навчання в загальноосвітніх навчальних закладах та міжшкільних навчально-виробничих комбінатах можливе і за іншими професіями, за умови дотримання вимог Державних стандартів професійно-технічної освіти.

Змістове наповнення технологічного профілю може складатися з декількох курсів за вибором «Професійні проби». Такі курси освоюються учнями послідовно. Програми таких курсів повинні мати відповідний гриф МОН України.

Курси за вибором «Професійні проби» можуть освоюватися за рахунок варіативної складової навчальних планів учнями, що навчаються за будь-яким профілем.

Сучасне трудове навчання базується на практичній діяльності учнів. Кожен урок повинен мати практичну спрямованість.

Зміст практичних робіт визначається вчителем самостійно залежно від теми уроку та виду робіт, що виконуватимуться під час уроку. Вивчення теоретичного матеріалу доцільно проводити під час практичної роботи, однак не ви­ключається можливість проведення уроків засвоєння нових знань, у ході яких учитель може подати навчальний матеріал усього мо­дуля або його окремої частини. Такі уроки в навчальному процесі мо­жуть бути поодинокими.

Резерв часу, передбачений програмою, учитель може використати на підсилення окремих складових навчальної програми на свій вибір.

До переліку практичних робіт варто включати такі, що сприяють формуванню національно-патріотичних почуттів учнів. Це можуть бути предмети і речі, що у своєму змісті пов’язані з народною культурою українців, а саме: виготовлення декоративно-ужиткових і ремісничих виробів, що характерні для побуту нашого народу. Також це можуть бути вироби військово-патріотичного призначення (різноманітні за конструкцією та складністю виготовлення «пічки», «якорі» для пошуку розтяжок, маскувальні сітки, сумки для аптечок, рукавиці, сувеніри з патріотичною символікою тощо).

Навчання хлопців і дівчат на уроках трудового навчання від­бувається окремо. Поділ класів на групи здійснюється відповідно до нормативів, затверджених наказом Міністерства освіти і науки Укра­їни від 20.02.02р.
№ 128, і відбувається за наявності в класі більше 27 учнів для міських шкіл та більше 25 для сільських. Якщо кількість учнів у класі не дає змоги здійснити поділ на групи на гендерній осно­ві, можна скористатись іншими варіантами формування груп: з пара­лельних чи наступних класів; поділ на групи за рахунок варіативної складової навчального плану.

Під час роботи в навчальній майстерні на кожному уроці треба звертати увагу на дотримання учнями правил безпечної роботи, виробничої санітарії й особистої гігієни, навчати їх тільки безпечних прийомів роботи, ознайомлювати із заходами попередження травматизму.

Важливою складовою технологічної підготовки школярів є знання ними основ графічної грамоти. Вивчення курсу креслення передбачено в 11 класах технологічного напряму в обсязі 2 год. на тиждень за навчальною програмою «Креслення. 11 клас» для загальноосвітніх навчальних закладів (лист Міністерства освіти і науки України від 19.11. 2013 р. № 1/11-17681).

У 8-11 класах креслення може вивчатися як курс за вибором за навчальною програмою «Креслення» для загальноосвітніх навчальних закладів (лист Міністерства освіти і науки України від 19.11. 2013 р. № 1/11-17679).

Розпочинається вивчення креслення в 7 класах спеціалізованих шкіл з поглибленим вивченням предметів технічного (інженерного) циклу. Вивчення предмета здійснюється за навчальною програмою «Креслення. 7-8 класи» (лист Міністерства освіти і науки України від 19.11. 2013 №1/11-17674).

Під час підготовки вчителів до уроків трудового навчання радимо використовувати матеріали, які висвітлюють питання організації навчальної діяльності з технологій, розміщеними на сторінках періодичних видань та спеціалізованих сайтах:

1. Газета «Трудове навчання» видавництва «Шкільний світ».

2. Журнал «Трудова підготовка в рідній школі» видавництва «Педагогічна преса».

3. Науково-методичний журнал «Трудове навчання в школі». Видавнича група «Основа».

4. Веб-сайт http://trudove.org.ua/.

5. Веб-сайт http://trudpalcv.at.ua/.

Директор департаменту Ю. Г. Кононенко

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: