Форма державного устрою

Державна мова.

Функції держави

Функції держави – це основні напрями діяльності держави, що забезпечують здійс­нення завдань, заради яких вона створена.

Класифікація функцій держави:

за часом дії: постійні та тимчасові;

за значенням: основні (головні) і неосновні (неголовні)

за сферою діяльності: внутрішніта зовнішні.

Внутрішні функції спрямовані на вирішення внутрішніх завдань держави, а зовнішні – на встановлення й підтримку відносин з іншими держави.

До внутрішніх функцій належать:

1) економічна функція – формування та виконання бюджету, складання та виконання програм економічного розвитку, фінансування низки галузей, безпосереднє керівництво державним сектором економіки;

2) функція захисту прав і свобод людини і громадянина – конституційне закріплення особистих, політичних і соціальних прав людини, діяльність державних органів, що захищають права людини і громадянина;

3) соціальна функція – забезпечення гідного рівня життя людини, допомога громадянам держави, які за об’єктивними чинниками не можуть брати участь у створенні матеріальних благ;

4) функція фінансового контролю – виявлення та облік доходів виробників матеріальних та духовних благ, стягнення податків, розподіл податкових коштів;

5) функція охорони правопорядку – забезпечення точного та повного виконання правових розпоряджень всіма учасниками правових відносин усередині держави, залучення до юридичної відповідальності правопорушників;

6) природоохоронна, або екологічна функція – регулювання процесу використання природних ресурсів, збереження і відновлення природного середовища життя людини;

7) культурна (духовна) функція – організація, створення, забезпечення зберігання культурної спадщини та доступу громадян до неї;

8) інформаційна функція – організація та забезпечення системи отримання, використання, поширення та збереження інформації.

До зовнішніх функцій належать:

1) функція забезпечення безпеки держави – захист країни від нападу ззовні, захист загальнонаціональних інтересів від деструктивних сил усередині країни;

2) функція міжнародного співробітництва в політичній, економічній, культурній і спортивній галузях, участь у забезпеченні світового правопорядку, допомога населенню інших держав, які опинилися в умовах стихійного, соціального лиха або техногенної катастрофи.

Органи держави

Орган держави — це особа або орган, які виступають від імені держави, мають певні владні повноваження відповідно до свого призначення (наприклад, Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, суди тощо).

Усі органи держави створюються для виконання державних функцій. Кожний дер­жавний орган має державно-владні повноваження, тобто діє від її імені, може приймати певні рішення, іноді навіть застосовувати примус щодо тих, хто не хоче виконувати ці рішення добровільно. Державний орган діє в порядку, установленому законом. Державні органи утворю­ють єдину, цілісну систему, яку називають апаратом держави.

Усі органи держави діють на основі законності й гуманізму. Вони повинні діяти в інтересах людини, забезпечуючи її права й свободи.

Органи державної влади можуть бути виборними й призначуваними.

За характером і змістом діяль­ності органи влади поділяють на органи законодавчої, виконавчої та судової влади. Органи держави відрізняються за територією, на якій вони діють (загальнодержавні й місцеві), за часом дії (постійні й тимчасові), за своїм складом (одноособові й колегіальні).

Основні форми здійснення функцій держави

Діяльність держави та її органів з реалізації функцій держави здійснюється за допомогою різноманітних форм.

З урахуванням розподілу влади визначають такі фор­ми здійснення функцій держави:

1) нормотворча — полягає у виданні загальнообо­в'язкових нормативно-правових актів. Наприклад, для реалізації екологічної функції держави потрібні нор­мативно-правові акти, які визначають порядок охоро­ни, раціонального використання й поновлення природ­них ресурсів, встановлюють санкції за заподіяння шкоди природі;

2) виконавча — полягає у повсякденній реалізації органами виконавчої влади вказівок законів. Наприк­лад, екологічна функція держави здійснюється шляхом спорудження природоохоронних об'єктів, створення за­повідників та інших об'єктів природно-заповідного фонду, фінансування наукових досліджень у галузі екології;

3) судова — судові органи беруть участь у реалі­зації функцій держави шляхом здійснення правосуд­дя. Наприклад, суди виносять рішення з приводу по­рушення екологічних прав громадян, вироки у справах про злочини проти навколишнього середовища;

4) контрольно-наглядова — контрольно-наглядові органи держави (прокуратура, Антимонопольний ко­мітет, органи галузевого нагляду) наглядають за точ­ним і однаковим виконанням законів. Наприклад, органи геологічного нагляду здійснюють контроль щодо проведення геолого-розвідницьких робіт, дотримання відповідних нормативів і стандартів.

За зовнішніми ознаками діяльності держави розрізня­ють:

1) правові форми здійснення функцій держави — всі види діяльності державних органів, пов'язані з ви данням правових актів (законів і підзаконних актів, актів застосування права — наказів, вироків і рішень судів, постанов слідчих тощо);

2) організаційні форми здійснення функцій держа­ви — поточна технічна, господарська, статистична діяльність, спрямовані на вирішення певних завдань. Наприклад, будівництво природоохоронного об'єкта ви­магає економічного обґрунтування, створення проекту, постачання будівельних матеріалів, навчання персона­лу тощо.

Державний лад

Форма держави

Форма держави – спосіб організації і здійснення державної влади.

Елементами форми держави є: форма правління, фор­ма державного устрою, форма державного режиму. Класифікація:

за формою правління – монархічні та республіканські;

за формою державного устрою – унітарні, федеративні та конфедеративні;

за формою державного режиму – демократичні, авторитарні та тоталі­тарні.

Форма правління — це організація, порядок створен­ня і взаємодії вищих органів державної влади. Розрізня­ють два різновиди форми правління — монархію і рес­публіку. Нині у світі існує майже 140 республік і З0 монархій.

Монархія — це така форма правління, за якої главою держави є особа, що отримує і передає свою посаду і титул, як правило, у спадок і довічно. Ознаки монархії:

Нині у світі існує майже 140 республік. Республіка — це така форма правління, за якої вер­ховна влада здійснюється представницькими органами, що обираються населенням на певний строк. Республіка має такі ознаки:

1) влада глави держави і вищих державних органів делегується їм народом;

2) повноваження глави держави обмежені визначе­ним строком;

3) глава держави несе політичну відповідальність за свою діяльність.

Більшість сучасних держав — республіки. Різновиди республік:

1) президентська (Бразилія, Грузія, Мексика, США). Президент у такій республіці, зазвичай, обирається пря­мими виборами (виняток складають США, де президен­та обирає колегія вибірників, обрана виборцями). Він очолює не тільки державу, але й уряд. Уряд призначаєть­ся президентом і відповідає тільки перед ним;

2) парламентська республіка (Угорщина, Індія, Італія, Німеччина). Президент обирається таким чином, щоб він не отримував свій мандат безпосередньо від гро­мадян: парламентом або окремими зборами, сформо­ваними винятково для виборів президента. Президент не є главою уряду і не є вільним у його формуванні. Фактично, главу і склад кабінету визначає парламент, точніше, партія, яка перемогла на парламентських ви­борах і має більшість в парламенті. Уряд несе відпові­дальність перед парламентом;

3) змішана (президентсько-парламентська) рес­публіка (Бєларусь, Україна, Перу, Росія, Франція). Цей різновид республіки поєднує риси парламентарної і пре­зидентської республік. Вибори президента здійснюють­ся всенародним голосуванням (як у президентській республіці), але президент не очолює уряд (як у парла­ментській республіці). Уряд призначається президен­том, але призначення прем'єр-міністра потребує згоди парламенту. Уряд відповідає перед президентом, але і парламент має право висловити йому недовіру, що тяг­не відставку уряду. Для змішаної республіки власти­ве виведення посади президента за тріаду законодав­чої, виконавчої і судової влади: президент має самостійний статус.

Форма державного устрою

Форма державного устрою — це спосіб територіаль­но-політичного устрою держави, порядок взаємин між державою та її окремими частинами. За формою держав­ного устрою всі держави поділяються на прості (унітар­ні) і складні.

Унітарна держава — це єдина держава, яка скла­дається з адміністративно-територіальних одиниць (об­ластей, провінцій, губерній). Ознаки унітарної держави належать:

1) наявність єдиного центру і єдиної системи ор­ганів влади і управління;

2) наявність єдиної системи права.

На цей час більшість держав світу — унітарні держави (Болгарія, Угорщина, Греція, Польща, Україна). У багатьох унітар­них державах (Іспанія, Україна, Фінляндія) є автономні утворення (в Україні – Автономна Республіка Крім).

Різновиди унітарних держав:

— централізовані. Регіональні органи цих держав формуються шляхом призначення

зверху (Нідерлан­ди, Казахстан, Франція);

— децентралізовані. Регіональні органи утворю­ються незалежно від центру, зазвичай, за допомогою виборів (Великобританія, Нова Зеландія, Італія).
Складні держави поділяються на федерації і конфеде­рації.

Федерація становить добровільне об'єднання кількох самостійних держав (суб'єктів федерації) у єдину союз­ну державу. Ознаки федерації:

1) наявність декількох правових систем, з яких одна (система федерального права) має верховенство щодо прав суб'єкта федерації;

2) наявність двох рівнів державної влади. Федераль­на влада (влада держави у цілому) має всю повноту зов­нішнього суверенітету і значну частину внутрішнього суверенітету. Влада суб'єкта федерації має внутрішній суверенітет.

Різновиди федерацій:

— територіальні (США, Німеччина, Бразилія);

— національні (Бельгія, Індія);

— змішані (Росія).

Конфедерація — це тимчасовий союз держав, створе­ний для досягнення певної мети (наприклад, виборення незалежності). В цьому випадку держави поєднують лише окремі напрямки своєї діяльності (наприклад, оборону, зовнішню політику, зовнішню торгівлю). Розвиток кон­федерації підкоряється «залізному історичному закону»: вона або розпадається на окремі держави, або еволюціо­нує в федерацію. Риси конфедерації мають Європейський Союз, а та­кож союз Бєларусі та Росії.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: