Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Курсове проектування

Не передбачено навчальним планом.

5. Завдання контрольної роботи.

Номер варіанта відповідає порядковому номеру прізвища студента в навчальному журналі.

Завдання для контрольних робіт

Варіант 1

1. Філософія Нового часу та її особливості.

2. Елементи чуттєвого та форми раціонального пізнання, їх єдність.

3. Практичні завдання:

А).Одиничне і загальне – це властивості, якість чи кількість?

Б).Привести історичні приклади, коли „працювала” філософська категорія „привід”.

 

Варіант 2.

1. Філософія: коло її проблем та роль в суспільстві.

2. Категорії причини і наслідку.

3. Практичне завдання:

А).в чому виражаються кількісні характеристики?

Б).чи є у людини стандартне мислення, у чому воно виражається?

 

Варіант 3.

1. Джерела філософії: міфологія, релігія (що їх об’єднує та різнить).

2. Причина і наслідок. Основні типи причинно-наслідкових зв’язків.

3. Практичне завдання:

А).Чи можливо нову якість досягти за допомогою старої кількості?

Б).Привести приклади унікального, стандартного і типового.

 

Варіант 4.

1. Зміст понять: світосприйняття, світорозуміння, світогляд.

2. Категорії необхідності і випадковості. Вірогідність і “чиста” випадковість.

3. Практичне завдання:

А).Чи може заперечення бути знищенням?

Б).Що консервативніше: форма чи зміст (чому)?

 

Варіант 5.

1. Антична філософія Греції.

2. Категорії можливості і дійсності. Абстрактна і конкретна можливість.

3. Практичне завдання:

А).„Безплідні” суперечки – це помилка чи дурниця?

Б).Чому не можна недооцінювати форму?

 

Варіант 6

1. Середньовічна філософія: її особливості та основні представники.

2. Природа та екологія. Сутність екологічних проблем у світі та в Україні.

3. Практичні завдання:

А).Чи можуть протилежності проникати одна в одну?

Б). Що консервативніше: форма чи зміст (чому)?

 

Варіант 7

1. Особливості філософії Відродження: геліоцентризм Коперніка та Джордано Бруно

2. Мета і зміст життя людини.

3. Практичні завдання:

А).Сухе і мокре – це протилежності чи ні? Якщо так, то яка між ними суперечність?

Б).Чи можна випадковістю скрити навмисні дії?

 

Варіант 8

1. Ідеї державотворення у Н. Макіавеллі.

2. Проблема евтаназії: філософський, правовий, моральний, релігійний аспекти.

3. Практичні завдання:

А).Чи є діалектичні суперечності, які не можна розв’язати?

Б).Що мав на увазі Б. Спіноза, який наголошував, що „випадковою яку-небудь річ ми називаємо через причину недосконалості нашого знання”?

Варіант 9

1. Сутність філософії Нового Часу: емпіризм Фр. Бекона та раціоналізм Р. Декарта.

2. Свідомість і відображення. Форми відображення. Самосвідомість.

3. Практичні завдання:

А).Чи завжди розвиток – прогрес?

Б).Навести приклад абстрактної і конкретної можливості.

 

Варіант 10

1. Вчення про субстанцію Б. Спінози.

2. Значення мови у формуванні свідомості. Українська мова як джерело формування національної самосвідомості. Конституція України про розвиток історичної свідомості української нації.

3. Практичні завдання:

А).Одиничне і загальне – це властивості, якість чи кількість?

Б).Ваше особисте ставлення до поняття „інтуїція”? Чому, за словами Платона, вона є вищою здібністю розуму?

 

Варіант 11

1. Загальна характеристика філософії епохи Просвітництва.

2. Сутність знання та його форми: життєві, донаукові, наукові, емпіричні. теоретичні.

3. Практичні завдання:

А).З якого часу людина зустрічається з одиничним, загальним?

Б).Визначте роль істини у практичній діяльності.

 

Варіант 12

1. Атеїзм Вольтера.

2. Методи емпіричного дослідження. Спостереження та експеримент у суспільному житті.

3. Практичні завдання:

А).Що глибше: зміст чи сутність (і чому)? Міраж (атмосферна рефракція) – це явище чи сутність?

Б).Яка різниця між талантом і геніальністю? Вони - від народження чи від формування?

 

Варіант 13

1. Концепція історичного розвитку Ж. Руссо.

2. Аналіз і синтез. Дедукція та індукція як методи вивчення наукових даних і доказів.

3. Практичні завдання:

А).Чи завжди одиничне є особливим? Що багатше за змістом: одиничне чи окреме?

Б).Що в людині є біологічне, психічне і соціальне?

 

Варіант 14

1. І. Кант – засновник німецької класичної філософії.

2. Поняття та функції практики.

3. Практичні завдання:

А).Чим можна порушити міру?

Б).Ваше особисте ставлення до проблеми евтаназії?

 

Варіант 15

1. Діалектика Гегеля.

2. Структура практичної діяльності та види практики.

3. Практичні завдання:

А).Як розуміти слова Сократа „Заговори, щоб я тебе побачив”?

Б).Ваше особисте ставлення до проблеми штучного інтелекту?

 

Варіант 16

1. Матеріалізм Фейєрбаха.

2. Поняття творчості у філософії. Творчість і особа: талант, геній

3. Практичні завдання:

А).Як розуміти слова Сократа „Я знаю, що я нічого не знаю”?

Б).Чому один із вчених назвав атомну зброю та атомні електростанції „хижаками в намордниках”?

 

Варіант 17

1. Особливості марксистської філософії.

2. Поняття суспільства у філософії. Спілкування як умова формування соціального.

3. Практичні завдання:

А).На Ваш погляд, що краще: „Погано, коли не збувається те, чого бажаєш” чи „Гірше, коли збувається те, чого не хочеш”?

Б).Чому спілкування є однією із важливіших умов формування соціального в людині?

 

Варіант 18

1. Становлення філософської думки в Україні.

2. Поняття суспільства і соціуму. Соціум як особливий спосіб життєдіяльності людини.

3. Практичні завдання:

А).Як розуміти слова Шопенгауера, який наголошував, що „Людина може вмерти, а може перестати жити”?

Б).Як Ви розумієте слова І.Канта, який стверджував, що для особистості важливим рисами автономія і самозаконність? Що мав на увазі філософ під автономією і самозаконністю?

 

Варіант 19

1. Філософськи погляди Г. Скороводи, І. Франка.

2. Поняття суспільного виробництва та його структура.

3. Практичні завдання:

А).Що відрізняє філософію від міфології і релігії?

Б).Якими власними принципами Ви керуєтеся у своєму житті?

 

Варіант 20

1. Філософія національної віри М. Костомарова. Філософія українського духу Т. Шевченка.

2. Поняття матеріального виробництва та його структура: продуктивні сили, виробничі відносини.

3. Практичні завдання:

А).Світорозуміння людини може бути повсякденним і теоретичним. У повсякденному житті відображаються досвід і традиції, а також забобони. Назвіть їх.

Б).Що входить до вітальних та соціальних потреб людини?

 

Варіант 21

1. Філософія України другої половини ХІХ – поч.ХХ ст.

2. Спосіб виробництва та його структура.

3. Практичні завдання:

А).Життєве світорозуміння – це, як правило, стихійне розуміння. Доведіть або спростуйте цю думку.

Б).Яку роль в історичному процесі відіграють „вожді” і „народні маси”?

 

Варіант 22

1. “Філософія життя” як філософський напрямок (Ф. Ніцше, О. Шпен­глер).

2. Складові особистості: інтереси, потреби, соціальні норми, життєва позиція, виховання, цінності.

3. Практичні завдання:

А).Культу особи – це закономірність чи явище?

Б).Прокоментуйте слова Т. Гоббса, який наголошував, що „...філософія є пізнання, яке досягається за допомогою правильного міркування...”?

 

 

Варіант 23

1. Сутність екзистенціалізму (М. Хайдеггер, Ж. Сартр).

2. Поняття та структура суспільної свідомості.

3. Практичні завдання:

А).Яким чином у людини формується почуття часу? Що таке інтуїтивне почуття часу?

Б).Що, на Ваш погляд, входить в поняття „масова культура”? Які негативні її риси Ви можете назвати, якщо вони є?

 

Варіант 24

1. Філософія антропології (М. Шелер, А. Гелан).

2. Поняття рушійних сил історичного розвитку. Суб’єкти соціального-історичного процесу.

3. Практичні завдання:

А).Як розуміти слова Геракліта, що „... неможливо двічі увійти в одну і ту ж річку”?

Б).Чому, на Ваш погляд, культура – це шлях до свободи?

 

Варіант 25

1. Сутність персоналізму (П. Боун, Ж. Лакруа).

2. Нація як суб’єкт історичного процесу. Сучасні проблеми міжнаціональних взаємовідносин. Сутність поняття “національний характер”.

3. Практичні завдання:

А).Яка різниця між поняттями „географічне середовище”, „біосфера”, „техносфера”, „ноосфера”?

Б).Чому такі сучасні проблеми людства, як наркоманія і міжнародний тероризм, називають глобальними проблемами?

 

Варіант 26

1. Релігійна філософія. Сутність неотомізму.

2. Поняття рядової, історичної та видатної особистості. Що може особистість?

3. Практичні завдання:

А).Чи може штучне середовище прогодувати людство?

Б).Як розуміти слова Ф. Бекона, який стверджував, що „Матерія не знає спокою і знаходиться у вічному рухові”?

 

Варіант 27

1. Визначення матерії та її поняття в історії філософії. Основні рівні організації живої та неживої матерії.

2. Поняття свободи та необхідності. Проблема вибору з урахуванням необхідності і свободи.

3. Практичні завдання:

А).Біологічно шкідливі види: це реальність чи суб’єктивно створене поняття?

Б).Прокоментуйте слова Т. Гоббса, який наголошував, що „...філософія є пізнання, яке досягається за допомогою правильного міркування...”?

 

Варіант 28

1. Поняття руху. Типи і форми руху. “Даремний” (безплідний) рух.

2. Поняття культури у філософії. Функції культури.

3. Практичні завдання:

А).Що мав на увазі швейцарський вчений Ж. Дорст, який писав: „Може це звучить як парадокс, але сама сучасна проблема в області охорони природи – це захист нашого виду від нас самих”?

Б).Прокоментуйте слова Т. Гоббса, який наголошував, що „... все, що відбувається, не виключаючи і випадкового, відбувається за необхідними причинами”?

 

Варіант 29

1. Простір і час: поняття і властивості.

2. Матеріальні і духовні елементи культури.

3. Практичні завдання:

А).Яка різниця між рухом, розвитком і зміною?

Б).Ф. Бекон стверджував, що знання – це сила. Т. Гоббс стверджував, що знання – це тільки шлях до сили. Хто правий і чому?

 

Варіант 30

1. Поняття діалектики в історії філософії. Діалектика як вчення про універсальні зв’язки, зміни та розвиток.

2. Поняття „масової культури” та її сутність. Поняття незатребуваної культури.

3. Практичні завдання:

А).Властивостями розвитку є наступність, поступовість, безперервність, спіралевидність. Дайте своє розуміння цих понять.

Б).Прокоментуйте слова Вольтера, який підкреслював, що „... немає дії без причини, немає існування без підстави існувати”?

 

Варіант 31

1. Поняття кількості, якості, міри. Сутність закону переходу кількісних змін в якісні.

2. Сутність суспільного прогресу та його критерії.

3. Практичні завдання:

А).Чи є у людини стандартне мислення і в чому воно виражається (якщо є)?

Б).Прокоментуйте слова Гольбаха, який наголошував, що „... все у Всесвіті знаходиться у русі”

 

 

Варіант 32

1. Суперечність як джерело розвитку. Класифікація суперечностей. “Безплідні” суперечності. Сутність закону єдності і боротьби протилежностей та зміст основних його понять.

2. Форми регресу: консерватизм, реакція, реставрація та їх сутність.

3. Практичні завдання:

А).Привести приклади унікального, стандартного і типового.

Б).Прокоментуйте слова Гольбаха, який наголошував, що „природа є причина всього; вона існує завдяки самій собі; вона буде існувати і діяти вічно”.

 

Варіант 33

1. Поняття заперечення. Три моменти заперечення. “Голе” заперечення. Наступність, послідовність, безперервність – як властивості розвитку. Сутність закону заперечення заперечення.

2. Поняття і періодизація майбутнього. Передбачення і футурологія.

3. Практичні завдання:

А).Ваше особисте ставлення до проблеми евтаназії?

Б).Як розуміти слова Сократа „Заговори, щоб я тебе побачив”?

 

 

Варіант 34

1. Зміст категорій одиничного, загального. Форми одиничного: особливе, унікальне, індивідуальне, типове і стандартне.

2. Поняття та зміст основних глобальних проблем сучасності.

3. Практичні завдання:

А).Як розуміти слова Шопенгауера, який стверджував, що „Людина може вмерти, а може перестати жити”?

Б).Чому, на Ваш погляд, культура – це шлях до свободи?

 

Варіант 35

1. Категорії „форма” і „зміст”. Консервативність форми.

2. Поняття цивілізації: історія і сучасне розуміння.

3. Практичні завдання:

А).Що відрізняє філософію від міфології і релігії?

Б).Яка різниця між талантом і геніальністю? Вони - від народження чи від формування?

 

Варіант 36

1. Категорії „сутність” і „явище”. Видимість.

2. Поняття суспільства у філософії. Спілкування як умова формування соціального. Діяльність як джерело соціального.

3. Практичні завдання:

А).На Ваш погляд, що краще: „Погано, коли не збувається те, чого бажаєш” чи „Гірше, коли збувається те, чого не хочеш”?

Б).Якими власними принципами Ви керуєтеся у своєму житті?

 

Варіант 37

1. Проблеми буття, людини і суспільства в античній філософії.

2. Цінності та їх роль у житті суспільства і людини.

3. Практичні завдання:

А).Чому, на Ваш погляд, у сучасний час виникла проблема екології?

Б).Як розуміти слова Ф. Бекона, який стверджував, що „Матерія не знає спокою і знаходиться у вічному рухові”?

 

Варіант 38

1. Сутність основних функцій філософії.

2. Наука як система знань. Соціальні функції науки. Місце та роль науки у сучасному суспільстві.

3. Практичні завдання:

А).Що „краще”: нова якість чи стара кількість?

Б).Яка різниця між поняттями „географічне середовище”, „біосфера”, „техносфера”, „ноосфера”?

 

Варіант 39

1. Ідеї соціалізму у Платона та комуністичного ідеалу у Кампанелли.

2. Поняття діалектики в історії філософії. Сутність діалектики як вчення про універсальні зв’язки, зміни та розвиток.

3. Практичні завдання:

А).Чи може штучне середовище прогодувати людство?

Б).Чому такі сучасні проблеми людства, як наркоманію і міжнародний тероризм, називають глобальними проблемами?

 

Варіант 40

1.Загальна характеристика філософії епохи Просвітництва.

2.Методи емпіричного дослідження. Спостереження та експеримент у суспільному житті.

3.Практичні завдання:

А).Чи можна випадковістю скрити навмисні дії?

Б).Що в людині є біологічне, психічне і соціальне?

 

6. Методичні вказівки до змісту, обсягу та виконання завдань контрольної роботи.

Виконання контрольної роботи студентами курсів є складовою частиною навчального процесу, активною формою самостійної роботи студентів.

Мета контрольної роботи полягає в закріпленні та поглибленні теоретичних знань, набутих студентами у процесі вивчення курсу, виробленні уміння самостійно працювати з навчальною, спеціальною літературою, роботи узагальнення і висновки.

Під час виконання контрольної роботи студент повинен вивчити філософські джерела та наукову й навчальну літературу, в яких розглядаються потрібні йому питання.

У контрольній роботі студент повинен всебічно і глибоко розкрити зміст питань роботи, показати добрі знання джерел і літератури.

Контрольна робота носить теоретичний і практичний характер.

Зміст контрольної роботи має відповідати питанням, що розглядаються та сучасному рівню розвитку філософської науки. У текстовій частині висвітлюються всі питання, передбачені контрольною роботою.

Контрольну роботу передбачається виконувати українською мовою за одним із 40 варіантів.

Обов’язковими є відповіді на всі завдання контрольної роботи.

На кожне питання необхідно давати повні, точні, обґрунтовані відповіді.

Для рецензування контрольну роботу подають на заочне відділення у визначений графіком перевірки контрольних термін.

 

7. Вимоги до оформлення контрольної роботи

За своєю структурою робота повинна мати:

· титульний аркуш за зразком; „Зміст”, де вказаний варіант контрольної роботи; основний текст роботи, список використаних джерел та літератури;

· об’єм контрольної роботи має дорівнювати 15 – 20 аркушам. В середньому 5-6 сторінок на питання;

· теоретичне завдання повинно починатись вступом та закінчуватись висновками;

· у практичному завданні слід подати власні міркування на задані питання;

· в кінці додається список використаних джерел і літератури;

· контрольна робота виконується в друкованій формі (шрифт 14 Times New Roman, інтервал між рядків – 1,5)

· робота повинна бути виконана охайно та грамотно.

 

Для зауважень викладача слід залашити вільний лист в кінці роботи. У випадку, коли без поважних причин контрольна робота не представлена за місяць до початку сесії або не зарахована, студент не допускається до складання заліку. Він зобов’язаний доопрацювати (переробити) роботу відповідно до зауважень викладача і надати її разом з незарахованою роботою на повторну перевірку. Повторна контрольна робота виконується за тією самою темою.

 

8. Список рекомендованої літератури.

1. Августин Блаженний. Исповедь. М., 1992.

2. Андрущенко В.П., Михальченко М.І. Сучасна соціальна філософія. К., 1996.

3.Аристотель. Метафизика. М., 1991. ч.1.

4. Арутюнов В.Х. Філософія. Навч.-метод, посіб. для самост.вивч. дисцип­ліни. 2-е вид., перероб. і допов. К., 2001.

5. Ариес Ф. Человек перед лицом смерти. М., 1992.
6. Асмус В. Ф. Античная философия. М., 1999.

7. БатайЖ. Внутренний опыт. СПб., 1997.

8.Бергсон А. Два источника морали и религии. М., 1994.

9.Бердяев Н.А. Самопознание. М., 1991.

10.Бобров В. В. Введение в философию: Учебное пособие. М. Новосибирск, 2000.

11.Богута И.И. История философии в кратком изложении. М., 1995.

12. Бойко Ю. Шлях націй. Париж-Київ-Львів, 1992.

13.Бойченко І. В. Філософія історії: Підручник. К., 2000.

14.БрагинаЛ.И. Культура Возрождения. М., 1990.

15.Гайденко В. 17. Проблеми рациональности на исходе XX века // Вопросы философии. 1991. №6.

16.Гайденко П. История греческой философии в ее связи с наукой: Учебное пособие для вузов. М.; СПб., 2000.

17.Гайденко П. История новоевропейской философии в ее связи с наукой: Учебное пособие для вузов. М.; СПб., 2000.

18.Гайденко П.П. Парадокси свободи в учений Фихте. М., 1990.

19.Гегель Г.В. Ф. Лекции по философии истории. СПб., 1993.

20.Генон Р. Кризис современного мира. М., 1991.

21.ГерасимчукА.А., ТимошенкоЗ.І. Курс лекцій з філософії: Навч. посіб. К, 1998.

22.ГерасимчукА.А., ТимошенкоЗ.І. Філософія:Курслекцій: Навч. посіб. К, 1999.

23.Гердер И.Г. Идеи философии истории человечества. М., 1977.

24.ГулыгаА.В. Немецкая класическая философия.2-е изд., испр. идоп.,2001.

25.ГуревичА.Я. Исторический синтез и школа «Анналогов». М., 1991.

26.Гуревич А.Я. Средневековнй мир. М., 1990.

27.Гуревич П. С. Основи философии: Учебное пособие. М., 2000.

28.Гуревич П.С. Философская антропология. М., 1997.

29.Гусєв В. І. Західноєвропейська філософія XV-ХVІІІ ст. К., 1995.

30.Гусєв В.І. Західна філософія Нового часу. К, 2000.

31.Гуссерль 3. Кризис европейского человечества и философия // Куль-турология. XX век: Антология. М., 1995.

32.Данилевский Н.Я. Россия и Европа. М., 1991.

33.Дао дэз Цзин// Дао: гармония мира. Москва-Харьков, 1999.

34.Дейвіс Б. Вступ до філософії релігії. К, 1996.

35.Демиденко 3. С. Экотехнологический Апокалипсис, или «Конец света» природного. Доклад на XIX Всемирном философеком конгрессе в Москве. Брянск, 1993.

36.Джеймс У. Введение в философию. М., 2000.

37.Джовани Джентиле. Введение в философию. СПб., 2000.

38.Дильтей В. Воззрение на мир и исследование человека со времен Воз­рождения и Реформации. Москва-Иерусалим, 2000.

39.Духовні орієнтації молоді: динаміка і формування. К., 1994.

40.Ермоленко А.Н. Этика ответственности и социальное бытие человека: Современная немецкая практическая философия. К., 1994.

41.Жариков В.М. Философия науки в таблицах и схемах. М., 2000.

42.Забужко О. Філософія і культурна притомність нації//Сучасність. 1994. №3.

43.Завадская Е.В. Культура Востока в современном западном мире. М., 1997.

44.Заїченко Г. Долі філософії та культури наприкінці XX сторіччя // Філософ, і соціол. думка. 1994. № 1-2.

45.Закидальський Т. Поняття серця в українській філософській думці //

Філософ, і соціол. думка. 1998. №8.

46.Зотов А. Ф. Современная западная философия.М.,2001.

47.Ивашековская Т.В., ПавловВ.А. Философия. Конспект лекций. СПб., 2000.

48.ИвинА.А. Философия истории: Учебное пособие. М., 2000.

49.Ильенков З.В. Философия и культура. М., 1991.

50.История теоретической социологии. В 4 т. М., 1997.

51.История философии в кратком изложении. М., 1991.

52.Сковорода Г.С. Твори. У 2-х т. К.,1994.

53.Скратон Р. Коротка історія новітньої філософії. К., 1998.

54. Скуратівський В., Палій О., Лібанова Е. Соціальна політика. К., 1997.

55. Сміт Ентоні Д. Національна ідентичність. К., 1994.

56. Соловьев В.Л. Жизненная драма Платона. Соч. в 2-х т. М., 1990. Т.2.

57. Сорокин П. Человек, цивилизация, общество. М., 1992.

58. Спиркин А.С. Философия. М., 1998.

59. СпиркинА.С. Философия. Ученик для технических вузов. М., 2000.

60. Старовойт І.С., Сілаєва Т.О., Орендарчук Г.О. Філософія: Навч. посібник. Тернопіль, 1997.

61. Струк Й. Філософія: Курс лекцій. К., 1995.

62. Табачковский В.Г. Человеческое мироотношение: данность или
проблема? К., 1993.

63. Табачковський В.Г. Людина-Екзистенція-Історія. К., 1996.

64. Таранов П.С. 120 философов. Анатомия мудрости. В2-х т.Симферополь, 1997.

65. Татаркевич В. Історія філософії., Т. 1-3. Львів, 1997, 1999.

66. Тейяр де Шарден П. Феномен людини // Читанка з історії філософії
У 6 книгах. Книга 6: Зарубіжна філософія XX століття. К., 1993.

67. Теорія та історія світової культури: Курс лекцій. К., 1993.

68. Тихолаз А.Г. Геракліт. К., 1995.

69. ТихомировЛ. Религиозно-философские основы истории. М., 1997.

70. Тойнби Арнольд Дж. Мой взгляд на историю // Тойнби А. Дж.
Цивилизация перед судом истории. М., 1995.

71. Тойнбі Арнольд Дж. Дослідження історії. Скорочена версія томів І-VI Д.Ч.Сомервелла: У 2 т. К., 1995.

72.Тришин А.Ф. Мировые религии и религиозные памятники: Учебно-методическое пособие. Брянск, 1997.

73.Уайтхед А.Н. Избранные работы по философии. М., 1990.

74.Українська душа. К., 1992.

75.Українська культура: історія і сучасність. К., 1994.

76.Українська культура: Лекції /За ред. Дмитра Антоновича. К., 1993.

77.Ушкалов Л.В., Марченко О.М. Нариси з філософії Григорія Сковороди. Харків, 1993.

78.Философия / Под ред. О.С. Тернового. Мн., 1998.

79.Философия / Под ред. Ю.А. Харина. Мн., 1998.

80.Философия: конспект лекций.М.2001

81Философия. Учебное пособие для вузов / Под ред. В.И. Кириллова, С.И.Попова, А.Н.Чумакова. ч.1. М., 1996.

82.Философия: Учебное пособие / Под ред. Г.В.Осичнюка. К., 1994.

83.Философия: Курс лекций / Под ред. Е.Ф. Солопова. М., 1997.

84.Філософія: Навчальний посібник /Надольний І. Ф., Бойченко І.В., Андру-щенко В.П. та ін. К., 2001.

85.Філософія: Підручник І Бичко І.В.,. та ін./ К., 2001.

86.Філософія. Підручник. 2-ге вид., перероб. і доп. / За ред М.І.Горлача, В.Г.Кременя /. Харків, 2001

87.Флоренский П.А. Сочинения. В 4-х томах. Т.1. М., 1994.

88.Франк С.Л. Предмет знання. Душа человека. СПб., 1995.

89.Франкл В. Человек в поисках смьісла. М.,1990.

90.Фрейд З. Психология бессознательного. М., 1990.

91.Фролов З.Д. Факел Прометея. Очерки античной общественной мысли. 2-е изд.Л., 1991.

92.Фромм 3. Бегство от свободи. М., 1990.

93.Фромм 3. Душа человека. М., 1992.

94.Хофмайстер X. Что значит мислить философски. СПб., 2000.

95.Целлер Е. Очерк истории греческой философии. М., 1995.

96. Цофнас А.Ю. Философия. О., 2009

97.Чижевський Д. Нариси з історії філософії на Україні. К., 1992.

98.Шпенглер О. Закат Европн. М., 1993.

99.Юркевич П.Д. Философские произведения. М., 1990.

100.ЯсперсК. Смисл и назначение истории. М., 1991.

Довідники, словники, енциклопедії, хрестоматії

 

1. БлинниковЛ.В. Великие философы: Учебный словарь-справочник, 2-е изд. М., 1997.

2.Великие философи. Словарь-справочник. М.,1999.
3.Дидье Жюма. Философский словарь, перевод с франц. М., 2000.

4.Історія філософії. Хрестоматія. К., 1993.

5. Словар античной философии. М., 1995.

6. Современная западная философия: Словарь. М., 1991.

7.Современная заподноевропейская философия.Словарь. М.1992.

8.Соціологія: короткий енциклопедичний словник / Під заг. ред. В.І. Во-ловича. К., 1998.

9.Сучасна зарубіжна філософія: течії і напрямки: Хрестоматія. К., 1996.

10.Философский знциклопедический словарь. М., 1989.

 


9.Додатки:

Додаток А.

Зразок виконання контрольної роботи

Варіант 16

Запитання:

1. Атеїзм Вольтера.

2.Категорії сутності і явища. Категорія видимості.

3. Практичне завдання:

А).Біологічно шкідливі види: це реальність чи суб’єктивно створене поняття?

 

Б).Прокоментуйте слова Т. Гоббса, який наголошував, що „...філософія є пізнання, яке досягається за допомогою правильного міркування...”?

 

Відповіді:

1. Атеїзм Вольтера.

Вольтер (Письменник і філософ-просвітитель, деїст.)

(1694 - 30 травня 1778)

Справжнє ім'я Франсуа Марі Аруе, франц. письменник і філософ-просвітитель, деїст. Лірика молодого Вольтера перейнята епікурейськими мотивами, містить випади проти абсолютизму. Зіграв значну роль в ідейній підготовці Франц. рев-ції кін. 18 в. З ім'ям Вольтера пов'язане поширення в Росії т.зв. вольтер'янства (дух релігійні вільнодумства, пафос повалення авторитетів).

Франсуа Марі Аруе - більше відомий під псевдонімом Вольтер - був головною фігурою французького Просвітництва. Поет, драматург, есеїст, романіст, автор коротких оповідань, історик і філософ, Вольтер був апостолом вільнодумної лібералізму.

Народився Вольтер в 1694 році в Парижі. За походженням ставився до середнього класу. Батько Вольтера був юристом. У молодості Вольтер надійшов у коледж єзуїтів Луї-ле-Гранд в Парижі, потім деякий час вивчав законодавство, але кинув це заняття. Незабаром він завоював у Парижі репутацію дуже дотепного хлопця, автора тонких жартів і сатиричних віршів. При старому режимі у Франції подібне уманчан могло виявитися небезпечним, і в результаті за деякі політичні віршики Вольтера заарештували і кинули в Бастилію. Майже рік він провів у в'язниці, де присвячував час написання епічної поеми "Генріада", яка згодом набула значного визнання. У 1718, незабаром після звільнення Вольтера з в'язниці, його п'єса "Едіп" була поставлена в Парижі, де мала величезний успіх. У двадцять чотири роки її автор став знаменитим і протягом залишилися шістдесяти років життя був провідною постаттю французької літератури.

Вольтер звертався з грошима так само розумно, як із словом, і врешті-решт став незалежним багатим людина проте в 1726 році потрапив у дуже неприємну ситуацію, зарекомендував себе дотепним і найяскравішим з ком свого часу (а можливо, і всіх часів) вистачало скромності, яку деякі французькі аристократи любили в простих людях. Це привів диспуту між Вольтером і одним таким аристократом - шевальє де Роганом, в якому дотепність перше принесло йому перемогу у словесній дуелі. Однак незабаром організував побиття противника групою хуліганоь, а пізніше уклав його в Бастилію. Незабаром Вольтера випустили з в'язниці з умовою, що він залишить Францію. Вольтер вирушив до Англії, де прожив два з половиною роки.

Перебування в Англії виявилося поворотною точкою в його житті. Він навчився говорити й читати по-англійськи, познайомився з працями таких знаменитих англійців, як Джон Локк, Френсіс Бекон, Ісаак Ньютон і Вільям Шекспір, а також особисто познайомився з багатьма англійськими мислителями того часу. Вольтер був вражений Шекспіром, англійської наукою і емпіризмом. Але найбільше його вразила політична система. Англійська демократія та особисті свободи представляли собою різкий контраст політичних умов у Франції. Ні один англійський лорд не міг видати указ і таким чином кинути Вольтера до в'язниці. І якщо б його з якоїсь причини несправедливо звинуватили, після доставки в суд він незабаром був би звільнений.

Коли Вольтер повернувся до Франції, він написав свою першу важливу філософську роботу "Філософські листи", зазвичай звану "Англійські листа ". Ця книга, опублікована в 1734 році, знаменує собою початок французького Просвітництва. В "Англійських листах" Вольтер представив у цілому схвальне опис британської політичної системи, ідей Джона Локка та інших англійських мислителів. Видання книги викликало обурення французьких влади, і Вольтер знову був змушений залишити Париж.

 

2.Категорії сутності і явища. Категорія видимості.

З-поміж категорій матеріалістичної діалектики "сутність" і "явище" займають особливе місце. Це обумовлюється тим, що процес пізнання дійсності починається саме з вивчення явищ і далі йде до розкриття їх сутності. Під явищем розуміємо зовнішню сторону об'єктивної реальності, яка безпосередньо дається нашим органам чуття. Об'єктивна дійсність має і внутрішню сторону, недоступну для її прямого сприймання органами чуттів. Ця сторона дійсності називається сутністю. Вона виступає як внутрішній, повторюваний і відносно тривкий зв'язок речей і явищ. Це внутрішня основа явищ, загальне і повторюване в них. Явище ж є виявленням (проявом) сутності.

Отже, сутність - це внутрішня природа, внутрішній спосіб існування предметів і явищ дійсності, основне відношення, шо існує в предметі і між предметами, внутрішня суперечність - тобто те, що являє собою джерело руху й розвитку предмета чи предметів. Явище - це зовнішня, більш мінлива сторона об'єктивної дійсності, яка є формою виразу сутності.

Дані категорії - це взаємо - проникаючі сторони процесу розвитку, де сутність становить основу, а явище - його конкретну реалізацію через перериви поступовості. В цьому плані сфера сутності - це сфера загального, а сфера явища - прояв одиничного. Разом ці категорії становлять діалектику втілення в речах взаємо проникаючих сторін єдиного процесу їх розвитку.

Ідеалісти та метафізики часто неправильно пояснюють зміст цих категорій. Наприклад, Б.Рассел вважав, що питання про сутність є питання лише про те, як вживати слова. Метафізики ж, здебільшого, невиправдано протиставляють ці категорії.

Наукова філософія розкриває дійсну природу цих категорій, їх суперечливого зв'язку. В.І.Ленін виразив цей зв'язок у формулі: "Сутність являється. Явище істотне"2. Ця єдність виражається, насамперед, у тому, що сутність як щось внутрішнє, виявляється, проривається на поверхню у формі тих чи інших явищ. Наприклад, сутністю життєдіяльності живих організмів є обмін речовин. Він проявляється в таких явищах, як ріст та розмноження організмів. Рослина за своєю внутрішньою природою виступає як сутність, У ній відбувається обмін речовин із ґрунтом та атмосферою, Явищем будуть різні види рослини. Другий приклад. Сутність літературного процесу виражається у відображенні життя засобами художнього узагальнення, у створенні образів, у типізації. Творчість же виступає в явищах поезії, прози, критики. Це ж можна сказати й про мистецтво загалом.

Сутність і явище є об'єктивними. Вони являють собою нерозривну єдність, Хоча мають суперечливий характер. Ця суперечливість проявляється у взаємодії двох сторін дійсності. Сутність, яка виражає внутрішню сторону дійсності, стабільніша, загальніша. Явище виражає сутність, воно одиничне, зовнішнє, рухоміше від першої. Протиріччя між сутністю і явищем мають вигляд суперечностей між загальним і одиничним. Вони набирають різних форм, однією з яких є їх зовнішня протилежність, шо фіксується поняттям "видимість ". Будучи формою явища, вона не являє собою примари, породженої фантазією суб'єкта. Це реальне явище, яке має свою об'єктивну основу. Цією основою є суперечність самої сутності процесу, а також суперечливий взаємозв'язок сутностей різних систем. Поняття "видимість" може виражати й суб'єктивну ілюзію, що є результатом безпосереднього співвідношення між "емпіричним явищем" і абстрактною суттю. В.І Ленін підкреслював, що "позірне є сутність в одному її визначенні, в одній з її сторін, в одному з її моментів"1. Він звертав увагу на внутрішній зв'язок видимості й сутності.

Абсолютизація видимості як сутності "в одному з її моментів" є гносеологічним джерелом перекрученого відображення дійсності. Ігнорування цього "моменту" призводить до відриву сутності від явища, що виключає можливість його природного пояснення.

3. Практичні завдання:

А).Біологічно шкідливі види: це реальність чи суб’єктивно створене поняття?

 

Найбільша цінність суспільства – людина, її життя, здоров’я. Проте з кожним роком збільшується кількість факторів, що негативно впливають на її життя і здоров’я. У більшості випадків вони породжуються самою людиною: її діяльністю, небезпечною поведінкою, науково-технічним прогресом.
Значення терміна “людина” – багатогранне, про що свідчить понятійний апарат наук, які вивчають людину.
Філософію цікавить людина з точки зору її становища у світі як суб’єкта пізнання і творчості.

На даному етапі ми маємо цивілізацію технократичного типу, основні пріоритети якої націлені на подальше розширення влади над природою без урахування можливих негативних наслідків; систему “Людина—Природа”, в якій стрілки різко зміщені у бік перетворюючої діяльності людини. З епохи Відродження, коли людина була поставлена в центр світобудови, а Природа низвержена до її служіння, поволі складався тип технократичного мислення. З зародженням промислової революції та індустріалізму складалася відповідна сукупність уявлень про місце і роль людини в природі і суспільстві. Поступово найбільш розвинені наукові уявлення фізичних наук, особливо механіки, лягли в основу не тільки фізичної картини світу, але і стали ядром світогляду. Цей механістичний світогляд був, передусім, антропоцентричним. Він фактично допускав вседозволеність людської діяльності в природі. У той же час, будучи суто механістичним, він фактично ігнорував етичний аспект в соціальній і екологічній практиці. Людина, що засвоїла світоглядні уявлення індустріальної епохи, схематично-механістично уявляла собі соціально-історичний процес суспільного і соціоприродного розвитку, їх еволюцію вона оцінювала з точки зору кількісних трансформацій, забуваючи про можливість якісних змін. Філософське обгрунтування цієї системи (в спрощеному варіанті), таке: Людина в більшості розглядається як позаприродний об’єкт, Природа — як неживий склад ресурсів і багатств, які можна і повинно використати відповідно до волі і бажання Людини. Іншими словами, паралельно посиленню тиску на природне середовище йшло формування відповідної філософії підкорення природи. Проблема філософських аспектів у взаємовідносинах “Людина—Природа—Цивілізація” є надзвичайно обширною і багатоплановою.

Цікаво простежити, як розширилося проблемне поле філософії екології. На початку це були постановки питань про необхідність регуляції, що перетворює діяльність людини, про межі зростання виробництва, заснованого на споживанні природи, які все розширюються. Вже в 70-х роках в роботах Римського клубу були досить чітко визначені сценарії можливої екологічної катастрофи, до якої поступово і неухильно наближається сучасна цивілізація. Вихід пропонувався на шляху обмеження речовинного-енергетичного споживання природи і мінімізації шкідливих викидів, що критично порушує динамічну рівновагу біосфери. Ідеалами були проголошені перехід до екологічно чистих технологій, відмова від технократичного ставлення до природи і людини.
Але в зв’язку з цим виник новий комплекс проблем, що стосуються умов, можливостей і шляхів реалізації цього ідеалу. Панівним напрямом у західній соціальній філософії ХІХ - початку ХХ століття був біологізм. Представники цього напряму прагнули пізнати закони функціонування і розвитку суспільства шляхом встановлення аналогій з біологічним організмом або біологічної еволюцією в цілому. У біолого-еволюційних школах соціальну еволюцію (розвиток) стали розглядати як продовження або складову частину біологиічеській еволюції.
Висування на перший план тих чи інших природних факторів або рушійних сил соціального розвитку, іноді методологічних зразків певної природничої науки, служить підставою для класифікації натуралістичних шкіл.

Я вважаю, що біологічно шкідливі види – це реальні поняття.

 

Б).Прокоментуйте слова Т. Гоббса, який наголошував, що „...філософія є пізнання, яке досягається за допомогою правильного міркування...”?

 

Перш ніж почати коментувати Гоббса, треба дати визначення, що являє собою правильне міркування. Правильне міркування - міркування, в якому одні думки (висновки) з необхідністю випливають з інших думок (засновків). Філософія ж, зокрема теорія пізнання, характеризує як загалом істинні чи неістинні не окремі думки, а цілі системи думок - теорії. Під правильним мисленням Гоббс розумів мислення математичне, яке відправляється від аксіом і встановлює закони шляхом дедукції або демонстрації. Томас Гоббс увійшов в історію культури як творець оригінальної філософської системи, де в центр поставлена проблема Людини-істоти морально-політичної, яка намагається всебічно пізнати свою особисту природу і суть.

Майже всі твори Гоббса пронизані переконанням і вірою в пізнавальні здібності людини, в силу розуму і почуттів, у можливість досягнення істинного знання. Гоббс не сумнівається в тому, що люди стають мудрішими в міру того, як вони вчаться правильно мислити і користуватися мовою, що зростання знання сприяє благоденства людського роду, множенню життєвих багатств. Він
прагнув вирішити проблему взаємозв'язку чуттєвого і логічного пізнання. Діалектичний єдність цих двох моментів пізнавальної діяльності людини Гоббс, природно, не зміг знайти, але він підходив до ідеї єдності чуттєвої і логічної сторін процесу пізнання, інтерпретуючи і ту і іншу сторони як різновиди людського досвіду. Таким чином, він порівнює два види знання: первинне, або просте сприйняття і науково - теоретичне, засноване на міркуванні. У трактаті "Про тілі" Гоббс показує, що "філософія є пізнання, досягається за допомогою правильного міркування і пояснює дії, чи явища, з пізнаних нами причин, або які здійснюють підстав, і, навпаки, можливі виробляють підстави - з відомих нам дій ".
Причинний зв'язок явищ, їх виникнення розкривається за допомогою з'єднання і розділення. Судження, умовиводи, висновки здійснюються завдяки використанню математичних методів. Ці методи Гоббс використовує як прообразів наукового мислення, універсалізує їх і поширює на всі наукове пізнання. Взагалі вся філософія природи Гоббса спирається на досягнення математики і механіки ХУII століття.

 

Отже, можна зробити висновок, що Гоббс був правий, щодо того, що

філософія є пізнання, яке досягається за допомогою правильного міркування...”.Я вважаю, що одні думки з необхідністю випливають з інших думок, а не навпаки.

Література

1.Барулина В.С. Соціальна філософія. - М.: ФАИР-Прес, 2000. - 560 с.
2. Васильєва Т.С. Основи філософії. Ч.2. Соціальна філософія. - Перм: Вид-во Томського ун-та, Перм. від., 1991. - 276 с.
3. Крапивенский С.Е. Соціальна філософія. - Волгоград: Комітет з друку, 1996. - 352 с.
4. Коротка філософська енциклопедія. - М.: Прогрес, 1994. - С.201-202.

5.Философия: конспект лекций.М.2001

 


 

 
 

 

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
 | ПРИЗНАЧЕННЯ І ТИПИ ОСНОВ, ЇХ КОНСТРУКЦІЯ


Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных