Рівновага суспільного відтворення можлива за умови, що всі товари продані, усі засоби виробництва і предмети споживання відшкодовані.

Ця умова припускає дотримання певних народногосподарських пропорцій.

Уперше до такого висновку прийшов фізіократ Франсуа Кене, якому належить історично перша спроба описати механізм національного відтворення.

У своїй знаменитій праці "Економічна таблиця" (1758) Ф. Кене вперше спробував проаналізувати суспільне відтворення як збалансовану економічну систему, установивши пропорційність між натурально-речовинними і вартісними елементами національного виробництва.

Надалі проблемами рівноваги на рівні суспільного відтворення займався К.Маркс.

Він виходив з того, що відтворення являє собою єдиний процес поновлення матеріальних благ, виробничих відносин і робочої сили. На його думку, досягти рівноваги можна лише в тому випадку, якщо будуть відшкодовані всі частини суспільного продукту як за вартістю, так і в натуральній формі.

За вартістю сукупний суспільний продукт складається з трьох частин: спожитого постійного капіталу (с), змінного (V) та додаткової вартості (т), тобто дорівнює с + V+ т.

За натурально-речовинною формою сукупний суспільний продукт складається з засобів виробництва (І підрозділ) і предметів споживання (ІІ підрозділ ).

Схема процесу відтворення за Марксом. Поняття "відтворення".

Безперервний процес виробництва, що розглядається в постійному зв’язку і безперервному потоці свого відновлення, називається - відтворенням. Процес відтворення охоплює стадії виробництва, розподілу, обміну, споживання. Для поновлення процесу виробництва потрібно відтворити необхідні ресурси, тобто предмети праці (сировина, матеріали, комплектуючі), засоби праці (машини, устаткування, будинки, спорудження) і робочу силу. Відтворення припускає поновлення не тільки факторів виробництва, але й у відповідних формах економічних, виробничих відносин.

За своїм типом відтворення може характеризуватися як просте, розширене чи звужене. Просте відтворення - це процес поновлення процесу виробництва в незмінному масштабі, що визначає необхідність поновлення виробництва благ з незмінним обсягом ресурсів у їх кількісному і якісному відношенні.

Відтворення називається розширеним, якщо виробництво щорічно здійснюється в зростаючому масштабі, що визначає додаткове залучення ресурсів і їхнє якісне удосконалення.

Звужене відтворення характеризується скороченням масштабу виробництва, що може бути викликане недостатністю ресурсів, нераціональним і неефективним їх використанням чи погіршенням якісного стану використовуваних ресурсів. Як правило, відтворення має розширений характер. Однак у періоди кризової фази економічних циклів, воєн, стихійних катаклізмів чи революційних перетворень у суспільстві воно набуває характеру не тільки простого, але і звуженого.

Для макроекономічного аналізу процесу відтворення в народногосподарському комплексі виділяються два великих підрозділи за принципом призначення продукції, що випускається.

І підрозділ включає всі галузі і виробництва, які випускають засоби виробництвa, тобто ті з них, продукція яких має виробниче призначення і буде використана в наступних процесах господарської діяльності.

ІІ підрозділ охоплює всі галузі і виробництва з випуску предметів споживання, тобто продуктів, що мають споживче призначення і служать для задоволення суспільних чи індивідуальних потреб населення.

У сукупності ці підрозділи охоплюють усе суспільне виробництво. Суспільство повинно вибрати такий розподіл ресурсів між І і II підрозділами, який, по-перше, відповідав би кривій виробничих можливостей; по-друге, забезпечував б збалансованість виробництва засобів виробництва (І підрозділ) і виробництва предметів споживання (II підрозділ).

Умови реалізації при простому відтворенні. Розглянемо процес і умови реалізації при простому відтворенні й економічній рівновазі при збалансованому, пропорційному розвитку І і II підрозділів.

Збалансованість і рівноважний стан економіки при простому відтворенні, так само як і повна реалізація суспільного продукту, зв'язані з дотриманням трьох основних пропорцій:

Особливості розширеного відтворення. Для здійснення розширеного відтворення необхідно щорічно частину створеного додаткового продукту направляти на збільшення матеріальних і трудових ресурсів з метою розширити масштаб виробництва і збільшити обсяг виробленого суспільного продукту. У цьому випадку додатковий продукт розпадається на фонд споживання (ФС) і фонд нагромадження (ФН). Фонд нагромадження служить джерелом для додаткового придбання засобів виробництва і наймання робочої сили.

Звідси можна зробити висновок про розходження між простим і розширеним відтворенням. При простому відтворенні весь додатковий продукт використовується на споживчі цілі, тобто цілком "проїдається". При розширеному відтворенні одна частина додаткового продукту йде на споживання, аінша - на нарощування ресурсів (засобів виробництва і робочої сили).

Умови реалізації при розширеному відтворенні:

а) I (V + m)>IIc;

б) І (c + V + m)> Ic + IІc;

в) I (V + m) + ІІ(V + m)>II(c + V + m)

Звернемося до реалізації продуктів І і II підрозділів:

- І підрозділ залишає для власних виробничих потреб засоби виробництва. Частина продукту, що залишилася, яка представляє собою знов-таки засоби виробництва, не знаходить реалізації в І підрозділі. Вона призначена для обміну на продукцію II підрозділу з метою одержання необхідних йому предметів споживання.

- II підрозділ залишає для власного споживання предмети споживання. Частина продукту, що залишилася, і яка за натурально-речовинною формою складається з предметів споживання, не знаходить збуту в цьому підрозділі і призначена для обміну на необхідні йому засоби виробництва, що знаходяться в розпорядженні І підрозділу.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: