ТОР 5 статей: Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы КАТЕГОРИИ:
|
Сучасні науково-технічні зв'язки.З розвитком НГР жодна держава світу не в змозі повністю задовольнити свої потреби в техніці і технології, створити всі види наукової продукції, тому роль науково-технічних відносин зростає. Основні шляхи науково-технічних зв'язків: 1) торгівля високотехнологічними і наукоємними товарами, тобто електронно-обчислювальною технікою і фармацевтичними виробами; 2) міжнародний технологічний обмін у формі: - патентів; - ліцензій; - ноу-хау; - угод про надання управлінських послуг; - угод про здачу об'єктів «під ключ»; Лізинг, інжиніринг, консалтинг і обмін у сфері підготовки кадрів учбовими закладами різних країн. Розширення науково-технічних зв'язків супроводжується посиленням конкуренції між країнами у пріоритетних напрямах НТП. Це веде до зміни співвідношення сил між провідними країнами, які забезпечують обмін технологіями. Якщо після Другої світової війни технологічним лідером були США, то зараз зростаючу роль в цій сфері відіграють Японія, Німеччина, Франція, Китай. Спільна підприємницька діяльність з іноземним капіталом. Міжнародні економічні відносини виступають у формі загального підприємництва. Це – економічна діяльність суб'єктів двох і більш країн, яка здійснюється на основі об'єднання капіталів і інших чинників виробництва для реалізації загальних цілей. Форми спільного підприємництва: - концесія – договір про здачу в експлуатацію іноземній особі на певний період землі, господарських об'єктів, надр, які є власністю держави або місцевих органів. Концесіонер створює свій господарський звіт, результат функціонування якого є його власністю. Державі він платить певну суму. - консорціум – тимчасове об'єднання фірм або організацій різних країн з метою вирішення певних проблем; - спільне підприємство – базується на об'єднанні капіталів власників різних країн, які здійснюють загальне управління, спільно ризикують і ділять прибуток; - вільні економічні зони – це частина національного економічного простору, де використовується особлива система пільг і стимулів. Їх види: - зони вільної торгівлі; - промислово-виробничі; - технічні (технопарки, технополіси); - сервісні (офшорні зони, податкові гавані, де компанії або зовсім не платять податки або платять дуже низькі податки. В світі > 300 офшорних зон, часто їх використовують для відмивання «брудних грошей») На початку ХХI століття в світі налічувалось» 2000 вільних економічних зон різних напрямів. Вони довели свою ефективність як форми світогосподарських зв'язків.
3. Міжнародні валютно-фінансові відносини. Міжнародні валютні відносини – це сукупність економічних відносин, пов'язаних з функціонуванням грошей, як світових. Вони склались з розвитком зовнішньої торгівлі і пройшли тривалий шлях розвитку. Організаційною формою міжнародних валютних відносин є міжнародні валютні системи. Це форма організації міжнародних валютних відносин, яка склалася на базі розвитку світового ринку і закріплена міжнародними угодами. Міжнародна валютна система пройшла декілька етапів: I . Система золотого стандарту. Вона склалась в кінці ХІХ століття. Роль світових грошей виконувало золото, а курс встановлювався за співвідношенням золотого вмісту грошей. Перша світова війна підірвала систему золотого стандарту, тому в 1922 р. на Генуезьській конференції була створена нова. II. Система золотодевізного стандарту: банкноти обмінювалися на девізи (векселі, чеки) інших країн, які можна було обміняти на золото. Роль світових грошей разом із золотом грали англійський фунт стерлінгів і долар США. Після ІІ світової війни в 1944 р. була створена ІІІ. Бреттон – Вудськая валютна система. Це система золотодоларового стандарту, коли долар США став різновидом світових грошей. США зобов'язалися обмінювати долари на золото за курсом 35 доларів за 1 тройську унцію (31,1г.). Для міждержавного регулювання валютних відносин був створений МВФ. В ІІ половині 60-х рр. долар девальвувався, США припинили його обмін на золото за фіксованою ціною, тому в 1971 р. була створена нова валютна система. IV. Ямайська валютна система. Це система паперово-валютного стандарту. Вона відмінила офіційний золотий паритет, офіційну ціну золота, фіксацію золотого вмісту національних грошових одиниць. Засобом міжнародних розрахунків стала нова одиниця – СДР – спеціальні права запозичення СДР – це безготівкові гроші у вигляді записів на рахунках держав – членів МВФ. Її курс встановлюється на основі корзини з п'яти найстійкіших валют: долар США, німецька марка, французький франк, японська ієна, англійський фунт стерлінгів. Формування принципів Ямайської системи не завершене, вона наповнюється новим змістом. В її межах існують і локальні системи, наприклад ЄВС, які підкоряються загальним принципам.
4. Сутність і основні напрями економічної глобалізації світу. Інтеграція і інтернаціоналізація світового господарства є основою економічного глобалізації світу. В світовій економічній літературі немає єдиного визначення глобалізації. Більшість вчених бачить в ній швидку всесвітню інтеграцію економіки через торгівлю, фінансові потоки, передачу технологій, інформаційні системи і культурні процеси. Розрізнені національні економіки зливаються в глобальну економіку з взаємозалежними компонентами. Головними рушійними силами цього процесу є технологічний процес, розвиток міжнародної інфраструктури, революційні зміни в інформаційній технології, лібералізація торгівлі і міжнародних зв'язків. Характерні риси економічної глобалізації: - зростаюча залежність національних економік і їх взаємопроникнення; - інтернаціоналізація світової економіки на основі поглиблення міжнародного розподілу праці; - посилення відкритості національних економік і розширення торгівлі товарами і засобами виробництва. Основні ознаки глобалізації економіки: - розвиток процесів міжнародної економічної інтеграції, що виявляється в стиранні відмінностей між міжнародними суб'єктами; - посилення відкритості національних економік; - зміна ролі держави в розвитку національних економік (держава втрачає контроль над механізмом проведення економічної політики у сфері зайнятості і стабілізації національної економіки) В дію вступають закони вільного, ринку, а не парламентів. Таким чином глобалізація – це процес інтеграції, глобальної інформатизації, розгортання світових комунікацій, які роблять земну кулю досяжною в будь-якому місці. Це одночасно процес виходу на світову арену більшої частини світових капіталів і планетарні комерційні дії з боку найсильніших країн. Розгортання цих процесів формує глобальний наддержавний простір. Його мета - формування глобалізованої світової економіки, головною економічною організацією якої є оновлена, глобальна світова економіка, що характеризується новою структурою економічних відносин. Основні напрями економічної глобалізації світу: 1) глобалізація виробництва (шляхом інтеграції, створення ТНК) 2) глобалізація торгівлі шляхом її лібералізації, створення ТНК 3) глобалізація фінансових ринків шляхом інтеграції міжнародних ринків капіталів 4) кардинальна трансформація механізмів економічного регулювання з метою створення глобальної інтегрованої регулюючої системи. Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:
|