Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Сучасні науково-технічні зв'язки.




З розвитком НГР жодна держава світу не в змозі повністю задовольнити свої потреби в техніці і технології, створити всі види наукової продукції, тому роль науково-технічних відносин зростає.

Основні шляхи науково-технічних зв'язків:

1) торгівля високотехнологічними і наукоємними товарами, тобто електронно-обчислювальною технікою і фармацевтичними виробами;

2) міжнародний технологічний обмін у формі:

- патентів;

- ліцензій;

- ноу-хау;

- угод про надання управлінських послуг;

- угод про здачу об'єктів «під ключ»;

Лізинг, інжиніринг, консалтинг і обмін у сфері підготовки кадрів учбовими закладами різних країн.

Розширення науково-технічних зв'язків супроводжується посиленням конкуренції між країнами у пріоритетних напрямах НТП. Це веде до зміни співвідношення сил між провідними країнами, які забезпечують обмін технологіями. Якщо після Другої світової війни технологічним лідером були США, то зараз зростаючу роль в цій сфері відіграють Японія, Німеччина, Франція, Китай.

Спільна підприємницька діяльність з іноземним капіталом.

Міжнародні економічні відносини виступають у формі загального підприємництва. Це – економічна діяльність суб'єктів двох і більш країн, яка здійснюється на основі об'єднання капіталів і інших чинників виробництва для реалізації загальних цілей.

Форми спільного підприємництва:

- концесія – договір про здачу в експлуатацію іноземній особі на певний період землі, господарських об'єктів, надр, які є власністю держави або місцевих органів. Концесіонер створює свій господарський звіт, результат функціонування якого є його власністю. Державі він платить певну суму.

- консорціум – тимчасове об'єднання фірм або організацій різних країн з метою вирішення певних проблем;

- спільне підприємство – базується на об'єднанні капіталів власників різних країн, які здійснюють загальне управління, спільно ризикують і ділять прибуток;

- вільні економічні зони – це частина національного економічного простору, де використовується особлива система пільг і стимулів.

Їх види:

- зони вільної торгівлі;

- промислово-виробничі;

- технічні (технопарки, технополіси);

- сервісні (офшорні зони, податкові гавані, де компанії або зовсім не платять податки або платять дуже низькі податки. В світі > 300 офшорних зон, часто їх використовують для відмивання «брудних грошей»)

На початку ХХI століття в світі налічувалось» 2000 вільних економічних зон різних напрямів. Вони довели свою ефективність як форми світогосподарських зв'язків.

 

3. Міжнародні валютно-фінансові відносини.

Міжнародні валютні відносини – це сукупність економічних відносин, пов'язаних з функціонуванням грошей, як світових. Вони склались з розвитком зовнішньої торгівлі і пройшли тривалий шлях розвитку. Організаційною формою міжнародних валютних відносин є міжнародні валютні системи.

Це форма організації міжнародних валютних відносин, яка склалася на базі розвитку світового ринку і закріплена міжнародними угодами.

Міжнародна валютна система пройшла декілька етапів:

I . Система золотого стандарту. Вона склалась в кінці ХІХ століття. Роль світових грошей виконувало золото, а курс встановлювався за співвідношенням золотого вмісту грошей.

Перша світова війна підірвала систему золотого стандарту, тому в 1922 р. на Генуезьській конференції була створена нова.

II. Система золотодевізного стандарту: банкноти обмінювалися на девізи (векселі, чеки) інших країн, які можна було обміняти на золото.

Роль світових грошей разом із золотом грали англійський фунт стерлінгів і долар США.

Після ІІ світової війни в 1944 р. була створена

ІІІ. Бреттон – Вудськая валютна система. Це система золотодоларового стандарту, коли долар США став різновидом світових грошей. США зобов'язалися обмінювати долари на золото за курсом 35 доларів за 1 тройську унцію (31,1г.). Для міждержавного регулювання валютних відносин був створений МВФ.

В ІІ половині 60-х рр. долар девальвувався, США припинили його обмін на золото за фіксованою ціною, тому в 1971 р. була створена нова валютна система.

IV. Ямайська валютна система. Це система паперово-валютного стандарту.

Вона відмінила офіційний золотий паритет, офіційну ціну золота, фіксацію золотого вмісту національних грошових одиниць. Засобом міжнародних розрахунків стала нова одиниця – СДР – спеціальні права запозичення СДР – це безготівкові гроші у вигляді записів на рахунках держав – членів МВФ. Її курс встановлюється на основі корзини з п'яти найстійкіших валют: долар США, німецька марка, французький франк, японська ієна, англійський фунт стерлінгів.

Формування принципів Ямайської системи не завершене, вона наповнюється новим змістом. В її межах існують і локальні системи, наприклад ЄВС, які підкоряються загальним принципам.

 

 

4. Сутність і основні напрями економічної глобалізації світу.

Інтеграція і інтернаціоналізація світового господарства є основою економічного глобалізації світу.

В світовій економічній літературі немає єдиного визначення глобалізації. Більшість вчених бачить в ній швидку всесвітню інтеграцію економіки через торгівлю, фінансові потоки, передачу технологій, інформаційні системи і культурні процеси. Розрізнені національні економіки зливаються в глобальну економіку з взаємозалежними компонентами. Головними рушійними силами цього процесу є технологічний процес, розвиток міжнародної інфраструктури, революційні зміни в інформаційній технології, лібералізація торгівлі і міжнародних зв'язків.

Характерні риси економічної глобалізації:

- зростаюча залежність національних економік і їх взаємопроникнення;

- інтернаціоналізація світової економіки на основі поглиблення міжнародного розподілу праці;

- посилення відкритості національних економік і розширення торгівлі товарами і засобами виробництва.

Основні ознаки глобалізації економіки:

- розвиток процесів міжнародної економічної інтеграції, що виявляється в стиранні відмінностей між міжнародними суб'єктами;

- посилення відкритості національних економік;

- зміна ролі держави в розвитку національних економік (держава втрачає контроль над механізмом проведення економічної політики у сфері зайнятості і стабілізації національної економіки)

В дію вступають закони вільного, ринку, а не парламентів.

Таким чином глобалізація – це процес інтеграції, глобальної інформатизації, розгортання світових комунікацій, які роблять земну кулю досяжною в будь-якому місці. Це одночасно процес виходу на світову арену більшої частини світових капіталів і планетарні комерційні дії з боку найсильніших країн. Розгортання цих процесів формує глобальний наддержавний простір. Його мета - формування глобалізованої світової економіки, головною економічною організацією якої є оновлена, глобальна світова економіка, що характеризується новою структурою економічних відносин.

Основні напрями економічної глобалізації світу:

1) глобалізація виробництва (шляхом інтеграції, створення ТНК)

2) глобалізація торгівлі шляхом її лібералізації, створення ТНК

3) глобалізація фінансових ринків шляхом інтеграції міжнародних ринків капіталів

4) кардинальна трансформація механізмів економічного регулювання з метою створення глобальної інтегрованої регулюючої системи.






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных