ТОР 5 статей: Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы КАТЕГОРИИ:
|
Основні частини та елементи системи конституційного права— це його загальні принципи, інститути і норми.Загальні принципи конституційного права — це виражені в змісті цієї галузі права основні засади, відповідно до яких воно будується як система правових норм, а також здійснюється конституційно-правове регулювання суспільних відносин. Загальні принципи становлять ніби основу системи конституційного права і надають їй єдину спрямованість. Вони регулюють суспільні відносини не безпосередньо, а через конкретні конституційно-правові норми і втілюються в цих нормах і в правозастосовній діяльності органів держави. Загальні принципи конституційного права, як правило, декларуються конституціями. Їх можна розділити на 2 групи: 1. Принципи, які не формулюють конкретні права і обов'язки і не завжди забезпечені правовими санкціями, проте мають визначальне значення для багатьох конституційно-правових норм: народний суверенітет, народне представництво, поділ влад, рівноправність, невідчужувані права тощо. 2. Принципи, які мають чітку юридичну форму вираження і безпосередньо застосовуються в державній діяльності: незалежність депутатів від виборців (Франція); судовий захист конституційних прав; невідповідальність глави держави (Іспанія) тощо. Конституційно-правові інститути є певною системою норм конституційного права, що регулюють однорідні і взаємозв'язані суспільні відносини і створюють відносно самостійну групу. Ці великі інститути можуть складатися з частин, наприклад, інститут виборчого права включає такий інститут, як виборче право в суб'єктивному значенні і виборчий процес. Виборчий процес складається з 11 стадій, які в свою чергу складаються з окремих інститутів, таких як призначення виборів, висунення кандидатів. Конституційно-правові норми — це загальнообов'язкові правила поведінки, встановлені державою в цілях охорони і регулювання певних суспільних відносин, які здійснюються через конкретні права і обов'язки і забезпечуються примусовою силою держави. Відмінності конституційно-правових норм від норм інших галузей права: 1. Конституційно-правові норми мають внутрішню структуру: гіпотезу, диспозицію і санкцію, але в одній статті вони зустрічаються рідко. При цьому деякі норми не забезпечені санкцією взагалі, а іноді і гіпотезою. 2. Вони мають більш загальний характер, регулюють найбільш широкі і суттєві суспільні відносини, оформлюють правові основи держави, в них відсутній зв'язок між конкретними правами і обов'язками. 3. В одній статті може міститися декілька норм. 4. Домінує імперативний (наказовий) метод регулювання, а у приватному праві — диспозитивний, тобто такий, що надає сторонам можливість вибору варіанту поведінки. Конституційно-правові норми можна класифікувати за наступними підставами: 1. За функціональною спрямованістю: а) регулятивні (більшість); б) охоронні. 2. За способом дії на суб'єкти права (відповідно до характеру розпоряджень, що в них містяться): а) уповноважувальні; б) зобов'язуючі; в) забороняючі. 3. За характером регульованих суспільних відносин (за призначенням в механізмі правового регулювання): а) матеріальні; б) процесуальні. 4. За дією в часі: а) постійні (невизначений строк дії); б) тимчасові; в) виняткові (на випадок надзвичайних обставин). 5. За територією дії: а) на всій території держави; б) на частині території держави.
Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:
|