ПРИНЦИПИ РАДІОЗВ’ЯЗКУ

Вступ

Найважливішою задачею радіотехніки було і зостається забезпечення зв’язку за допомогою електромагнітних хвиль. При цьому використовується здатність електромагнітних хвиль поширюватися у вільному просторі без дротів.

Але інформація, яка підлягає передачі, - це звичайно порівняно низькі частоти. Так, наприклад, телеграфні сигнали укладаються у діапазон кількох сотень герц, для передачі людської мови або музики потрібні частоти від кількох десятків герц до десяти кілогерц; телевізійні сигнали поряд з високочастотним компонентами порядку 10⁶ Гц містять також і низькочастотні компоненти у десятки герц.

Здійснити пряме випромінювання таких низькочастотних сигналів у вигляді електромагнітних хвиль практично неможливо. Дійсно, для ефективного випромінювання електромагнітних хвиль розміри антен повинні бути сумірними з довжиною випромінюваної хвилі . Так, наприклад, для частоти у 1кГц довжина хвилі дорівнює 300 км і розміри антен мали б бути порядку сотень кілометрів.

Тому для здійснення радіозв’язку використовують принцип модуляції. При модуляції інформаційні низькочастотні сигнали накладаються, або краще сказати “віддруковуються” на високочастотному сигналі, котрий виявляється лише засобом для перенесення інформації. Тому частота такого сигналу дістала назву несучої частоти. Несуча частота обирається досить високою, щоб розміри антени не були надто великими. Несуча частота повинна бути також значно більшою від найвищої частоти, що є у передаваному низькочастотному сигналі. Як несучі частоти для радіозв’язку використовуються зараз частоти починаючи з 100 кГц ( 3 км.) аж до сантиметрового і навіть міліметрового діапазонів довжин хвиль.

У місці приймання слід здійснити зворотний процес - видобути з прийнятого високочастотного сигналу корисний низькочастотний інформаційний сигнал. Цей процес демодуляції (або детектування) виконується спеціальними радіоелектронними приладами - детекторами.

На шляху обробки сприйнятого ВЧ сигналу буває бажаним перенести модуляцію на іншу частоту; цей процес дістав назву перетворення частоти.

Усі ці процеси пов’язані з перетворенням спектрів високочастотних та низькочастотних сигналів і можуть здійснюватися лише на нелінійних елементах радіоелектронних схем. Тому перший розділ даного посібника присвячений саме докладному розгляду тих нелінійних процесів, які знаходять застосування у радіозв’язкових пристроях.

Самим цим пристроям присвячений другий розділ, у якому розглядаються принципи дії як радіопередавальних, так і радіоприймальних пристроїв. Нарешті у третьому і останньому розділі розглядаються особливості роботи з фазово- та частотно-модульованими сигналами, які знаходять усе більшого застосування у сучасному радіозв’язку.

Усі розділи супроводжуються низкою контрольних питань і задач, які забезпечують краще засвоєння викладеного матеріалу.

Даний методичний посібник відповідає четвертому розділу курсу “Основи радіоелектроніки”, що викладається студентам П курсу радіофізичного факультету Київського університету ім. Т Шевченка Цьому розділу передують розділи “Напівпровідникові прилади”, “Підсилювачі”, “Автогенератори”. Вважається, що читачі даного посібника вже знайомі з матеріалами цих розділів і тому викладання матеріалу ведеться тут на базі набутих ними знань з цих питань.

Наприкінці наводиться список рекомендованої літератури, яка дозволяє розширити об’єм викладених у даному посібнику питань.

ПРИНЦИПИ РАДІОЗВ’ЯЗКУ

Навчальний посібник для студентів

радіофізичного факультету

Автор проф.Левитський С.М.

2000 р.

РЕЦЕНЗІЯ

на навчальний посібник С.М. Левитського

“Принципи радіозв’язку”

Забезпечення радіозв’язку залишається однією з найважливіших задач, що їх розв’язує сучасна радіоелектроніка. Тому природно, що саме цим питанням приділяється достатня увага у загальному курсі “Основи радіоелектроніки”, який викладається студентам радіофізичного факультету автором даного посібника. Отже цілком справедливо, що викладання цього матеріалу має бути підтриманим виданням відповідного навчального посібника. Слід при цьому зауважити, що у наявній навчальній літературі питання розглянуті у даному посібнику викладені у сильній мірі розпорошено, до того ж уся ця навчальна література є виключно російськомовною.

Матеріал наведений у рукопису даного посібника являє собою одну з частин вказаного курсу і складається з трьох розділів:

n нелінійні явища у радіоелектронних схемах;

n принципи дії радіопередавачів і приймачів;

n фазова та частотна модуляція.

Можна було б, звичайно, виказати багато побажань про розширення тематики цього посібника, але поданий у ньому матеріал у точності відповідає затвердженій програмі курсу і тій кількості годин, що відпущені на його викладання.

Сам матеріал подано хоча у стислому, але легко зрозумілому вигляді, він добре ілюстрований схемами і графіками. Кожний з розділів супроводжується низкою контрольних питань і задач, що має сприяти засвоєнню та закріпленню матеріалу читачами.

Наші зауваження торкаються головним чином питань формального характеру і можуть бути легко усунуті при редагуванні рукопису, а саме:

- відсутня сторінка зі змістом і переліком питань викладених у рукопису;

- нумерація сторінок і рисунків ведеться окремо по розділах, а не наскрізна по усьому тексту;

у деяких розділах відсутня наскрізна нумерація формул.

У цілому ж можна вважати, що матеріал у посібнику викладений на високому методичному і науковому рівні, і сам посібник заслуговує бути рекомендованим до видання.

Рецензент

ДОВІДКА

до навчального видання

1. Факультет - радіофізичний

2. Кафедра - напівпровідникової електроніки

3. Автор - проф. Левитський С.М.

4. Назва курсу за навчальним планом - Основи радіоелетроніки

5. Вид роботи - навчальний посібник

6. Назва роботи - Принципи радіозв’язку

7. Рецензент -

8, Обсяг - 32 машинописні сторінкки

9. Тираж -

10. Рішеня кафедри від “ “ жовтня 1999рр. (протокол №_____)

11. Рішення редакційно-видавничої Ради від “_____“ ___________1999р. (протокол №_____).

Голова Ради факультету

Голова методкомісії

Зав. Кафедрою

Автор

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: