Закономірності імунної відповіді організму. Фази імунної відповіді. Імунологічні реакції. Імунологічна толерантність, причини її виникнення. Імунологічна пам'ять, її механізм.

При попаданні в організм антигенів в його лімфопоетичних органах формується гуморальна або клітинна імунна відповідь. В імунній відповіді розділяють: 1. первинну імунну відповідь (розгортається на первинне надходження антигену в макроорганізм); 2. вторинну імунну відповідь(здійснюється на повторні надходження антигену). 3 фази: Латентний період являє собою інтервал між годиною проникнення антигену в макроорганізм і появою в крові антитіл або специфічних цитотоксичних Т-

лімфоцитів, що визначаються. Продуктивний період -характеризується експоненціальним збільшенням кількості антитіл або цитотоксичних антитіл у крові. Фаза зниження -відповідно зниженням антитіл або цитотоксичних Т-лімфоцитів у крові. Залежно від дозиі виду антигену, а також від реактивності організму ці періоди мають величину.При розвитку вторинної імунної відповіді латентний період суттєво скорочується (або відсутні) і пролонгована фаза зниження. Продуктивний період характеризується швидким ростом титрів антитіл і швидким накопиченням цитотоксичних клітин (кількість антитіл та цих клітин значно перевищує їх число при первинній імунній відповіді)

Імунологічні реакції Реакції, засновані на феномені преципітації:флокуляция, преципитация в гелі. Реакції імунної лізису (бактеріоліз, спірохетоліз, гемоліз).Реакція зв'язування комплементу.Реакція іммобілізації мікроорганізмів. Опсоно-фагоцитарна реакція. Реакція нейтралізації (токсинів, вірусів, рикетсій)
Реакція з використанням мічених антигенів і антитіл: імунофлюоресценція, імуноферментний метод (прямий, непрямий, твердофазний, конкурентний), радіоімунний аналіз (конкурентний, зворотний, непрямий), іммуноблотінга. Іммуноелектронная мікроскопія (з використанням антитіл, мічених феритину, колоїдним золотом, ізотопами).

Імунологічна толерантність — властивість імунної системи специфічно не реагувати на конкретний антиген. будь-які процеси, що призводять до придушення імунітету, сприяють виникненню толерантності.

Імунологічна пам'ять являє собою здатність імунітету людини ефективно і швидко відповідатиме на патоген (антиген), З яким був попередній контакт у організму.

Дана пам'ять здійснюється специфічними клонами Т-клітин і В-клітин, які через первинної адаптації до антигену є більш активними.

Віруси імунодефіциту людини (ВІЛ). Властивості. Роль в патології людини. Патогенез СНІДу. Методи лабораторної діагностики (імунологічні, генетичні). Перспективи специфічної профілактики і терапії.

Вірус імунодефіциту людини (ВІЛ) викликає захв. СНІДу - синдр. набутого імунодефіциту. Відноситься до родини ретровірусів,роду лентівіруси.Вірус має округлу форму, його розміри 100-120 нм. Геном складається з двох ниток РНК, асоційованої з ревертазою та внутрішніми білками. У геномі міститься 9 генів, які кодують внутрішні білки вірусу, ревертазу і специфічні білки зовнішньої оболонки. Серцевина віріона оточена білками капсиду й набуває конусоподібної форми.. На зовнішній ліпідній оболонці розміщені глікопротеїнові шипики, які складаються з двох субодиниць глікопротеїду (gp 41 i gp 120). Вірус імунодефіциту людини культивують на культурах лімфоцитів Т-хелперів, стимульованих інтерлейкіном-2. Взаємодія вірусу з Т-хелперами починається з абсорбції, яка зумовлена глікопротеїном вірусу (gp 120) і рецепторами лімфоцитів (CD 4). Після проникнення вірусу в клітину вивільнюється серцевина віріона, і розпочинається синтез ДНК на матриці вірусної РНК за допомогою ревертази. Остання сприяє інтеграції новоствореної провірусної ДНК у хромосому Т-хелпера, де вона може зберігатись тривалий час. Подальша репродукція вірусів відбувається тільки при транскрипції провірусної ДНК за допомогою клітинної ДНК-залежної РНК-полімерази.

При нагріванні до 56 °С протягом 30 хв вірус інактивується. Він чутливий до дії спирту, ефіру, ацетону, іонізуючого й ультрафіолетового випромінювання.

Джерелом інф є хворі й вірусоносії. Найчастіше інфікуються особи з груп ризику: наркомани, гомосексуалісти, повії, хворі на гемофілію. Зараж. відбувається при введенні наркотиків, медичних маніпуляціях, статевих контактах, ч/з інфіковану кров, при переливанні крові тощо. Новонароджені заражаються від хворих матерів ч/з плаценту або в період пологів чи при годуванні молоком.

У хворого підвищ. t, швидко знижується маса тіла, з’являються тривалі проноси, збільш. лімфатичні вузли, виникають пневмонії. Приєднуються різноманітні опортуністичні інф, тобто захв., викликані умовно-патогенними бактеріями, грибами, найпростішими, вірусами. Уражається ЦНС. На фоні загального виснаження організму смерть може настати від будь-якої опортуністичної інф.

У патогенезі хв. вирішальне значення має ураження вірусом клітин, що несуть на собі CD 4-антиген (Т-хелпери, макрофаги, гліальні клітини мозку). Це призводить до значного зменшення кількості Т-хелперів - основних клітин імуногенезу. Змінюється співвідношення Т-хелперів і Т-супресорів до 0,2-0,3 (при нормі 1,9-2,4). У зв’язку з цим паралізується імунний захист організму. Пригнічуються також Т-кілери, які забезпечують противірусний імунітет, природні кілери, які регулюють протипухлинний імунітет, порушується нормальна діяльність В-лімфоцитів.

При лабораторній діагностиці СНІДу досліджують кров, спинномозкову рідину, грудне молоко, сперму. Для виявлення вірусу використовують електронну мікроскопію, зараж. Т-лімфоцитів. Виявлення антитіл у сироватці хворих проводять за допомогою, РІФ, РІА, імуноферментний аналіз, імуноблотингу,ПЛР та інших реакцій.

Ефективних вакцин для специфічної профіл. СНІДу ще не запропоновано. Проблема створення такої вакцини утруднюється в зв’язку з високою мінливістю ВІЛ. Проводять випробування генно-інженерних вакцин. Для затримки репродукції вірусу в організмі застосовують деякі хіміотерапевтичні препарати. Найбільш ефективним із них є азидотимідин. Використовують також інтерферон, тимозин, інтерлейкін-2 та ін.

БІЛЕТ № 9

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: