Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Розділ 2. Вибір місця та організація території




Під час оцінки придатності ділянки під розсадник насамперед потрібно звернути увагу на рельєф, ґрунтово-гідрологічні умови і місце розташування ділянки. Ділянка під розсадник повинна бути рівною або з рівномірним ухилом не більш як 2-30. У неполивних розсадниках на легких ґрунтах можна відводити ділянки з похилом поверхні до 50, а в гірських районах – до 15-200 (але з терасуванням схилу).

Щодо експозиції схилів площ розсадників, то у лісовій і лісостеповій зонах найкращими є західні та південно-західні схили, у степові зоні – західні, північно-західні, північні і північно-східні, на яких амплітуда коливання температури в ранішні години найменша. На південних схилах підвищується нагрівання і висушується поверхня ґрунту, а на північних – навесні пізніше розтає і дозріває ґрунт, на східних – вранці різка зміна температур (велика амплітуда коливання температури), якою пошкоджуються вирощувані сіянці.

Ґрунти мають величезне значення у вирощуванні доброякісного садивного матеріалу. Вони повинні бути достатньо родючі, глибокі, структурні, добре дреновані, свіжі, легкі й середні за механічним складом. Оптимальне значення pH повинно бути від 5,6 до 7,0. Допустимий рівень засолення Na2CO3 – до 0,1%, NaCl - до 0,2%, Na2SO4 - до 0,5%.

Найкращі ґрунти для вирощування відповідного садивного матеріалу: 1) на Поліссі – слабопідзолисті і дерново-підзолисті свіжі супіщані і легкосуглинисті ґрунти; 2) в Лісостепу – сірі і темно-сірі легко суглинисті та суглинисті лісові ґрунти, чорноземні супіски, вилужені чорноземи; 3) в Степу – звичайні та південні чорноземи і лугово-чорноземні ґрунти легкого механічного складу. Важкі глинисті ґрунти важко обробляти, особливо навесні та восени, у напружені періоди лісосадивних робіт. Такі ґрунти холодні, погано просихають і дозрівають, а це затримує роботи з садіння лісових культур.

Малопридатні безструктурні піщані ґрунти: оскільки вони мало вологоємкі, рослини тут потерпають від нестачі вологи. Зовсім не придатними є торф’янисті, заболочені, кам’янисті ґрунти.

Під розсадник не слід відводити ділянки з в’язкими глинистими і сильно опідзоленими або солонцюватими ґрунтами, ділянки сильно засмічені кореневищними бур’янами та дуже виснажені сільськогосподарським користуванням, зокрема картоплею, баштанами, кукурудзою.

Щодо глибини залягання ґрунтових вод, то на супіщаних ґрунтах вона повинна бути не менш ніж 2,5 м, на суглинкових – не менш ніж 3,5 м.

Розсадники закладають на ділянках не заселених шкідниками. Найнебезпечнішими шкідниками сіянців та саджанців є личинки хрущів. Ступінь зараження ними повинен становити не більше 0,5 шт/га. При більшій їх кількості необхідно провести попереднє обеззараження ґрунту в розсаднику.

Важливими факторами нормальної діяльності лісового розсадника є розміщення його біля водоймищ, населених пунктів з добре розвиненою сіткою доріг, а також круглорічна робота розсадника, щоб не було сезонності в роботі, забезпеченості зайнятості робітників у господарстві.

Розсадники можуть бути різної геометричної форми, найчастіше – у вигляді квадрата чи прямокутника. Допускається й інша форма – у вигляді трапеції, трикутника та ін.. Іноді з метою наближення вирощування садивного матеріалу до природних умов створюють розсадники круглої форми. В центрі такого круга є острів лісу певного діаметра, і по зовнішньому краю розсадника також росте ліс. Наявність такого лісу дозволяє уникнути трудомістких робіт із затінення посівів, що має велике значення для садивного матеріалу.

Організація території лісових розсадників – це доцільний розподіл їх території на окремі частини, які мають різне господарське значення (посівний відділок, шкілка, маточна плантація, господарська та виробничі частини та ін.).

Посівний відділок – це основний відділок лісового розсадника, в якому вирощують з насіння 1-3-річні сіянці деревних і чагарникових порід; має найбільш родючий ґрунт, найрівніші ділянки; займає 40-45% всієї площі розсадника.

Шкільний відділок (шкілка) – це частина площі лісового розсадника, призначена для вирощування саджанців дерев і чагарників; займає 20-25% площі розсадника; ґрунти – суглинисті, глибокі, родючі.

Маточний відділок розсадника – це порівняно невелика частина його площі, призначена для вирощування технічно цінних та декоративних інтродукованих та місцевих порід з метою отримання від них живців та насіння, що використовується в посівному та шкільному відділку.

Допоміжна частина розсадника складається з ділянки для прикопки садивного матеріалу, компостника, дорожньої сітки, водоймищ, садиби з будівлями, захисних лісових смуг, живоплоту, протиерозійних гідротехнічних споруд, дендрологічної, дослідної, резервної ділянок.

Площа допоміжної частини розсадника не повинна перевищувати 20-25% загальної її площі.

Всю площу розсадника добре вирівнюють, обкопують канавою, а навколо створюють живопліт та захисні лісосмуги.

 






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных