Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Технологія вирощування саджанців плодових дерев




Плодові рослини мають таку особливість, що вирощені із насіння саджанці не проявляють ознак сорту, тому їх необхідно розмножувати вегетативним шляхом – прищепленням, очкуванням тощо. Тому, щоб отримати підщепи плодових порід, спочатку необхідно виростити із насіння сіянці (дички), які потім висаджують у шкілку – на ділянку, де роблять прищеплення і дорощують саджанці.

Перше поле плодової шкілки закладають за наступними способами: садінням сіянців або клонових підщеп; сівбою насіння; садінням зимовими щепами; садіння підщеп у горщечках та ін. Найбільш поширеним способом є перший, оскільки майже всі підщепи у перший рік після садіння придатні для окулірування і забезпечують високий вихід якісних стандартних саджанців.

Закладання першого поля проводимо восени. У підщеп головне коріння вкорочують до 15-20 см, а надземну частину – до 20-20 см. В зоні кореневої шийки зрізують всі галуження.

Садимо підщепи вручну в нарізані борозни. Щоб корені не підсихали, їх перед садінням змочують у розчині глини. При садінні коренева шийка повинна бути на рівні поверхні ґрунту або на 2-5 см глибше. Після садіння підщепи поливають і підгортають на 8-12 см. При осінньому садінні це запобігає підмерзанню підщеп, а навесні їх підсушуванню. Також на підгорнутих підщепах у місці майбутнього окулірування не з’являються «дикі» пагони і краще відстає кора.

Протягом вегетаційного періоду по мірі необхідності ґрунт розпушують та видаляють бур’яни. Поле повинно бути в достатній мірі забезпечено вологою. Систематично проводять також заходи захисту рослин від шкідників та хвороб.

Найважливішою операцією на першому полі є окулірування або щеплення підщеп ростовою брунькою (вічком) з тонким щитком кори і деревини. Це основний спосіб вегетативного розмноження плодових рослин в розсадниках.

Окуліровку проводимо в літньо-осінній період сплячим вічком, яке проростає навесні наступного року. Його проводять з середини липня до середини серпня. При цьому за 2-3 тижні до окулірування на підщепах до висоти 15-20 см зрізують всі бічні розгалуження, а також при необхідності проводять полив. Перед окуліруванням від кореневої шийки відгортають землю і нижню частину стовбурця протирають мішковиною.

Окулірування краще проводити з північного боку на висоті 2-3 см.

З метою створення кращих умов для зростання компонентів щеплення окулірувані дички підгортають на висоту 10-12 см.

Через 10-15 днів щеплення перевіряють приживлюваність трансплантованих вічок. Вічка які прижилися зберігають природне забарвлення, а їх листковий черешок при легкому натискуванні на нього пальцем відпадає. Водночас з перевіркою розгортають дички і в разі потреби послаблюють пов’язку.

Для захисту прищеплених вічок від вимерзання дички на зиму підгортають.

Поле окулянтів-однорічок. Навесні наступного року рослини розгортають. До початку сокоруху і набрякання бруньок верхню частину дичка зрізують. Зріз виконують під кутом 15-300 до вічка, не залишаючи шипа. Досвід показує що вирощування без шипа поліпшує якість садивного матеріалу.

Навесні з окуліруваного пагона виростає пагін який називають окулянтом. З метою надання окулянту вертикального напрямку, швидшого заростання рани і недопущення його виламування під час сильних вітрів, саджанці у міру їх росту підгортають протягом вегетаційного періоду 1-2 рази.

Догляд за окулянтами-однолітками включає розпушування ґрунту, знищення бур’янів, підживлення рослин добривами, заходи боротьби з шкідниками та грибковими хворобами, зрізування дикої порості та пінцирування пагонів потовщення, які у деяких порід з’являються вже на перший рік вирощування.

Поле окулянтів-дворічок та трирічок. Основними роботами, які виконуються у цих полях, крім перелічених раніше, є догляд за штамбом, закладання крони та її формування. При цьому враховують призначення саджанців.

 

4.4. Закладка маточної плантації та її експлуатація

На маточних плантаціях отримують окремі види садивного матеріалу вегетативного походження, які використовують для вирощування живцевих саджанців або для створення лісових культур і лісомеліоративних насаджень. На маточних плантаціях найчастіше культивують тополі, верби та інші рослини, які легко укорінюються.

Під плантації відводять понижені ділянки розсадника з родючими легкосуглинковими ґрунтами. Обробіток ґрунту на плантаціях проводять за системою чорного пару з глибиною основної оранки 35-50 см.

Найкращим садивним матеріалом для створення маточних плантацій є сіянці та саджанці насіннєвого походження. Плантації закладені садінням сіянців та саджанців, стійкіші, довговічніші і продуктивності, ніж створені садивним матеріалом вегетативного походження. Для створення плантацій живцевими саджанцями використовують рослини з ліпшими спадковими ознаками, не пошкоджені шкідниками та хворобами. Створення плантацій з різного садивного матеріалу забороняється.

Висаджують рослини восени або навесні. Найкращим часом для садіння є весна.

При створенні плантацій з тополі та деревовидної верби рослини розміщують за схемою 1х1. Для кращого приживлювання та укорінення живцеві саджанці перед садінням обробляють стимуляторами росту (гетероауксин, ІМК та ін.).

Впродовж першого року вирощування догляд за плантацією включає своєчасне розпушування ґрунту, знищення бур’янів, боротьбу з хворобами та шкідниками. Восени, у рік садіння усі однорічні пагони материнських рослин зрізують на висоті 4-5 см, а пеньки підгортають. Ці заходи сприяють кращому укоріненню рослин та утворенню нових пагонів. У наступні роки в осінньо-зимовий період зрізують пагони. Щоразу пагони зрізують на 2-3 см вище попереднього зрізу. Після 5-6 років експлуатації кущі омолоджують (зрізують усі пеньки) і протягом року вже не проводять ніяких заходів. Такий відпочинок плантації сприяє одержанню високоякісних пагонів у наступні 4-5 років її експлуатації.

Експлуатують плантації тополь і верб протягом 10-15 років. За правильної експлуатації середній вихід живців з однієї плантації становить: верб – 40 шт, тополь – 25 шт. На середньовікових плантаціях щорічно можна одержувати до 250-300 тис. шт. живців з 1 га.

 

 






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных