Найважливішим симптомом гострої серцевої недостатності є напад ядухи — серцевої астми.

Клініка серцевої астми досить характерна. Напад ядухи найчастіше починається вночі. У хворого виникає відчуття нестачі повітря, яке супроводжується страхом смерті. Він не може лежати, приймає вимушене положення, сідає, опустивши ноги і упирається руками у ліжко. Хворий збуджений, ловить повітря ротом, вираз обличчя страждальний. Шкіра обличчя, шиї, грудей, спини бліда, нерідко з сіруватим відтінком, у разі тривалого нападу стає синюшною, покрита краплями поту. Голова хворого нахилена вперед, м'язи плечового поясу напружені, надключичні ямки згладжені, грудна клітка розширена, міжребер'я втягнуті, на шиї виступають набухлі вени. Дихання прискорене (30—40 за 1 хв), утруднене, особливо вдих, іноді дихання супроводжується стогоном. Напад може супроводжуватись кашлем, харкотинням, нерідко з домішками крові. Перкуторно відчутний дещо скорочений звук у нижніх відділах.

Аускультативно — численні недзвінкі дрібно- та середньо-пухирчасті хрипи над нижніми відділами легень.

За наявності нападу ядухи медична сестра повинна негайно вирішити, серцева це чи бронхіальна астма, оскільки від цього залежить, яких лікувальних заходів треба вжити.

Під час нападу серцевої астми хворому необхідно створити максимальний спокій, він нетранспортабельний. Медична сестра допомагає йому прийняти зручне сидяче положення з опущеними ногами, налагоджує постійні інгаляції кисню, обов'язково треба забезпечити доступ свіжого повітря.

Крім того, медична сестра повинна дати хворому нітрогліцерин під язик. Нітрогліцерин зменшує тиск у легеневій артерії і поліпшує роботу серця.

До стоп прикладають грілку, до гомілок гірчичники, на стегна накладають джгути. Під керівництвом лікаря медична сестра вводить хворому необхідні лікарські засоби.

Найтяжчим ускладненням гострої серцевої недостатності є набряк легенів. Він виникає при тих самих захворюваннях, при яких спостерігається і серцева астма (атеросклеротичний кардіосклероз, гіпертонічна хвороба, інфаркт міокарда, вади серця, гострий нефрит та ін.). Крім того, набряк легенів може виникати у разі гострих отруєнь, черепно-мозкової травми та порушеннях мозкового кровообігу, пневмонії, раку легенів і обтурації дихальних шляхів, анафілактичного шоку, після операцій, а також у термінальних станах.

Набряк легенів розвивається переважно вночі, під час сну, або вдень, під час фізичного навантаження чи хвилювання.

Набряк легенів починається так само, як і серцева астма. Хворий відчуває страшенну ядуху, нерідко зі стискаючим болем у грудній клітці. Дихання різко прискорене, на відстані чути клекотливі хрипи, частий кашель із виділенням великої кількості світлого або рожевого пінистого харкотиння. У тяжких випадках пінисте харкотиння тече з рота і носа. Наростає ціаноз шкіри і слизових оболонок, набухають вени шиї, шкіра покривається холодним липким потом. Під час аускультації легенів вислуховується велика кількість різнокаліберних вологих хрипів.

ЧСС нерідко до 140—150 за 1 хв. AT знижується. Під час тривалого набряку легенів AT падає, пульс важко простежити. Дихання стає поверхневим. У хворого не вистачає сили відкашляти мокротиння, ядуха прогресує і настає смерть.

Клінічні ознаки

набряку легенів найчастіше наростають бурхливо і потребують енергійних терапевтичних заходів.

Як і при серцевій астмі, хворому з набряком легенів необхідно створити максимальний спокій, він нетранспортабельний. Медична сестра допомагає йому прийняти зручне сидяче положення з опущеними ногами, забезпечує доступ свіжого повітря, звільняє від тісного одягу, налагоджує постійні інгаляції кисню. Застосовує піногасники. Найпростіший з них — пари спирту: 96 % спирт наливають замість води у зволожувач (апарат Боброва), через який пропускають кисень. Хворий дихає парами спирту з киснем через носовий катетер. Іноді змочену спиртом вату вкладають під кисневу маску. Активнішим «піногасником» є антифомсилан, який у вигляді 10 % розчину заливають у зволожувач.

Стійку піну можна відсмоктати з дихальних шляхів катетером, з'єднаним із відсмоктувачем. Одночасно медсестра терміново викликає лікаря і визначає артеріальний тиск. Крім того, слід дати хворому 1 таблетку нітрогліцерину під язик. Нітрогліцерин зменшує тиск у легеневій артерії.

До стоп прикладають грілку, до гомілок гірчичники. Далі медична сестра виконує всі призначення лікаря. Для зменшення перевантаження серця хворого венозною кров'ю, на кінцівки накладають джгути або манжетки від тонометра. Одночасно можна накласти їх на три кінцівки. Через кожні 15 хв потрібно знімати один із них і перекладати на вільну кінцівку. Знімають джгути поступово, а не одночасно на всіх кінцівках. Медична сестра повинна мати високу професійну майстерність, неабияку витримку і здатність швидко реагувати в екстрених ситуаціях.

Усунувши набряк легенів, напад серцевої астми, хворого транспортують у кардіологічний стаціонар, а за його відсутності — у терапевтичне відділення, в палату інтенсивної терапії.

Під час транспортування хворий перебуває у напівсидячому положенні під постійним наглядом медичного працівника. Потрібно пам'ятати, що після виведення хворого зі стану нападу його не можна залишати без нагляду, оскільки набряк легенів може повторитися ще раз у тяжчій формі.

Такого хворого поміщають у блок інтенсивної терапії на функціональне ліжко і надають йому підвищеного положення. Медичні працівники уважно спостерігають за хворим безперервно, цілодобово, зокрема, за виразом і кольором його обличчя, ритмом дихання, поведінкою тощо. Помітивши зміни, терміново доповідають черговому лікарю.

Велике значення має догляд за хворим, особливо годування, загальногігієнічні заходи, забезпечення фізіологічних відправлень. Потрібно сприяти своєчасному випорожненню кишок. Дають проносні засоби, а за необхідності роблять очисні клізми. Важливим є забезпечення нормального діурезу: якщо хворий самостійно не може випорожнити сечовий міхур, застосовують катетер. Потрібно старанно доглядати за шкірою хворого. Дуже важливим є утримання тіла хворого в чистоті. Мається на увазі чистота не лише шкіри, а й волосся, нігтів, вух, носа, порожнини рота.

Хворий перебуває на постільному режимі, тому йому допомагає медсестра. Щоранку треба дати хворому вмитися, а перед кожним прийманням їжі — вимити руки. Гігієнічний догляд за шкірою тулуба, ніг проводять відповідно до загально-гігієнічних правил. Потрібно підмивати хворого, міняти натільну та постільну білизну по мірі її забруднення, а також робити профілактику пролежнів.

Для успішного лікування хворого необхідне правильне харчування (дієта № 10). Обмежують кількість рідини (до 300—600 мл на добу) і солі до 2—6 г на добу. Не треба переїдати. їжа повинна бути такою, що легко перетравлюється і не спричиняє здуття кишок. Потрібно уживати достатню кількість вуглеводів, вітамінів, фруктів. Випорожнення мають бути щоденними.

Потрібно дбати про загальний психічний стан хворого: усувати збудливі та пригнічувальні моменти (шум у палаті, хвилюючі розмови, перебування в одній палаті з умираючим хворим). У разі безсоння дають снодійні та заспокійливі засоби.

ДОГЛЯД ЗА ХВОРИМ НА ГІПЕРТОНІЧНУ ХВОРОБУ

Гіпертонічна хвороба характеризується періодичними загостреннями. Гостре значне підвищення артеріального тиску називається гіпертонічним кризом. Переважно кризи виникають як наслідок психічної травми чи нервового перенапруження. У клініці гіпертонічного кризу на перший план виступають симптоми, які пов'язані з різким підвищенням артеріального тиску. Комітет експертів ВООЗ (1970 р.) запропонував такий критерій артеріального тиску: AT нижче від 140/90 мм рт. ст.— норма.

Найбільш постійним симптомом є різкий головний біль, який поєднується з запамороченням, шумом у вухах, часто з нудотою і блюванням, з носовими кровотечами. Інтенсивність болю така, що хворому важко витримати незначний шум, розмовляти, повертати голову. Сильно подразнює яскраве світло.

Під час гіпертонічного кризу можуть виникати тяжкі ускладнення, зокрема інсульт, гостра серцева недостатність (серцева астма та набряк легенів), стенокардія, інфаркт міокарда.

Якщо у хворого на гіпертонічну хворобу виникають описані симптоми, медична сестра повинна вміти надати долікарську допомогу, дотримуючи такої послідовності:

· викликати лікаря;

· виміряти артеріальний тиск;

· покласти хворого у ліжко з піднятим підголовником і забезпечити йому повний фізичний і психічний спокій;

· забезпечити доступ свіжого повітря (можна робити інгаляцію кисню);

· поставити гірчичники на потилицю і литкові м'язи;

· зробити гарячі або гірчичні ножні ванни, теплі ванни для рук, холодний компрес до голови;

приготувати необхідні лікарські препарати: по 2 мл 0,5 % розчину дибазолу в ампулах, 10 мл 2,4 % розчину еуфіліну, 10 мл 25 % розчину магнію сульфату, ізотонічний розчин натрію хлориду, 1 мл 0,01 % розчину клофеліну, 1 мл 0,25 % розчину рауседилу, 5 мл 0,1 % розчину обзидану, 2 мл 1 % розчину фуросеміду.

Під керівництвом лікаря медична сестра вводить хворому необхідні лікарські засоби. Потрібно пам'ятати, що хворі повинні дотримувати суворого постільного режиму до поліпшення загального стану, і лише з дозволу лікаря після кризу хворий може вставати. Підкладне судно та сечоприймач подають у постіль.

Хворому на гіпертонічну хворобу необхідно забезпечити глибокий тривалий сон. У разі безсоння призначають на ніч снодійні. Не завжди треба повідомляти хворому показники артеріального тиску, деякі з них дуже болісно реагують навіть на незначне його підвищення.

Медична сестра повинна знати і пам'ятати, що вміння заспокоїти хворого, надати умови для повноцінного сну мають велике значення у лікуванні хворого на гіпертонічну хворобу.

Під час сну хворого забороняються проведення прибирання палати, голосні розмови, телефонні дзвінки, вмикати радіоприймач, телевізор тощо.

У харчовому раціоні хворих на гіпертонічну хворобу потрібно зменшити кількість солі, виключити міцні бульйони, гострі та смажені страви (дієта № 10). Категорично заборонено вживати алкоголь і палити. Рекомендуються пішохідні прогулянки на свіжому повітрі, ранкова гімнастика, лікувальна фізкультура.

Хворим призначають гіпотензивну терапію. Медична сестра повинна попередити хворого, що гіпотензивна дія препаратів розвивається поступово, що деякі з них (резерпін) можуть викликати побічні явища (закладення носа, слинотеча, пронос).

Для контролю ефективності лікування щодня вимірюють артеріальний тиск, кількість випитої рідини та виділеної сечі. Всі ці дані записують до історії хвороби.

У поліклініці хворих ставлять на диспансерний облік під постійний нагляд дільничного лікаря.

У комплексі оздоровчих заходів вагоме значення мають нормалізація режиму праці та відпочинку, повноцінний сон, зниження надмірної маси тіла, зменшення перенапруження. Потрібно уникати конфліктних ситуацій як на роботі, так і в побуті.

Позитивні емоції, фізична активність стимулюють діяльність захисних сил організму.

Дільнична медична сестра повинна навчити хворого на гіпертонічну хворобу дотримувати режиму дня, дієти. Правильне чергування праці та відпочинку, розумової та фізичної праці, раціональне харчування, усунення інтоксикацій (алкоголізм, паління), боротьба з шумом — основа профілактики й лікування гіпертонічної хвороби.

Хворих потрібно оглядати не рідше ніж двічі на рік, один раз на рік хворих повинен оглядати офтальмолог, невропатолог, уролог. Роблять електрокардіографію, рентгенологічне дослідження серця і органів грудної клітки, аналізи крові, сечі. Вміст ліпідів визначають за показаннями.

Необхідно рекомендувати хворим загартовування (прохолодний душ уранці та увечері), ранкову гімнастику.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: