Концепція енерговиробничих циклів.

Перше наукове визначення енерговиробничого циклу (ЕВЦ) належить М. Колосовському. Аналізуючи зв’язки виробництва усередині ТВК «за вертикаллю» й «за горизонталлю», він виснував, що для господарювання «стійкий не лише вихідний (провідний) виробничий процес (наприклад вугільно-металургійний), але й широка сфера виробничих групувань довкола основного процесу». Таку «типову, існуючу сукупність виробничих процесів, що виникають взаємозумовлено (спів підпорядковано) довкола основного процесу для даного різновиду енергії й сировини», він запропонував назвати енерговиробничим циклом.

Це визначення відбиває найважливіші властивості циклів:

- співпідпорядкованість підприємств, їхнє базування на одному, певному провідному різновиді сировини або енергії;

- територіальну стійкість сукупності;

- типовість для різних районів, що мають схожі природні та економічні передумови розвитку.

Сучасна система ЕВЦ включає такі цикли:

1. Пірометалургійний цикл чорних металів.

2.Пірометалургійний цикл кольорових металів.

3.Хіміко-металургійний цикл рідких металів.

4.Нафтоенергохімічний цикл.

5. Газоенергохімічний цикл

6. Вуглеенергохімічний цикл

7. Сланцеенергохімічний цикл.

8. Гірничо-хімічний цикл.

9. Лісоенергохімічний цикл.

10. Теплоенергопромисловий цикл.

11. Атоменергопромисловий цикл.

12. Гідроенергопромисловий цикл.

13. Машинобудівний цикл.

14. Текстильно-промисловий цикл.

15. Рибопромисловий цикл.

16. Індустріально-аграрний цикл

17. Гідромеліоративний індустріально-аграрний цикл.

18. Індустріально-будівельний цикл

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: