Фінансова система Франції та Великобританії.

Найхарактернішою особливістю кредитної системи Франції є швидкий розвиток після Другої світової війни державних і напівдержавних кредитних установ

Сучасними основними ланками кредитної системи Франції є:

1. Банк Франції - заснований у 1800 р. як приватна акціонерна компанія, є центрам кредитної системи країни. Банк Франції є також банкіром уряду. Він веде поточний рахунок скарбниці, виконує операції, пов'язані з обслуговуванням державного боргу, надає кредити уряду. Взаємовідносини Банку Франції з усіма гілками влади - Президентом, парламентом та урядом будуються на принципах співпраці та чіткого розмежування повноважень і відповідальності. Це досягається таким шляхом:

1) призначення голови банку на два терміни по чотири роки;

2) призначення складу Ради банку;

3) затвердження величини статутного капіталу;

4) доповідь голови банку про діяльність банку;

5) надання інформації про стан грошово-кредитного ринку в державі.

Рада Банку Франції розробляє основні засади грошово-кредитної політики і контролює її здійснення Радою директорів банку.

Основний вплив на монетарну сферу, ціни та економічне зростання Банк Франції здійснює через:

1) процентну політику, підтримуючи певний рівень процентних ставок як основний монетарний інструмент регулювання грошово-кредитного ринку.

2) встановлює процентні ставки за своїми операціями з кредитування комерційних банків;

3) аналізує стан грошово-кредитного ринку та одержані заявки і встановлює ставку, за якою надає кредити фінансово-кредитним інститутам.

З метою поліпшення функціонування банківської системи і зміцнення довіри між комерційними банками Банк Франції створив централізовані служби, які пропонують для колективного користування інформаційні бази даних. До найбільших з них належать такі:

1. Банківська картотека підприємств. Обслуговує інформаційні потреби Банку Франції та фінансово-кредитних інститутів, що дає змогу самостійно систематизувати боргові вимоги до господарських суб'єктів.

2. Картотека банківських рахунків. їх веде Головне податкове управління для виявлення рахунків, що належать особам, позбавленим права виставляти чеки.

3. Національна картотека чеків, що не відповідають законодавству. Концентрує декларації про вкрадені чи загублені чеки, про банківські реквізити закритих або арештованих рахунків.

4. Національна картотека неповернених кредитів, наданих приватним особам для непрофесійних цілей.

Банк Франції посідає вузлове місце в організації фінансової системи, створює сприятливі умови для її функціонування, забезпечуючи стабільність цін, грошей і надійність банківського сектору.

Універсальні комерційні банки можуть виконувати такі операції:

1) залучати і видавати різні види вкладів;

2) здійснювати 142 види кредитних операцій;

3) управляти грошовими коштами (довірчі операції).

До трьох найбільших банків Франції належать такі: "Кредіт Агріколь"; " Кредіт Ліоне"; в "Сосьєте Женераль". Ці банки мають розгалужену мережу філій як у Франції, так і за кордоном.

До спеціальних фінансово-кредитних інститутів належать: державна Національна ощадна каса, Депозитно-ощадна каса, Креді Національ (Національний кредит), Банк зовнішньої торгівлі, Креді Фонсьє, кооперативні кредитні установи.

1. Депозитно-ощадна каса. За розмірами активів є найбільшою із зазначених установ, яку створено в 1916 р. для управління коштами державної Національної ощадної каси, яка об'єднує каси при поштових відділеннях, а також коштами приватних ощадних кас.

2. Креді Національ (Національний кредит) - акціонерний напівдержавний банк. Основними активними операціями є надання середньо- і довгострокових кредитів державним і приватним підприємствам; гарантій, завдяки яким зобов'язання боржників можуть бути враховані кредиторами прямо і опосередковано (через доручення інших кредитних органів) у Банку Франції.

3. Банк зовнішньої торгівлі - державний акціонерний банк, акціонерами якого є державні кредитні установи. Виконує функції, пов'язані з кредитуванням експорту-безпосереднє кредитування зовнішньої торгівлі та надання гарантій щодо експортних кредитів. Своїми операціями Банк зовнішньої торгівлі сприяє розширенню експорту.

4. Кооперативні кредитні установи. За сумою активів перші два місця посідають кредитні кооперативи, об'єднані Національною касою сільськогосподарського кредиту і Центральною касою народних банків.

4.1. Національна каса сільськогосподарського кредиту - контролює діяльність регіональних і місцевих кас і перебуває під контролем держави. Є фінансово-адміністративною державною організацією. Її кошти складаються з капіталу, який мобілізується через випуск облігацій, вільних коштів регіональних кас, кредитів держави і позик Банку Франції, одержаних за рахунок переобліку коротко- і середньострокових зобов'язань членів кредитних кооперативів.

4.2. Народні банки - кредитні кооперативи, що об'єднують дрібних промисловців і торговців. В 1921р. створено Центральну касу народних банків з метою централізації частки грошових резервів народних банків і координації їх діяльності. Вона управляє вільними коштами народних банків, надає їм позики, є розрахунковим центром і виконує інші операції.

Після Другої світової війни набули розвитку фінансові компанії, які спеціалізуються на фінансуванні окремих галузей і регіонів країни, лізингові компанії, а також компанії, які фінансують продаж споживчих товарів у кредит.

Провідна роль серед спеціальних фінансово-кредитних інститутів належить установам, що спеціалізуються на вкладанні коштів у цінні папери. У Франції ці установи поділяються на дві категорії:

1) інвестиційні товариства зі змінним капіталом (СІКАВ);

2) фонди спільного розміщення (ФСП)

ФСП поділяються на такі категорії:

1) установи, діяльність яких спрямована па роботу з акціями;

2) заклади, орієнтовані на роботу з облігаціями та подібними борговими зобов'язаннями;

3) установи, що спеціалізуються на короткострокових вкладах;

4) багатопрофільні установи;

5) гарантовані (власники таких установ гарантують вкладникам обумовлений в угоді результат).

Бюджетна система Франції має багато ланок, але відрізняється високим ступенем централізації. Центральний бюджет (загальний бюджет, приєднані бюджети різних державних організацій, спеціальні рахунки казначейства) акумулює приблизно 80 % усіх доходів і витрат фінансової системи Франції.

На частку державного бюджету припадає 47 % місцевих бюджетів, 9 фондів соціального страхування, 40 % державних підприємств і приблизно 4 % усіх засобів фінансової системи. Через бюджетну систему Франції перерозподіляється приблизно 20% ВНП і 50 % національного доходу.

Бюджетний процес у Франції має 4 стадії і продовжується більш 3-х років:

Перша стадія складання проекту бюджету, здійснюється під контролем Міністерства економіки і фінансів. Протягом 9 місяців кожне міністерство і відомство, керуючись інструкціями і контрольними цифрами складає свій кошторис. Проект бюджету після схвалення урядом направляється в парламент.

Друга стадія розгляд і затвердження бюджету, триває приблизно 3 місяці. Проект бюджету розглядається у фінансовій комісії кожної палати. Спочатку обговорюється в нижній палаті (національні збори), після передається у верхню палату (сенат). Якщо проект бюджету після двох спільних обговорень обома палатами не одержав схвалення, то президент може своїм указом оголоси ти бюджет законом.

Третя стадія виконання бюджету (називається фінансовим роком, що у Франції збігається з календарним). Доходна частина виповнюється через розгалужену мережу фінансових агентів. Виконанню видаткової частини бюджету передує процедура розподілу засобів. Касове виконання здійснюється через систему казначейських кас. Вони мають поточні рахунки в Банку Франції, роблять розрахунково-касові бюджетні операції.

Четверта стадія - починається після закінчення бюджетного року складанням Міністерством фінансів звіту про виконання бюджету.

У ході бюджетного процесу здійснюється фінансовий контроль. Спеціальним органом державного контролю є Рахункова палата, на яку покладені функції попереднього, поточного і наступного контролю.

В Франції немає єдності бюджетної системи. Кожен бюджет формально відособлений. У дійсності існує відома централізація - бюджети нижчестоящих адміністративних одиниць затверджуються виконавчою владою вищестоящої ланки. Державний бюджет Франції не затверджується законодавчою владою, а щорічно складається як допоміжний документ, що механічно поєднує загальний бюджет, численні спеціальні рахунки казначейства і приєднані бюджети.

Центральною ланкою бюджетної системи Франції є Дирекція з питань бюджету, що є складовою частиною Міністерства фінансів Франції, що знаходиться в безпосереднім підпорядкуванні міністра-делегата з питань бюджету і бюджетної реформи. В обов'язку Дирекції з питань бюджету входить контроль за виконанням бюджету. З метою здійснення нагляду за виконанням бюджету Дирекція має у своєму розпорядженні мережу фінансових контролерів у всіх регіонах Франції, що постійно відслідковують і інформують керівництво Дирекції про стан виконання бюджету відповідними організаціями на місцях

Кредитна система Великобританії внаслідок особливостей економічної та історичної еволюції країни є однією з найрозвиненіших у світі. Вона вирізняється високою спеціалізацією кредитних інститутів. Основні її ланки представлені Банком Англії, комерційними банками, спеціальними фінансово-кредитними інститутами.

1. Банк Англії не залежить від уряду, а строк повноважень керуючого Банку Англії не залежить від зміни уряду (це сприяє незалежності банку).

Банк Англії має такі повноваження:

1) є банком для комерційних банків;

2) є банком уряду, через нього проходять усі державні доходи і витрати;

3) здійснює емісію банкнот;

4) обслуговує позикові операції держави;

5) здійснює валютні операції та контролює їх, від імені скарбниці;

6) керує офіційними золотовалютними резервами країни;

7) здійснює нагляд за кредитними установами, валютними і кредитними ринками;

8) консультує уряд з питань грошово-кредитної політики та її здійснення;

Банк Англії постійно зменшує розмір обов'язкових резервів комерційних банків і здійснює грошово-кредитну політику без обов'язкового резервування.

2. Комерційні банки. Основні англійської банківської системи становлять клірингові банки - провідні депозитні банки, які входять до складу найбільших банків світу. Вони є членами Лондонської клірингової палати, займаються міжнародними операціями і керують за кордоном мережею дочірніх компаній, відділень і представництв.

3. Торгові банки - торгові банки (кілька десятків установ Сіті), основна сфера діяльності яких пов'язана із зовнішньою торгівлею і міжнародними кредитно-фінансовими операціями. Сила цих банків полягає у позиції, яку вони традиційно займають на ринку позикових капіталів, зокрема цінних паперів.

Діяльність торгових банків:

1) поєднання депозитно-позикових операцій для обмеженої кількості клієнтів з емісійно-засновницькою діяльністю, а також з консультаційними послугами;

2) організація консорціумів, керування портфелями цінних паперів, посередництво в операціях злиття і поглинання компаній, відіграють важливу роль на валютному ринку і ринку золота.

3) Іноземні банки - найчисленніша і найрізнорідніша група банківських установ Великобританії. Із приблизно 800 кредитних інститутів у країні понад 350 - іноземні.

Банки Співдружності офіційна назва колишніх британських колоніальних банків. Їх особливість - переважна діяльність у країнах Європейського Союзу, хоча їх штаб-квартири та акціонери розміщуються у Великобританії. Типовий представник цієї групи - Стендард-Чартед бенк - має за кордоном понад 1300 відділень і входить до перших десяти банків Великобританії. У складі провідних клірингових банків колишні колоніальні банки звичайно виконують функції спеціальних міжнародних підрозділів.

Спеціальні фінансово-кредитні інститути. До них відносяться:

1. Ф і н а н с о в і д о м и – спеціалізуються на кредитуванні продажу з розстрочкою платежу, споживчих товарів і деяких видів промислового обладнання. Основне джерело ресурсів цих установ короткострокові депозити (строком від 3 до 6 міс.) Промислових торгових фірм, банків і населення. Вага фінансових домів у загальному обсязі кредитних операцій невелика.

2. О щ а д н і і н с т и т у т и – довірчо-ощадні банки, будівельні товариства і національний ощадний банк. Основне джерело їх ресурсів - невеликі вклади населення. Довірчо-ощадні банки реорганізовані в 16 великих регіональних установ, але їх правовий статус залишався невизначеним. Національний ощадний банк - акумулює заощадження населення через мережу поштових відділень, кількість яких перевищує 20 тис. Провадить два види рахунків - звичайні та інвестиційні (за останніми процент вищий, але одержати вклади можна з попередженням за місяць). Усі кошти банк інвестує у державні цінні папери.

3. Б у д і в е л ь н і т о в а р и с т в а - акумулюють найбільшу частину заощаджень населення. За формою організації виступають кооперативними інститутами. Їх ресурси ідуть переважно на довгострокове кредитування будівництва або купівлю житлових будинків (квартир) і вигадуються в цінні папери. Останніми роками товариства почали займатися багатьма банківськими операціями, торгівлею нерухомості.

4. С т р а х о в і к о м п а н і ї і п е й с і й н і ф о н д и – спрямовують акумульований позиковий капітал у довгострокові інвестиції. Фінансово-кредитна діяльність є вторинною стосовно їх професійної спеціалізації - страхових справ і приватного пенсійного забезпечення.

5. І н в е с т и ц і й н і т р а с т и – займаються операціями з цінними паперів. Залучають капітал через емісію акцій і облігацій, який вкладають у цінні папери. Структура активів фондів подібна до структури активів інвестиційних трастів - близько 80% становлять акції приватних компаній.

6. Ф і н а н с о в і к о р п о р а ц і ї – спеціалізуються на кредитуванні приватних фірм, які не мають доступу до звичайних джерел позикового капіталу.

Головною ланкою бюджетної системи є державний бюджет, через який перерозподіляється близько 40% нац. доходу країни.

Бюджетний рік охоплює період з 1 квітня по 31 березня наступного року. За основу бюджета береться Бюджетне послання Канслера казначейства, у якому дається аналіз розвитку економіки за минулий рік і думка уряду щодо перспективи економічного розвитку. Детальний розгляд державних витрат проводиться в спеціальних комітетах Палати громад і в установах, яким делеговано відповідні повноваження.

У бюджетному процесі вирішальна роль належить уряду в особі Казначейства, тоді як проходження бюджету в Парламент зводиться до формального схвалення дій уряду. Парламент завжди затверджує бюджет у сумах, запропонованих урядом.

Особливість бюджетного процесу - замість єдиного бюджетного закону Парламент щорічно приймає "фінансовий закон", який фіксує зміни,

Питання для самоконтролю:

ž Назвіть основні функції банку Англії.

ž Що становить основу англійської банківської системи?

ž Як називаються установи, що функціонують на грошовому ринку Англії?

ž Дайте стислу характеристику Великобританії з фінансової точки зору.

ž Що становить собою державний бюджет Великобританії?

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: