Поширювати й розповсюджувати

Дієслова поширювати й розповсюджувати часто плутають і ставлять їх не там, де слід: «Із нового року в нас на тридцять примірників більше поширили журнал «Жовтень»; «Досвід передовиків став швидко розповсюджуватися по всій області».

Дієслово поширювати означає «збільшувати в обсязі, в масі чи просторі»: «Хто відкриває прийдешність нашому почуттю, той поширює межі вічності нашій душі» (Леся Українка); аналогічне значення має й зворотна форма цього дієслова – поширюватися: «Мабуть, ніде доцільна думка, свіжа ініціатива не поширюється з такою блискавичною швидкістю, як на фронті» (О. Гончар).

Дієслово розповсюджувати (розповсюджуватися) означає «розподіляти (розподілятися) по багатьох місцях чи скрізь, але не суцільною масою, а окремими предметами з маси»: «Зараз будемо вивчати, як бур'яни розповсюджують своє насіння» (О. Донченко); «Ми розповсюдили в нашому селі багато примірників Шевченкового «Кобзаря» (з живих уст).

Отже, в перших двох фразах треба було написати: «на тридцять примірників більше розповсюдили журнал», «Досвід передовиків став швидко поширюватись».

Поч а ти (почин а ти) й ст а ти (став а ти)

Часто на письмі й в усному мовленні надуживають дієсловом почати (починати): «Одержавши цю звістку, Галя почала плакати»; «Почувши це, він почав сміятися», – хоч це дієслово має далеко вужчу сферу вживання, ніж відповідні слова в російській мові начать (начинать), де цілком природно звучать фрази: «Получив это известие, Галя начала плакать»; «Услышав это, он начал смеяться». В українській класичній літературі й фольклорі дієслово почати виступає тоді коли мовиться про початок якоїсь дії: «Коли почав орать, так у сопілку не грать» (М. Номис); «А Настя вже шістнадцятий рочок починає» (Марко Вовчок). Коли в фразі нема наголошення про початок дії, а мовиться про якусь дію взагалі чи про перехід від одної дії до другої, тоді наша класика й фольклор уживали дієслова стати: «Стала вона до діброви учащати» (Марко Вовчок); «Ждала, ждала козаченька та й плакати стала» (народна пісня); «Ой став козак цар-зілля копати стала над ним зозуля кувати» (народна пісня).

Привест и й призвест и

Дієслова привест и й призвест и – дуже подібні одне до одного, й, мабуть, тому трапляються помилки, коли дієслово привести виступає замість призвести: «Ця задавнена хвороба привела до ускладнень і трагічного кінця».

Дієслово привести ставимо в його безпосередньому значенні: «І справді: чому вона не йде? Ходімо силою її приведемо» (Панас Мирний), – або в переносному значенні – «породити»: «Один у другого питаєм, нащо нас мати привела? Чи для добра? Чи то для зла?» (Т.Шевченко), – чи в таких висловах, як привести до пам'яті, привести в рух, привести до рівноваги тощо. А коли мовиться про щось таке, що спричинилось до певних неґативних наслідків, тоді послугуються дієсловом призвести: «Рана загоювалась, але виснаження і застуда призвели до захворювання на туберкульоз» (С. Скляренко). Отож, у наведеній вище фразі треба було поставити дієслово призвести: «задавнена хвороба призвела до ускладнень...».

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: