Колективний договір

У зв'язку з появою в державі роботодавців, що здійснюють підприємницьку діяльність на базі різних форм власності виникла нагальна потреба вдосконалення регулювання соціально - трудових відносин між роботодавцями і трудовими колективами, створення механізму соціального захисту прав та інтересів працівників. Цьому сприяє колективний договір, який визначає взаємовідносини власника або уповноваженого ним органу з трудовим колективом у галузі праці, економіки та соціального розвитку підприємства.

Закон України "Про колективні договори і угоди" від 1 липня 1993 р., та КЗпП України регулюють основні взаємовідносини між найманими працівниками та власниками-роботодавцями.

Колективний договір - це письмова нормативна угода між власником або уповноваженим ним органом і трудовим колективом, від імені якого виступає профспілковий комітет чи інший уповноважений трудовим колективом орган. Цією угодою визначаються взаємні зобов'язання сторін у галузі трудових і соціально-економічних відносин.

Ознаки колективного договору:

o наявність сторін - власника (його представники) і трудового колективу;

o письмова форма договору;

o зміст - взаємні права і обов'язки сторін, що визначені ст. 13 КЗпП.

Правова регламентація відносин учасників колективного договору визначається Законом України "Про колективні договори і угоди" та КЗпП України. Розрізняють два основних види таких договорів: колективний договір і колективні угоди.

За правовим значенням колективні договори можуть бути:

а) колективний договір підприємства, установи, організації;

б) колективний договір структурного підрозділу підприємства в межах його компетенції (ст. 2 Закону).

Закон визначає різні види угод, зокрема генеральну, що укладається на загальнодержавному рівні, сторонами якої є професійні спілки, котрі об'єднуються для ведення колективних переговорів і укладення генеральної згоди; власники або уповноважені ними органи, які об'єднуються для ведення колективних переговорів і укладення генеральної угоди.

Наступним видом є угода на галузевому рівні, сторонами якої виступають власники, об'єднання власників або вповноважені ними органи; профспілки чи об'єднання профспілок або інших представницьких організацій працівників, які мають відповідні повноваження щодо ведення переговорів, укладення угод та реалізації їх норм.

Зміст колективних угод в основному визначений ст. 8 Закону, в якій зазначено, що угодою (державного чи галузевого рівня) регулюються основні принципи й норми реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин, зокрема щодо гарантій праці, забезпечення зайнятості, оплати праці, соціального страхування, режиму праці та відпочинку, задоволення духовних потреб населення тощо.

Третім видом е угода на регіональному рівні/ яка укладається між місцевими органами державної влади або регіональними об'єднаннями підприємців; об'єднаннями профспілок чи іншими уповноваженими трудовим колективом органами.

До основних положень колективних договорів і угод належать їх зміст, сфера поширення, строк дії та порядок укладення.

До змісту колективного договору входять усі його умови, про які сторони мають право домовлятися під час його укладення. Ці умови й визначають права, обов'язки та відповідальність сторін за їх виконання.

Закон України "Про колективні договори і угоди" визначає лише приблизний перелік питань, за якими сторони можуть визначати свої зобов'язання. Цей перепік не є вичерпним і тому дає можливість сторонам передбачити й інші додаткові гарантії чи соціально-побутові пільги (ст. 7 Закону).

Усі питання, що визначають зміст колективного договору, умовно групуються за трьома ознаками.

Перша група включає основні питання взаємних зобов'язань сторін виробничого характеру:

а) внесення змін в організацію виробництва та праці;

б) забезпечення продуктивної зайнятості працівників;

в) нормування й оплата пращ тощо.

Друга група містить колективний договір про взаємні зобов'язання сторін у галузі трудових правовідносин:

а) режим роботи, тривалість робочого часу та відпочинку;

б) умови й охорона праці;

в) встановлення гарантій, компенсацій, пільг тощо. Третя група включає взаємні зобов'язання соціально-економічного характеру:

а) забезпечення житлом;

б) культурне та медичне обслуговування;

в) організація оздоровлення та відпочинку працівників та інше.

Основна вимога колективного договору полягає в тому, що його умови можуть лише покращувати становище працівників порівняно з чинним законодавством, а умови, що погіршують умови праці працівників, визнаються недійсними (ст. 5 Закону).

Важливою специфікою трудового законодавства є визначення сфер дії і поширення колективного договору. Положення колективного договору поширюються на всіх працівників незалежно від того, чи е вони членами профспілки, і обов'язкові для власника або уповноваженого ним органу, незалежно від форми власності підприємства (ст. 9 Закону, ст. 18 КЗпП України). За сферою дії колективний договір набирає чинності з дня його підписання представниками сторін або з дня, зазначеного в колективному договорі, і діє протягом усього періоду, на який сторони уклали його (рік; два чи більше), - це визначається сторонами при укладенні договору.

Важливими характеристиками колективного договору є порядок його укладення, строк розробки проекту, утворення робочої комісії для ведення сторонами колективних переговорів. Усе зазначене набирає чинності з моменту оформлення цих відносин наказом по підприємству і постановою профспілкового комітету.

Законом визначаються процесуальні строки для ведення переговорів - тримісячний і семиденний (ст. 10 Закону). Ці строки можна умовно поділити на два види:

- визначені законом;

- визначені угодою сторін.

Так, Закон зобов'язує будь-яку зі сторін письмово повідомити іншу про початок переговорів, а другий зобов'язує сторону, яка отримала повідомлення, розпочати переговори.

Сторони можуть самі визначати строки для ведення переговорів за угодою між ними, якщо про це зазначено в колективному договорі.

Підготовлений проект колективного договору обговорюється в трудових колективах, а після врахування їх зауважень доопрацьовується й виноситься на обговорення та прийняття загальними зборами (конференцією) трудового колективу. Після цього схвалений договір підписується представниками сторін не пізніше як через 5 днів з моменту його схвалення, якщо інше не встановлено зборами (конференцією) трудового колективу (ст. 13 Закону), і підлягає повідомній реєстрації місцевими органами державної влади в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ст. 9 Закону, ст. 15 КЗпП України).

Контроль за виконанням колективного договору проводиться безпосередньо сторонами, які його уклали, у порядку, визначеному цим договором.

Якщо власник або уповноважений ним орган (особа) порушив умови колективного договору, профспілки, що його уклали, мають право надсилати власнику або уповноваженому ним органу (особі) подання про усунення цих порушень, яке розглядається у тижневий строк. У разі відмови усунути порушення або недосягнення згоди у зазначений строк профспілки мають право оскаржити неправомірні дії або бездіяльність посадових осіб до суду.

Сторони, які підписали колективний договір, щорічно в строки, передбачені колективним договором, звітують про його виконання.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: