Перевірка адекватності динамічної моделі.

Для перевірки точності апроксимації необхідно визначити ординати теоретичної перехідної функції h(t_j) і порівняти їх з ординатами експериментальної кривої h^е(t_j). Мірою точності апроксимації можна вважати максимальне значення різниці ординат або ж максимальну абсолютну похибку , де - теоретична та експериментальна криві розгону (імпульсні перехідні характеристики), яка не повинна перевищувати заданого значення точності регулювання.

Точність апроксимації для об’єктів із самовирівнюванням вважається задовільною, якщо зведена похибка δ = Δ×100% не перевищує 3%. Зведену похибку можна визначити також, порівнюючи безпосередньо значення експериментальної кривої розгону з розрахунковими у задані моменти часу

, (22)

де розрахункові значення кривої розгону визначаються з виразу

.

Оскільки миттєві значення ординат експериментальної кривої розгону при повторних дослідах можуть суттєво відрізнятись, то така оцінка точності є недостатньо об’єктивною. Для стійких об’єктів існує можливість додаткової перевірки точності апроксимації за показником інерційності Точність апроксимації вважається задовільною, якщо відносна похибка, розрахована за формулою

, (23)

де S_, S ^е – показник інерційності, визначений за теоретичною та за експериментальною перехідними функціями об’єкта.

Точність апроксимації можна також оцінити за середньоквадратичним відхиленням розрахункових та експериментальних значень кривої розгону

, (24)

яке не повинно перевищувати заданої точності регулювання.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: