Поняття і значення спадкового права.

Спадкове право - це сукупність встановлених державою правових норм, які регламентують порядок та умови переходу майнових прав та обов'язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб.

Спадкування - це перехід майнових прав та обов'язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування становить універсальну правонаступність, суттєвою осо­бливістю якої є одночасність переходу до правонаступника всіх прав та обов'язків, які входять в склад майна правопопередника. Склад цих прав і обов'язків визначається на момент відкриття спадщини.

Існує два види спадкування:

- заповіт - спадкування за заповітом здійснюється відповідно до того розпорядження, що залишив спадкодавець на випадок своєї смерті;

- безпосередня вказівка закону - спадкування за законом має місце тоді, коли спадкодавець не побажав або не встиг виразити свою волю щодо долі свого майна, цивільних прав і обов'язків, що нале­жить йому. У цих випадках спадкове майно переходить до тих осіб, коло яких визначене в законі (спадкоємці за законом).

Об'єктом спадкового правонаступництва є спадщина. Спадщина - це майно, яке переходить в порядку спадкування. Вона складається із сукуп­ності майнових прав (активи спадщини) та обов'язків (пасиви спадщини) померлого громадянина, які, у відповідності з чинним законодавством, мо­жуть переходити в порядку спадкування до іншої особи. Спадщину ще на­зивають спадковим майном або спадковою масою.

Згідно з ст. 1219 ЦК України, до складу спадщини не входять права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема:

- особисті немайнові права;

- право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях гро­мадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими до­кументами;

- право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушко­дженням здоров'я;

- права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом;

- права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені ст. 608 ЦК України (у зв'язку з припиненням зобов'язання смертю фізичної особи).

Суб'єктами спадкових правовідносин є: спадкодавець та спадкоєм­ці. Спадкодавцем може виступати виключно фізична особа: як громадянин України, так й іноземець та особа без громадянства. Спадкоємцями можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також діти померлого спадкодавця, зачаті за життя спадкодавця та народжені живими після відкриття спадщини. Юридичні особи та інші учасники цивільних від­носин (держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні грома­ди, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права) можуть бути спад­коємцями лише за заповітом (ст. 1222 ЦК України).

Спадкове право надає можливість кожному громадянину розпорядитися своїм майном на випадок смерті, визначивши в заповіті Його долю. Положення спадкового права спрямовані на захист особистих інтересів громадян. Водночас спадкове право всіляко захищає інтереси членів сім'ї померлого (зокрема, неповнолітніх та непрацездатних осіб), чим сприяє зміцненню сім'ї.

Значення спадкування полягає в тому, що кожному члену суспільства має бути гарантована можливість жити та працювати із свідомістю того, що після його смерті все надбане ним за життя (втілене у матеріальних благах і обтяжене боргами) перейде згідно з його волею, а якщо він її не виявить, то згідно з волею закону - до близьких йому людей. І тільки у випадках, прямо передбачених у законі, те, що належало спадкодавцеві за життя, у певній частині перейде до осіб, до яких сам спадкодавець не виявляв прихильності (так звані необхідні спадкоємці). Неухильне проведення цих положень забезпечує інтереси як самого спадкодавця та його спадкоємців, так і усіх третіх осіб (боржників та кредиторів спадкодавця, фіскальних органів тощо), для яких смерть спадкодавця може потягнути ті чи інші правові наслідки.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: