Поняття і види позовної давності. Значення позовної давності.

Позовна давність — це строк, у межах якого особа може зверну­тися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтер­есу (стаття 256 Цивільного кодексу України).

Види строків позовної давності:

1) загальна позовна давність, яка встановлюється тривалістю у три роки;

2) для окремих видів вимог законом може встановлюватися спе­ціальна позовна давність:

— скорочена;

— більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог:

— про стягнення неустойки (штрафу, пені);

— про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засо­бах масової інформації. У цьому разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості;

— про переведення на співвласника прав та обов'язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності (стаття 362 Цивільного кодексу);

— у зв'язку з недоліками проданого товару (стаття 681 Цивіль­ного кодексу);

— про розірвання договору дарування (стаття 728 Цивільного кодексу);

— у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 Цивіль­ного кодексу);

— про оскарження дій виконавця заповіту (стаття 1293 Цивіль­ного кодексу).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена за­коном, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

Вимоги, на які позовна давність не поширюється:

— на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом;

— на вимогу вкладника до банку (фінансової установи) про ви­дачу вкладу;

— на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, ін­шим ушкодженням здоров'я або смертю, крім випадків завдання та­кої шкоди внаслідок недоліків товару, що є рухомим майном, у тому числі таким, що є складовою частиною іншого рухомого чи нерухо­мого майна, включаючи електроенергію;

— на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страхови­ка про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування);

— на вимогу центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом, стосовно виконання зобов'язань, що випливають із Закону України «Про державний матеріальний резерв».

Законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: