Діяльність польської “Солідарності” та шлях Польщі до нової європейської країни:демократичні перетворення в Польщі.

На хвилі страйкового руху в Гданську виникла незалежна профспілка "Солідарність", яку очолив один із керівників страйкового комітету електрик суднобудівного підприємства Л ех Валенса.

Протягом короткого часу "Солідарність" перетворилася на масовий рух, в якому брали участь мільйони людей, у тому числі й члени ПОРП. Цей рух став виявом загальнонаціонального протесту проти політичної системи. "Солідарність" перетворила­ся на центр, довкола якого згрупувались усі демократичні сили Польщі.

Боротьба між ПОРП і "Солідарністю" досягла апогею у верес­ні 1981 p., коли Л. Валенсу обрали лідером незалежної профспіл­ки на загальнонаціональній конференції. У московського керів­ництва залишився останній надійний захисник "засад соціалізму в Польщі" — Войцех Ярузельський. 18 жовтня 1981 р. він засту­пив на посаді лідера ПОРП С. Каню, який втратив контроль над ситуацією. Обіймаючи також посаду голови уряду та міністра оборони, В. Ярузельський сконцентрував у своїх руках всю пов­ноту влади в країні.

У ніч проти 13 грудня 1981 р. Ярузельський створив "Війсь­кову раду національного спасіння", а Державна рада оголоси­ла воєнний стан у країні. Було заборонено збори, мітинги, страй­ки, закрито кордони країни, заарештовано керівників "Солідар­ності" на чолі з Л. Валенсою, а також "Комітету робітничої оборони".

Воєнний стан було знято 1983 р. Влітку того ж року до країни прибув із візитом Іоанн-Павло II. Уряд навіть дозволив Л. Валенсі зустрітися з ним. Приїзд папи римського пожвавив національно-демократичний рух у країні. Одначе власті не збиралися йти на компроміс. Деяке пожвавлення економіки, скасування карткової системи не супроводжувалися навіть спробою проведення реформ. Політична нестабільність зберігалася.

4. "Круглий стіл" 1989 р. і встановлення демократичного ладу

Лютий—квітень 1989 р. стали поворотними в історії Польщі. В цей час відбулося засідання "круглого столу", де з одного боку в дискусіях узяли участь ПОРП та її прибічники, а з іншого — опозиція і католицькі кола. Було досягнуто угоди про визнання за опозицією права на відкриту діяльність, легалізацію "Солідар­ності", про реформу парламенту і виборчого закону.

Вибори у червні 1989 р. до сейму та в сенат продемонструва­ли глибоке неприйняття польськими громадянами комуністичної системи. Із 100 місць у сенаті "Солідарність" здобула 99. І хоча у другому турі активність виборців знизилася, загальна поразка ПОРП стала неминучою. У січні 1990 р. ПОРП було перетворено на Соціал-демократію Республіки Польща (СДРП), яка стала на позиції парламентської демократії та ринкової економіки. В її лавах залишилося лише 50 тис. членів.

9 грудня 1990 р. на президентських виборах переміг лауреат Нобелівської премії Лех Валенса. Надзвичайне піднесення у польському суспільстві викликав візит папи Іоанна-Павла II у серпні 1991 р.

Остаточного удару по комуністичній системі було завдано 27 жовтня 1991 p., коли на вільних виборах до парламенту пере­могу здобуло правоцентристське угруповання.

Перед урядом "Солідарності" на чолі з Т. Мазовецьким сто­яли дуже складні економічні проблеми, успадковані від колиш­ньої системи. Уряд запропонував програму кардинальної реор­ганізації економіки, яка базувалася на швидкому переході до ринкової економіки, зміцненні фінансової системи, рівності всіх форм власності та умов їх розвитку.

Нова економічна політика, що здійснювалась під керівницт­вом міністра фінансів Лешека Бальцеровича, дістала назву "шо­кової терапії". Було ліквідовано державний контроль над ціна­ми, розпочалася приватизація державної власності, в економіку почали залучати іноземний капітал. Ці заходи привели до стабі­лізації ринку: магазини наповнювалися різноманітними товара­ми, зникло поняття дефіциту, злотий став конвертованим. Пере­будова економіки стикалася з серйозними труднощами: впав життєвий рівень населення, виникло масове безробіття (на початку 1992 р. — 2 млн). Слабка соціальна захищеність трудящих при­звела до акцій протесту. Чимало людей розгубилося, втратило життєві орієнтири. Особливо погіршилося становище робітників текстильної промисловості, розташованої навколо Лодзі, а та­кож вугільної та металургійної на півдні країни.

Рівень життя сільських жителів, які становили 1993 р. близько третини економічно активного населення, знизився на 30-40%, тобто набагато більше, ніж у інших соціальних прошарків. Рані­ше селяни самі збували свою продукцію, одначе за відсутності дефіциту подібній практиці настав край.

І все ж таки, незважаючи на досить похмуру загальну карти­ну, Польща рухалась уперед. Вона була першою з країн Східної Європи, яка до 1993 р. видісталася зі спаду. Інфляція за 1992 р. впала до рівня 48%. Польща спромоглася стабілізувати свою валюту, не використовуючи коштів, виділених для цієї мети МВФ. Зростання обсягу виробництва ВНП, що почалось у 1992 p., тривало і прискорилось у наступні роки.

Серед факторів зростання польської економіки у другій поло­вині 90-х pp. слід визначити активізацію інвестиційної діяльності та зовнішньої торгівлі, пов'язану з економічним пожвавленням і сприятливою кон'юнктурою на ринках розвинених країн. У 90-ті pp. Польща твердо стала на рейки ринкових перетворень і досяг­ла на цьому шляху певних успіхів. Близько 60% ВНП Польщі створюється у приватному секторі.

З 1995 р. новим президентом Польщі є А. Квасневський, лідер СДРП, переобраний на новий термін 2000 р. Парла­ментську більшість після виборів 2001 р. теж складають соці­ал-демократи.

Нове керівництво Польщі не бачить альтернативи ринковій економіці, одначе прагне посилити соціальний захист трудящих.

33.

Польща встановила дипломатичні відносини з Європейським співтовариством в липні 1988 р. На наступний рік (19.09.1989 р.) відбулося підписання договору про торгівлю і торговельне та економічне співробітництво між Польщею і Європейським економічним співтовариством (ЄЕС). Цей договір ліг в основі подальших контактів і була вихідним пунктом для проведення в майбутньому переговорів про участь Польщі в Європейському співтоваристві.

Про намір Польщі вступити в ЄС повідомив прем’єр Т. Мазовецький у своєму виступі в Європейському парламенті в лютому 1990 р. Дещо пізніше, в червні 1991 р., міністр закордонних справ К. Скубішевскі у своєму експозе заявив у польському сеймі, що метою Польщі є вступ в майбутньому в Європейське співтовариство на правах члена.

Із заявою про своє бажання почати переговори з питання про вступ до спільноти Польща виступила 19 травня 1990 Переговори почалися в грудні 1990 року, тривали 11 місяців і закінчилися підписанням Європейського Договору про Співдружність Польщі з Європейськими співтовариствами та країнами, які є їх членами (16.12. 1991 р.). Підписання Європейського Договору послужило початком політичного діалогу між Польщею та Співтовариством (а потім з Союзом Європи), а також поступової лібералізації торгівлі промисловими продуктами, закінченою встановленням зони вільної торгівлі.

Це призвело до розквіту торгівлі між Польщею та Європейським співтовариством і до розширення діалогу і політичного співробітництва, що в свою чергу сприяло подальшому зближенню між Польщею та Співтовариством. Європейський пакт набув чинності 1 лютого 1994 р., причому частина III пакту, що стосується торгівлі і проблем, пов’язаних з торгівлею, почала діяти з 1 березня 1992

Однак, ключове значення для Польщі з точки зору її прагнення увійти до складу членів, мав саміт у Копенгагені (21?? 22 червня 1993), на якому Рада Європи встановив, що метою Європейського співтовариства є його розширення на країни Центральної і Східної Європи. Рада Європи сформулював політичні та економічні критерії, від дотримання яких залежить прийом до складу членів Європейського Союзу держав цього регіону.

Серед цих критеріїв знаходяться такі, як стабільний державний устрій, що гарантує демократію та законність, дотримання прав людини та основних свобод, у тому числі прав національних меншин, що працює ринкова економіка, здатність країни справлятися з конкуренцією і ринковими силами всередині ЄС, здатність держави-кандидата виконувати членські зобов’язання, а також реальна здатність ЄС прийняти до своїх лав нових членів.

Черговим важливим етапом на шляху Польщі в ЄС було виражене Європейською комісією (16 липня 1997 р.) згоду на початок переговорів ЄС із шістьма країнами-кандидатами — Польщею, Чехією, Угорщиною, Словенією, Естонією та Кіпром. Рада Європи прийняла в грудні 1997 р. рішення про початок переговорів з 6 кандидатами, які почалися 31 березня 1998 року.

У 1999 р. ЄС прийняв рішення почати переговори про прийняття з черговими чотирма кандидатами — Словаччиною, Литвою, Латвією та Мальтою. Переговори про прийняття проводилися у двох етапах: спочатку аналізувався відповідність законодавства кандидата до законодавства ЄС (screening), а потім починалася фаза докладних переговорів по 30-ти тематичних розділах.

У цю фазу переговорів Польща увійшла 10 листопада 1998 року. Початок переговорів про прийняття було для всієї державної структури Польщі та її економіки серйозним викликом, насамперед у зв’язку з необхідністю приведення польського законодавства у відповідність з правовими актами Співтовариства — acquis communautaire.

13 грудня 2002 на засіданні Ради Європи в Копенгагені переговори Польщі про прийняття до ЄС були закінчені (одночасно з іншими державами-кандидатами). Логічним наслідком закінчення переговорів було підписання 16 квітня 2003 Афінської декларації. Після її ратифікації Польща і 9 інших держав 1 травня 2004 увійшли до складу членів Європейського союзу.

34. Сучасні польські міста…
Варша́ва (пол. Warszawa) — столиця Польщі з 1596 року, порт на річці Вісла, адміністративний центр Мазовецького воєводства. Місто є місцем розташування центральних органів влади Республіки Польща, іноземних місій, штаб-квартир значної кількості підприємств та громадських об'єднань, що працюють в Польщі. Варша́ва (пол. Warszawa) — столиця Польщі з 1596 року, порт на річці Вісла, адміністративний центр Мазовецького воєводства. Місто є місцем розташування центральних органів влади Республіки Польща, іноземних місій, штаб-квартир значної кількості підприємств та громадських об'єднань, що працюють в Польщі. Розвинені машинобудування (автобудування, електротехнічне та ін.), металообробка і металургія, хімічна, парфумерна, поліграфічна, легка промисловість. Університет (1818). Національний музей (з музеєм До. Дуніковського), археологічний музей. «Театр Велькі», «Театр Польскі», «Театр народови» та ін. У місті щороку проходить міжнародний музичний фестиваль «Варшавська осінь» (з 1956). Катові́це (Катовиці) (пол. Katowice, нім. Kattowitz, сіл. Katowicy; у 1953—1956 — Сталіноґруд, Stalinogród) — місто в Польщі, центр Сілезького воєводстваКатовіце — центр вугільної і металургійної промисловостей.

Гданськ (пол. Gdańsk, каш. Gduńsk, нім. Danzig) — місто на півночі Польщі, лежить на березі Гданської затоки, у гирлі ріки Вісла, столиця Поморського воєводства.

Гданськ — культурний, науковий та господарчий центр, а також потужний транспортний вузел Північної Польщі. Місто є великим портом на Балтійському морі, центр промисловості, зокрема нафтохімічної і машинобудування (розвинені суднобудування і судноремонт).

Лодзь (пол. Łódź, нім. Lodz / Lodsch, гебр. לודז') — місто в центральній Польщі, центр Лодзького воєводства. Місто є головним центром кінопродукції у Польщі. Тут відбувається м. ін. Фестиваль діалогу чотирьох культур (польської, російської, німецької та єврейської).

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: