ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 22.1

ВИВЧЕННЯ ЗАКОНІВ ПОСТІЙНОГО СТРУМУ

Мета роботи: вимірювання опору провідника різними методами, розрахунок питомого опору, перевірка залежності R_р = f(l).

Прилади і обладнання: лабораторна установка.

Теоретична частина

1. Електричним струмом називається спрямований рух електричних зарядів. Електричний струм в металах – це рух електронів провідності. У провідних розчинах (електролітах) рухливими зарядами є іони. У газах заряди переносять іони та електрони.

Для кількісної характеристики електричного струму використовують дві величини – силу струму та його густину.

Якщо за рівні проміжки часу через будь-який переріз провідника проходить однакова кількість електричних зарядів, сила струму I = dq/dt – величина стала. Коли струм змінюється у часі, I = dq/dt ≠ const. Сила струму – це скалярна величина, в системі СІ вона вимірюється в амперах (А). Використовують також міліампери (mA) та мікроампери (µA).

Якщо струм розподілений по перетину провідника S нерівномірно, для його характеристики використовують густину струму j. Густина струму – це відношення j = dІ/dS, де dS – площина ділянки, перпендикулярної до напряму струму, dI – струм, який проходить крізь неї.

Силу струму крізь певну поверхню S знаходять інтегруванням:

.

Якщо струм розподілений рівномірно на поверхні S, густина струму j = I/S = const. Густина струму – векторна величина, в СІ вона вимірюється в амперах на квадратний метр (А/м²). Густину заряду j можна визначити через концентрацію зарядів n, величину заряду q та його швидкість v:

j = qnv.

2. Якщо стан провідника залишається незмінним (температура, густина і т. д.), то існує залежність між напругою U, прикладеною до ділянки провідника, та струмом крізь неї:

U = I / R (7.1)

Це закон Ома для ділянки кола в інтегральній формі. Закон Ома в диференційній формі має вигляд j = σE, тобто густина струму j у провіднику прямо пропорційна до напруженості Е електричного поля в ньому; σ – питома провідність провідника. Закон Ома для повного кола:

де ε – це ЕРС джерела струму, R – зовнішній опір кола, r – внутрішній опір джерела струму.

При проходженні струму крізь провідник останній нагрівається. Кількість теплової енергії у провіднику пропорційна до його опору, квадрату сили струму та часу:

Q = RI²t. (7.2)

Якщо сила струму змінюється з часом, то

(7.3)

Співвідношення (7.2) та (7.3) відтворюють закон Джоуля-Ленца.

Кількість теплоти Q, яка утворюється за одиницю часу в одиниці об'єму провідника, називається питомою потужністю ω струму. Закон Джоуля-Ленца можна записати у вигляді

ω = jE = σE².

3. Прості електричні кола уявляють собою один замкнутий контур. Розрахунок розгалужених кіл значно спрощується, якщо користуватися законами Кирхгофа.

За першим законом алгебраїчна сума струмів, які сходяться у вузлі, дорівнює нулю (рис. 7.1). Для вузла А I₁ + I₂ – I₃ = 0.

За другим законом, сума падіння напруги на ділянках контуру дорівнює сумі ЕРС. Для контуру І

I₁R₁ – I₂R₂ = ε₁ – ε₂,

для контуру ІІ

I₂R₂ + I₃R₃= ε₃ + ε₂.

Рисунок 7.1

Опір провідників прямо пропорційний їх довжині l та обернено пропорційний площині їх поперечного перерізу S

(7.4)

де ρ – питомий опір провідника.

Провідники у електричному колі можуть бути з'єднанні послідовно або паралельно. При послідовному з'єднанні провідників (рис. 7.2) струм крізь опори має однакову величину.

Рисунок 7.2

Падіння напруги на кожному опорі

U₁ = IR₁; U₂ = IR₂; U₃ = IR₃.

Якщо додати праві і ліві частини рівнянь, то одержимо:

U₁ + U₂ + U₃ = I(R₁ + R₂ + R₃)

Звідки випливає, що для будь-якої кількості послідовно з’єднаних опорів загальний опір

R = R₁ + R₂ + … + R_n (7.5)

У разі паралельного з'єднання опорів загальний струм розподіляється на струми I₁, I₂,…I _n. Розглянемо паралельне з'єднання трьох провідників (рис. 7.3).

Рисунок 7.3

Падіння напруги на кожному опорі однакове:

U₁ = U₂ = U₃ = U.

I = I₁ + I₂ + I₃; I₁ = U₁ / R₁; I₂ = U₂ / R₂; I₃ = U₃ / R₃ è

У загальному випадку опір паралельного з’єднання знаходять за формулою

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: