АЛФАВІТНИЙ ПОКАЗЧИК ТЕРМІНІВ

Акція — це цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у виг дяді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при лікві; ації акціонерного товариства. Акції можуть бути іменними, на лред’явника, при-вілейованими та простими.

Акцизний податок – непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції);

Амортизація — це систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

База оподаткування — це законодавчо закріплена частина доходів чи майна платника податків (за вирахуванням пільг), яка враховується при розрахунку суми податку.

Базовий податковий період — це перший податковий період звітного року, визначений відповідним законом із питань оподаткування, зокрема, календарний квартал для цілей оподаткування прибутку підприємств.

Баланс — це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов’язання й власний капітал.

Балансовий прибуток — це загальна сума прибутку підприємства від усіх видів діяльності за звітний період, отримана як на території України, її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами, яка відображена в його балансі й включає прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), у тому числі продукції допоміжних і обслуговуючих виробництв, що не мають окремого балансу, основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, а також прибуток від орендних (лізингових) операцій, роялті, а також позареалізаційних операцій.

Балансова вартість основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів – сума залишкової вартості таких засобів та активів, яка визначається як різниця між первісною вартістю з урахуванням переоцінки і сумою накопиченої амортизації.

Банкрутство підприємства — це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Власники земельних ділянок – юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які відповідно до закону набули права власності на землю в Україні, а також територіальні громади та держава щодо земель комунальної та державної власності відповідно.

Гудвіл (вартість ділової репутації) – нематеріальний актив, вартість якого визначається як різниця між ринковою ціною та балансовою вартістю активів підприємства як цілісного майнового комплексу, що виникає в результаті використання кращих управлінських якостей, домінуючої позиції на ринку товарів, послуг, нових технологій тощо. Вартість гудвілу не підлягає амортизації і не враховується під час визначення витрат платника податку, щодо активів якого виник такий гудвіл.

Дебітор – особа, у якої внаслідок минулих подій утворилася заборгованість перед іншою особою у формі певної суми коштів, їх еквіваленту або інших активів.

Дивіденди – платіж, що здійснюється юридичною особою – емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв’язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Депозит (вклад) – кошти, які надаються фізичними чи юридичними особами в управління резиденту, визначеному фінансовою організацією згідно із законодавством України, або нерезиденту на строк або на вимогу та під процент на умовах видачі на першу вимогу або повернення зі спливом встановленого договором строку. Залучення депозитів може здійснюватися у формі випуску (емісії) ощадних (депозитних) сертифікатів. Правила здійснення депозитних операцій встановлюються: для банківських депозитів – Національним банком України відповідно до законодавства; для депозитів (внесків) до інших фінансових установ – державним органом, визначеним законом;

Дериватив – стандартний документ, що засвідчує право та/або зобов'язання придбати чи продати у майбутньому цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також кошти на визначених ним умовах. Стандартна (типова) форма деривативів і порядок їх випуску та обігу встановлюються законодавством.

Доходи – загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Екологічний податок – загальнодержавний обов’язковий платіж, що справляється з фактичних обсягів викидів у атмосферне повітря, скидів у водні об’єкти забруднюючих речовин, розміщення відходів, фактичного обсягу радіоактивних відходів, що тимчасово зберігаються їх виробниками, фактичного обсягу утворених радіоактивних відходів та з фактичного обсягу радіоактивних відходів, накопичених до 1 квітня 2009 року;

Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності для цілей розділу XII Кодексу – сума коштів, яка сплачується за придбання та використання торгового патенту.

Збір за першу реєстрацію транспортного засобу – загальнодержавний збір, який справляється за першу реєстрацію в Україні транспортних засобів, визначених розділом VII цього Кодексу;

Збір за спеціальне використання лісових ресурсів – загальнодержавний збір, який справляється як плата за спеціальне використання лісових ресурсів (застосовується для розділу XVII Кодексу);

Збір за користування радіочастотним ресурсом України – загальнодержавний збір, який справляється як плата за користування радіочастотним ресурсом України (застосовується для розділу XV Кодексу);

Збір за спеціальне використання води – загальнодержавний збір (застосовується для розділу XVI Кодексу), який справляється за спеціальне:

а) використання води водних об'єктів;

б)використання води, отриманої від інших водокористувачів;

в) використання води без її вилучення з водних об'єктів для потреб гідроенергетики і водного транспорту;

г) використання води для потреб рибництва;

Земельний податок – обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі – податок для цілей розділу XIII Кодексу);

Інвестиції – господарські операції, які передбачають придбання основних засобів, нематеріальних активів, корпоративних прав та/або цінних паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції поділяються на:

а) капітальні інвестиції – господарські операції, що передбачають придбання будинків, споруд, інших об'єктів нерухомої власності, інших основних засобів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації відповідно до норм Кодексу;

б) фінансові інвестиції – господарські операції, що передбачають придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та/або інших фінансових інструментів. Фінансові інвестиції поділяються на:

прямі інвестиції – господарські операції, що передбачають внесення коштів або майна в обмін на корпоративні права, емітовані юридичною особою при їх розміщенні такою особою;

портфельні інвестиції – господарські операції, що передбачають купівлю цінних паперів, деривативів та інших фінансових активів за кошти на фондовому ринку або біржовому товарному ринку;

в) реінвестиції – господарські операції, що передбачають здійснення капітальних або фінансових інвестицій за рахунок прибутку, отриманого від інвестиційних операцій;

Кредитор – юридична або фізична особа, яка має підтверджені у встановленому порядку вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, у тому числі щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також контролюючі органи – щодо податків та зборів.

Лізингові (орендні) операції здійснюються у вигляді оперативного лізингу (оренди), фінансового лізингу (оренди), зворотного лізингу (оренди), оренди житла з викупом, оренди земельних ділянок та оренди будівель, у тому числі житлових приміщень.

Лізингові операції поділяються на:

а) оперативний лізинг (оренда) – господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає передачу орендарю основного фонду, придбаного або виготовленого орендодавцем, на умовах інших, ніж ті, що передбачаються фінансовим лізингом (орендою);

б) фінансовий лізинг (оренда) – господарська операція, що здійснюється фізичною або юридичною особою і передбачає передачу орендарю майна, яке є основним засобом згідно з цим Кодексом і придбане або виготовлене орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов’язаних з правом користування та володіння об’єктом лізингу.

Основні засоби – матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Марка акцизного податку – спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів

Плата за землю – загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності;

Податковий кредит – сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Податок з власників транспортних засобів — податок, що його сплачують юридичні особи та громадяни — власники транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів. Є одним із джерел фінансування будівництва, реконструкції, ремонту й утримання автомобільних шляхів загального користування та проведення природоохоронних заходів на водоймищах. До транспортних засобів, які підлягають оподаткуванню, належать: автомобілі легкові, вантажний автотранспорт, мотоцикли, моторолери, мотоблоки, трактори, моторні човни (катери, яхти), мотосани, інші самохідні машини і механізми на пневматичному ходу. Ставки податку встановлені у грн. на 100 см³ об’єму циліндрів двигуна чи 1 см довжини транспортного засобу.

Податок на додану вартість (ПДВ) — частина новоствореної вартості, що сплачується до Державного бюджету на кожному етапі виробництва товарів, виконання робіт, надання послуг. При обчисленні податку додану вартість визначають шляхом вилучення з обсягу реалізації продукції (у грошовому обчисленні) вартості використаних на її виробництво сировини, матеріалів, напівфабрикатів, одержаних зі сторони. Таким чином, додана (новостворена) вартість включає: заробітну плату, відрахування на соціальне страхування, амортизаційні відрахування, деякі інші витрати і прибуток. ПДВ є непрямим податком, одним із різновидів універсальних акцизів.

Податок на прибуток підприємств — прямий податок, сплачуваний підприємствами з балансового прибутку — прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг), основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів та матеріальних цінностей, а також прибутку від орендних операцій, роялті та від позареалізаційних операцій. Обчислюють за пропорційними ставками.

Податковий кодекс України - кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Політика митна — сукупність заходів щодо економічного захисту державного кордону; полягає у регулюванні ввезення
чужоземних та вивезення вітчизняних товарів і стягненні мита при перевезенні товарів через кордон. Спрямована на підтрим-
ку вітчизняних товаровиробників, називається митним протекціонізмом.

Політика податкова — державна політика оподаткування юридичних і фізичних осіб. ЇЇ метою є формування державного бюджету за одночасного стимулювання ділової активності підприємців. Реалізується через систему податків, податкових ставок і податкових пільг.

Прибуток — перевищення сукупних доходів над сукупними витратами. Обчислюють як різницю між валовим виторгом (без податку на додану вартість і акцизного збору) та витратами на виробництво й реалізацію продукції (робіт, послуг). Є основним узагальнювальним показником фінансових результатів виробничо-господарської діяльності підприємства.

Прибуток балансовий — сума прибутку підприємства за всіма видами діяльності, відбита в його бухгалтерському балансі. Включає прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, інших видів фінансових ресурсів і матеріальних цінностей, а також прибуток від орендних операцій, роялті та позареалізаційних операцій.

Прибуток бухгалтерський — прибуток від підприємницької діяльності, обчислений за бухгалтерською документацією без урахування документально не зафіксованих витрат самогопідприємця, зокрема і втраченого зиску.

Прибуток валовий — загальна сума одержаного підприємством прибутку до вирахування податків.

Прибуток від позареалізаційних операцій — прибуток підприємства, отримуваний від діяльності, не пов’язаної з реалізацією продукції, робіт чи послуг. Він включає різницю (сальдо) між одержаними і сплаченими штрафами, пенями та неустойками, орендну плату від здавання в оренду майна, втрати від списання безнадійних боргів і дебіторської заборгованості, доходи від цінних паперів і пайової участі, інші доходи та витрати.

Прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) — виторг від реалізації продукції (робіт, послуг), зменшений на суму нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість, акцизного збору, а також на суму витрат, включених до собівартості продукції (робіт, послуг).

Прибуток залишковий (чистий) — частина балансового прибутку, яка залишається в розпорядженні підприємства після відрахувань до державного бюджету, виплати процентів за банківський кредит і деяких інших обов’язкових платежів. Використовується для формування фондів економічного стимулювання.

Собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III Кодексу – витрати, що прямо пов’язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Система податкова — сукупність урегульованих правовими нормами податків, що стягуються з юридичних і фізичних осіб на території певної країни, а також форми та методи побудови самої системи.

Спеціальний податковий режим – система заходів, що визначає особливий порядок оподаткування окремих категорій господарюючих суб'єктів.

Сутність фінансів — сукупність економічних відносин між державою, організаціями, підприємствами і громадянами, які виникають за розподілу і перерозподілу товарів та послуг, вироблених у державі й пов’язаних із системою утворення та використання фондів грошових ресурсів для задоволення потреб розширеного відтворення суспільного виробництва.

Суб’єкт господарювання – юридична особа, в тому числі підприємство з іноземними інвестиціями, незалежно від форми та часу внесення таких інвестицій.

Товарний кредит – товари (роботи, послуги), що передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичних чи фізичних осіб на умовах договору, що передбачає відстрочення остаточних розрахунків на визначений строк та під процент. Товарний кредит передбачає передачу права власності на товари (роботи, послуги) покупцеві (замовникові) у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником), незалежно від часу погашення заборгованості.

Фіксований сільськогосподарський податок для цілей глави 2 розділу XIV Кодексу – податок, який справляється з одиниці земельної площі у відсотках її нормативної грошової оцінки та сплата якого замінює сплату окремих податків і зборів.

Фізична особа (громадянин України, іноземець та особа без громадянства), яка здійснює діяльність, що належить згідно із законодавством до підприємницької (крім фізичних осіб, що знаходяться на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва відповідно до законодавства), та/або ввозить товари на митну територію України;

Фінанси — особлива, специфічна форма виробничих відносин, пов’язана з процесом розподілу та- перерозподілу частини вартості ВВП, утворенням і використанням на цій основі цільових централізованих і децентралізованих грошових фондів суспільного призначення.

Фінанси підприємств — система економічних відносин, які виникають у процесі формування, розподілу і використання фондів грошових ресурсів підприємства. Фінанси підприємств обслуговують формування і кругообіг їхніх коштів у процесі підготовки виробництва, під час виготовлення і реалізації продукції, при утворенні і розподілі доходів, коштів матеріального заохочення й інших коштів. Основне призначення фінансової системи підприємств — створення фінансових ресурсів, необхідних для поточної виробничої діяльності та подальшого виробничого і соціального розвитку.

Фінанси підприємств охоплюють відносини між:

· окремими підприємствами щодо виконання договірних зобов’язань у процесі виробництва та реалізації продукції, комерційного кредитування;

· підприємствами та їх трудовими колективами щодо оплати праці, розподілу фондів економічного стимулювання;

· підприємствами та їх госпрозрахунковими підрозділами щодо відповідних платежів та розподілу прибутку;

· підприємствами та державою щодо платежів до бюджету й асигнувань з бюджету;

· підприємствами та кредитними установами щодо отримання і повернення кредитів.

Фінансова система держави — сукупність обмежених, але взаємозалежних ланок фінансових відносин, що виникають у різних сферах виробничої та невиробничої діяльності в процесі вартісного розподілу і перерозподілу валового внутрішнього доходу з метою формування, розподілу і використання фінансових ресурсів для задоволення суспільних інтересів і потреб.

Фінансові відносини — особливий тип економічних відносин, опосередкований системою грошових відносин. Виникає за розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту, виробленого в державі.

Фінансові ресурси держави — кошти, утворені у процесі розподілу і перерозподілу частини валового внутрішнього продукту і національного доходу в грошовій формі. Виступають у двох формах — централізованих та децентралізованих фінансових ресурсів.

Чистий національний продукт (ЧНП) — різниця між ВНП, виробленим у державі, і загальною сумою амортизаційних відрахувань.

Ринкова інфраструктура — сукупність галузей та видів діяльності, які обслуговують ринок і забезпечують безперервність його функціонування, умови нормального розвитку ринкових відносин.

Фінансова інфраструктура — цілісна сукупність підприємств та організацій — учасників сфери обслуговування фінансових послуг. Є підрозділом ринкової інфраструктури.

Фінансова політика – спосіб впливу фінансових відносин на економічний і соціальний розвиток суспільства. Безпосередньо залежить від характеру виробництва і сутності виробничих відносин; виявляється в системі форм і методів мобілізації фінансових ресурсів та їх розподілу.

Фінансове планування — діяльність з формування, розподілу і використання централізованих і децентралізованих фондів грошових ресурсів.

Фінансове право — сукупність юридичних норм, що регламентують фінансові відносини.

Фінансовий механізм — сукупність економіко-організацій-них і правових форм і методів управління фінансовою діяльністю держави, що функціонують у процесі формування, розподілу і використання централізованих і децентралізованих фондів грошових ресурсів.

Фінансовий ринок — особливий тип ринку, предметом ку-півлі-продажу на якому виступають різні фінансові інструменти. Основними складовими сучасного фінансового ринку є банківський ринок, ринок цінних паперів (фондовий ринок), валютний ринок, ринок дорогоцінних металів і ринок страхових послуг.

РОЗДІЛ 3

Програмний матеріал вивчення курсу за темами:

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: