ТОР 5 статей: Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы КАТЕГОРИИ:
|
Тема 3. Види порівняльно-правових досліджень та правила їх організації1. Нормативне та функціональне порівняння. Діахронне та синхронне порівняння. 2. Характеристика внутрішнього та зовнішнього порівнянь. 3. Бінарне порівняння та мультипорівняння. Макро-, мікро- та інституціональне порівняння. 4. Правила організації та здійснення порівняльно-правового дослідження. Критерії порівняльно-правового аналізу об’єктів дослідження. Методичні рекомендації: У методології порівняльного правознавства виділяють такі способи порівняння: діахронне і синхронне, внутрішнє і зовнішнє порівняння, макро-, мікро- та інституціональне порівняння, нормативні рівні порівняння – норм права, юридичних конструкцій та понять, правових інститутів та галузей, а також на рівні правових систем чи правових сімей. Так, при нормативному порівнянні відправним пунктом дослідження є схожі правові норми, інститути, законодавчі акти. Функціональне порівняння – це дослідження правових засобів вирішення однакових соціальних і правових проблем різними правовими системами. Залежно від об’єктів порівняння може проводитися на різних рівнях: перший і найнижчий рівень – це порівняння правових норм (мікропорівняння); другий, середній рівень – це порівняння правових інститутів і галузей права (інституціональне або галузеве порівняння); третій, верхній рівень – це порівняння правових систем у цілому (макропорівняння). Студент при підготовці до семінарського заняття має детально зупинитися на кожному з видів дослідження порівняльного правознавства та навести приклади. В останньому питанні необхідно розкрити правила організації та здійснення порівняльно-правового дослідження й критерії порівняльно-правового аналізу об’єктів дослідження. Література: 1. Бехруз Х. Сравнительное правоведение. – О.: Фенікс; М.: ТрансЛит, 2008. – 504 с. 2. Голяк Л.В., Мацко А.С., Тюріна О.В. Порівняльне правознавство. – К.: МАУП, 2004. – 200 с. 3. Дмитрієв А.І., Шепель А.О. Порівняльне правознавство / відп. редактор В.Н. Денисов. – К.: Юстиніан, 2003. – 184 с. 4. Луць Л. А. Європейські міждержавні правові системи та проблеми інтеграції з ними правової системи України (теоретичні аспекти). – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2003. – 304 с. 5. Оборотов Ю. М. Традиції та оновлення у правовій сфері: питання теорії (від пізнання до розуміння права). – Одесса: Юрид. Літ., 2002.-278с. 6. Оніщенко Н. М. Правова система: проблеми теорії. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2002. – 352 с. 7. Порівняльне правознавство / за ред. В.Д. Ткаченка. – Х.: Право, 2003. – 274 с. 8. Порівняльне правознавство: підручник / за заг. ред. О.В. Петришина. – Х.: Право, 2011. – 272 с. 9. Савчин М.В. Порівняльне правознавство: Загальна частина. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 288 с. 10. Скакун О.Ф. Общее сравнительное правоведение: Основные типы (семьи) правовых систем мира. – К.: Ін Юре, 2008. – 464 с.
Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:
|