Використання спеціальних психологічних знань у процесі виявлення і перевірки осіб, які можуть вчиняти корупційні діяння

Головною метою державної політики у сфері боротьби з корупцією є створення дієвої системи запобігання і протидії проявам корупції, виявлення та подолання її соціальних передумов і наслідків, викриття корупційних діянь, обов’язкової відповідальності винних у їх вчиненні.

Законами України «Про державну службу» та «Про боротьбу з корупцією» передбачено здійснення заходів щодо недопущення проявів корупції серед державних службовців та інших осіб, уповноважених на виконання функцій держави, дисциплінарну і адміністративну відповідальність за скоєння ними корупційних діянь, порушення спеціальних обмежень [1].

Залежно від ієрархічного становища державних службовців і сфер діяльності розрізняють такі види корупції: 1) корупція у сфері бізнесу, або корупція у сфері державного управління (контрольна корупція, дозвільна корупція, розподільча корупція); 2) корупція у політиці; 3) корупція у побутовій сфері; 4) корупція у приватному секторі.

Найнебезпечніша корупція – розподільча. При цьому в чиновників з’являється можливість та повноваження розподілу державних коштів (пільгових кредитів, податкових пільг, держзамовлень, субсидій, компенсацій і т.п.) [2].

Сучасна корупція має характерні для України риси, такі як: 1) звичність та органічність корупційної діяльності, що створює умови для існування корупції як органічної частини сучасного способу життя; 2) поширеність корупційних дій фактично в усіх органах державної системи; 3) відкритість корупційної діяльності, яка відображається в певних публікаціях засобів масової інформації; 4) некримінальність корупційної діяльності, про що свідчать певні абсолютно законні дії корупціонерів; 5) колективізм і кооперація корупціонерів, які здійснюють свою злочинну діяльність через підлеглих та інших співучасників (основа так званої вертикальної корупції); 6) дефіцит і понаддефіцит послуг та благ, який створюється корупціонерами штучно.

Розв’язання завдань, що вирішуються в процесі виявлення та перевірки осіб, які можуть корупційні діяння неможливе без застосування спеціальних психологічних знань, бо без цього в сучасних умовах боротьби з корупцією неможливе вдосконалення та якісне оновлення роботи спеціалізованих оперативних підрозділів [2].

Питання про використання психологічних знань у діяльності органів внутрішніх справ взагалі і, зокрема, в оперативно-розшуковій діяльності, здавна турбують як теоретиків, так і практиків-юристів. Важливе місце у вирішенні завдання щодо попередження та розкриття корупційних діянь займає оперативно-розшукова діяльність як особливий різновид правоохоронної практики.

Світова кримінологічна практика з часом все більш доводить, що певні аспекти оперативно-розшукової діяльності (далі ‑ ОРД) в правоохоронних органах потребують застосування спеціальних психологічних знань, що в правозастосовній сфері являють собою систему спеціалізованого психологічного супроводження [3, с. 23].

Боротьба зі злочинністю на сучасному етапі, зокрема з її організованими формами, для яких усе більш притаманними є консолідація, конспірація та жорстокість злочинних елементів, високий організаційний рівень підготовки та вчинення злочинів, використання для власного прикриття корумпованих представників державної влади й управління, у тому числі серед працівників правоохоронних органів, зокрема органів внутрішніх справ, активна протидія правоохоронним органам, застосування не тільки фізичного опору, зброї і новітньої техніки, а й психологічних технологій потребує значної активізації оперативно-розшукової роботи ОВС не тільки як системи гласних і негласних заходів, а й як освоєння працівниками оперативних підрозділів найпрогресивніших оперативно-розшукових заходів і засобів, а також пошуку нестандартних методів успішного виконання завдань оперативно-розшукової діяльності, з урахуванням функціональної та психологічної структур злочинної групи, міжособистісних відносин, мотивації діяльності тощо [4].

Психологічні знання - це система відомостей про закономірності виникнення і розвитку психіки, психічні явища, процеси, стани, поведінку і діяльність людини. За їх допомогою пізнаються окремі або загальні факти і явища, зокрема, такі, як мета та мотивація розбійного нападу, вибір форми і способу його здійснення, маскування слідів злочину і т. ін., що цікавлять оперативного працівника і будуть цінними для слідства, прокурора, суду та захисту.

Знання психології дозволяють оперативному працівнику пізнати обставини, які мають психологічну природу: непатологічні особливості психіки підозрюваного (звинуваченого), потерпілого, свідка та інших осіб і є важливими для правильного розв’язання завдань в оперативній або справах кримінального провадження щодо вчинення корупційних діянь. Психологічні знання дозволяють досліджувати не лише психологічні явища і факти, але й суміжні з ними правові обставини [5, с.30]. тези Київ.

Ми цілком згодні з С. І. Пічкуренком, що аналіз юридичної і психологічної літератури з проблем використання спеціальних психологічних знань в оперативно-розшуковій діяльності, результати дослідження та узагальнення нагромаджених емпіричних матеріалів дають підстави стверджувати, що оперативно-розшукова діяльність, зокрема з попередження і розкриття злочинів, потребує від оперативного працівника не тільки наявності знань наук юридичного циклу та спеціальних дисциплін, умінь і навичок, що формуються при їх вивченні, а й знання та застосування законів психології.

Довірчість – це особливість міжособистісного спілкування, яка виявляється у виникненні в осіб, які спілкуються, почуття «ми» та своєрідної ізоляції від «чужих».

Спілкування може бути довірчим лише за наявності двох умов:

1) ексклюзивність та конфіденційність предмету спілкування (він ніколи не повідомляється іншим особам); 2) особливе (специфічне) ставлення до партнера, що виявляється в суворому дотриманні принципу «діади» (довірчі відносини існують лише між двома особами, при втручанні в предмет спілкування третьої особи відносини втрачають довірчість).

Процес спілкування, як правило, починається зі знайомства. Для більшості людей вступ у контакт із незнайомою людиною, як правило, пов’язаний із серйозними труднощами. Знання загальних положень цього процесу, спеціальні тренування і відповідна підготовка значно полегшують знайомство. Професійне спілкування з об’єктами оперативної уваги забезпечується ретельним плануванням процесу знайомства.

Під час планування обов’язково слід враховувати індивідуально-психологічні особливості об’єкта: зацікавленість у спілкуванні (наявність цікавих для співрозмовника тем або взаємовигідного предмету розмови); психологічний і соціальний тип (соціальний статус, риси характеру, життєвий досвід співрозмовника, специфіка сприймання ним значимої інформації); мотивація поведінки (наявність у співрозмовника нагальних особистих та особистісних потреб).

Окрім цього, велике значення має вибір приводу для знайомства. Часто пряме звертання викликає у людини психологічний дискомфорт і накладає негативний відтінок на перше враження. Необхідно також надати можливість співрозмовнику відчути себе значущим. Оперативник повинен пам’ятати, що вміння слухати співрозмовника ‑ це мистецтво. Для того щоб досягти успіху в спілкуванні з людьми потрібно оволодіти цим мистецтвом [6, с.25-26].

Розвиток контакту між людьми в психологічному плані проходить три стадії: 1) взаємне оцінювання; 2) взаємна зацікавленість; 3) відокремлення в діаду (виникнення почуття «ми»). Особливість пізнання оперативником властивостей об’єкта оперативної уваги полягає в тому, щоб зрозуміти не тільки обумовленість зовнішніх ознак об’єкта, але також його наміри, плани, його суб’єктивний світ.

Незважаючи на те, що оперативник часто відчуває дефіцит часу, необхідно також винайти в собі бажання та набути професійні навички слухати співрозмовника.

За манерою слухання співрозмовника слухачі поділяються на три групи:

1) уважні слухачі – створюють сприятливу атмосферу бесіди, стимулюють співрозмовника до активності; 2) пасивні слухачі – викликають у співрозмовника апатію і тому гасять його мовленнєву активність; 3) агресивні слухачі – викликають у співрозмовника негативні емоції [6, с.29-30].

Оскільки робота оперативних працівників у напрямах попередження та розкриття корупційних діянь базується на оперативно-розшуковій діяльності, яка в силу своєї специфіки потребує вміння приймати рішення у випадках дефіциту часу, а запросити для рішення вказаних питань спеціаліста-психолога не завжди можливо, тому оперативний працівник повинен вміти самостійно, за допомогою експрес-методів визначити основні ознаки тих чи інших особливостей особи свідка, потерпілого, підозрюваного, які впливають на встановлення істини і вміло встановлювати з ним довірчі відносини, тобто можуть бути вирішені тільки при системній організації постійного психологічного забезпечення.

Отже, підсумовуючи, слід зазначити, що будь-яка професійна діяльність має свої технічні прийоми, без оволодіння якими неможлива досконалість навіть при великому природному обдаруванні.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: