Показники захворюваності в Україні найбільш поширених статевих хвороб на 100 тис. населення

Сифіліс

Сифіліс - хронічна венерична хвороба, яка має хвилеподібний пе­ребіг (періоди загострення змінюються прихованими періодами) і ви­кликає ураження шкіри, слизових оболонок, лімфатичних вузлів, кіс­ток, нервової системи тощо. Вважається, що сифіліс був завезений у Європу з Америки в 1493 р. експедицією Христофора Колумба.

Збудник - бліда спірохета, яка проникає в організм здорової лю­дини через ушкодження шкіри або слизової оболонки. У зовнішньому середовищі спірохета нестійка і швидко гине, особливо при висиханні заразного матеріалу, під впливом дезінфікуючих речовин, кип'ятіння.

Джерело зараження - тільки хвора на сифіліс людина.

Шляхи поширення:

1. Статевий - основний.

2. Побутовий - через предмети, забруднені виділеннями хворого на
сифіліс, - склянки, зубні щітки, ложки, недокурки тощо.

3. Професійний - через безпосередні контакти рук із виділеннями
хворого в разі, коли підозра на сифіліс ще не виникла.

4. Трансплацентарний - від хворої матері на 4-5-му місяці вагітнос­ті бліда спірохета може проникати через плаценту й уражати плід).
Частина плодів гине внутрішньоутробно або під час народження. Деякі
діти народжуються живими, але з ознаками вродженого сифілісу (вада­
ми розвитку кісток, нервової системи, органів слуху, зору, висипами на
шкірі й слизових оболонках).

5. Зараження дитини від хворої матері може відбуватися при поло­гах. У цьому випадку розвивається набутий, а не вроджений сифіліс.

Інкубаційний період сифілісу (час від проникнення блідої спірохети в організм до появи першого прояву хвороби - твердого шанкеру) в се­редньому триває 3-4 тижні. Він може подовжуватися, якщо хворий у цей час приймав антибіотики у зв'язку з іншим захворюванням (запаленням легень, ангіною, гонореєю). Антибіотик затримує розвиток збудника й прояви хвороби на 10-90 днів. Людина відчуває себе в цей час здоровою.

З появою твердого шанкеру починається первинний сифіліс. Твер­дий шанкер — це безболісна виразка круглої або овальної форми, з чіт­кими, дещо піднятими краями, зі щільною твердою основою червоного кольору (звідси і назва - твердий). Розміщується в місцях проникнення блідої спірохети, як правило, на статевих органах, але може бути і поза ними (на лобку), на стегнах, у порожнині рота тощо. Лімфатичні вузли, які розміщуються неподалік від шанкеру, збільшуються. Лише через місяць у хворих з'являється позитивна реакція Вассермана- специфіч­на проба на наявність у крові збудника сифілісу.

Вторинний сифіліс починається з появи на шкірі, на бокових по­верхнях грудної клітки, живота, спини, згинальних поверхнях кінці­вок, слизових оболонках ротової порожнини, носа, гортані, голосових зв'язках множинних висипів різної форми, розмірів, кольору (рожевих, червоних, жовтувато-бурих) - це свідчить про поширення збудника по кровоносних та лімфатичних судинах із первинного вогнища - твердо­го шанкеру.

Через 2-2,5 місяці, навіть коли хворий не лікується, висипи зника­ють безслідно, але позитивні лабораторні реакції на сифіліс залишають­ся. З часом знову наступає загострення хвороби. Висипи з'являються в місцях травматизації шкіри, підвищеного потовиділення, перетво­рюються на великі пухлиноподібні розростання, поверхня яких запа­люється. З них витікає тканинна рідина з великою кількістю спірохет. У хворих випадає волосся, уражуються нігті, суглоби, м'язи, судини, кісткова тканина, нервова система, внутрішні органи (шлунок, печінка, серце). При відповідному лікуванні збудник хвороби може бути зне­шкоджений і людина одужує.

У разі, якщо людина не лікується, прояви хвороби можуть поступо­во зникнути, не залишаючи після себе слідів. Хворий ні на що не скар­житься, але він продовжує бути заразним, надзвичайно небезпечним для оточуючих - це вторинний прихований сифіліс.

Гонорея

Збудник гонореї був відкритий німецьким вченим А. Нейссером лише в 1879 р., хоча хворобу знали ще у Стародавній Греції. Це гоно­кок, що уражає слизову оболонку сечовидільного каналу, каналу ший­ки матки, прямої кишки, кон'юнктиви. Проникнення гонококів у сли­зову оболонку відбувається досить швидко, і вже через 3—4 дні виникає запалення. До місця запалення мігрують нейтрофіли і лімфоцити, що спричиняє гнійний процес.

Гонококи нестійкі у зовнішньому середовищі, швидко гинуть під впливом висушування, кип'ятіння, дезінфікуючих речовин, проте вони досить стійки в організмі людини.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: