Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






В.В. Архіпов, Т.В. Іванникова, А.В. Архіпова 23 страница




Розчини желатину концентрацією \% І вище при охолодженні пе­ретворюються па желе. Проте 1%-ні драглисті маси дуже рухливі і лег­ко плавляться. Щоб при достатній міцності холодник добре утримав форму і мав ніжну консистенцію, концентрація желатину в ньому має бути 2,1,.3%. Тривале кип'ятіння розчинів желатину, нагрівання в ки­слому середовищі знижують здатність желатину до застигання і змен­шують міцність драглистих страв.

При 40 °С і вище розчини желатину мають молекулярний ступінь дисперсності. Утворений холодець рекомендують витримувати ЗО... 60 хв при температурі застигання, після чого поставити охолоджуватись в холодильну шафу.

Желе (желатиновий холодець) готують зі свіжих та консервованих плодів і ягід, цитрусових, соків, сиропів, екстрактів, молока і молочно­кислих продуктів.

З ягід готують відвар, як для киселю, у відварі розчиняють цукор і набухлий желатин, нагрівають желейний сирон до кипіння. У прозорий сироп додають віджатий ягідний сік і розливають у форми або листи.

Якщо желейний сироп вийшов змутнілим, його прояснюють яєчним білком, розведеним однаковою кількістю Холодної води: вливають у га­рячий сироп, проварюють при слабкому кипінні 8...10 хв і проціджують.

Желейні сиропи перед охолодженням ароматизують лимонною цедрою, виноградним вином, ваніллю тощо.

Желе готують із консервованими і свіжими ягодами та фруктами. Для цього плоди і ягоди (вишню, виноград, кавун, диню) розкладають у формочки або вазочки, заливають желейним сиропом І охолоджують.

Можпа одержати багатошарові желе, використовуючи сиропи різ­них відтінків (ягідний, цитрусовий, молочний) і нашаровуючи їх один на один після попереднього застигання кожного ці ару.

Розчини желатину, охолоджені до температури, близької до тем­ператури застигання, при збиванні утворюють стійку піну.

Муси — це збите желе. Для їхнього приготування використовують ягоди, плоди й овочі (яблука, груші, абрикоси, хурму, ревінь, моркву, буряк) і продукти їх переробки.

Желейний сироп з ягід готують так само, як для желе. Плоди й овочі відварюють, протирають, розводять відваром, додають цукор, на­бухлий желатин, лимонну кислоту й доводять до кипіння. Отримані желейні сиропи охолоджують до 35...40 °С і збивають до утворення гу­стої, однорідної, піноподібної маси. При збиванні слідкують за тим, щоб піна не застигла до того, як маса буде добре збита. Піна пе повин­на втрачати рухливості, інакше її важко буде розливати у форми. Тем­пература маси поступово знижується й до кіпця збивання становить приблизно 30 °С. Оптимальна інтенсивність збивання спостерігається прй обертанні робочого органа збивальної машини зі швидкістю 400...500 об/хв. Первинний об'єм желейного сиропу збільшується удві- чї-утричі. Щільність піни в міру збивання зменшується. При трикрат­ному збільшенні об'єму маси вона па 32% нижча, ніж при дворазовому (0,42 г/см3 і 0,62 г/см3 відповідно). Розміри повітряних бульбашок у піні до кіпця збивання коливаються в широких межах — 0,03...0,3 мм. Високі органолептичні показники відзначаються у мусів з дрібноди­сперсною структурою.

Збиту масу розливають у порціонні металеві формочки, вазочки з скла або листи і охолоджують до 6..,8 °С.

Для приготування мусу на манній крупі її проварюють і5...20 хв у плодовому або ягідному відварі з додаванням цукру. Для варіння можна використовувати консервоване плодове шоре, яке перед введен­ням крупи розводять водою і нагрівають до кипіння. Проварену суміш охолоджують до температури пе нижче 40 °С (маса з температурою нижче 40 °С неналежно збивається, мус виходить щільним), збивають, розливають у форми і прохолоджують.

Для приготування самбуків плоди запікають (яблука, сливи) або варять (абрикоси, курагу) і протирають. В отримане пюре додають цукор, яєчний білок і збивають суміш. Замочений І набухлий желатин нагрівають на водяній бані до цілковитого його розчинення, проціджу­ють, тоненькою цівкою при розмішуванні додають у збиту масу, швид­ко розкладають ц у форми І прохолоджують.

Приготування самбуку значно спрощується з використанням пло­дових пюре І паст, що випускаються харчовою промисловістю, оскіль­ки нема необхідності одержувати пюре.

Піпоподібна структура самбуку, обумовлена збитими яєчними біл­ками, має додаткову стійкість при застиганні розчину желатину, кон­центрація якого в самбуку вдвічі менша, ніж у желе й мусі (відповід­но 1,5% І 2,7%). Желе, муси і самбуки подають із солодкими соусами, плодовими або ягідними сиропами, збитими вершками.

Желейні креми готують із вершків 35%-ї жирності або сметани 36%-ї жирності. Вершки і сметану збивають, одержуючи піну.

Одна з основних властивостей утвореної при збиванні піни — біль­ша або менша стійкість її до витікання рідини, зміни дисперсного скла­ду, зменшення загального об'єму піни. Стійкість піни залежить від де­кількох факторів, у тому числі І від вмісту жиру у вершках, розмірів часток жирової фази, температури вершків, швидкості та тривалості збивання.

Відносно стійку піну можна одержати з вершків з умістом жиру не менше 35% при температурі 4...7 °С. Так, при підвищенні температури вершків, що збиваються, з 5...7 до 18...19 °С щільність піни зменшуєть­ся удвічі.

Тривалість збивання вершків при швидкості обертання віночка 400...500 хв-1 сягає 5...8 хв. За цей час об'єм вершків збільшується в 2...2,5 рази. По досягненні максимального об'єму збивання продовжу­ють ще 2...3 хв, протягом яких підвищується дисперсність піни і від­повідно її структурна міцність. Добре збита піна тримається на віноч­ку, не сповзаючи з нього.

Для приготування крему охолоджені вершки збивають у пухку пі­ну, додають у них цукрову пудру, розтерту з ароматизованими добав­ками (ваніліном, какао-порошком) або ягідним шоре, вливають цівкою, розмішуючи охолоджений розчин желатину і швидко розливають крем у формочки.

Частину вершків можна замінити яєчно-молочною сумішю. У цьо­му випадку яйця, розтерті із цукром і розведені гарячим кип'яченим молоком, нагрівають до 70...80 °С. У яєчпо-молочпу суміш додають роз­чин желатину, попередньо доведений до кипіння, ароматичні добавки і охолоджують до кімнатної температури. Охолоджену яєчпо-молочпу суміш вливають при розмішуванні у збиті вершки.

Смаковими і ароматизуючими добавками для приготування кремів, крім ваніліну й порошку какао, є міцний настій кави (у ньому розчи­няють желатин), горіхи, ягідне пюре, лимонну цедру, варення та ін.

Подають креми, поливаючи сиропами (шоколадним, кавовим) або солодкими соусами (вишневим, малиновим).

10.4. Заморожені солодкі страви

П

ідприємства ресторанного господарства реалізують морозиво, що випускається холодокомбінатами, і самотужки виготовля­ють м'яке морозиво. Технологічна схема виробництва морозива на холодокомбінатах включає підготовку сировини і приготування суміші, її пастеризацію, гомогенізацію, охолодження й дозрівання, одночасне заморожування та збивання суміші, розфасування й упакування, загартовування. У ре­зультаті одержують твердий продукт ніжної однорідної консистенції без відчутних кристалів льоду, гарної збитості (90...100%) з темпера­турою -18...-20 °С. На підприємствах ресторанного господарства моро­зиво порціонують у креманки й фужери, оформляють скибочками консервованих або свіжих плодів, ягодами, варенням, родзинками, го­ріхами, тертим шоколадом, подрібненим печивом, збитими вершками. Подають із солодкими соусами й сиропами (шоколадним, малиновим, лимонним тощо). До морозива можна подати плодові І ягідні соки або безалкогольні газовані напої.

Для приготування страви морозиво-сюрприз на металеве блюдо викладають скибочки бісквіта, просоченого сиропом, на них — тонень­кі скибочки консервованих плодів (яблук, персиків, груш) і поверх плодів - пірамідою морозиво-пломбір. Бічні сторони піраміди прикри­вають скибочками плодів і бісквіта, з кондитерського мішка випускають на бісквіт збиті з рафінадною пудрою білки і ставлять страву па 1...2 хв у жарову шафу. Поверхня страви швидко підрум'янюється, морозиво ж за цей час не встигає станути. Перед подаванням страву посипають ра­фінадною пудрою.

Для десертної страви морозиво в апельсині (грейпфруті) плоди розрізають зигзагоподібно навпіл, виймають із них м'якоть і, вида­ливши кісточки та плівки, розрізають її на кілька частин, намагаючись пе видавити сік. Змішують м'якоть зі злегка розм'якшеним верпіковим морозивом, додають подрібнені горіхи, викладають морозиво в шкірку апельсина (грейпфрута) і до подавання зберігають у морозильному від­діленні холодильної шафи.

Морозиво використовують як начинку млинчиків, запечених яблук, бісквітного рулету. Шар випеченого бісквіта завтовшки 1 см просочу­ють сиропом, розкладають на ньому рівним шаром морозиво, скочують рулетом, загортають у підпергамент і охолоджують. Перед подаванням оформляють кремом.

Млинчики або печені яблука після охолодження заповнюють перед роздаванням морозивом, поливають сиропом або варенням, а яблука — ще й медом.

М'яке морозиво готують із сухих сумішей, до складу яких входять сухе молоко або вершки, яєчний порошок, цукор, желатин та ін. Ви­пускають суміші для вершкового, вершково-шоколад ного, вершково- кавового, молочного та іншого виглядів морозива.

Суху суміш залежно від її рецептури заливають водою у співвід­ношенні 1:1,6 або 1:2,1 і залишають для набухання на 20 хв. Суміш проціджують у циліндр одно- або двоциліндрового фризера, вмикають розмішу вал ьник, холодильну установку і через 7...10 хв подають гото­ве морозиво. У результаті спрощення технологічної схеми, зокрема ви­лучення операції загартовування, готовий продукт має кремоподібну консистенцію, невисоку збитість (40...6.0%) і температуру -6.. °С. М'яке морозиво подають із солодкими соусами (гарнірами) — шоко­ладним, абрикосовим, зі свіжими або замороженими полуницею чи ма­линою, тертим шоколадом, горіхами.

До заморожених виробів також належить парфе — заморожені збиті вершки. Технологія приготування парфе така сама, як і вершко­вого крему, але у збиті вершки (з яєчпо-молочною сумішшю або без неї) не додають желатину. Підготовлену масу викладають у форму із кришкою (парфейний ковпак) і заморожують. Перед подаванням фор­му занурюють на кілька секунд у теплу воду і перевертають над вазою, випускаючи нарфе. Оформляють цукатами, подрібненим печивом. За­лежно від доданих добавок розрізняють нарфе ванільне, лимонне, шо­коладне, горіхове, кавове, ягідне та ін.

Фруктовий лід — найпростіший із заморожених десертів. Фрук­товий лід зазвичай називають шербетом або сорбе (сорбетом). Сорбєтом важається звичайний лід Із дрібнозернистою структурою, що подають між стравами.

При готуванні шербету використовується фруктовий сік або фрукто­ве пюре, які змішують зі слабким сиропом. Також можна додати алко­гольний компонент. Отриману суміш заморожують у металевому лотку. Постійне розмішування в процесі замерзання запобігає появі крижаних кристалів. Для більшої однорідності рекомендується використовувати блендер. Чашку й ніж блеидера потрібно тримати в холодильнику.

Серед популярних сорбе — цитрусовий із червоним вином, полу­ничний з лікером «Гран Марпьє» і цитрусовим соком, лимонний з ма­дерою та сиропом, з рожевого шампанського, сиропу, соку лимона тощо.

Шербет готують також з додаванням яєчних білків. Замість збитих бі'іків до складу десерту можуть входити збиті вершки, що становлять 1/4 обсягу шербету.

10.5, Гарячі солодкі страви

Д

о групи гарячих солодких страв входять суфле (пухкі пиро­ги), солодкі пудинги, гарячі страви з яблук (яблука в тісті смажені, яблука з рисом та Ін.).

Суфле. Основний компонент суфле — збиті яєчні білки. Висока піпоутворююча здатність білків обумовлена їхньою поверхневою актив­ністю. Збивати білки треба в просторому посуді, з огляду па те, що об'єм білкової піни у 5.,.8 разів перевищує об'єм вихідного білка.

Присутність жиру знижує піноутворюючу здатність яєчних білків, тому перед збиванням білки ретельно відокремлюють від жовтків, що містять 21...23% жиру.

Максимальна піпоутворююча здатність білкових розчинів відпові­дає певному значенню рН. Для Яєчного білка це значення перебуває у межах рН 5,0.-5, 5. Підкислення середовища підвищує стійкість піни. Тому наприкінці збивання рекомендують додавати в білки кілька кра­пель 10%-ї лимонної кислоти.

Стійкість білкової піни значною мірою визначається її дисперсні­стю. Для кожного ніноутворювача існує певний інтервал розмірів по­вітряних пухирців, що мають найбільшу стійкість.

Недостатньо збиті білки утворюють піну з низьким ступенем дис­персності, міжфазові адсорбційні шари в такій піні нещільні, прн з'єд­нанні її з іншими продуктами яєчна структура системи швидко руйну­ється, тому готовий виріб залишається щільним і малопористим.

Добре збита піна характеризується високою дисперсністю і доволі щільними міжфазовими адсорбційними шарами. На віночку збивальної машини вона тримається, не сповзаючи і не втрачаючи форми. При введенні в маси для пудингів, суфле та інших виробів така піна надає їм пухкої і ніжної консистенції.

Проте надто тривале збивання білків, збільшуючи ступінь дис­персності піни, призводить до зростання поверхні розмежування фаз і зменшення товщини плівок дисперсійного середовища, що супрово­джується денатурацією білків у поверхневому шарі. Плівки втрачають еластичність і стають більш вразливими. Структура такої піни при три­валому збиванні руйнується, об'єм її зменшується. При випіканні зби­тих білків або виробів, до складу яких вони входять, руйнування таких плівок може відбуватися під тиском повітря, що розширюється. Це су­проводжується зменшенням об'єму виробу, що випікається, і збільшен­ням ЙОГО ЩІЛЬНОСТІ.

Суфле готують із додаванням борошна (ванільне, шоколадне, горі­хове) або без нього (фруктове, ягідне).

У першому випадку жовтки яєць розтирають із цукром, додають борошно, розводять масу молоком і проварюють до загустіппя. У що масу уводять смакові й ароматизуючі добавки (ваніль, порошок какао, обсмажені й подрібнені горіхи), обережно з'єднують масу зі збитими білками, випускають із кондитерського мішка па змащене маслом ме­талеве блюдо й запікають.

Для приготування фруктового або ягідного суфле підготовлені пло­ди або ягоди варять, протирають і додатково уварюють отримане пюре, після чого з'єднують Його зі збитими білками. Далі запікають масу, як описано вище. Для приготування цієї страви, як і для самбуків, зручно використовувати плодові пюре та пасти промислового виробництва.

Випечене суфле посипають рафінадною пудрою й одразу ж пода­ють, тому що при охолодженні об'єм виробу швидко зменшується. До суфле подають холодне молоко або вершки.

Страви з яблук. Для гарячих солодких страв яблука варять, при­пускають, смажать і запікають. Підготовляючи яблука до теплої оброб­ки, видаляють Із них насіннєве гніздо й найчастіше обчищають від шкірки. Відходи при цьому становлять відповідно 12 і 30% (до маси брутто). Для страв яблука з рисом яблука варять у підкисленій воді ціл­ком або половинками, обчищеними від шкірки й насіннєвого гнізда. Драглисту молочну рисову кашу з додаванням у неї яєць, вершкового масла, родзинок і ваніліну запікають на порціонних сковорідках. Перед подаванням на кашу кладуть гаряче яблуко і поливають фруктовим со­усом.

Для страви грінки з яблуками обчищені від шкірки яблука наріза­ють часточками і припускають Із цукром у невеликій кількості під­кисленої води. Тоненькі (4...5 мм) скибочки батона білого хліба змочу­ють у суміші молока, яєнь І цукру й присмажують з обох боків. На підсмажені скибочки хліба викладають припущені яблука й поливають абрикосовим соусом.

Для яблук у тісті смажених із плодів видаляють насіннєве гніздо, обчищають їх від шкірки, нарізають кружальцями та посипають цукром.

Яєчні жовтки розтирають із цукром, додають сметану, борошно і розводять молоком. В отримане тісто вводять збиті білки. Підготовле­ні кружечки яблук занурюють у тісто, потім обсмажують у фритюрі до утворення золотавої кірочки. Подають, посипавши рафінадною пудрою. Фруктовий соус подають окремо,

В українській національной кухні популярна страва «Яблука запе­чені». З яблук, не обчищаючи їх від шкірки, видаляють насіннєве гніз­до. Отвір, що утворився, заповнюють цукром (варіанти — варенням, родзинками, рисовою кашею з родзинками і горіхами, сиром з ро­дзинками, горіхами із чорносливом, тоненько нашаткованою морквою зі сметаною й цукром) І запікають яблука 15...20 хв, підливши па лист трохи води. Подають запечені яблука із сиропами, ягідними або фрук­товими соусами, варенням або посипають рафінадною пудрою.

Страву можна подавати охолодженою. У цьому випадку, крім солодкого соусу яблука оформляють збитими вершками і посипають подрібненими горіхами.

За допомогою запікання готують також яблука по-київськи. Яблу­ка, обчищені від шкірки й насіннєвого гнізда, розрізають навпіл і блан­шують у підкисленій воді до нанівготовності. Отвори від видаленої серцевини заповнюють варенням, заливають яблука яєчно-сметанною сумішшю і запікають.

Суміш готують, розтираючи яєчпі жовтки із цукром. До них дода­ють борошно і — після перемішування — збиті сметану і яєчні білки.

Для яблук у білку у плодів обчищають шкірку і видаляють насіннє­ве гніздо, варять у підкисленій воді, потім викладають на порціонну сковороду і покривають збитими білками, до яких додана рафінадна пудра, змішана з корицею Запікають яблука при температурі пе вище 150 °С протягом 10-15 хв. Страву можна подавати із солодким соусом.

У кокотниці запікають невеликі плоди. Обчищені яблука варять у підкисленому цукровому сиропі, охолоджують, отвір від видаленого на­сіннєвого гнізда заповнюють порічками з медом і викладають у кокот- ницю на скибочку бісквіта. Зверху покривають білками, збитими з ра- фінадпою пудрою, посипають подрібненими горіхами і запікають.

Для шарлотки з яблуками обчищені від шкірки й нарізані дріб­ними кубиками плоди засипають цукром. Пшеничний хліб, обчищений від скоринок, нарізають прямокутними скибочками, змочують один бік скибочок яєчно-молочноіо сумішшю і викладають ними дно та бічні по­верхні металевої форми змоченою стороною до металу. Обрізки хліба, що залишилися, подрібнюють, підсушують, перемішують із яблуками, додають корицю. Форму наповнюють підготовленими яблуками, покри­вають зверху скибочками хліба змоченою стороною назовні і запікають. Готову шарлотку витримують у формі 8...10 хв, щоб вона краще відді­лилася, потім переносять па блюдо. Подають із солодкими соусами.

Пудинги. Крім пудингів із круп і сиру, про які ішлося вище, солод­кі пудинги готують із сухарів, яблук, бананів тощо.

Для приготування пудингу сухарного яєчні жовтки розтирають із цукром, розводять холодним молоком. Яєчно-молочною сумішшю за­ливають ванільні сухарі, нарізані кубиками, і залишають на 15...20 хв для набрякання. Потім до сухарів додають родзинки, уводять збиті білки і, обережно розмішавши, заповнюють на 2/3 об'єму підготовлену форму.

Пудинг можна запікати або варити на парі. Для запікання форму змащують маслом, для варіння — маслом і посипають цукровим пі­ском. Подають пудинг гарячим, поливши його солодким соусом, або холодним — з молоком чи киселем.

У масу для пудингів із плодів (яблучний, банановий, вишневий) до­дають крохмаломісткі продукти: сухарі, манну крупу та ін. Кл ейстери - зовапий крохмаль відіграє роль загусника, сприяючи утворенню струк­тури виробу та втриманню його форми. Повітряна фаза білкової ціни, розширюючись при тепловій обробці, спричиняє збільшення об'єму пу­дингу і передає його пористу ніжну консистенцію.

Для пудингу яблучного з горіхами в молоці проварюють підсмажені подрібнені горіхи (фундук, волоські, мигдаль) і, засипавши манну кру­пу, варять до загустіния. В охолоджену кашу додають жовтки, розтерті із цукром, нарізані кубиками яблука й останніми — збиті білки. Масу викладають У форму, змащену маслом і поспи ану цукровим піском, і ва­рять на парі протягом 20...25 хв. Подають із абрикосовим соусом.

Для вишневого пудингу в розтерті із цукром жовтки вводять меле­ні сухарі й подрібнені ядра мигдалю. У приготовлену масу обережно додають збиті білки. Половину маси викладають у форму, змащену ма­слом і посилану сухарями, па неї — вишню без кісточок і зверху — решту яєчної маси. Випікають при 160...180 °С протягом 8... 10 хв.

10.6. Солодкі соуси та сиропи

С

олодкі соуси використовують для оформлення або як гарнір перед подаванням холодних і гарячих солодких страв (мусів, самбуків, кремів, морозива, пудингів і т.іп.), добираючи їх з урахуванням сумісності за смаком і кольоровим контрастом. Вони ши­роко застосовуються як підливи до круп'яних (котлети, биточки, пудин­ги) і борошняних (млинчики, оладки) страв. Деякі соуси (із брусниці, аґрусу, яблук) Подають до смаженого м'яса птиці, дичини, кролика.

Сировиною для приготування солодких соусів (крім цукру) є свіжі плоди І ягоди, продукти їхньої переробки (варення, джеми, соки, сиро­пи), яйця, крохмаль, виноградні вина, коньяк, лікери, в і око лад, поро­шок какао. Для ароматизації соусів використовують різноманітні пря­нощі (корицю, гвоздику, мускатний горіх, ванілін), лимонну й апельсинову цедру та ін. Подають їх як холодними, так і гарячими.

Підготовлені ягоди та плоди для соусів суничною, малинового і вишневого пересипають цукром і залишають па 2...3 год у холодному місці, щоб виділився сік. Потім варять до цілковитого розчинення цу­кру іі охолоджують. Використовують соус як гарнір для оформлення морозива. До подавання із запіканками, пудингами, млинчиками ці соу­си готують із крохмалем. Ягоди й плоди протирають, у шоре додають цукор, воду доводять до кипіння, доливають картопляний крохмаль, ро­зведений кип'яченою водою, і знову доводять до кипіння. Цей соус можна використовувати гарячим і холодним.

Абрикосовий соус готують частіше з кураги, яку варять із цукром до готовності, протирають і прогрівають до загустіпня.

Яблучний соус існує у двох варіантах — з крохмалем і без нього. У першому випадку яблука, зварені до готовності, протирають і змішу­ють із відваром. Додавши цукор і лимонну кислоту, доводять масу до кипіння, після чого вводять крохмаль, розведений охолодженим відва­ром, і дають ще раз закипіти, Із цим соусом подають круп'яні котлети, биточки, запіканки, Щипчики.

Для соусу без крохмалю яблука варять у два прийоми. Спочатку — до готовності (з додаванням соку лимона, цедри й мускатного горіха), упарюючи воду пе менш ніж третину від первинного об'єму, а потім протирають, додають цукор і проварюють ще І0...12 хв. Наприкінці ва­ріння можна влити біле вино. Гарячим цей соус подають до смаженої птиці (гуски, качки) і м'яса.

Соус шоколадний готують із використанням какао-порошку або шо­коладу. Згущене молоко із цукром розводять гарячою водою, кип'ятять, додають какао, змішане із цукром, знову доводять до кипін­ня, проціджують і прохолоджують. Ароматизують соус ваніллю.

Для коньячного соусу згущене молоко змішують із кип'яченою водою й незбираним молоком, розводять цією сумішшю яйця, розтер­ті із цукром, прогрівають 10 хв при 85...90 °С, прохолоджують і влива­ють коньяк.

Залежно від виду основного продукту кількість цукру в СОЛОДКИХ соусах, приготовлених без крохмалю, коливається від ЗО до 60%, Із крох­малем — у межах 10-20%.

Сиропи широко використовують у приготуванні безалкогольних та алкогольних напоїв, для оформлення багатьох солодких страв (желей­них, заморожених).

Цукровий сироп готують розчиняючи в гарячій воді цукор-нісок (650 г на 1 кг сиропу). Розчин проціджують, дають прокипіти при постійному помішуванні. Наприкінці варіння додають лимонну кисло­ту, Готовий сироп охолоджують.

Для лимонного й апельсинового сиропів із плодів віджимають сік, мезгу та шкірку дрібно нарізають, проварюють 5.. 10 хв при слабкому кипінні, настоюють півгодини і проціджують. У відварі розчиняють цукор-нісок, проварюють 10.,.15 хв, додають віджатий сік і знову дово­дять до кипіння.

Додаючи в готовий цукровий сироп розчин ваніліну в теплій воді (1:20), настій гвоздики або м'яти, одержують сиропи ванільний, гвоз­диковий, м'ятний. Гвоздику в гарячій воді доводять до кипіння, на­стоюють 15...20 хв, проціджують крізь сито з отворами розміром не більше 1 — 1,2 мм. Сушені листочки м'яти заливають киплячою водою і настоюють у закритому посуді 40...50 хв, після чого проціджують.

Для кавового сиропу мелену каву заливають гарячою водою, до­водять до кипіння, настоюють 10-15 хв, проціджують, додають цукор і доводять до кипіння.

Шоколадний сироп готують розводячи гарячою водою какао-по­рошок, розтертий із цукром. Суміш доводять до кипіння, ароматизують ваніліном, розчиненим у теплій ВОДІ.

Настоюючи в гарячому кавовому сиропі подрібнені горіхи, одержу­ють горіховий сироп.

Всі сиропи після приготування охолоджують.

10.7. Технологія окремих солодких страв

закордонної кухні____________________________

КРЕМ АНГЛІЙСЬКИЙ (десерт — страва англійської кухні). Молоко кип'ятять Із цукром. Яєчні жовтки збивають І при безперервному по­мішуванні додають у гаряче молоко. Суміш переливають у каструлю, уводять підготовлений, доведений до кипіння желатин і, також без­перервно помішуючи, варять на водяній бані до загустіння при темпе­ратурі 70-80 °С. (Суміш пе повинна кипіти.) Готовий крем розливають у вазочки, охолоджують і подають, прикрасивши фруктами з варення.

ДЕСЕРТ АНАНАСОВИЙ (страва іспанської кухні). Ананас обчистити й відрізати вісім кружалець однакової величини завтовшки приблизно 1 см. Із середини кожного Кружальця вирізати твердий стрижень, кру­жальця викласти у вазу, збризнути вишневою наливкою і витримати закритими 2 години у холодильнику. Із решти ананаса видалити тверду серцевину, м'якоть нарізати маленькими шматочками, вкласти в ка­струлю, додати желейний цукор, лимонний сік та біле вино і підігрівати під кришкою 5 хвилин па слабкому вогні, потім міксером приготувати шоре з яйцем. Пюре ще раз злегка підігріти, не доводячи до кипіння. Вершки Із цукровою пудрою, корицею, кардамоном та імбиром збити в круту піну. Кружальця ананасів разом із соком розкласти па 4 тарілки і на кожне кружальце покласти по 1 кульці апельсинового морозива Ананасний соус змішати з 4 столовими ложками збитих вершків і поли­ти ананасні кружальця. Рештою вершків заповнити шприц і трояндочка­ми прикрасити морозиво. Зверху посилати шоколадною стружкою.

ДЕСЕРТ *ШОКОЛАДНА МАРКІЗА» (страва французької кухні). Шоколад дрібно нарізати і розплавити па слабкому вогні з невеликою кількістю води так, щоб вийшла густа однорідна маса. Дати охолонути й увести в неї цукор, жовтки та розім'яте масло. Добре перемішати, до­дати збиті в дуже щільну піну білки. Викласти у форму для шарлотки і поставити в морозильник. Зануривши форму в гарячу воду, викласти на блюдо. Покрити ванільним кремом.

ЖЕЛЕ З ВИНА (десерт — страва французької кухні). Білок добре розмішати з водою, додати цукор і, підігріваючи па слабкому воші, до­дати замочений у холодній воді та віджатий желатин, розмішуючи до цілковитого розчинення. Витримати під кришкою 20 хвилин, проціди­ти крізь серветку й остудити до кімнатної температури. Влити вино, додати есенцію і розлити у форми. Охолоджене желе викласти на блю­до й подавати, прикрасивши збитими вершками.

ЗЕФІР ВЕРШКОВИЙ АНАНАСНИЙ (десерт - страва французької кухні). Обчистити ананас, нарізати" і зварити в склянці води. Коли вода випарується, протерти шматочки ананаса крізь сито й змішати Із цукром і збитими вершками. Заздалегідь замочити желатин в склянці кип'яченої води і, коли він розбухле, розтопити на невеликому вогні, не доводячи до кипіння. Влити розтоплений желатин в ананасову суміш та ретельно пе­ремішати. Отриману масу викласти у форму для пудингу й покласти в холодильник па горішню полицю. Коли суміш застигне, опустити форму на кілька секунд в окріп І потім перевернути иа плоске блюдо. Зняти форму і прикрасити зефір зверху тоненькими скибочками ананасів,

ПОЛУНИЦЯ ФЛАМБЕ (десерт — страва французької кухні). Розі­грівають сковороду па сильному вогні, розтоплюють у ній вершкове масло і викладають нарізану полуницю. Додають паличку кориці. Об­смажують кілька хвилин, постійно розмішуючи. Після цього вливають трохи горілки й підпалюють. Доки суміш горить, уміст сковороди по­сипають меленою корицею. Потім додають полуничний лікер, цук­ровий сироп І перемішують. Тримають на вогні до загустіния сиропу. Готову полуницю викладають па тарілку, прикрашають морозивом у сгакапчику з тіста й поливають соусом.

ЛЮБОВНИЙ (десерт - страва французької кухні). Морозиво верш­кове, вино червоне, кон&ЯК, ягоди і фрукти. Морозиво розкласти в глибокі блюдця. Ківі обчистити, нарізати тоненькими скибочками і викласти поверх морозива. Вишию й полуницю викласти на сковоро­ду, залити червоним вином, довести до кипіння, після цього додати коньяк. Не даючи охолонути киплячою сумішшю залити морозиво. До стола потрібно подавати тоді, коли морозиво не стануло, а ягоди теплі.

МУС ШОКОЛАДНИЙ (десертна страва французької кухні). Роз­топити плитку шоколаду па водяній бані при високій температурі. В іншій ємкості розтопити вершкове масло, помішуючи, щоб не приго­ріло. Видалити піну ложкою-шумівкою. Зняти розтоплений шоколад з водяної бані. Поступово додати в нього розтоплене вершкове масло, помішуючи віночком, щоб у результаті утворилася однорідна маса. Яєчні жовтки додати по одному в шоколадний крем і розмішати. По­ступово додаючи цукор, збити білки до густої лі аси. Вилити шоколад­ну масу на збиті білки й обережно перемішати. Поставити мус у холо­дильник на 3 години. Додати йому форму кульок, розкласти у форми, прикрасити десерт' шоколадною стружкою, какао та м'ятою.






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных