Кредитний ризик та методи його зниження

При вивченні розділу необхідно розглянути, що таке кредитний ризик, які заходи застосовуються у банківській практиці на мінімізацію втрат від кредитного ризику.

У світовій банківській практиці існує декілька способів мінімізації втрат від кредитного ризику, представлених на схемі:

Рис.6.1. Управління кредитним ризиком.

4. Резерв на покриття можливих втрат за кредитними операціями банків.

Для підвищення надійності та стабільності банківської системи, захисту кредиторів і вкладників комерційних банків НБУ встановив Порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями комерційних банків і затвердив його постановою Правління НБУ від 06.07.2000 № 279. Згідно з цим Положенням оцінка кредитних ризиків здійснюється за всіма кредитними операціями та коштами, що розміщені на кореспондентських рахунках, які відкриті в інших банках як у національній, так і іноземній валюті.

Резерв формується у тій валюті, в якій обліковується заборгованість.

З метою нарахування резерву комерційний банк здійснює класифікацію наданих кредитів і депозитів та оцінку кредитних ризиків.

Згідно з оцінкою фінансового стану позичальника та перспектив його розвитку кредити слід відносити до таких категорій:

клас А — фінансова діяльність дуже добра й дає змогу погашати основну суму кредиту та проценти за ним у встановлені строки;

клас Б — фінансова діяльність добра, але немає можливості підтримувати її на цьому рівні протягом тривалого часу;

клас В — фінансова діяльність задовільна, але спостерігається чітка тенденція до погіршення;

клас Г — фінансова діяльність погана й спостерігається її чіт­ка циклічність протягом коротких періодів часу;

клас Д — фінансова діяльність свідчить про збитки і очевидно, що ні основна сума кредиту, ні проценти за ним не можуть бути сплачені.

Відповідно до перелічених критеріїв кредитний портфель банків класифікується за такими групами (табл.6.2).

Таблиця 6.2

КЛАСИФІКАЦІЯ КРЕДИТНОГО ПОРТФЕЛЯ БАНКУ

Резерв має бути сформовано щодо кожної групи кредитів у повному обсязі відповідно до сум фактичної заборгованості за групами ризику та встановленого рівня резерву з розподілом за видами валют.

Таблиця 6.3

ЗАЛЕЖНІСТЬ РІВНЯ РЕЗЕРВУ ВІД ГРУПИ КРЕДИТІВ

Комерційний банк формує резерв під стандартну й нестандартну заборгованість у повному обсязі щомісячно незалежно від розміру їх доходів за групами ризику відповідно до сум фактичної кредитної заборгованості за станом на перше число місяця, наступного за звітним.

5. Формули для фінансових розрахунків.

При проведенні фінансових розрахунків процеси нарощування вартості можуть здійснюватися як за простими, так і за складними відсотками.

Прості відсотки – це метод розрахунку доходу кредитора, одержуваного від позичальника за надані в борг гроші. Вони нараховуються на ту суму позичкового капіталу протягом усього терміну погашення позички.

При складних відсотках платежі в кожнім періоді додаються до капіталу попереднього періоду, а процентний платіж у наступному періоді нараховується на нарощену величину первісного капіталу.

Прості відсотки використовуються звичайно, коли термін погашення позики менший року, а складні – більший року.

Умовні позначки:

Період нарахування:

n – роки;

m - місяці

d – дні

K₀ –сума позики

K_n – нарощена сума боргу

p – проста відсоткова ставка

s – ставка складних річних відсотків

Нарощена сума боргу при простих відсотках розраховується за формулами:

(6.1)

(6.2)

(6.3)

Якщо умови кредитного договору передбачають зміну процентної ставки протягом терміну кредиту, то нарощена сума боргу розраховується за формулами:

(6.4)

(6.5)

Нарощена сума боргу (внеску) при нарахуванні складних відсотків визначається за формулою:

(6.6)

Виходячи з зазначеної формули можна знайти:

а) первісну суму:

(6.7)

б) ставку складих річних відсотків:

(6.8)

Якщо кількість розрахункових періодів у році перевищує одиницю, то для розрахунку нарощеної суми користуються формулою:

, (6.9)

де k – кількість розрахункових періодів у році.

Основна література для вивчення теми:

Закон України "Про банки та банківську діяльність" із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 12 грудня 2008 року N 661-VI // www.bank.gov.ua.

Закон України "Про Національний банк України" із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 21 серпня 2009 року N 1608-VI (1608-17) // www.bank.gov.ua.

Васюренко О.В. Банківські операції: Навч. посіб. – 4-е вид., переоб. і доп. – К.: Знання, 2004.

Гроші та кредит: Підручник / М.І. Савлук, А.М. Мороз, М.Ф. Пуховкіна та ін. За гол. ред. М.І. Савлука. – К.: КНЕУ, 2001.

Капран В.І., Кривченко М.С., Коваленко О. К., Омельченко С.І. К 20 Банківські операції: Навч. посіб. – К: Центр навчальної літератури, 2006.

Тема 7. Операції банків з векселями

Ключові терміни і поняття: аваль, безобігове врахування, бланковий індосамент, вексель, документарне інкасо, доміциляція, зберігання векселів, іменний індосамент, переказний вексель, підроблений вексель, простий вексель, урахування з реверсом, фінансовий вексель, чисте інкасо.

План вивчення теми

1. Векселі: економічна природа, види, основні операції

2. Авалювання та акцептування векселів

3. Інкасування та доміциляція векселів

4. Урахування та переврахування векселів

5. Інші операції банків з векселями

1. Векселі: економічна природа, види, основні операції

Закон України «Про цінні папери та фондову біржу» від 18 червня 1991 р. визначає вексель як цінний папір, що засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Економічна сутність векселя.

Вексель:

1. Це свідоцтво боргу.

2. Це грошове зобов'язання.

З. Є абстрактним борговим зобов'язанням, тобто не залежним від причин виникнення боргу, відносин між суб'єктами вексельної операції, часу й місця здійснення угоди.

4. Це беззаперечне боргове зобов'язання. Особа, що є платником за векселем, жодним чином не може ухилитись від сплати боргу чи продовжити термін використання кредиту.

5. Це безумовне боргове зобов'язання.

Обов'язковими реквізитами векселя являються:

- валюта і сума векселя;

- дата платежу;

- безумовне зобов'язання (наказ) сплатити вексельну суму;

- найменування та адреса векселедавця;

- місце платежу.

За формою та способом використання векселі поділяють на прості й переказні.

Простий вексель (соло вексель) означає зобов'язання однієї особи виплатити зазначену суму коштів іншій особі за поставлені товари чи надані послуги.

Переказний вексель (тратта) є наказом позичальнику виплатити певну суму коштів пред'явнику векселя. Наказ цей виражається будь-якою формулою, яка містить наказ здійснити платіж в тексті векселя і звернена до особи, якій особа, що підписала вексель, доручає здійснити платіж.

Виходячи із визначення простого і переказного векселів, первинними сторонами простого векселя виступають дві особи:

- векселедавець — особа, що виписує вексель, яка одночасно є і платником за векселем;

- ремітент — перший отримувач за векселем або перший векселедержатель, перед яким платник приймає зобов'язання про платіж. У переказному векселі первісними учасниками є:

- трасант (векселедавець) — особа, що виписує вексель;

- трасат (платник), до якого трасант звертає свій наказ про платіж за векселем;

- ремітент — перший отримувач або перший векселедержатель, на користь якого виставляється вексель. Тобто, за переказним векселем, на відміну від простого, платником є не векселедавець, а інша особа, яка повинна письмово підтвердити свою згоду здійснити платіж за векселем у визначений строк — ця спеціальна дія називається акцептом тратти.

Всі векселі за їх економічною природою можна розділити на комерційні та фінансові векселі. Детально необхідно розглянути такі види векселів, як комерційний вексель, фінансовий вексель, підроблений вексель, дружній вексель, бронзовий (дутий) вексель.

Операції з векселями, що здійснюються в сучасних умовах комерційними банками, можна класифікувати за такими групами:

1. Кредитними вважаються вексельні операції, котрі супроводжуються наданням або залученням грошових коштів проти векселів чи під забезпечення векселями. Кредитні операції банків з векселями можуть бути активними — врахування векселів, надання кредитів під заставу векселів або пасивними — переврахування придбаних векселів, одержання кредиту під заставу векселів.

2. Торговельними є операції з купівлі або продажу векселів за ціною, що встановлюється у відсотках до суми векселя. До активних торговельних операцій належить придбання векселів, а до пасивних — продаж придбаних векселів.

3. Гарантійні операції супроводжуються взяттям банком на себе зобов'язань платежу за векселями з умовою оплатити векселі при настанні певних обставин і в обумовлений строк. До гарантійних належать операції з авалювання та надання гарантій на забезпечення оплати векселів (наприклад, при розрахунках з допомогою документарного акредитиву).

4. Розрахункові операції поділяються на операції з оформлення заборгованості векселями (акцептування переказних векселів банком, виданих на банк кредитором банку; видача простих векселів банком кредиторові банку; видача банком переказних векселів на боржника банку; видача банку простих векселів боржником банку) та на операції з розрахунків з використанням векселів (вексельний платіж банку кредиторові; вексельний платіж боржника банку).

Операції з векселями можна подати у вигляді схеми:

2. Авалювання та акцептування векселів

Аваль - це вексельна гарантія, внаслідок якої особа, що вчинила цю гарантію (аваліст), бере на себе відповідальність повністю або в частині суми за зобов'язання якоїсь із зобов'язаних за векселем осіб (векселедавця, акцептанта, індосанта).

Аваль вчиняється на переказному векселі або на додатковому аркуші (алонжі). Також аваль може даватись і на окремому аркуші із зазначенням місця видачі. Аваль виражається словами «Вважати за аваль», «Гарантую», «Як аваліст за...» або іншими рівнозначними формулюваннями, а також підписом аваліста. Для авалю достатньо одного лише підпису, поставленого авалістом на лицьовому боці переказного векселя, якщо тільки цей підпис не поставлений платником або векселедавцем.

Обсяг та порядок відповідальності банку за гарантією визначається законодавством тієї місцевості, де надано гарантію, та змістом самої гарантії. Аваль вчиняється на переказному векселі або на додатковому аркуші (алонжі). Також аваль може даватись і на окремому аркуші із зазначенням місця видачі. Аваль виражається словами «Вважати за аваль», «Гарантую», «Як аваліст за...» або іншими рівнозначними формулюваннями, а також підписом аваліста. Для авалю достатньо одного лише підпису, поставленого авалістом на лицьовому боці переказного векселя, якщо тільки цей підпис не поставлений платником або векселедавцем.

Обсяг та порядок відповідальності банку за гарантією визначається законодавством тієї місцевості, де надано гарантію, та змістом самої гарантії.

У міжнародній торгівлі, де наявність гарантії оплати особливо велика, значного поширення набули акцептні операції комерційних банків. Вони полягають у тому, що банк гарантує оплату своїм клієнтом поставленої продукції (виконаних робіт) шляхом акцептування замість нього переказного векселя. У результаті виникають так звані банківські акцепти — акцептовані векселі, які здатні обертатись на грошовому ринку.

Акцептант — це платник, що акцептував виставлений на нього переказний вексель.

Через свою високу ліквідність та надійність банківські акцепти виступають як міжнародний платіжний засіб, адже завдяки наявності подвійної гарантії оплати — імпортера, який надає кошти на оплату векселя, і банку, котрий гарантує і здійснює безпосередній платіж, — їх охоче приймають в оплату експортери продукції; крім цього, під банківський акцепт легко рефінансуватись, бо на грошовому ринку існує попит на дані інструменти.

3. Інкасування та доміциляція векселів

Інкасування векселів – це виконання комерційним банком доручення своїх клієнтів та взяття на себе відповідальності за подання векселів і супровідних комерційних документів у строк платнику та одержання належних платежів.

На практиці використовуються такі види інкасування векселів і супровідних комерційних документів:

1) чисте інкасо— інкасування векселів без супровідних комерційних документів;

2) документарне інкасо — інкасування векселів із супровідними комерційними документами.

В інкасовій операції беруть участь п'ять учасників: векследержатель, який дає доручення інкасувати вексель (принципал, комітент); банк, якому дано доручення здійснити інкасування векселя (ремітент); банк, який бере участь в інкасуванні, але не є банком-ремі-тентом (інкасуючий банк); платник за векселем; інкасуючий банк, який здійснює подання векселів платнику (пред'являючий банк).

Доміциляція векселя — це доручення оплатити вексель в особливому місці платежу, яке відрізняється від місцезнаходження (доміциль) особи, котра зазначена як платник за векселем. Відповідно, вексель, що підлягає оплаті в місці доміциляції, називається доміцильованим.

Для виконання послуги доміциляції між банком і векселедержателем укладається спеціальна угода, згідно з якою банк зобов'язується здійснити оплату за наданими йому клієнтом (довірителем) векселями за відповідну винагороду — комісію. Клієнт дає зобов'язання до настання терміну платежу за векселями, але не пізніше визначеного угодою терміну (звичайно 3-5 днів) зарезервувати у банку грошові кошти в сумі доміцильованих векселів. Договір може укладатися на певний термін або на оплату визначеної суми та/або визначених векселів.

Після оплати векселів банк повідомляє про це клієнта і повертає йому векселі під розписку або вони відсилаються з повідом­ленням про оплату.

4. Урахування та переврахування векселів

До вексельних кредитів комерційних банків належать операції з урахування та переврахування векселів, а також надання позик під забезпечення векселями.

Операція врахування (дисконту) векселів полягає у купівлі банком векселя за іменним індосаментом у векселедержателя до настання строку платежу. При цьому банк стає повноправним власником векселя з усіма правами й обов'язками згідно з вексельним правом, а векселедержатель отримує суму векселя, зменшену на величину банківської процентної ставки, яка ще називається дисконтом, а також накладних витрат на здійснення операції. Сума, яка підлягає утриманню на користь банку, складається з процентної ставки (дисконту), а для іногородніх векселів — також з порто (поштових витрат) і дамно (комісії за інкасування іногородніх векселів). Нарахування суми дисконту здійснюється за формулою:

(7.1)

D – річна процентна ставка дисконту, %;

R – річна процентна ставка або облікова ставка, %;

n – кількість днів до погашення векселя.

Для розрахунку суми, яка виплачується пред'явнику векселя по врахованому векселю, використовують таку формулу:

(7.2)

де АР – сума, яка виплачується пред'явнику векселя по врахованому векселю;

NV – номінальна вартість векселя;

D – річна процентна ставка дисконту, %;

n – кількість днів до погашення векселя.

Розрахунок номінальної вартості векселя здійснюється за формулою:

(7.3)

NV – номінальна вартість векселя;

АР – сума, яка виплачується пред'явнику векселя по врахованому векселю;

R – річна процентна ставка або облікова ставка %;

n – кількість днів до погашення векселя.

5. Інші операції банків з векселями

З метою здійснення вексельного кредитування комерційні банки можуть не лише викуповувати векселі до настання строку їх погашення, а й приймати їх у вигляді забезпечення наданих позик.

Кредити під заставу векселів можуть надаватись у вигляді:

- строкових кредитів, тобто позик, дата погашення яких зафіксована за домовленістю з позичальником;

- кредитів до запитання (онкольних кредитів), коли строк погашення не вказується або встановлюється термін до настання строку погашення векселів із застави.

Комерційні банки за дорученням своїх клієнтів можуть здійснювати операції зберігання векселів (оригіналів, копій і примірників векселів).

Зберігання векселів здійснюється за двома видами:

1) «закрите зберігання» — зберігання векселів шляхом надання довірителю депозитного вічка у сховищі (сейфі) банку без будь-яких інструкцій щодо дій банку з векселями;

2) «відкрите зберігання» — зберігання векселів шляхом подання в банк супровідного доручення на зберігання з точними інструкціями щодо дій банку з векселями.

Зберігання векселів банк здійснює на підставі укладеного з довірителем договору про зберігання.

Основна література для вивчення теми:

Закон України "Про банки та банківську діяльність" із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 12 грудня 2008 року N 661-VI // www.bank.gov.ua.

Закон України "Про цінні папери і фондову біржу" із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 05 червня 2003 року N 898-ІV (1608-17) // www.bank.gov.ua.

Васюренко О.В. Банківські операції: Навч. посіб. – 4-е вид., переоб. і доп. – К.: Знання, 2004.

Гроші та кредит: Підручник / М.І. Савлук, А.М. Мороз, М.Ф. Пуховкіна та ін. За гол. ред. М.І. Савлука. – К.: КНЕУ, 2001.

Капран В.І., Кривченко М.С., Коваленко О. К., Омельченко С.І. К 20 Банківські операції: Навч. посіб. – К: Центр навчальної літератури, 2006.

Тема 8,9. Операції банків із цінними паперами. Банківські інвестиції

Ключові терміни і поняття: цінні папери, акція, облігація, ощадні та депозитні сертифікати, номінальна вартість, емісійна вартість, курсова вартість, балансова вартість, ризик ліквідності, інвестиції: державні, іноземні, приватні, реальні, фінансові.

План вивчення теми

1. Поняття та види цінних паперів.

2. Формування банківського портфеля цінних паперів та управління ним.

3. Економічна сутність та види банківських інвестицій.

4. Оцінка інвестиційних проектів, аналіз доцільності та ефективності інвестування.

1. Поняття та види цінних паперів.

Цінні папери – грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

В Україні можуть випускатися такі види цінних паперів: акції, облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик, облігації місцевих позик, облігації підприємств, казначейські зобов’язання республіки, ощадні сертифікати, інвестиційні сертифікати, векселі, приватизаційні папери.

Цінні папери за характером розпорядження можуть бути іменними або на пред’явника. За формою виплати доходів – боргові, як правило, є паперами з фіксованим доходом та зобов’язанням повернення боргу у визначений час; пайові цінні папери являють собою частку держателя у реальній власності і дають право на одержання частини прибутку та на участь в управлінні товариством.

Акції — це цінні папери без встановленого терміну обігу, які засвідчують внесення певного паю до статутного капіталу товариства, підтверджують членство їхнього власника в цьому товаристві та його право на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна в разі ліквідації акціонерного товариства.

Акції характеризуються такими видами вартості, як:

Номінальна вартість — це ціна, вказана на бланку акції.

Емісійна вартість — це ціна, за якою здійснюється продаж акцій на первинному фондовому ринку. (емісійна ціна = номінальна ціна + затрати на емісію та емісійний дохід)

План вивчення теми

1. Відкриття і ведення валютних рахунків клієнтів.

2. Міжнародні розрахункові операції.

3. Поточні та строкові валютні операції.

4. Валютне кредитування.

1. Відкриття і ведення валютних рахунків клієнтів

Валюта — це грошова одиниця, що використовується для вимірювання величини вартості товару. По­няття «валюта» використовується в трьох значеннях:

- національна валюта — грошова одиниця даної країни (українська гривня, американський долар, російський рубль та ін.);

- іноземна валюта — це грошові знаки іноземних держав;

- міжнародна (регіональна) валюта — це спеціальні права запозичення (СПЗ) та євро.

Усі операції банків, у тому числі й валютні операції, підлягають ліцензуванню з боку Національного банку України.

На підставі одержаної в Національному банку України ліцензії уповноважені банки мають право здійснювати такі валютні операції:

1. Ведення валютних рахунків клієнтів: зарахування валютних надходжень на рахунки резидентів та нерезидентів (включаючи транзитні) та списання сум перерахувань, що передбачені чинним законодавством.

2.Встановлення кореспондентських відносин з іноземними
банками:

- встановлення прямих і непрямих кореспондентських відносин з іноземними банками — це відкриття банком рахунків самостійно для міжнародних розрахунків в іноземних банках;

- розрахунки через кореспондентські рахунки Центру міждержавних розрахунків Національного банку України.

3. Неторговельні операції.

- операції з перерахування валютних цінностей, не пов'язаних із здійсненням розрахунків за експортом та імпортом товарів чи послуг (у тому числі видача готівки для покриття видатків осіб, що виїжджають у закордонні відрядження);

- купівля та продаж готівкової іноземної валюти та платіжних документів в іноземній валюті. Організація роботи та порядок проведення операцій в обмінних пунктах, інкасо готівкової іноземної валюти та платіжних документів в іноземній валюті.

4. Операції за міжнародними торговельними розрахунками: операції за міжнародними розрахунками, що пов'язані з експортом та імпортом товарів і послуг згідно з вимогами чинного законодавства, інструкцій Національного банку України, Уніфікованих правил та традицій Міжнародної торговельної палати.

5. Операції з торгівлі іноземною валютою на внутрішньому валютному ринку: купівля та продаж іноземної валюти в готівковій та безготівковій формах за власний рахунок або згідно з дорученням клієнтів (брокерські послуги) на міжбанківському та біржових ринках.

6. Операції щодо залучення та розміщення валютних коштів на внутрішньому ринку, що здійснюються з резидентами України, та зовнішньому ринку, що здійснюються з нерезидентами України, поділяються на:

- пасивні операції — створення валютних резервів в іноземній валюті (приймання депозитів в іноземній валюті, продаж за іноземну валюту цінних паперів, що емітовані резидентами України та номіновані в національній валюті (включаючи власні цінні папери банку), отримання позик в іноземній валюті від інших уповноважених банків;

- активні операції — використання створених резервів (надання кредитів в іноземній валюті, придбання за іноземну валюту цінних паперів, що номіновані в національній валюті).

7. Валютні операції на міжнародних грошових ринках: депозитні та конверсійні операції (у тому числі і ф'ючерсні, якщо це не заборонено законодавством відповідних країн), які здійснюються з банками чи міжнародними організаціями — нерезидентами України.

8. Операції з монетарними металами на внутрішньому ринку: купівля чи продаж (у тому числі на строк), приймання на депозити, відповідальне зберігання, використання як застава під наданий кредит монетарних металів або цінних паперів, номінал яких виражений у монетарних металах, коли ці операції здійснюються на території України з резидентами України, та з нерезидентами — на зовнішньому ринку.

2. Міжнародні розрахункові операції.

Згідно класифікатору валют НБУ уведено позначення: USD – американський долар ($); GBP – британський фунт (₤); DEM – німецька марка; CHF – швейцарський франк; FRF – французький франк; RUR – російський рубль; UAH- українська гривня; ЕUR – євро (€).

Валютним котируванням називається визначення курсу валюти або визначення пропорцій обміну валют.

При котируванні розрізняють базову валюту (база котирування) і котируєму валюту (валюта котирування). Базою є валюта, прийнята за одиницю

Котируєма валюта показує ціну одиниці базової валюти. У діловій інформації використаються наступні позначення:

Історично склалося два види котирування іноземної валюти стосовно національного – пряма й непряма. При прямому котируванні курс одиниці іноземної валюти (база) виражається в національній валюті. При непрямому котируванні за одиницю прийнята національна валюта, курс якої виражається в певній кількості іноземних грошових одиниць.

На валютному ринку банки використовують двох-сторонні валютні котирування:

BID - курс покупки базової валюти;

OFFER - курс продажу базової валюти.

Приклад 1. Непряме котирування Нью-Йорк - Франкфурт

За одиницю прийнята національна валюта США - долар. Банк у США придбає 1 дол., заплативши 1.5520 марок, а продає, бажаючи одержати 1.5530 марок. Різниця між сторонами котирування - маржа, забезпечує прибуток по конверсійних операціях.

Приклад 2. Пряме котирування Нью-Йорк – Лондон

Банк у США придбає базову валюту 1 фунт, заплативши 1.6427 дол., а продає, бажаючи одержати 1.6437 дол.

Крос – курс.

Котирування валют звичайно базується на крос-курсі - співвідношенні між двома валютами, що випливає з їхнього курсу до третьої валюти.

Приклад 3. Знайти крос-курс DEM/CHF, якщо USD/CHF = 1,2810; USD/DEM = 1,5350.

Висновок: Якщо долар США є базою котирування для обох валют, то для знаходження їхнього крос-курсу варто розділити доларові курси цих валют. (аналогічно, якщо долар є валютою котирування для обох валют).

3. Поточні та строкові валютні операції.

Поточні, або операції з негайною поставкою спот – це купівля-продаж валюти на умовах її поставки банками-контрагентами на другий робочий день від дня укладання угоди за курсом, зафіксованому на момент її укладання. Дата поставки коштів на рахунок контрагента називається датою валютування.

Сучасний розвиток електронних коштів зв'язку дозволяє здійснювати операції на міжбанківському ринку й у більше короткий термін. З датою валютування сьогодні ТОД за сьогоднішнім курсом й угоди ТОМ з датою валютування завтра.

Термінові валютні операції (форвард) - це угоди при яких сторони домовляються про поставку обумовленої суми іноземної валюти через певний строк після укладання угоди за курсом, зафіксованому в момент її укладання.

Курси по угодах спот і форвард відрізняються друг від друга. Якщо курс по форвардній угоді нижче чим курс спот, говорять, що валюта котирується із знижкою або дисконтом. Якщо курс форвард вище курсу спот, валюта котирується із премією.

Терміновий курс у якому врахована премія або знижка називається курс аутрайт.

Знижка або премія у форвардному курсі визначається на підставі різниці в процентних ставках по депозитах, що залучаються у двох різних валютах.

ФОРВАРДНИЙ КУРС (АУТРАЙТ) = КУРС СПОТ +/- ФОРВАРДНІ ПУНКТИ.

Існує правило відповідно до якого:

Валюта з низкою ставкою (по внесках у даній валюті) за певний період часу котирується на умовах форвард до валюти з високої ставкою за той же період із премією.

Валюта з високою ставкою за певний період котирується на умовах форвард до валюти з низкою ставкою за той же період із знижкою або дисконтом.

При розрахунку форвардних пунктів для двостороннього котирування використаються формули:

Приклад 4. Розрахувати 3-х місячні форвардні пункти й курс аутрайт для курсу USD/DEM, якщо:

Трьохмісячні процентні ставки по депозитах у даних валютах становлять

Форвардні пункти bid = 1,4995*(5,875-4,125)*90 / (36000+(4,125*90)) = 0,0065

Форвардні пункти offer = 1,5005*(6,125-3,875)*90 / (36000+(3,875*90)) = 0,0084

Репорт – продаж іноземної валюти на умовах спот з одночасною її покупкою на умовах форвард.

Депорт – покупка валюти по спот, продаж по форвард.

Арбітражні операції – пов'язані з відкриттям валютним дилером спекулятивної валютної позиції за рахунок банку з метою одержання прибутку при зміні валютного курсу.

Різновидом форвардних угод є валютні опціони - це угода, що при сплаті встановленої комісії, надає право або купити, або продати певну кількість певної валюти за курсом, установленому при укладанні угоди, до закінчення обговореного строку.

Опціон покупця (call) - власник опціону має право купити валюту в певний день за встановленим курсом. Право на відмову від виконання зобов'язань належить покупцеві валюти. У цьому випадку покупець виплачує продавцеві відступні.

Опціон продавця (put) – власник опціону має право продати валюту в певний день за встановленим курсом. Право на відмову від виконання зобов'язань належить продавцеві валюти, а відступні покупцеві.

Приклад 5. Біржа реалізує опціон put на продаж їй через 3 місяці 10000 DEM за курсом 2,75 грн. Комісія банку становить 500 грн. Визначити, при якому курсі марки до гривні через 3 місяці покупець опціону виправдає сплачену комісію.

Через 3 місяці власник опціону одержить 27500 грн. за 10000 марок. Очевидно, що сплачені 500 грн. будуть виправдані, якщо через 3 місяці було б отримане на 500 грн. менше.

27500 - 10000*х; х = 2,7 - курс беззбитковості для покупця опціону.

Валютні ф’ючерси - це зобов'язання, а не право, на продаж або покупку певної валюти на певну дату в майбутньому, за курсом, установленому при висновку угоди.

Операції своп – являють собою валютні операції, що сполучають покупку або продаж валюти на умовах спот з одночасним висновком зворотної угоди на строк за курсом форвард.

По строках валютний своп ділиться на три види:

Стандартний своп – банк здійснює першу угоду на спот й зворотну на умовах тижневого форварда.

Короткий одноденний своп – перша угода укладається з датою надходження валюти завтра (ТОМ), а зворотна їй на умовах спот.

Форвардний своп – сполучення 2-х форвардних угод. Наприклад, банк уклав угоду із продажу 1 млн. дол. проти німецької марки через 3 місяці й угоду по покупці 1 млн. дол. проти марки зі строком одержання коштів через 6 місяців.

Завдання своп – створення ліквідності у відсутній валюті при наявності іншої надлишкової валюти.

Приклад 6. Фірмі через 3 місяці необхідно здійснити платіж у доларах. Фірма має 50000$ Фірма може розмістити на 3 місяці цю суму в депозит у німецьких марках, а потім по угоді своп продати через 3 місяці отримані з відсотками марки за долари й здійснити необхідний платіж (продаж доларів по спот, покупка по форвард). Або фірма може розмістити коштів на доларовий депозит. Який варіант вигідніший для фірми.

Трьохмісячні процентні ставки по депозитах у даних валютах становлять

Форвардні пункти bid = 1,5885*(6,5-3,8)*90 / (36000+(3,8*90)) = 0,0106

Форвардні пункти offer = 1,5890*(6,7-3,5)*90 / (36000+(3,5*90)) = 0,0126

Фірма продає по спот 50000$ 1,5885 = 79425 DEM

Через 3 місяці ця сума зросте до 79425*0,065*3/12 = 80715,65DEM, які будуть продані за долари за форвардним курсом 1,6016 й буде отримано 80715,65DEM / 1,6016 = 50397$.

У випадку з доларовим депозитом фірма одержить - 50000*0,035*3/12 = 437,5$ (замість 397$).

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: