Технологічні властивості мурувальних розчинів і їх регулювання

Мурувальні розчини застосовуються для влаштування стін і перегородок із застосуванням керамічної цегли і каменів, для замонолічування стиків бетонних і залізобетонних конструкцій, закладення швів. Для кладки застосовують цементні, цементно-вапняні, цементно-глиняні, а також вапняні і глиняні розчини. Цементні розчини доцільно використовувати для зведення конструкцій, що знаходяться нижче рівня ґрунтових вод (фундаменти й ін.). Найбільш широко використовуються в якості мурувальних складні (цементно-вапняні і цементно-глиняні) розчини.

Такі розчини можна застосовувати в наземних конструкціях незалежно від вологісних умов, а також для зведення фундаментів будинків при незначній вологості ґрунту. Основна мета використання вапняної або глиняної добавки в таких розчинах – підвищення пластичності та економія цементу.

Основні вимоги, яким повинен відповідати мурувальний розчин:

хороша легкоукладальність (зручна обробка);

надійне заповнення горизонтальних і вертикальних швів;

досить швидкий набір міцності;

гарне зчеплення з елементами кладки;

перешкоджати проникненню зливових опадів;

забезпечувати довговічність кладки, а також не впливати на довговічність інших матеріалів і конструкцію споруди в цілому;

стабільність і довговічність кольору (для кольорових мурувальних розчинів).

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: