Творчий потенціал і самореалізація особистості

Людині й людству в цілому як роду властива творчість, яка в різні історичні епохи реалізується різною мірою. Особистість є структурною одиницею суспільства, яке створює певні об'єктивні умови для її творчих проявів. Та сама особистість здатна до твор­чого перетворення світу, бо на її рівні формуються й реалізуються дійсні людські можливості, з яких у кінцевому підсумку складаються можливості суспільства [172].

Творчість – вища форма людської діяльності. Для її розуміння важливо з'ясувати умови, причини й фактори виникнення та функці­онування, особливості проявів на різних рівнях: особистісному й суспільному, а також взаємодії цих рівнів. Творчість на особистісному рівні можна розкрити за допомогою поняття "творчий потенціал", вивчення закономірностей формування й розвитку котрого є важливим завданням науки.

Феномен творчості – родова властивість людини, основа її творчого потенціалу. Творчість означає створення чогось нового, це відкриття об'єк­тивних суспільно важливих цінностей. Саме створення об'єктивної цінності з її характерними властивостями керує творчою думкою, визначає спе­цифіку творчого процесу. Творчість слід розглядати не як специфічне самостійне утворення, котре існує поряд із продуктивною і репродуктивною діяльністю, а як внутрішню істотну властивість діяльності взагалі, яка виявляється в її конкретних формах.

Суспільство створює об'єктивні умови для формування й реалізації творчого потенціалу особистості, визначає його, але саме особистість є тією структурною одиницею суспільства, котра реалізує його завдання, функції та цілі. Саме на особистісному рівні формуються реальні людські можливості, котрі і є можливостями суспільства. Перехід від суспільства до особистості в розгляді творчого потен­ціалу передбачає також аналіз різних потенціалів, виявлення співвід­ношення і взаємозв'язку між ними.

Слід зазначити, якщо інтелектуальний потенціал є показником духов­них продуктивно-перетворювальних можливостей суспільства, а творчий потенціал – реальним вираженням прогресивних досягнень у духовній та матеріальній сферах життя, то особистість, яка реалізує свою родову, соціальну сутність у конкретній діяльно-поведінковій формі, розкриває свої можливості в певних якісних проявах особистісних потенціалів: трудовому, інтелектуально-пізна­вальному, морально-естетичному тощо, котрі інтегруються в поняття "творчий потенціал особистості" [172].

З поняттям "творчий потенціал особистості" близькі й тісно пов'я­зані поняття духовний потенціал і трудовий потенціал особис­тості. Початковим і основоположним у процесі формування особистості слід визнати духовний потенціал, що розуміється як "інтегральна характеристика психічних можливостей (інтелектуальних, емоційних і вольових) її самореалізації” [172; 167]. Це поняття найбільш узагальнююче і об'ємне в генетичному й функціональному значенні. Духовний потенціал характеризує можливості, які визначаються рівнем соціального розвитку індивідуально-природних задатків людини, початок появи й формування котрих належить до ранніх періодів її життя. Залежно від конкретного завдання дослідження компоненти духовного потенціалу (особистісні, а також психофізіологічні можливості) можуть бути в різних варіантах включені в поняття “трудовий потенціал", але його головна суть визначається саме "кваліфікаційним потенціа­лом". Творчий потенціал особистості не зводиться лише до сукупності знань, умінь і навичок; невід’ємною його частиною є ставлення до праці. Творчість у процесі праці не викликає, а передбачає раціональний, продуктивний підхід у різних сферах життєдіяльності людини.

Розглянемо поняття "творчій потенціал особистості", взаємозв'язок елементів його структури, сутність якої визначають рушійні сили особистості, умови й фактори удосконалення й розвитку. Вихідним у даному випадку є визначення творчого потенціалу, яке характеризує його як фонд, сукупність можливостей реалізації нових напрямків діяльності суб'єкта творчості. До структури творчого потенціалу слід віднести можливості суб’єкта, котрі ще не розвинуті в творчі здібності, власне творчі здібності; внутрішні (суб’єктивні) можливості, активізуючі реалізацію творчих здібностей; характер впливу суб'єкта на предмет творчості [143; 82].

Дослідники проблеми творчості відзначають, що здатність до творчості завжди має "відомчий" характер, належність до конкретної сфери діяльності, тому ступінь обдарованості людини, її нахили й здібності існують у нерозвинутому вигляді, і є лише передумовами творчих здібностей суб’єкта, для перетворення яких в актуальні можливості, що обумовлюються в творчому потенціалі, необхідні умови постійного відтворення творчого акту [143].

Стосовно конкретної людини творчий потенціал визначається як інтегруюча властивість особистості, яка “характеризує міру її можливостей ставити й вирішувати нові завдання в сфері своєї діяльності, котра має суспільне значення” [149; 6]. При цьому результати цієї діяльності залежно від вагомості, новизни характеризують рівень використання творчого потенціалу. Творчий потенціал особистості – це відносно стійка система, така якість людини, котра характеризує її спрямованість у майбутнє. Можливості будь-якої людини завжди більше, ніж цього вимагає певний вид діяльності. Творчий потен­ціал особистості завжди більший за той, що фіксується, він ширше будь-якої конкретної діяльності. Це не просто констатація того, що дійсно існує, а й того, що існує як можливе. Творчий потенціал особистості характеризує особистість не лише з боку її спрямованості в майбутнє, а й з боку її дійсних, творчих потенцій, що реально виявляються.

Якщо розглядати творчий потенціал з боку його розвитку, про­цесуально, як сукупність можливостей, що розвиваються (саме такий підхід найбільш адекватно відтворює природу творчості), то слід насамперед розширити критерії оцінки творчого потенціалу й вимі­рювати його не лише новизною і вагомістю предметів-результатів творчої праці, а й тими позитивними змінами внутрішньо особистісної структури суб'єкта творчості, котрі визначають у процесі творчої самореалізації зміни в характері та змісті його життєвих проявів. За такого підходу слід акцентувати увагу на тому боці творчого потенціалу, який характеризує його як здатність людини до розвитку, створення нового, не зупиняючись на досягнутому рівні актуалізованих можливостей. Формування й ступінь реалізації цієї здатності визнача­ється низкою внутрішніх і зовнішніх факторів, оптимальністю їх спо­лучення та узгодженням у життєдіяльності особистості. Щоб дослідити за допомогою внутрішніх (суб’єктивних) характерис­тик внутрішньо - особистісні фактори розвитку творчого потенціалу, уявимо розвиток творчого потенціалу у взаємодії рівнів структурної організації особистості, виділивши підструктури: природні передумови (загальна обдарованість, задатки); досвід (знання, вміння, навички); характерологічні особливості (самостійність, ініціативність, вольові якості); мотивація (саморегуляція) [149].

Розглядаючи взаємодію підструктур як процес формування творчого потенціалу особистості, можна побачити, що підструктури характеру виконують у цьому процесі функцію засобів відносно природних перед­умов, що сприяє перетворенню останніх у досвід творчої діяльності. Це і є творчі здібності, чи, точніше, властивості особистості, котрі визначають її творчі можливості, але це не "інтегруюча властивість" особистості, її здатність ставити й вирішувати нові завдання. Інтеграція відбувається в процесі саморегуляції особистості, котра спрямовує та програмує не лише розвиток творчих здібностей людини, а й підпорядковує цій меті всю її життєдіяльність [172].

У вказаному значенні творчі здібності, що становлять певну композицію властивостей особистості, є засобами розвитку творчого потенціалу відносно мети особистості, спрямовуючими розвиток і реалізацію цих здібностей у соціально-часовому аспекті.

Головна сутність "механізму розвитку” полягає в тому, що потреба роз­вит­ку виникає на вищих рівнях, тоді як засіб її задоволення – на нижчих. Творчість людини і є однією з характерних форм проявлення цього механізму. Тому без врахування характеристик ціннісної структури, її динаміки, спрямованості від сучасного в майбутнє неможливо адекватно оцінити творчий потенціал особистості, саме його суб'єктивні можливості. Останні повинні співвимірюватися з наявними конкретними умовами, які виступають як суспільно необхідні. Отже, поряд з особистісними можливостями необхідно враховувати об'єктивні можливості в значенні змінюваності предметної і соціальної дійсності [160].

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: