Уявлення про виникнення і розвиток свідомості у філогенезі. Роль праці, мови та спілкування у виникненні свідомості.

Лекція № 5

Розвиток психіки у філогенезі: подразливість, тропізми, таксіси, елементарна чутливість, предметне сприймання, інтелект.

У сучасній матеріалістичній науці психіка вона вважається продуктом тривалого і складного процесу розвитку органічної природи.

Гіпотезу про стадії і рівні розвитку психіки у тварин, починаючи від простіших і закінчуючи людиноподібними мавпами, запропонував О.М.Леонтьєв в книзі «Проблеми розвитку психіки », яка згодом була уточнена і допрацьована К.Е.Фабрі на основі нових зоопсихологічних даних. Тому правильніше називати цю гіпотезу концепцією Леонтьева – Фабрі.

Фабрі додав до опису психічного відображення О.М.Леонтьєва, характеристику еволюції поведінки і органів маніпулювання у тварин, що знаходяться на різних стадіях і рівнях психічного розвитку.

Згідно гіпотезі Леонтьєва–Фабрі, вся історія розвитку психіки і поведінки тварин пройшла через три стадії: дві стадії елементарної сенсорної чутливості і перцептивної психіки, а третя – інтелекту. Леонтьєв виділив 3 стадії розвитку психіки, а Фарбі, в межах кожної стадії – різні рівні: нижчий, вищий і найвищий.

Теоретичні припущення про виникнення психіки в рамках теорії О.М.Леонтьева пов'язується з наступними уявленнями.

Розвиток психіки має 3 аспекти: 1) виникнення і розвиток психіки на тваринному світі; 2) виникнення і розвиток людської свідомості; 3) розвиток психіки в онтогенезі людини.

Вченими вважається, що рушійна сила розвитку, у тому числі і психіки – боротьба внутрішніх суперечностей, між старим і новим, відживаючим і тим, що народжується. Розвиток носить стрибкоподібний характер і незмінно включає перерви поступовості.

Згідно концепції Леонтьева-Фарбі, кожна із стадій і відповідні їй рівні характеризуються певним поєднанням рухової активності і форм психічного відображення. Вважається, що в процесі еволюційного розвитку вони взаємодіють один з одним – вдосконалення рухів веде до поліпшення пристосовної діяльності організму, остання, у свою чергу, сприяє поліпшенню нервової системи, розширенню її можливостей, створює умови для розвитку нового виду діяльності і форм відображення. Те і інше опосредковуються вдосконаленням психіки.

У органічній природі існують дві форми відображення: подразливість (тропізми, таксіси) і психіка (зачатки НС від кишковопорожнинних до вищих тварин).

Описавши ці стадії і рівні, в пізніший час К.Е. Фабрі поставив під сумнів необхідність виділення інтелекту як окремої стадії психічного розвитку у філогенезі з ряду причин (на його думку): 1) двухфазність не є ознакою інтелектуальної поведінки, оскільки виділення підготовчої і завершуючої фаз властиво будь-якому поведінковому акту; 2) орудійність не є обов'язковим компонентом інтелектуальної дії і, навпаки, наявність орудійності не свідчить про наявність інтелекту; 3) так звана інтелектуальна діяльність характерна не тільки для людиноподібних мавп, але і для ряду вищих хребетних (дельфінів, собак), з достатньо складними характеристиками їх діяльності.

Тому К.Е.Фабріприйшов до висновку про неможливість провести чітку грань між проявами вищого рівня перцептивної психіки і власне стадією інтелекту, і вважав, «здібність до виконання дій інтелектуального типу одним з критеріїв найвищого рівня стадії перцептивної психіки. Тому, інтелектуальна поведінка людиноподібних мавп розглядається К.Е.Фабрі як «найвищий» рівень в межах перцептивної психіки.

Але, в подальшому Н.Н.Мешкова запропонувала (відповідно до ідеї К. Е. Фабрі і, до положень неопублікованих досліджень О.М.Леонтьєва) виділити в розвитку інтелекту нижчий і вищий рівні. При виділенні Н.Н.Мешковою в розвитку інтелекту нижчого і вищого рівнів, головним критерієм інтелекту є віддзеркалення не цілісних предметів, а ситуацій, тобто відносин між предметами, яке виникає в ході відповідної діяльності (двофазною, опосередкованою (навіть примітивними) знаряддями тощо).

Особливості цієї діяльності (на думку К.Е.Фабрі) проявляються в тому, що інтелектуальна поведінка, тісно пов'язана з інстинктивною поведінкою і навчанням, є вищою формою навчання, що дає найбільший пристосовний ефект. А передумовою і основою інтелекту тварин (зокрема приматів) є маніпулювання (в основному з біологічно нейтральними об'єктами – мавпа може дуже довго маніпулювати порожньою коробкою). Причому, маніпуляція припускає також розчленовування об'єкту, активну дію на нього, зокрема обкушування, розламування тощо – при маніпулюванні відбувається ознайомлення з новими для тварини властивостями об'єктів, узагальнення досвіду діяльності і в результаті поява узагальненого рухово-сенсорного досвіду.

Проте, інтелект тварин біологічно обмежений і пояснюється вченими не «цілісними» законами роботи їх мозку, а звичайною видовою поведінкою тварини в природних умовах його існування і завданнями, які воно вимушене вирішувати в індивідуальному порядку, застосовуючи в нових умовах філогенетично вироблений спосіб дії.

Тому, питання про наявність або відсутність окремої стадії інтелекту в психічному розвитку тварин у філогенезі залишається поки відкритим.

Так звана «стадія інтелекту» людиноподібних мавп є верхньою межею розвитку психіки тварин. Далі (згідно гіпотезі Леонтьєва) починається якісно новий етап в історії розвитку психіки – складний і тривалий процес історико-еволюційного розвитку свідомості Homo sapiens, або «Людини розумної».

Лекція № 6

Уявлення про виникнення і розвиток свідомості у філогенезі. Роль праці, мови та спілкування у виникненні свідомості.

Протягом багатьох століть вчені сперечаються про суть і виникнення свідомості, можливості її пізнання. У психології існують різні відповіді на це питання, залежні від світогляду вченого.

Психологи, що дотримуються релігійних поглядів, вважають, що свідомість є Божественним даром людині, яка є одним з проявів образу Божого в людині.

Психологи, що стоять на матеріалістичних позиціях розглядають свідомість як результат тривалої еволюції психіки, а вирішальну роль у виникненні свідомості відводять соціальному буттю людини, її праці, членороздільній мові, суспільно-історичній діяльності людства в цілому. Свідомість ними розглядається як властивість високорозвинутого, складно організованого мозку.

З ідеалістичних позицій свідомість – людська форма психічного початку буття, вона первинна по відношенню до матерії, і розглядається як самостійна суть буття, що творить.

Матеріалісти вважають свідомість сучасної людини продуктом всесвітньої історії, підсумком багатовікового розвитку практичної і пізнавальної діяльності поколінь людей, а основу виникнення свідомості людини бачать в соціальних умовах життя, що історично сформувалися (соціально-історична форма життєдіяльності). Матеріалістична наука виділяє два чинники, що лежать у витоків переходу від природної історії тварин до суспільної історії людини: 1) суспільна праця і вживання знарядь; 2) в иникнення мови. Цим чинникам приписується велике значення в корінній перебудові форм психічної діяльності і у виникненні свідомості.

Згідно матеріалістичним припущенням згадані умови сприяють тому, що з переходом до суспільної історії корінним чином міняється структура поведінки так званого предка людини: 1) виникнення вищих форм поведінки, засновані на абстрагуванні від безпосередніх впливів середовища, та соціального способу передачі і засвоєння загальнолюдського досвіду); 2) виникнення вищих («духовних») мотивів і потреб разом з біологічними мотивами поведінки.

Однією з головних передумов виникнення людської свідомості вчені-матеріалісти вважають ускладнення умов життя так званих людиноподібних істот – антропоїдів, що зумовило зміни в їх поведінці, з якими пов'язаний принципово новий етап в розвитку психіки у філогенезі, а саме – виготовлення матеріальних знарядь дії на об'єкти середовища. Це призвело до накопичення знань про властивості об'єктів, уміння використовувати знання в різних ситуаціях, до значного розширення фонду навичок. Матеріалісти вважають, що під впливом умов життя ЦНС антропоїдів поступово придбала складнішу структуру і функції, і особливо великі півкулі, які розвивалися під впливом праці. Так, за думкою матеріалістів, в процесі біологічного етапу розвитку психіки утворилися передумови появи свідомості людини як вищої форми психіки.

За припущенням матеріалістів в ході розвитку в різних видах діяльності у людини під впливом праці і мови поступово сформувалася специфічно людська, свідомо направлена пізнавальна діяльність, уява, людські почуття і якості волі, різноманітні психічні властивості, які істотно відрізняються від інстинктивної психічної діяльності тварин.

Основні передумови історичного розвитку людської свідомості вважаються праця і суспільний спосіб життя так званих стародавніх «предків» людей. На думку матеріалістів, маючи кінцівки у вигляді рук, вони могли створювати елементарні знаряддя і використовувати їх в конкретній ситуації. Трудова діяльність, яка здійснювалася при сумісному виготовленні і вживанні знарядь праці, сприяла поступовому переходу до свідомості людини.

Далі, за припущенням вчених-матеріалістів, з набуттям практичного досвіду, з еволюцією суспільних відносин йшло ускладнення трудової діяльності: поступовий перехід від простих трудових операцій до складніших видів діяльност і. Вирішальну роль у формуванні свідомості людини матеріалісти приписують ускладненню трудових операцій, завдяки чому мозок як орган свідомості розвивався одночасно з розвитком руки як органу праці. Рука як “сприймаючий” орган нібито сприяла розвитку інших органів чуття, наприклад ока. За припущенням вчених, в процесі розвитку трудової діяльності уточнювалися і збагачувалися дотикові відчуття, логіка практичних дій фіксувалася в мозку і перетворювалася на логіку мислення (людина вчилася думати).

Зачатки праці, згідно уявленням вчених-матеріалістів характерні для так званих предків людини австралопітеків, праця стала відмітною ознакою їх наступників – пітекантропів і синантропів, які поклали початок виготовленню знарядь і підкоренню вогню (за припущенням). Неандертальська людина значно продвинулся вперед у виготовленні та використанні знарядь, збільшила їх а сортимент і залучила у виробництво новий прикладний матеріал (навчилась виготовляти кам'яні ножі, кістяні голки, будувала житло і ін.).

Праця — це специфічний, властивий тільки людині вид діяльності, що полягає в здійсненні дій на природу з метою забезпечення умов свого існування.

Першою формою свідомої діяльності матеріалістами вважається виготовлення знарядь з метою їх практичного застосування (на полюванні), оскільки вимагає разом із знанням про виконувану операцію і знання про майбутнє застосування знаряддя. Така діяльність по виготовленню знарядь привела до корінної перебудови всієї структури поведінки.

За припущенням матеріалістів у людини, що виготовляє знаряддя, поведінка набуває складно побудованого характеру: 1) виділення із загальної біологічної діяльності спеціальних «дій», які не визначаються безпосереднім біологічним мотивом, а спрямовуються свідомою метою і набувають свого сенсу лише при співвіднесенні цієї дії з кінцевим результатом; 2) поява ряду допоміжних «операцій», за допомогою яких виконується ця дія – складає корінну перебудову поведінки, що становить нову структуру свідомої діяльності. Складна організація свідомих «дій», що виділяється із загальної діяльності, призвела, за припущенням матеріалістів, до появи форм поведінки, які безпосередньо не спрямовуються біологічними мотивами, а іноді можуть навіть суперечити їм (наприклад, охота, при якій одна група мисливців «відлякує» і відгонить жертву, тоді як інша група мисливців очікує її в засідці).

Поступово праця набувала колективної форми: співпраця людей та елементарне розділення трудових дій між його учасниками. За припущенням, розподіл праці в корені міняв діяльність людини і відрізняв її від поведінки тварин. Праця сприяла утворенню певних людських співтовариств, які відрізнялися від співтовариств тварин, тим, що були викликані прагненням не просто вижити, а вижити шляхом перетворення природних умов існування, за допомогою колективної праці.

Так, за припущенням матеріалістів, поступове виникнення суспільних відносин, які вимагали підпорядкування життю індивіда соціально-фіксованій системі потреб, обов'язків, звичаїв, що історично склалися, сприяло формуванню свідомості людини. Виникнення свідомості вважається ними якісно новим етапом в розвитку психіки.

Найважливішою умовою існування людських співтовариств і успішного виконання трудових операцій вчені-матеріалісти вважають також рівен ь розвитку комунікації між членами співтовариства. Причому на їх думку, чим вище рівень цієї комунікації, тим вище організація і рівень розвитку психіки.

Вищим рівнем людської комунікації є мова, яка по припущенню матеріалістів зумовила принципово інший рівень регуляції психічних станів і поведінки – за допомогою слова. Людині, здатній спілкуватися за допомогою слів, для формування своєї поведінки або уявлення про реальний світ досить мати інформацію, що набувається в процесі спілкування з іншими людьми.

На думку матеріалістів, особливості людських співтовариств, що полягають в необхідності колективної праці, зумовили виникнення і розвиток мови, яка у свою чергу, зумовила можливість існування свідомості. Тобто, поява мови повязується ними з необхідністю праці в процесі спілкування. Праця і мова зробили вирішальний вплив на становлення людської свідомості. За припущенням матеріалістів, колективний характер праці, розвиток комунікації не тільки сприяли розвитку мислення, але і зумовили формування специфічних законів існування і розвитку людського співтовариства – принципів моральності і моралі ( абсуртне припущення! ). Праця призвела за їх думкою до змін принципів побудови взаємин між людьми, що виразилося в переході від природного відбору до принципів організації соціального гуртожитку, а також сприяло розвитку мови як засобу комунікації і стало підставою для прояву критичності мислення людини (поява понять «добре» і «погано», зміст яких визначався рівнем розвитку людських співтовариств). А поступове ускладнення понять до певної міри сприяло еволюції мислення.

У той же час розвивалася мова, у неї з'являлися нові функції, що сприяло (на думку матеріалістів) виділенню людини себе з навколишнього середовища. В результаті мова набула властивостей, що дозволяють регулювати поведінку людини. Згідно думці матеріалістів, всі ці явища і закономірності визначили можливість прояву і розвитку свідомості у людини.

Зв'язок мови і свідомості людини. Важливою умовою (крім колективної праці), яка привела, на думку матеріалістів до формування складно побудованої свідомої діяльності людини, є виникнення мови. Під мовою прийнято розуміти систему кодів, за допомогою яких позначаються предмети зовнішнього світу, їх дії, якості, відношення між ними. А слова, сполучені у фрази, є основним засобом спілкування, за допомогою якого людина зберігає і передає інформацію і засвоює досвід, накопичений поколіннями інших людей.

Матеріалісти вважають, що така мова з'являється тільки при переході до людського суспільства, бо свідомість розвивається тільки в соціальних контактах і лише в умовах існування мови, що виникає одночасно зі свідомістю в процесі праці.

Отже, матеріалісти приділяють велике значення мові і спілкуванню у формуванні і розвитку людської свідомості. Згідно з їх думкою, у історії людства завдяки мові відбулися наступні події: 1) перебудова відображувальних можливостей: віддзеркалення світу в мозку людини стало більш адекватним; 2) людина отримала можливість користуватися досвідом, виробленим в багатовіковій практиці суспільства, а також отримати знання про явища, з якими безпосередньо вона не знайома; 3) у людини зявилась можливість віддавати собі звіт в змісті більшості чуттєвих вражень.

Питання про те, як зявилась мова людини, було предметом численних припущень і теорій.

Релігійні психологи вважають мову проявом духовного життя і, слідуючи за Біблією, указують на її «Божественне походження» (дар Божий), указуючи, що мова є особливою «символічною формою існування», яка відрізняє духовне життя від будь-якого прояву матеріального світу (я погоджуюсь саме з цією позицією).

Психологи-матеріалісти пов'язують походження мови з суспільно-трудовими відносинами, які вперше з'явилися з переходом до людської історії. Матеріалістична наука при цьому (як і з гіпотезою про виникнення свідомості) керується припущеннями, намагаючись знайти непрямі підтвердження.

Матеріалісти припускають, що мова вперше виникла з тих форм спілкування, в яке вступали люди в процесі праці. За їх думкою міміко-жестикулярні і звукові засоби взаємного спілкування вищих тварин слугували біологічною передумовою формування людської мови. Розвиток праці сприяв тісному об'єднанню членів суспільства, і у людей нібито з'явилася необхідність щось сказати один одному. Звук з виразу емоцій нібито поступово перетворився на засіб позначення образів предметів, їх властивостей і відносин.

За припущенням матеріалістів, сумісна форма практичної діяльності призвела до виникнення у людини необхідності передачі інформації, яка не могла обмежуватися тільки виразом суб'єктивних станів (переживань), а повинна була позначати предмети (речі або знаряддя), які включені в спільну трудову діяльність. Перші звуки, що позначають предмети, нібито виникли в процесі сумісної праці.

За припущенням матеріалістів, ці звуки ще не мали самостійного існування і були вплетені в практичну діяльність, супроводжувалися жестами і виразними інтонаціями, тому зрозуміти їх значення можна було, знаючи лише ту наочну ситуацію, в якій вони виникли. У цьому комплексі виразних засобів провідне місце спочатку займали дії і жести, які, на думку учених-матеріалістів, складали основу своєрідної дієвої мови, і лише набагато пізніше провідна роль перейшла до звуків, які нібито були основою для поступового розвитку самостійної звукової мови, яка ще тривалий час зберігала тісний зв'язок з жестами та діями. В подальшому, звукова мова нібито почала відділятися від практичної дії і отримувати свою самостійність – нібито виникли перші самостійні слова, що позначали предмети, а пізніше і виділяючі дії і якості предметів.

Так, з матеріалістичної точки зору виникла мова як система самостійних кодів, що прийняла протягом подальшого тривалого історичного розвитку форму сучасної мови.

Разом з працею мова вважається матеріалістами основним чинником формування свідомості.

Вчені-матеріалісти вважають, що виникнення мови внесло три найбільш істотних зміни в свідому діяльність людини: 1) позначаючи предмети і події зовнішнього світу в окремих словах або їх поєднаннях, мова дозволяла виділити ці предмети, направляти на них увагу і зберігати їх в пам'яті (людина могла казати про предмети зовнішнього світу навіть за їх відсутності ). Тобто, мова подвоїла сприйманий світ, дозволила зберігати отриману із зовнішнього світу інформацію і створила світ внутрішніх образів, який на основі мови людина може використовувати в своїй діяльності; 2) слова мови, указуючи на певні речі, абстрагують їх істотні властивості, відносять сприймані речі до певних категорій (узагальнення) (наприклад, слово «годинник» позначає на їх функцію – вимірювання часу («година»). Слово здійснює за людину велику роботу по аналізу і класифікації предметів, що дає можливість мові стати не тільки засобом спілкування, але і найважливішим знаряддям мислення, що забезпечує перехід відображення світу від чуттєвого до раціонального; 3) моваслужить основним засобом для передачі інформації, тому створює третє джерело розвитку психічних процесів – соціально-історичний спосіб передачі досвіду (крім спадково передаваних програм поведінки і форм поведінки під впливом індивідуального досвіду). Передаючи інформацію багатьох століть суспільно-історичної практики, мова дозволяє людині засвоїти цей досвід і оволодіти з його допомогою великим колом знань, умінь і способів поведінки.

За думкою вчених-матеріалістів, значення мови для формування свідомості полягає в тому, що вона фактично проникла у всі сфери свідомої діяльності людини, підняла на новий рівень протікання її психічних процесів, а саме: 1) істотно перебудувала процеси сприйняття зовнішнього світу – сприйняття за участю мови стало глибшим, пов'язаним з виділенням істотних ознак речі – узагальнених і постійних; 2) істотно змінила процеси уваги – на основі мови з ’ явилась можливість довільного управляти своєю увагою; 3) спираючись на мовні процеси, пам'ять людина стала свідомою мнестичною діяльністю – тобто зявилась можливість ставити спеціальні цілі, організовувати матеріал, що запам'ятовується, значно розширити об'єм інформації, що зберігається в пам'яті, довільно повертатися до минулого, вибираючи з нього в процесі пригадування найбільш істотні ознаки; 4) дозволила відірватися від безпосереднього досвіду і забезпечила появу уяви — процесу, який лежить в основі направленої керованої творчості; 5 ) на основі мови формується складне абстрактне і узагальнене мислення, поява яких сприяла переходу від «чуттєвого до раціонального», оцінюване філософією діалектичного матеріалізму як значний стрибок в розвитку психіки людини; 6) сприяла перебудові емоційного переживання – разом з афектами у людини формуються переживання і тривалі настрої, які нерозривно пов'язані з її мисленням при найближчій участі мови; 7) мовне формулювання правил сприяло якнайшвидшому утворенню умовних рефлексів і нових форм поведінки.

Взаємозв ’ язок мови з свідомістю за думкою вчених-матеріалістів проявляється в наступному: 1) свідомість і мова утворюють єдність: мова є безпосередньою дійсністю думки, свідомості, яка бере участь в процесі розумової діяльності, як її чуттєва основа або знаряддя, причому свідомість проявляється і формується за допомогою мови; 2) за допомогою мови відбувається перехід від сприйнять і уявлень до понять, протікає процес оперування поняттями; 3) у мові фіксуються думки, почуття і завдяки чому є можливість піддавати їх аналізу як ідеальний об'єкт, що знаходиться поза ним; 4) виражаючи свої думки і почуття людина виразніше з'ясовує їх сама і розуміє себе тільки випробувавши на інших зрозумілість своїх слів.

Але мова і свідомість утворюють суперечливу єдність: мова впливає на свідомість (її норми специфічні у кожного народу). Проте залежність мислення від мови не є абсолютним, бо мислення детермінується головним чином своїми зв'язками з дійсністю, а мова може лише частково модифікувати форму і стиль мислення.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: