Визначення монтажного вильоту гака крана

Виліт гака крана – показник технічної характеристики крана, відстань між віссю обертання крана і вертикальною віссю, яка проходить крізь центр обойми вантажного гака.

Монтажний виліт гака крана, відповідно до прийнятої схеми, визначається виходячи із умов мінімального наближення крана до місця установлення конструкції і залежить від кількості елементів, які монтують з однієї стоянки (рис.2.2). При цьому слід враховувати, що до початку монтажу наземної частини будівлі повинні бути змонтовані фундаменти і здійснена зворотня засипка пазух котлованів.

Для першого крана, при ширині прогону (В_ПР) 18 м можливі варіанти монтажу, які представлені на рис. 2.2 а, б при однаковому кроці колон та на рис 2.2 в, г при різному кроці колон зовнішнього і внутрішнього рядів.

При ширині прогону 24 і 30 м необхідно визначити мінімально безпечне наближення крану до осей колон зовнішнього ряду за формулою 2.4.

L = a + 1 + R_Х, (2.4)

де a – ширина колони, м;

1 – зазор між колоною і поворотною частиною крана, м;

R_Х – радіус хвостової поворотної частини крана, м.

Виліт гака для колон внутрішнього ряду L визначається за формулою 2.5 (рис. 2.3 та 2.4).

L = + 1 + R_Х . (2.5)

При монтажі кроквяних ферм розташування монтажного крана не лімітується, і він може бути використаний при min вильоті гака і max вантажопідйомності при відповідній довжині стріли, яка забезпечує необхідну висоту підйому елементу (рис. 2.1). На момент монтажу плит покриття зона монтажу не вільна, тому обов’язково потрібно визначити мінімальний монтажний виліт стріли L , виходячи з умов виключення контакту конструкції стріли крана до ближньої грані елементу, що монтується, за формулою

L = l_ш + , (2.6)

де l _ш – відстань від осі обертання крана до осі кріплення стріли, м (додаток Л);

b – відстань по горизонталі від грані конструкції, що монтується, зверненої до крана до вертикальної осі вантажного гака, м;

e – половина товщини конструкції стріли крана на рівні можливого торкання з раніш змонтованими конструкціями або елементом, що підіймається (умовно можна прийняти рівним 0,5 м);

c – мінімальний зазор між конструкцією стріли крана і змонтованим елементом, приймається 0,5 м (рис.2.1);

h_ш – висота кріплення стріли над рівнем установлення крана, м (додаток Л).

Рисунок 2.2 – Схема руху кранів та монтажу елементів конструкцій при роздільно-комплексному методі:

а, б – при ширині прогону 18 м і однаковому кроці колон крайнього та середнього рядів (варіант І, варіант ІІ); в, г – при ширині прогону 18 м і різному кроці колон крайнього та середнього рядів (варіант І, варіант ІІ)

Рисунок 2.3 – Схема розташування монтажних кранів відносно осей колон крайнього ряду („А”) та середнього ряду („Б”)

Рисунок 2.4 – Схема руху кранів та монтажу елементів конструкцій при роздільно-комплексному методі:

а, б – при ширині прогону 24 (30) м однаковому кроці колон крайнього та середнього рядів (варіант І, варіант ІІ); в, г – при ширині прогону 24 (30) м і різному кроці колон крайнього та середнього рядів (варіант І, варіант ІІ)

Максимальний виліт стріли для монтажу плит покриття визначається для прогону 18м за формулою 2.7, а при ширині прогону 24 і 30м за формулою 2.8 (див. рис. 2.5).

L = , (2.7)

L = , (2.8)

де B – ширина прогону, м;

d - ширина плити покриття, м.

Рисунок 2.5 – Схема руху кранів та монтажу елементів конструкцій при роздільно-комплексному методі: а – плит покриття при ширині прогону 18 м; б – плит покриття при ширині прогону 24 (30) м

Розраховані монтажні характеристики зводять у відомість (табл. 2.3).

Таблиця 2.3 - Відомість монтажних характеристик збірних елементів

За даними таблиці 2.3 за найбільш несприятливими (максимальними) поєднаннями монтажних характеристик для одного чи двох елементів з комплекту обирають монтажні крани (Додаток Р) та приймають їх для порівняння.

3 Визначення техніко-економічних показників і вибір оптимального

варіанта монтажу конструкцій

На підставі отриманих монтажних характеристик збірних конструкцій розглядають можливі варіанти монтажних кранів і роблять їх техніко-економічне порівняння за наступними показниками: тривалість монтажу конструкцій, питома трудомісткість і питома вартість робіт.

Порівняння техніко-економічних показників дозволяє обґрунтувати переваги одного з запропонованих варіантів монтажу конструкцій перед іншими та прийняти його для проектування.

3.1 Тривалість монтажу конструкцій

Для визначення тривалості монтажу конструкцій по кожному варіанту знаходимо тривалість установки кожного виду збірних елементів краном, що розраховується за формулою

, (3.1)

де – тривалість монтажного циклу для і-го виду збірного елементу, хв.;

– кількість видів монтажних елементів, шт.;

– тривалість робочої зміни, годин; (8 год);

– коефіцієнт використання крану за часом (0,8 – для кранів з електричним приводом, 0,75 – для кранів із двигунами внутрішнього згорання);

– коефіцієнт перевиконання норм (приймаємо 1,1 - 1,2).

Тривалість монтажного циклу конструкцій

, (3.2)

де – тривалість виконання краном монтажних операцій при монтажі, хв. (машинний час циклу);

– тривалість виконання ручних операцій, хв (додаток Л).

Таким чином, тривалість циклу при установці конструкцій самохідними стріловими кранами визначається за формулою

, (3.3)

де – висота підйому монтажного гака для елементу, м;

– середні швидкості, відповідно, підйому, опускання елементу і пересування крана, м / хв;

– середній кут повороту стріли крана при монтажі даного виду конструкцій, град.;

– швидкість обертання поворотної платформи крана, об./хв;

– коефіцієнт, що враховує суміщення кранових операцій, що залежить від кваліфікації крану машиніста, 0,45 - 0,85;

– коефіцієнт, що враховує витрати часу на регулювання положення конструкцій при установленні (приймається для вертикальних збірних елементів - 1,5; для горизонтальних 1,3);

– відстань переміщення крана, що припадає на один елемент, м, визначається за формулою

, (3.4)

де L – довжина шляху переміщення крану по всій будівлі при монтажі конструкцій з урахуванням холостого ходу, м;

N – кількість елементів, що монтує один кран за одну проходку;

– тривалість ручних операцій, відповідно, стропування, установки і розстроплення для кожного конструктивного елементу, хв. (Додаток Л).

Якщо на установці збірних елементів застосовується один кран, то загальна тривалість монтажних робіт становить

, (3.5)

де – тривалість транспортування крана до об'єкта, зм.;

– тривалість монтажу і випробування крана, змін;

– тривалість монтажу допоміжних пристроїв для крана (для самохідних стрілових кранів можна не враховувати), змін;

– тривалість монтажу конструкцій, змін;

– тривалість демонтажу крана, змін.

У тому випадку, якщо для монтажу збірних елементів застосовується декілька кранів, то при визначеній загальній тривалості установлення конструкцій необхідно враховувати суміщення їхньої роботи за часом. При цьому можливі наступні випадки, які наведено на рис 3.1.

Якщо перший кран зайнятий на монтажі менше, ніж другий (рис.3.1 а), тобто , тоді загальна тривалість монтажу конструкцій визначається за формулою:

, (3.6)

де – тривалість установлення конструкцій на першій захватці першим краном, змін;

– тривалість роботи на об'єкті другого крана, змін.

Якщо перший кран зайнятий на монтажі більше, ніж другий (рис. 3.1,б), тобто , у цьому випадку тривалість установки конструкцій визначається з виразу:

, (3.7)

Рисунок 3.1 – Графічні схеми варіантів суміщеної роботи кранів

де – тривалість установлення конструкцій другим краном на останній захватці, змін.

При монтажі конструкцій кількома кранами (рис. 3.3, в) тривалість установлення збірних елементів у загальному випадку визначається за формулою

, (3.8)

де – період розгортання роботи кранів на об'єкті;

– тривалість монтажу конструкцій останнім краном.

Період розгортання роботи кранів на об'єкті становить:

, (3.9)

де – інтервали часу включення кожного наступного крана в поток.

Загальна тривалість монтажних робіт з кожного варіанта визначається за формулою

, (3.10)

де – тривалість, відповідно, транспортування, монтажу крану та допоміжних пристроїв (для самохідних стрілових кранів можна не враховувати) першого крана, зм. (табл. 3.1);

– тривалість монтажу конструкцій у варіанті, що розглядається, змін;

– тривалість демонтажу другого крана.

У кожному розглянутому варіанті транспортування та монтаж допоміжних пристроїв для другого крана і його монтаж (чи наступних), а також демонтаж першого крана суміщується в часі з установленням конструкцій і тому не враховуються при визначенні загальної тривалості монтажних робіт.

3.2 Трудомісткість монтажних робіт

Питома трудомісткість установлення конструкцій визначається за формулою

, (3.11)

де – загальна трудомісткість монтажних робіт, люд.-зм.;

– загальна маса збірних елементів, т.

Загальна трудомісткість монтажних робіт для варіанту визначається:

, (3.12)

де – трудомісткість транспортування кожного монтажного крана, люд.-змін. (табл. 3.1);

– трудомісткість монтажу і демонтажу кожного крана, люд.-змін (табл. 3.1);

– трудомісткість установлення допоміжних пристроїв для кожного крана (для самохідних стрілових кранів можна не враховувати), люд.-змін;

– трудомісткість установлення конструкцій у розглянутому варіанті, люд.-змін;

– кількість кранів у розглянутому варіанті.

, (3.13)

де – кількість машиністів, що обслуговують перший і другий крани і монтажників, відповідно.

Таблиця 3.1 – Тривалість та трудомісткість монтажу, демонтажу та

перевезення по залізниці самохідних кранів на гусенічному

ходу

3.3 Собівартість монтажних робіт

Питома собівартість установки конструкцій визначається за формулою

, (3.14)

де – загальна вартість монтажних робіт, грн.

Для кожного варіанта монтажу конструкцій загальна вартість роботи монтажного крана може бути визначена як добуток тривалості роботи монтажного крану на орендну вартість його однієї машино-зміни.

3.4 Коефіцієнти використання крана за вантажопідйомністю

Одним з показників, що підтверджують раціональність розглянутих варіантів, є коефіцієнт використання кранів по вантажопідйомності, що визначається для самохідних кранів за наступною формулою:

, (3.15)

де – коефіцієнти використання кранів по вантажопідйомності, як частка від ділення маси даного елемента на максимальну вантажопідйомність крана при прийнятій довжині стріли;

– маси окремих елементів, т.

Після розрахунку техніко-економічних показників по варіантах складають табл. 3.2

Таблиця 3.2 – Техніко-економічні показники

Оптимальним вважають варіант, у якому всі або більшість показників (тривалість, питома трудомісткість і собівартість) є мінімальними, а коефіцієнт використання крана за вантажопідйомністю буде максимальним.

4 Технологія установлення збірних конструкцій

Для прийнятого варіанту монтажу конструкцій розробляються основні організаційно – технологічні рішення монтажу конструкцій. Вони включають вимоги щодо підготовлення основ, послідовності монтажу, забезпеченні стійкості окремих конструкцій і частин будівлі, застосуванню машин, механізмів, інструментів та обладнання.

Установлення колон

В залежності від типу колон, прийнятого стропуючого обладнання, методів монтажу технологічні рішення включають: підготовку колони до підйому, облаштування монтажним оснащенням, стропування, підйом, установлення (розворот, наведення на опору, опускання до проектного положення), тимчасове і постійне закріплення, вивірку, розстроплення і влаштування стиків [1 - 4].

4.2 Установлення підкранових балок

Склад технологічних операцій при установленні підкранових балок такий самий, як у [1 - 4].

4.3 Установлення підкроквяних і кроквяних ферм (балок)

Склад технологічних операцій, які виконуються при монтажі підкроквяних і кроквяних ферм (балок) покриття, такий самий як вказано у пункті 4.1. Технологія установлення цих збірних елементів висвітлена у [1 - 4].

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: